04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"19" листопада 2012 р. Справа№ 5011-47/10262-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Мальченко А.О.
Остапенка О.М.
при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги від від 04.10.2012 року № ск-8/12/500 Товариства з обмежено відповідальністю «Карпос» на рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2012 року
у справі № 5011-47/10262-2012 ( суддя - Станік С.Р.),
за позовом Товариства з обмежено відповідальністю «Лан-Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю ««Карпос»
про стягнення 22 188, 68 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Якименко А.В. - дов. б/н від 22.12.2012 року,
відповідача: не з'явилися
30.07.2012 року Товариство з обмежено відповідальністю «Лан-Україна» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ««Карпос» про стягнення 22 188, 68 грн., що становить: 22 155, 91 грн. боргу по оплаті отриманого товару, 27, 31 грн. - пені та 5, 46 грн. - 3 % річних (а.с.4-5).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 96/09-П від 01.04.2009 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2012 року у справі № 5011-47/10262-2012 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпос» на користь Товариства з обмежено відповідальністю «Лан-Україна» 22 155, 91 грн. боргу, 5, 46 грн. - 3% річних, 27, 31 грн. пені та судовий збір.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю ««Карпос», подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не надав оцінки доводам відповідача про позадоговірний характер поставок та необґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмежено відповідальністю «Карпос» прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 19.11.2012 року.
Представник апелянта в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення поштової установи про вручення 29.10.2012 року представнику апелянта ухвали від 19.10.2012 року про порушення апеляційного провадження у даній справі.
В судовому засіданні 19.11.2012 року та у відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив доводи скаржника, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
01.04.2009 року між сторонами у справі було укладено договір поставки № 96/09-П (далі-договір), відповідно до п. 1.1. якого ТОВ «Лан-Україна» (постачальник за договором, позивач у справі) зобов'язався у порядку та строки, встановлені договором передати у власність відповідача товар, а відповідач ТОВ ««Карпос» (покупець за договором, відповідач у справі) зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість на умовах, визначених умовами даного договору.
Відповідно до п.10.1. договору даний договір набрав чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2009 року.
Договором з врахуванням протоколу розбіжностей (а.с.13-19), сторони передбачили (п. 3.4.), що поставка вважається завершеною з моменту передачі партії товару відповідачу у власність, що підтверджується товарною накладною, яка підписана уповноваженими представниками сторін та необхідними товаросупровідними документами, що вказані в цьому договорі. При не пред'явленні позивачем у відповідності до вимог п. 2.9. діючого договору товаросупровідних документів на партію товару одночасно з передачею товару поставка вважається незавершеною, а обов'язки позивача по поставці невиконаними, до моменту пред'явлення позивачем документів, що не вистачає; (п. 5.4. ) відповідач здійснює оплату на умовах відстрочки платежу 35 календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Дата оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку відповідача. Оплата за поставлену з порушенням партію товару може бути призупинена відповідачем самостійно з повідомленням позивача про таке призупинення до пред'явлення оригіналів документів на цю партію товару.
01.11.2010 року між сторонами підписана Додаткова угода № 1 до договору № 96/09-П від 01.04.2009 року, якою сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2011 року (а.с.20).
Додатковими Угодами № 2 від 4.01.2011 року, № 3 від 04.04.2011 року сторони змінили реквізити сторін (а.с. 21, 22).
13.10.2011 року між сторонами підписана Додаткова угода № 4 до договору № 96/09-П від 01.04.2009 року, якою сторони пунктом 1 продовжили строк дії договору до 31.03.2013 року (а.с.23).
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 22 155,91 грн., що підтверджується відповідною видатковою накладною № 80239452 від 15.06.2012 (а.с.24-25).
Претензій щодо недобросовісного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань від відповідача не надходило.
Відповідач умови договору щодо оплати за поставлений товар не виконав та заборгованість не погасив.
За твердженням позивача відповідач не своєчасно та не повністю оплатив вартість поставленого товару, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу в сумі 22 155, 91 грн.
Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відтак, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те що факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 22 155, 91 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення боргу судом першої інстанції правомірно задоволено.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 27, 31 грн.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
Пунктом 7.2. договору з урахуванням протоколу розбіжностей до вказаного договору встановлено, що за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ, яка діяла в період прострочення від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок пені, враховуючи вимоги п. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність нарахування пені в сумі 27, 31 грн.
Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 5, 46 грн. - 3% річних, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України.
Інфляційні збитки та проценти згідно зі статтею 625 ЦК України нараховуються за неправомірне користування чужими коштами, а отже, є платою за користування чужими коштами, що не носить, на відміну від неустойки, штрафного характеру, а має компенсаційний характер заходів впливу.
Таким чином у цивільно-господарських відносинах кредитор вправі вимагати компенсації збитків, що виникають у випадку неправомірного використання його коштів боржником, з урахуванням приписів статті 625 ЦК України, тобто у розмірі 3 % річних у поєднанні з інфляційними втратами, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3 % річних, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних в сумі 5, 46 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити що посилання апелянта на позадоговірний характер поставок спростовуються матеріалами справи, оскільки сторони уклали договір поставки, яким узгодити умови поставки товарів для використання їх у підприємницькій діяльності.
Твердження апелянта на необґрунтоване задоволення судом першої інстанції позовної вимоги в частині стягнення пені в сумі 27,31 грн. не приймається колегією суддів апеляційної інстанції, оскільки умова щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені передбачена сторонами договором у письмовій формі, а отже заперечення відповідача щодо нарахуванням позивачем пені на суму основного боргу є безпідставними та необґрунтованими.
Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2012 року у справі № 5011-47/10262-2012 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються відповідача у справі (апелянта).
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу від 04.10.2012 року № ск-8/12/500 Товариства з обмежено відповідальністю «Карпос» на рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2012 року по справі № 5011-47/10262-2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2012 року по справі № 5011-47/10262-2012 залишити без змін.
3. Справу № 5011-47/10262-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя Жук Г.А.
Судді Мальченко А.О.
Остапенко О.М.