"26" листопада 2012 р.Справа № 5/17-1259-2011
За позовом: Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю „ВІГ"
до відповідача: Фізичної -особи підприємця ОСОБА_1
про стягнення 94680,92 грн.
Головуючий суддя Погребна К.Ф.
Суддя Зайцев Ю.О.
Суддя Никифорчук М.І.
В судових засіданнях приймали участь представник
Від позивача: Василькевич.В. -директор;
Від відповідача: ОСОБА_2 -довіреність;
ОСОБА_1 -паспорт;
В судовому засіданні 26.11.2012р. приймали участь представники:
Від позивача: Василькевич.В. -директор;
Від відповідача: ОСОБА_2 -довіреність;
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю „ВІГ" звернувся з до суду з позовом до відповідача, Фізичної -особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 94680,92грн., яка складається з заборгованості по орендній платі в сумі 57000грн., пені в розмірі 3275,66грн., інфляційних витрат в сумі 29275,25грн. та 3%річних в розмірі 5130,01грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.04.2011р. було порушено провадження по справі №5/17-1259-2011.
10.05.2011р. представник позивача надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 94685,59грн., яка складається з заборгованості по орендній платі в сумі 57000грн. пені в розмірі 3275,66грн., інфляційних витрат в сумі 29275,25грн. та 3%річних в розмірі 5134,68грн.
Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Вищенаведена редакція позовних вимог Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю „ВІГ", згідно з уточненою заявою є остаточною, у зв'язку з чим приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в них вимог.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.05.2011р. по справі №5/17-1259-2011 було призначено судову комплексну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження по справі було зупинено до закінчення проведення експертизи та надання висновку.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.08.2011р. у зв'язку з надходженням до господарського суду Одеської області повідомлень від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість надання висновку експертизи з підстав викладених у супровідних листах, провадження у справі №5/17-1259-2011 було поновлено із призначення її до розгляду.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.08.2011р. розгляд справи був продовжений в порядку ст. 69 ГПК України не п'ятнадцять днів.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.09.2011р. по справі №5/17-1259-2011 було призначено судову комплексну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження по справі було зупинено до закінчення проведення експертизи та надання висновку.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.10.2012р. у зв'язку з надходженням до господарського суду Одеської області повідомлень від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість надання висновку експертизи з підстав викладених у супровідних листах, провадження у справі №5/17-1259-2011 було поновлено.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.10.2012р. справу №5/17-1259-2011 було призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.
Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області від 09.10.2012р. №5/17-1259-2011, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Зайцев Ю.О., суддя Никифорчук М.І.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.10.2012 року справу № 5/17-1259-2011 було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Зайцев Ю.О., суддя Никифорчук М.І. із призначенням до розгляду.
В судових засіданнях в порядку ст.. 77 ГПК України проголошувались перерва з 13.11.2012р. по 22.11.2012р. та з 22.11.2012р. по 26.11.2012р.
Відповідач в судові засідання з'являвся, надав відзив на позов відповідно якого позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та необґрунтованими та просить суд в їх задоволенні відмовити.
Так, відповідача по-перше зазначає, що ані договір оренди №7 від 01.11.2007р. ані додаткову угоду до нього не підписував та не засвідчував печаткою, по-друге відповідач вважає що у позивача відсутнє право власності на об'єкт оренди, а отже і відсутні правові підстави на захист своїх прав та інтересів.
Крім того, щодо до фактично сплачених коштів з призначенням платежу за оренду торгового місця згідно договору №7 від 01.11.2007р., відповідач вказує, що вони сплачувались на усній без договірній домовленості для побудови та отримання у власність позивачем торгівельного повільну в рахунок майбутнього передання торгівельного місця в оренду відповідача, що на його думку підтверджується укладеним між сторонами договором оренди № 7 від 01.11.2008р.
Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 26.11.2012р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
Виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю „ВІГ" є власником нежитлових будівель літ."А" -будівля торгівельного павільйону 44,40 кв.м, літ."Б"- будівля торгівельного павільйону 45,10 кв.м, літ."В"- будівля торгівельного павільйону 38,70 кв.м, літ."Г" -будівля торгівельного павільйону 53,40 кв.м, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 04.12.2008р., виданим виконавчим комітетом Хлібодарської селищної ради Біляївського району Одеської області та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості".
01.11.2007р. між Виробничо-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю „ВІГ" (Орендодавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір оренди №7 (далі договір).
Згідно п.1.1. договору Орендодавець надає, а Орендар приймає у користування торгове місце для здійснення торгівельної діяльності товарами народного споживання або використовує як склад на міні-ринку за адресою: АДРЕСА_2.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його укладання та діє до 01.01.2009р.
Відповідно п.3.1 договору Орендар за надане торгове місце сплачує договірну орендну плату у розмірі 450грн. у місяць, оплата здійснюється щомісячно в строк до 5-го числа поточного місяця, у випадку заборгованості по платежам сплачує пеню у розмірі 3% від суми за кожен день прострочення.
Згідно Додатку до договору оренди №7 від 01.11.2007р., що був підписаний сторонами 01.11.2007р., сторони домовилися що згідно договору оренди №7 від 01.01.2008р. орендна плата збільшується та буде складати 650 у.е. за торгівельне місце, що відповідає не менше 5200грн. щомісячної орендної плати до кінця договору.
Позивач зазначає, що відповідач свої грошові зобов'язання за договором оренди належним чином та в повному обсязі не виконував, так в матеріалах справи містяться платіжні доручення про сплату відповідачем орендної плати за період з листопада 2007р. по грудень 2008р. з яких вбачається що Орендар щомісячно сплачував орендну плату по 450грн.
Проте, як вказує позивач враховуючи додаток до договору та той факт, що з 01.01.2008р. орендна плата складе не менше ніж 5200грн. у відповідача виникла заборгованість з орендної плати за період з січня 2008р по грудень 2008р. в розмірі 57000грн.
Посилаючись на порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання за договором оренди №7 від 01.11.2017р. щодо своєчасної сплати орендної плати Виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю „ВІГ" змушено було звернулося до господарського суду Одеської області позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин мають виконувати господарські зобов'язання належним чином у відповідності до закону, інших правових актів, договорів.
Частиною 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Частиною 6 ст.283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною 1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про наявність порушень умов договору щодо оплати виконаних робіт з боку відповідача, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором №7 від 01.11.2007р. у розмірі 57000грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки спростовуються доказами та наявними матеріалами справи.
Так, щодо право власності на об'єкт оренди то в матеріалах справи окрім свідоцтва на право власності від 04.12.2008р. та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно міститься Технічний паспорт на будівлі складів розташованих за адресою Тираспольське шосе, с.Хлібодарське від 04.08.2003р. та Акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта від 19.09.2001р. який є підставою для оформлення право власності на збудований об'єкт, а тому посилання відповідача на відсутність у позивача правових підстав для захисту своїх прав та інтересів підтвердження матеріалами справи не знайшли.
Щодо ж до посилань відповідача не той факт що вищезазначений договір оренди та додаток до нього ним не укладався та не підписувався, то суд зазначає що в матеріалах справи містяться докази часткового виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди, а саме платіжні доручення про сплату орендної плати з призначенням платежу за оренду торгового місця згідно договору №7 від 01.11.2007р. що на думку суду свідчать про визнання відповідачем договору укладеним та виконання за цим договором своїх зобов'язань, а посилання відповідача що зазначені кошти сплачувались за усною домовленістю в рахунок майбутнього договору оренди є безпідставними оскільки зазначений відповідачем договір оренди був укладений 01.11.2008р. а в призначеннях платежу стоїть дата договору 01.11.2007р. тобто ніякого відношення до договору оренди від 01.11.2008р. зазначені платежі вони не мають. Крім того, ані договір оренди №7 від 01.11.2007р. ані додаток до нього у вставленому чинним законодавстві порядку та способі відповідачем недійсними чи неукладеними не визнавались, що на думку суду ще раз підтверджує факт їх укладання між сторонами по справі. Та більш того сам відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні 13.11.2012р. не заперечував проти факту укладання договору, що зафіксовано в протоколі судового засідання від 13.11.2012р.
У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.
Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем було нараховано пеня в сумі 3275,66грн., три відсотки річних в розмірі 5134,68грн. та індекс інфляції в сумі 29275,25грн. Розглянувши надані позивачем розрахунки пені, трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань та індексу інфляції, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 пені 3275,66грн. в сумі трьох відсотків річних в сумі 5134,68грн. та індексу інфляції в розмірі 29275,25грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
Судові витрати по сплаті державного мита покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю
2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (65074, АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь Виробничого-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю „ВІГ" (67667, Одеська область, Біляївський район, смт. Хлібодраське, Тіраспольське шосе 10-а) 57000 (п'ятдесят сім тисяч) грн. -основного боргу, 3275 (три тисячі двісті сімдесят п'ять) грн.. 66коп. -пені, 29275 (двадцять дев'ять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 25 коп. -індексу інфляції, 5134 (п'ять тисяч сто тридцять чотири) грн. 68коп. -3% річних, 948 (дев'ятсот сорок вісім) грн.. -державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. за ІТЗ судового процесу.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 03.12.2012р.
Головуючий - Погребна К.Ф.
Суддя Зайцев Ю.О.
Суддя Никифорчук М.І.