"27" листопада 2012 р.Справа № 5024/962/2012
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого судді: Філінюка І.Г.,
Суддів: Лисенко В.А. та Мацюри П.Ф.
(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням голови суду)
при секретарі судового засідання Станкової І.М.
за участю представників:
від ПАТ „Молодіжний житловий комплекс" - Терех В.Р., за дов. від 03.01.2012 р. № 1;
від ПАТ „Херсонська теплоелектроцентраль" -Шпінь С.О., за дов. від 16.02.2012 р. №01-4/16;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Молодіжний житловий комплекс"
на рішення господарського суду Херсонської області від 27.09.2012 р.
у справі № 5024/962/2012
за позовом Публічного акціонерного товариства „Херсонська теплоелектроцентраль"
до Акціонерного товариства закритого типу „Молодіжний житловий комплекс"
про стягнення 20962,92 грн.
Публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" звернулося з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Молодіжний житловий комплекс" 20051 грн. 98 коп. основного боргу, 150 грн. 89 коп. 3% річних, 760 грн. 05 коп. пені, посилаючись на невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором про постачання теплової енергії від 03.11.2007 року №287/дгу.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 04.07.2012 р. зазначений позов, зокрема, прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5024/962/2012.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.09.2012 року (суддя Александрова Л.І.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ПАТ "Молодіжний житловий комплекс" на користь ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" - 20051 грн. 98 коп. основного боргу, 150 грн. 89 коп. 3% річних, 760 грн. 05 коп. пені, 1609 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення місцевого господарського суду вмотивовано тим, що оскільки вартість спожитої теплової енергії за період з 01.03.2011 р. по 01.05.2012 р. відповідачем не оплачено, доказів розірвання або перегляду умов договору у встановленому законом порядку суду не надано за останнім утворилась заборгованість в сумі 20051 грн. 98 коп.
З огляду на порушення споживачем зобов'язань щодо своєчасного внесення плати за надані послуги відповідно до договору від 03.11.2007 р., суд, посилаючись на ч. 1 ст. 625, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст. 230, ч. 4 ст. 231, п. 2 ст. 343 ГК України, ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р., дійшов того висновку, що вимоги позивача про стягнення 150 грн. 89 коп. річних та про стягнення 760,05 грн. пені також підлягають задоволенню.
Не погоджуючись із прийнятим процесуальним рішенням, ПАТ "Молодіжний житловий комплекс" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 27.09.2012 р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, а також стягнути з ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" на користь ПрАТ «МЖК»витрати по сплаті судового збору.
Зокрема, в обґрунтування доводів апеляційної скарги ПрАТ «МЖК»вказує на безпідставність задоволення судом вимог позивача у повному обсязі та стягнення з ПрАТ «МЖК»боргу за тарифами, які не були узгоджені сторонами у договорі, так як останні зміни до договору щодо тарифу було внесено на підставі додаткової угоди №5 і з 14.02.2009 року становлять 601,40 грн./Гкал (з ПДВ).
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Філінюк І.Г., судді -Лисенко В.А., Мацюра П.Ф.) від 17.10.2012 р. зазначену скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.11.2012 р. о 10:30, про що учасників процесу було повідомлено належним чином.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 р. розгляд справи відкладався на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
У судове засідання 27.11.2012 р. з'явились представники сторін. Представник Приватного акціонерного товариства „Молодіжний житловий комплекс" доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, представник Публічного акціонерного товариства „Херсонська теплоелектроцентраль" проти вказаних доводів заперечував.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, Одеський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, Між ВАТ "Херсонська теплоелектроцентраль", правонаступником якої є ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль", (виконавець) та АТЗТ "Молодіжний житловий комплекс", правонаступником якого є ПрАТ "Молодіжний житловий комплекс", (споживач) 03.11.2007 р. укладено договір №287/дгу про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою м. Херсон, пр. 200 річчя Херсону, 38, корп. 4 (161,5 кв.м), 6 (409,35 кв.м.), а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.
Також, до вказаного договору в подальшому було укладено додаткові угоди: № 1, №2, №3, №4, №5.
Згідно з п. 8 договору розрахунковим періодом є календарний місяць, у разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Пунктом 12 договору сторони встановили, що за несвоєчасне внесення плати зі споживача стягується пеня у розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочки терміну сплати.
Строк дії договору згідно з п. 26 сторони узгодили з дня його підписання до 30.09.2008 р. та зазначили, що договір є щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку сторонами не буде письмово заявлено про розірвання договору або необхідність його перегляду.
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правовові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків.
На виконання умов зазначеного договору позивач свої зобов'язання щодо надання послуг з централізованого опалення виконував належним чином, що підтверджується наданими суду рахунками (арк. спр. 23-26).
Відповідач, у свою чергу, починаючи з 01 березня 2011 року по 01 травня 2012 року не виконував свого зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води згідно виставлених рахунків, внаслідок чого за ПАТ „Молодіжний житловий комплекс" утворилась заборгованість.
Предметом доказування у даній справі є встановлення судом факту відпуску позивачем відповідачу теплової енергії, тобто підтвердження факту виникнення у відповідача зобов'язань за договором від 03.11.2007 р. №287/дгу.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Підтвердженням факту відпуску позивачем теплової енергії відповідачу є рахунки, отримання яких останнім підтверджується матеріалами справи.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідач не оплачував послуги з централізованого опалення за рахунками: №№676 за березень 2011 року на суму 2725 грн. 70 коп., за листопад 2011 року на суму 2507 грн. 75 коп., за грудень 2011 року на суму 3035 грн. 70 коп., за січень 2012 року на суму 3515 грн. 65 коп., за лютий 2012 р. на суму 5015 грн. 50 коп., за березень 2012 р. на суму 2987 грн. 70 коп., за квітень 2012 рок на суму 263 грн. 98 коп.
Таким чином, вартість теплової енергії, що була спожита відповідачем в період з березня 2011 року по квітень 2012 року становить 20051 грн. 98 коп.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Виходячи з викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором від 03.11.2007 р. №287/дгу. в сумі 20051 грн. 98 коп., які не були сплачені відповідачем.
Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тому місцевим господарським судом правомірно задоволено вимоги позивача про стягнення 150 грн. 89 коп. річних.
Крім того, виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 12 договору від 03.11.2007 р. №287/дгу. за несвоєчасне внесення плати з споживача стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка від суми боргу за кожен день прострочки терміну сплати.
Позивачем на підставі п. 12 договору та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань нараховано відповідачеві пеню у розмірі 760,05 грн., вимогу про стягнення якої було також правомірно задоволено судом в оскаржуваному рішенні.
Доводи скаржника стосовно безпідставності задоволення судом вимог позивача щодо стягнення з ПрАТ «МЖК»боргу за тарифами, які не були узгоджені сторонами у договорі є необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", пп. 2 п. „а" ст. 28, пп. 1 п. „а" ст. 30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Згідно листа Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25.05.2007 р. № 3450/23/17-07 „Щодо тарифів на теплову енергію", тарифи на теплову енергію для споживачів, які складаються як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, затверджуються органами місцевого самоврядування.
Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг від 30.09.2011 р. №141 Публічному акціонерному товариству "Херсонська теплоелектроцентраль" установлено тарифи на теплову енергію, зокрема:
- для потреб бюджетних установ - 999,52 грн. за 1 Гкал (без ПДВ);
- для потреб інших споживачів - 999,90 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).
Отже заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію позивачем обчислено вірно, за тарифами, встановленими НКРРКП.
Таким чином, наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Будь-яких інших доводів, щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.
Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу , тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в них доказам та приписам чинного законодавства.
З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Молодіжний житловий комплекс" залишити без задоволення.
Рішення рішення господарського суду Херсонської області від 27.09.2012 р. у справі № 5024/962/2012- без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови підписано 30.11.2012 р.
Головуючий суддя Філінюк І.Г.
Суддя Лисенко В.А.
Суддя Мацюра П.Ф.