04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" листопада 2012 р. Справа№ 5011-6/9816-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Мальченко А.О.
Остапенка О.М.
при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу від 05.10.2012 року № 03-8428 Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2012 року
у справі № 5011-6/9816-2012 ( суддя - Ковтун С.А.),
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Солюшнз»
до Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк»
про стягнення 59 307, 68 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явилися,
від відповідача: Кренець О.С. - дов. від 31.05.2012 року № 03/2/398,
19.07.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс Солюшнз» (позивач у справі) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (відповідач у справі) про стягнення в сумі 59 307, 68 грн., що становить 44 714, 76 грн. боргу, 2 615, 81 грн. інфляційних втрат, 1 953, 57 грн. - 3% річних, 10 023, 54 грн. пені, а також витрати на оплату послуг адвоката в сумі 4 800 грн. (а.с. 4-6).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2012 року у справі № 5011-6/9816-2012 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Солюшнз» 44 714, 76 грн. боргу, 1 026, 24 грн. пені, 205, 81 грн. 3 % річних, судовий збір та 3 718, 65 грн. витрат на правову допомогу (а.с.83-86).
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк», подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Апелянт зазначає, що при винесенні рішення судом не враховано відсутність погодженого сторонами проекту монтажних робіт та не доведено прийняття замовником виконаних робіт.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
Апелянт (відповідач у справі) в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення поштової установи про вручення 23.10.2012 року представнику апелянта ухвали від 18.10.2012 року про порушення апеляційного провадження у даній справі.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
03.12.2009 року між позивачем (виконавець) та ПАТ «ВіЕйБі Банк» (замовник) укладено договір № 3/12/09, відповідно до п.1.1. якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання на виконання робіт по влаштуванню системи кондиціювання повітря у приміщеннях замовника за адресою: вул. Зоологічна, 5 у м. Києві, у відповідності з кошторисом (додаток № 1) та проектом, який є невід'ємною частиною даного Договору.
Пунктом 2.1. договору сторони передбачили, що загальна вартість обладнання, матеріалів та робіт за Договором складає 304 867,92 грн.
Пунктом 2.3.1. договору встановлено, що протягом трьох банківських днів з дня підписання цього Договору замовник перераховує на поточний рахунок виконавця аванс за обладнання в розмірі 100% його вартості та 50% матеріалів, монтажних та пусконалагоджувальних робіт, всього у розмірі 260 153,16 грн. Решту частини вартості у розмірі 44 714,76 грн. замовник зобов'язався сплати після проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт, не пізніше 7-ми днів з моменту підписання актів виконаних робіт.
Термін виконання робіт по договору складає 30 робочих днів з моменту перерахування замовником на поточний рахунок виконавця авансу за обладнання - 100 % вартості, та 50% вартості матеріалів, монтажних та пусконаладжувальних робіт (п. 4.1. договору).
Пунктом 5.3. договору сторони передбачили, що у випадку наявності у замовника претензій до якості та обсягів виконаних виконавцем робіт, він зобов'язаний у строк 3 (трьох) робочих днів з моменту надання акту здачі-прийняття виконаних робіт виконавцем надати виконавцю письмову мотивовані відмову від підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт із зазначенням причин такої відмови.
У випадку необґрунтованої відмови замовника прийняти виконані роботи, або відсутності протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту надання акту письмової мотивованої відмови, акт здачі-прийняття робіт вважається прийнятим (п. 5.4. договору).
Позивач виконав умови договору, виконавши роботи на суму 304 867, 92 грн., відповідач 10.12.2009 року сплатив на користь позивача 260 153,16 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, 09.04.2012 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 156 (а.с.78), в якій пропонував відповідачу сплатити борг в сумі 44 714, 76 грн. До претензії було долучено акт здачі-приймання робіт № д-00000497 від 16.12.2010 року на суму 44 714,76 грн. (а.с.16), рахунок-фактуру № 897, податкову накладну № 1303, договір № 3/12/09 від 03.12.2010 року, а також сертифікацію на постачання обладнання та монтажні роботи (а.с.15), що підтверджено представленим в матеріалах справи описом поштового відправлення (а.с.76).
Відповідач отримав вищевказані документи 11.04.2012 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового повідомлення (а.с.77), однак роботи в сумі 44 714, 76 грн., в строки передбачені умовами договору, не оплатив.
Позивач просить стягнути з відповідача 44 714, 76 грн. боргу по оплаті вартості виконаних робіт. Крім того, за невиконання зобов'язань по оплаті нарахував боржнику 2 615, 81 грн. інфляційних втрат, 1 953, 57 грн. - 3% річних, в порядку ст. 625 ЦК України, 10 023, 54 грн. пені.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору підряду (виконання робіт), згідно якого, в силу ст. 837 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За змістом даної норми Цивільного кодексу України договір підряду - це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.
Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що зобов'язання оплати вартості виконаних робіт виникло у відповідача через 10 днів з моменту отримання акту здачі-приймання робіт № д-00000497 на суму 44 714,76 грн. оскільки матеріалами справи доведено отримання відповідачем зазначеного акту 11.04.2012 року, про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.77), і у визначений договором трьохденний строк відповідач не надав мотивовану відмову від підписання акту. Отже, виходячи з приписів п. 5.4. договору, роботи є прийнятими 14.04.2012 року.
Відтак, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те що факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 44 714,76 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу судом першої інстанції правомірно задоволено.
Як вбачається з представленого в матеріалах справи розрахунку (а.с.7), позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 30.12.2010 року по 22.03.2012 року в сумі 8 502, 52 грн. та за період з 23.03.2012 по 13.06.2012 року в сумі 1 521, 02 грн., всього 10 023, 54 грн.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про частині стягнення пені в сумі 8 997, 3 грн. з огляду на наступне.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.
Умовами договору сторони передбачили майнову відповідальність за порушення строків оплати виконаних робіт у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка прострочена за кожний день прострочення платежу, але не більше 5% від вартості виконаних робіт (п.6.1. договору).
Враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені (а.с.49) місцевий господарський суд, правомірно, посилаючись на норми ст.258 ЦК України, відмовив позивачу у задоволені позову в частині стягнення пені в сумі 8 997, 30 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення 1 953, 57 грн. - 3% річних та інфляційних втрат - 2 615, 81 грн., нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні збитки та проценти згідно зі статтею 625 ЦК України нараховуються за неправомірне користування чужими коштами, а отже, є платою за користування чужими коштами, що не носить, на відміну від неустойки, штрафного характеру, а має компенсаційний характер заходів впливу.
Інфляційні збитки та проценти, які передбачені ст. 625 ЦК України, не розраховані на отримання прибутку кредитором, оскільки останній міг отримати значно більший прибуток в разі використання коштів у виробничо-інвестиційних цілях, а тому проценти за ст. 625 ЦК України є визначений законом мінімум від знецінення боргу.
Таким чином у цивільно-господарських відносинах кредитор вправі вимагати компенсації збитків, що виникають у випадку неправомірного використання його коштів боржником, з урахуванням приписів статті 625 ЦК України, тобто у розмірі 3 % річних у поєднанні з інфляційними втратами, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано від'ємне значення індексу інфляції за період 19.04.2012 року по 13.06.2012 рік, тому визнає обґрунтованим та правомірним стягнення з боржника лише 205,81 грн. - 3% річних.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення послуг адвоката у розмірі 3 718,65 грн., оскільки до матеріалів справи долучено договір про надання адвокатських послуг № 8/2011 (а.с.19) укладений між позивачем та адвокатською фірмою «Єфімов та партнери», Свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльність та посвідчення адвоката (а.с.23,24) платіжне доручення від 14.06.2012 року № 9991 про оплату 4 800 грн. за вищевказаним договором. Адвокатські послуги стягнуто з боржника пропорційно задоволених вимог в сумі 3 718,65 грн., у відповідності до вимог ст.ст. 44-49 ГПК України.
Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2012 року у справі № 5011-6/9816-2012 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 та 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу від 05.10.2012 року № 03-8428 Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2012 року по справі № 5011-6/9816-2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2012 року по справі № 5011-6/9816-2012 залишити без змін.
3. Справу № 5011-6/9816-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя Жук Г.А.
Судді Мальченко А.О.
Остапенко О.М.