04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"26" листопада 2012 р. Справа№ 5011-35/3866-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Зеленіна В.О.
Мальченко А.О.
при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги від 20.09.2012 року № 20/09 житлово - будівельного кооперативу «Кристал-16» та апеляційної скарги від 20.09.2012 року № 452 Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2012 року
у справі № 5011-35/3866-2012 (судді - Літвінова М.Є., Шаптала Є.Ю., Сташків Р.Б.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
до Житлово -будівельного кооперативу «Кристал - 16»
про стягнення 497 608,22 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явилися,
відповідача: Бойков О.С. - дов.
23.03.2012 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-16» про стягнення 497 608,22 грн., що становить 408 696,53 грн. боргу за договором на постачання питної води та приймання стічних вод, 3% річних від простроченої суми в сумі 22 774,21 грн., пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сумі 5 911,11 грн. та 60 226,38 грн. інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2012 року у справі № 5011-35/3866-2012 позов задоволено частково. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-16» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 103 098,84 грн. грн. боргу за договором № 06460/4-03 від 16.03.2006 року, 2 061,98 грн. в повернення судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва в частині відмови в задоволені позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають дійсним обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 05.11.2012 року.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Житлово-будівельний кооператив «Кристал-16», подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в позові повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають дійсним обставинам справи. За твердженням апелянта при прийнятті рішення у справі судом не враховано, що Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради про затвердження тарифів, які застосовано позивачем при розрахунку боргу визнані недійсними та такими, що не набрали чинності, відтак за розрахунком відповідача, проведеним за тарифами, що є чинними, заборгованості перед позивачем не існує.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 року апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-16» прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 05.11.2012 року.
У судовому засіданні 05.11.2012 року оголошувалась перерва.
Позивач в судове засідання 26.11.2012 року не з'явився, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.
Представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2012 року частково та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в позові. У відзиві на апеляційну скаргу позивача заперечив доводи апелянта.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне. 16.03.2006 року між сторонами у справі було укладено договір № 06460/4-03 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - договір), відповідно до умов якого позивач (постачальник за договором) зобов'язався надавати відповідачу (абонент за договором) послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води. Абонент за умовами зазначеного договору зобов'язався здійснювати систематичну оплату наданих послуг на умовах цього договору та дотримуватися правил користування питною водою з комунальних водопроводів, встановлених Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року, зареєстрованих в Мінюсті України 22.07.1994 року за № 165/374 (далі Правила № 65), (які діяли на момент укладення договору та втратили чинність з 18.10.2008 року), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002р., а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за договором.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання за договором про надання послуг з постачання води, згідно якого, в силу статті 901 ЦК України одна сторона зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу з постачання води (п.1.1 договору), яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а друга сторона (абонент за договором) зобов'язується оплатити надані послуги, якщо інше не встановлено договором. За змістом даної норми Цивільного кодексу України договір про надання послуг - це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.
Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626 ЦК України підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Облік води, порядок розрахунків та вартість послуг визначено договором у розділі 2, та зокрема, згідно з п. 2.1.1 облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водопостачання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.
Відповідно до п. 2.2.2 та п. 2.2.3 договору оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента; за згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.
Сторони визначили строк дії договору - цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами; договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення; відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором (п. 7.1. договору).
Позивач стверджує, що відповідач не виконав умови договору № 06460/4-03 від 16.03.2006 року, не сплатив за послуги з постачання води та приймання стічних вод з 01.08.2008 року по 01.01.2012 року, і борг відповідача на час подачі позову становив 408 696,53 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає про те, що за період з 01.08.2008 по 01.01.2012 відповідачу були надані послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 737 107,43 грн., з яких: за кодом 3-289 (постачання питної води та приймання її стоків і стоків питної води, що використовується для підігріву) на суму 489 575,31 грн. та за кодом 3-50289 (постачання питної води, що йде на підігрів) на суму 247 509,69 грн., однак в порушення умов договору відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання в частині повної та своєчасної сплати вартості спожитих послуг, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 408 696,53 грн.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність нарахування позивачем заборгованості за холодну воду, яка використовується для приготування гарячої води, та її стоків, оскільки договором не регулюються такі відносини сторін і у відповідача на балансі не перебувають теплові пункти (бойлери), позивачем не було враховано сплати на суму 10 020,04 грн. за травень та вересень 2011, а також застосовано тарифи, які не підлягали застосуванню. Також, відповідач посилався на пропуск позивачем позовної давності та просив застосувати наслідки її спливу.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог частково, а саме в частині стягнення боргу в сумі 103 098,84 грн. з огляду на наступне.
Статтею 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» встановлено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.
Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України, статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Згідно вимог ст.ст. 628,629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 509, 526, 626, 629 ЦК України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.08 р., суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі, або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.
Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.
Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, враховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ними за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.
Як пояснив відповідач, та свідчать матеріали справи на балансі ЖБК «Кристал-16» відсутні теплові пункти (бойлери), натомість позивач виставляє рахунки відповідачу за холодну воду, що йде на підігрів по бойлеру, який перебуває на балансі ПАТ «Київенерго».
Згідно із наявними в матеріалах справи розрахунками, позивачем нараховано відповідачу за гарячу воду, що йде на підігрів по вищезазначеному бойлеру 247 509,69 грн.
Розпорядженнями КМДА від 28.08.07 р. № 1127 (п. 4), від 30.01.09 р. № 95 (п. 7), від 29.04.09 р. № 516 (п. 6), від 31.08.09 р. № 980 (п. 7), від 30.11.09 р. № 1332 (п. 6), було передбачено, що балансоутримувачі теплових пунктів повинні укладати з ПАТ «АК «Київводоканал» договори на придбання холодної води, що використовується для вироблення послуги з централізованого водопостачання гарячої води.
Нормами ст. 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.
Відповідно до п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.
Згідно з п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопо стачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мініс терства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008р., суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.
Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.
Відтак, гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.
Отже, позовні вимоги позивача про стягнення вартості гарячого водопостачання до задоволення не підлягають.
За даних обставин колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що позивач не є особою, яка надає послуги з гарячого водопостачання, як самостійного різновиду енергії (продукції).
Умовами укладеного між сторонами договору № 06460/4-03 від 16.03.2006, на який посилається позивач як на підставу позову, не передбачено надання позивачем послуг з постачання питної води для потреб гарячого водопостачання і вказаний договір не передбачає обов'язку відповідача сплачувати за послуги з постачання холодної води, що використовується для виготовлення гарячої води. Додаткової угоди про постачання холодної води для потреб гарячого водопостачання між позивачем та відповідачем не укладено.
За таких обставин, нарахування позивачем відповідачу за послуги з постачання води для підігріву за договором № 06460/4-03 від 16.03.2006 за визначений період за кодом 3/50289 (постачання питної води та приймання її стоків і стоків питної води, що використовується для підігріву) у сумі 247 509,69 грн. є недоведеним.
Колегія апеляційної інстанції погодилась з висновком місцевого господарського суду, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 48 067,96 грн., що виникла у період з серпня 2008 по лютий 2009 включно, оскільки такі вимоги заявлені із пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у відзиві на позов.
Крім того, матеріалами справи доведено, що відповідач платіжними дорученнями № 36 та 37 від 02.03.2012 року сплатив позивачеві суму заборгованості за червень 2011 року та вересень 2011 року у розмірі 10 020,04 грн., що не було враховано позивачем при здійсненні розрахунку суми боргу.
Враховуючи те, що сума заборгованості у розмірі 10 020,04 грн. була сплачена відповідачем до звернення позивача із позовом до суду, місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволені позовних вимог про стягнення боргу в цій частині.
Відтак, місцевим господарським судом обґрунтовано визначено заборгованість відповідача за договором № 06460/4-03 від 16.03.2006 року в сумі 103 098,84 грн. (із розрахунку: 489 575,31грн. (вартість послуг з постачання питної води та приймання стоків, як холодної води так і води що іде на підігрів) -328 299,59грн. (сплачено відповідачем) -88,88 грн. (перерахунок) - 10 020,04 грн. (сплачено відповідачем до подання позову)- 48 067,96грн. (заявлено до стягнення з пропуском строку позовної давності) = 103 098,84), тому позовні вимоги в даній частині обґрунтовано задоволено судом.
Щодо позовних вимог про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Кристалл-16» 60 226,38 грн. інфляційних втрат, 22774,21 грн. 3% річних та 5 911,11 грн. пені колегія зазначає наступне
Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу; нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано; оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі (п. 4.2. договору).
В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок щодо правомірності нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат на суму боргу, оскільки відповідальність у вигляді сплати пені за прострочення виконання грошового зобов'язання абонентом встановлена п. 4.2. договору, а обов'язковість сплати інфляційних збитків та річних в розмірі 3% на вимогу кредитора встановлено ст. 625 ЦК України.
Однак, нарахування вказаних санкцій проведено позивачем як за послуги із постачання холодної питної води так і за послуги з постачання питної води, що іде на підігрів, тому оскільки неможливо встановити період прострочення зобов'язання та суми боргу при розрахунках вартості послуг окремо з постачання холодної питної води. Крім того, розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат не містять необхідних елементів для їх обчислення та перевірки правильності нарахування, відтак місцевий господарський суд правомірно відмовив у цій частині позовних вимог.
Заперечення відповідача щодо відсутності у нього підстав для оплати стоків води, використаної на підігрів, судом правомірно відхилено з огляду на недотримання ним положень п.п. 2.1.5. та 2.1.6. договору щодо ведення власного обліку водоспоживання та водовідведення і ненадання суду належних доказів на підтвердження обсягів стоків води, використаної на підігрів.
Відтак, приймаючи до уваги, що умови договору № 06460/4-03 від 16.03.2006 року, укладеного між сторонами, передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води та матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів або котелень, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, місцевим господарським судом правомірно визнанні необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
З урахуванням наведеного суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 103 098,84 грн.
Твердження скаржника (ЖБК «Кристал-16») про неправомірне застосування позивачем тарифів, не зареєстрованих у Головному управлінні юстиції в м. Києві та таких, що в подальшому визнані не чинними в судовому порядку, колегія відхиляє з огляду на те, що дані тарифи доводяться ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» розпорядженнями КМДА, а їх застосування є не правом, а обов'язком позивача. На переконання апеляційного господарського суду, у разі зміни, скасування чи то визнання тарифів не чинними, сторони не позбавлені можливості здійснити перерахунок проведених раніше платежів за тарифами, які мали бути застосовані у спірний періоду порядку визначеному чинним законодавством України.
Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянтів.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» від 20.09.2012 року № 452 на рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2012 по справі № 5011-35/3866-2012 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу «Кристал-16» від 20.09.2012 року № 20/09 на рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2012 по справі № 5011-35/3866-2012 залишити без задоволення.
3. Рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2012 року по справі № 5011-35/3866-2012 залишити без змін.
4. Справу № 5011-35/3866-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя Жук Г.А.
Судді Зеленін В.О.
Мальченко А.О.