04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"27" листопада 2012 р. Справа№ 5011-32/10289-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Баранця О.М.
Пашкіної С.А.
при секретарі Царук І. О.
за участю представників:
від прокуратури: не з'явились
від позивача 1: не з'явились
від позивача 2: Харченко Г. Г. - представник за довіреністю № АС/5-1463 від 12.11.2012
Дивинська В. О. - представник за довіреністю № АС/5 від 12.11.2012
від відповідача: Герасименко І. В - представник за довіреністю № 302 від 01.10.2012
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
на рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012
у справі № 5011-32/10289-2012 (суддя Підченко Ю. О.)
за позовом Прокурора Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі
1. Державного агентства водних ресурсів України
2. Дніпровського басейнового управління водних ресурсів
до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
про стягнення 2 220 286,48 грн.
Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2 095 559,72 грн. за надані за договорами № 33/154 від 20.12.2006 та № 11/06/14-11 від 28.03.2011, але неоплачені послуги, пені в сумі 75 451,45 грн., збитків від інфляції в сумі 15 686,94 грн. та 3 % річних в сумі 33 588,37 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.09.2012, повний текст якого підписаний 24.09.2012, у справі № 5011-32/10289-2012 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено2 217 785,84 грн., в тому числі: основний борг в сумі 2 095 559, 72 грн., пеню в сумі 74856, 90 грн., збитки від інфляції в сумі 13 780, 85 грн. та 3% річних в сумі 33 588, 37 грн., в задоволенні решти вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що прокурором належним чином доведено факт надання позивачем 2 відповідачу послуг за умовами договорів № 33/154 від 20.12.2006 та № 11/06/14-11 від 28.03.2011 на загальну суму 3 842 394,30 грн., і що відповідачем не надано доказів повної оплати цих послуг.
Часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені та збитків від інфляції ґрунтується на тому, що прокурором при здійсненні розрахунку вказаних вимог допущено помилки.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 у справі № 5011-32/10289-2012 в частині задоволення вимог щодо стягнення з нього на користь позивача заборгованості розміром 2 217 785,84 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» посилається на те, що:
- при винесення спірного рішення судом першої інстанції порушено норми процесуального права щодо порядку звернення до господарського суду прокурорами в інтересах держави, а саме п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 2 ГПК України, оскільки у позовній заяві не визначено, яким чином господарські відносини між відповідачем 2 та позивачем порушують інтереси держави, і, як наслідок, у прокурора відсутній обов'язок щодо їх захисту, а отже, заявлений позивачем позов підлягає залишенню без розгляду;
- надані позивачем на підтвердження обсягів та вартості виконаних робіт акти виконаних робіт, стягнення заборгованості за якими є предметом позову, складені з порушенням вимог чинного законодавства (не зазначені дата і місце складання, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, не зазначено прізвище та інші дані осіб, які їх підписали, що позбавляє можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні операції) та підписані з боку відповідача особою, яка не має відповідних повноважень;
- твердження суду першої інстанції про спростування наданими до матеріалів справи доказами доводів відповідача про несхвалення ним правочину щодо погодження актів приймання-передачі виконаних робіт, в порушення вимог чинного законодавства, в рішенні не обґрунтовано;
- акти виконаних робіт підписані керівником структурного підрозділу відповідача з перевищенням повноважень, а відповідач не заявляв про підтвердження правочину, вчиненого його структурним підрозділом з перевищенням повноважень, і, відповідно, не підтверджував його;
- відповідачем не здійснювалася оплата послуг за договорами, що свідчить про непогодження відповідачем правочину, здійсненого його структурним підрозділом з перевищенням повноважень;
12.11.2012 до канцелярії суду від позивача 1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача 1 в якому позивач 1 посилаючись на неможливість забезпечити явку в судове засідання свого представника, просить розглянути справу без участі представника позивача .1
Позивач 1 та прокуратура в судове засідання представників не направили.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників прокуратури та позивача 1 за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представники позивача 2 проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили її залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача 2 та відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
20.12.2006 позивач 2 як Виконавець та Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як Замовник уклали договір № 33/154 (далі Договір 1), за яким відповідач доручає, а позивач 2 бере на себе зобов'язання проводити Бортницькою насосною станцією Дніпровського БУВР перекачування зворотних вод, що подаються Бортницькою станцією аерації ВАТ «АК «Київводоканал», в порядку та на умовах, визначених Договором 1.
28.03.2011 позивач 2 як Виконавець та відповідач як Замовник уклали договір № 11/06/14-11 (далі Договір 2), за яким відповідач доручає, а позивач 2 бере на себе зобов'язання проводити Бортницькою насосною станцією Дніпровського БУВР перекачування зворотних вод, що подаються Бортницькою станцією аерації ПАТ «АК «Київводоканал», в порядку та на умовах, визначених Договором 2.
Частиною 1 п. 1.2 Договору 1 та частиною 1 п. 1.2 Договору 2 сторони визначили орієнтовні річні обсяги перекачки зворотних вод за зазначеними договорами, а саме: 437 895 тим. куб. м. за Договором 1 та 323 490 тис. куб. м. за Договором 2.
Водночас частиною 2 пункту 1.2 Договору 1 та частиною 2 пункту 1.2 Договору 2 сторонами погоджено, що фактичний обсяг зворотних вод визначається шляхом сумування обсягів зворотних вод, перекачаних позивачем 2 протягом терміну дії договорів, підтверджених актами приймання-передачі виконаних робіт.
Пунктом 2.1 Договору 1 та пунктом 2.1 Договору 2 сторонами погоджено ціну за перекачування 1 куб. м. зворотних вод, яка на день укладення договорів становить: за Договором 1 - 0,736 коп., в т.ч. ПДВ - 0,123 коп., за Договором 2 - 1, 49 коп., в т.ч. ПДВ - 0, 248 коп.
Пунктом 2.6 Договору 1 та пунктом 2.6 Договору 2 сторонами погоджено орієнтована загальна сума послуг, а саме: за Договором 1 загальна сума послуг складає 3 222 907,20 грн., за Договором 2 - 4 820 000 грн.
Водночас частиною 2 п. 2.6 Договору 1 сторонами погоджено, що орієнтовна ціна Договору 1 уточнюється шляхом сумування вартості робіт, фактично виконаних протягом дії договорів, підтвердженої актами приймання-передачі виконаних робіт.
Крім того, сторонами підписувались додаткові угоди до Договору 1, якими до цього договору вносились зміни в частині визначення щорічного обсягу перекачки зворотних вод, вартості ціни за перекачування 1 куб. м. зворотних вод та орієнтованої загальної суми послуг (№ 1 від 12.02.2007, № 2 від 02.04.2007, № 3 від 11.05.2007, № 4 від 19.05.2008, № 5 від 11.01.2010).
З урахуванням Додаткових угод № 4 від 19.05.2008 та № 5 від 11.01.2010 до Договору 1, щорічний обсяг перекачки зворотних вод визначений сторонами в розмірі 413 000 тис. куб. м., ціна за перекачування 1 куб. м. зворотних вод становить 0,792 коп. в п. ч. ПДВ - 0,132 коп., орієнтовна загальна вартість робіт за Договором 1 складає 7 953 590,49 грн.
Пунктом 3.1 Договору 1 та пунктом 3.1 Договору 2 визначено, що сторони зобов'язуються щомісячно оформляти Акт приймання-передачі виконаних робіт. Акт складається за поточний місяць, в якому позивач 2 виконав роботи, та надається позивачем 2 на підпис відповідачу до 21 числа поточного місяця. Відповідач зобов'язується протягом 5-ти робочих днів підписати акт або надати позивачу 2 мотивовану відмову від його підписання. Сторони зобов'язуються шляхом переговорів вирішувати спірні питання протягом 3-х робочих днів з моменту отримання мотивованої відмови.
Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов Договору 1, за період з січня по березень 2011 позивачем 2 надано відповідачу послуг з перекачки зворотних вод на загальну суму 520 472,30 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту приймання виконаних підрядних робіт за січень-березень 2011 від 30.03.2011 (типова форма КБ-2в). Вказаний акт підписаний сторонами без зауважень.
На виконання умов Договору 2, за період з липня 2011 по квітень 2012 року позивачем 2 надано відповідачу послуг з перекачки зворотних вод на загальну суму 3 321 922,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2в):
- акт б/н за липень-серпень 2011 на суму 352 912, 56 грн.;
- акт б/н за серпень-вересень 2011 на суму 336 574, 06 грн.;
- акт б/н за вересень-жовтень 2011 на суму 354 440, 96 грн.;
- акт б/н за жовтень-листопад 2011 на суму 374 059, 10 грн.;
- акт б/н за листопад-грудень 2011 на суму 359 189, 38 грн.;
- акт б/н за грудень2011-січень 2012 на суму 397 276, 55 грн.;
- акт б/н за січень-лютий 2012. на суму 383 065, 58 грн.;
- акт б/н за березень 2012 на суму 373 488, 28 грн.;
- акт б/н за квітень 2012 на суму 390 915, 53 грн.
Акти підписані сторонами без зауважень.
Зі змісту вказаних актів слідує, що сторонами в них також вказано і суму пені, яка нараховується відповідачу за несвоєчасне виконання обв'язку з оплати наданих за Договором 2 послуг. Загальна сума пені, щодо якої сторони дійшли згоди, становить 75 451,45 грн.
Посилання відповідача на те, що вищевказані акти приймання підрядних робіт підписані з боку відповідача керівником структурного підрозділу з перевищенням повноважень, до уваги колегією суддів не приймаються як недоведені з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір 1 та Додаткові угоди до нього № 1 від 12.02.2007, № 2 від 02.04.2007, № 3 від 11.05.2007, № 4 від 19.05.2008 та № 5 від 11.01.2010, підписані з боку відповідача Кислим М.І. як заступником генерального директора - директором Департаменту експлуатації каналізаційного господарства на підставі Положення та Довіреності № 123 від 12.09.2006. Договір 1 та додаткові угоди до нього завірені печаткою Департаменту експлуатації каналізаційного господарства відповідача.
Цією ж особою, під печатку Департаменту експлуатації каналізаційного господарства відповідача, підписаний Акт приймання виконаних за Договором 1 підрядних робіт, в якому йдеться про те, укладено його на підставі Договору 1, та обумовлені Договором 1 Інформації про кількість зворотних вод, що були подані Бортницькою станцією аерації на Бортницьку насосну станцію Дніпровського БУВР на загальну суму 520 472,30 грн. за період з 01.01.2011 по 27.03.2011.
Відповідачем не доведено, що заступник генерального директора - директор структурного підрозділу відповідача Кислий М.І., діючи протягом 2006-2011 років у договірних відносинах з позивачем 2 від імені відповідача згідно з Положенням та Довіреністю № 123, не був уповноважений на здійснення вказаних дій, як не доведено й того, що позивач 2 протягом цього періоду в будь-який спосіб був повідомлений відповідачем про відсутність чи обмеження повноважень у цієї посадової особи відповідача, та того,що відповідач не був обізнаний про дії свого структурного підрозділу з перерахування грошових коштів за послуги, надані позивачем 2 на виконання спірних договорів.
Водночас 28.03.2011 відповідач уклав з позивачем 2 Договір 2, який від імені відповідача підписав Голова правління Ченчевий В.Г. Договір завірений печаткою відповідача.
Пунктом 3.4. Договору 2 сторони узгодили, що права та обов'язки відповідача при виконанні умов цього договору, в тому числі проведення розрахунків, приймання робіт, оформлення документів на виконання договору (актів виконаних робіт тощо) здійснюються його структурним підрозділом - Департаментом експлуатації каналізаційного господарства ПАТ «АК «Київводоканал» в особі його керівника або іншої уповноваженої особи, що діє на підставі Положення та відповідної довіреності.
Акти приймання виконаних за Договором 2 підрядних робіт за період з 28.01.2011 по 20.04.2012 та відповідні Інформації до них підписані з боку відповідача Кислим М.І. як директором Департаменту експлуатації каналізаційного законодавства, і його підпис завірений печаткою Департаменту.
Отже, відповідачем не доведено, що Кислий М.І., підписуючи від імені відповідача акти приймання виконаних підрядних робіт, діяв з перевищенням повноважень.
Посилання відповідача на те, що в актах приймання виконаних підрядних робіт не зазначено прізвище та інші дані осіб, які їх підписали, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки відповідачем не доведено, що акти підписані не Кислим М.І.
Посилання відповідача на відсутність в зазначених актах посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, до уваги колегією суддів також не приймаються, оскільки відповідачем не вказано правових підстав зазначення в актах по формі № КБ-2в таких відомостей.
Посилання ж відповідача на те, що в актах приймання підрядних робіт не зазначені дата і місце складання спростовується змістом зазначених актів.
Згідно з п. 2.5 Договору 1 відповідач здійснює оплату за виконані роботи на підставі отриманого акту приймання-передачі виконаних робіт, протягом десяти календарних днів з дати його отримання.
Згідно з п. 2.4 Договору 2 відповідач здійснює оплату за виконані роботи на підставі оформленого належним чином акту приймання-передачі виконаних робіт протягом десяти календарних днів з дати його оформлення.
Як слідує з наявних у справі документальних доказів, відповідачем, в рахунок оплати виконаних за Договором 1 та Договором 2 протягом спірного періоду робіт, було перераховано позивачу 2 грошові кошти на загальну суму 1 747 162,70 грн., що спростовує твердження відповідача, що оплата послуг за договорами ним не здійснювалась та безпідставність посилань відповідача на несхвалення ним правочину щодо погодження актів приймання підрядних робіт.
Таким чином, неоплаченими відповідачем за спірний період залишились послуги, надані позивачем 2 за Договором 1 та Договором 2, на загальну суму 2 095 559,72 грн., що підтверджується також Актом звіряння розрахунків, інвентаризації заборгованості станом на 01.05.2012 між відповідачем та позивачем 2 (а.с.119-120), який підписаний з боку відповідача його Головою правління, і в яком сторони погодили, що саме в зазначеному розмірі основний борг є кредиторською заборгованістю відповідача перед позивачем 2.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг, до яких за своєю правовою природою відносяться Договір 1 та Договір 2, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем 2 за надані за Договором 1 та Договором 2 послуги на загальну суму 2 095 559,72 грн. належним чином доведений і відповідачем не спростований.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача 2 в оплату наданих за Договором 1 та Договором 2 послуг 2 095 559,72 грн. Рішення суду першої інстанцій в цій частині залишається без змін.
Щодо вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 75 451,45 грн. слід зазначити таке.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.
З розрахунку прокурора слідує, що він вимагає стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання обов'язку з оплати послуг, наданих за Договором 2.
Пунктом 4.2 Договору 2 встановлено, що за порушення відповідачем строків оплати робіт, встановлених Договором 2, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Як слідує з матеріалів справи, при розрахунку пені прокурором допущені помилки, а саме, не враховано, що Постановою Правління Національного банку України від 21.03.2012 № 102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку», починаючи з 23 березня 2012 року, облікову ставку встановлено в розмірі 7,5 % річних.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з розрахунком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2 пені підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду першої інстанції в сумі 74 856,90 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 2 3 % річних в сумі 33 588,37 грн. слід зазначити таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позовні вимоги позивача про стягнення 3 % річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 33 588,37 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 2 збитків від інфляції в сумі 15 686,94 грн. слід зазначити таке.
З розрахунку прокурора слідує, що збитки від інфляції він нараховує не за місяць в цілому, а за кожний день місяця окремо, що суперечить способу розрахунку інфляційних, запропонованому судам у листі ВС України від 03.04.97 г. № 62-97р Рекомендации относительно порядка применения индексов инфляции при рассмотрении судебных дел, в якому зазначено, що: «При применении индекса инфляции следует иметь в виду, что индекс рассчитывается не на каждую дату месяца, а в среднем на месяц; поэтому условно следует считать, что сумма, внесенная за период с 1 по 15 число соответствующего месяца, например, мая, индексируется за период с учетом мая, а если с 16 по 31 число, то расчет начинается со следующего месяца - июня.».
Водночас суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені, також не враховував приписи зазначеного Листа.
Враховуючи, що при перерахунку збитків від інфляції колегією суддів їх сума виявилась більшою, ніж заявлена прокурором, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2 збитків від інфляції підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 15 686,94 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині змінюється.
Щодо посилань відповідача на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права щодо порядку звернення до господарського суду прокурорами в інтересах держави, а саме п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 2 ГПК України, оскільки у позовній заяві не визначено, яким чином господарські відносини між відповідачем 2 та позивачем порушують інтереси держави, і, як наслідок, у прокурора відсутній обов'язок щодо їх захисту, а отже, заявлений позивачем позов підлягає залишенню без розгляду, слід зазначити таке.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Згідно ч. 2 зазначеної статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
В рішенні Конституційного суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 зазначено, що:
- із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах;
- поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади;
- інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Зі змісту позовної заяви слідує, що, пред'являючи позов в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України та Дніпровського басейнового управління водних ресурсів, прокурор Вишгородського району Київської області обґрунтував свої вимоги наступним:
- Державне агентство водних ресурсів України є єдиними органом центральної влади, який виконує функції держави у відносинах сторін, тому що згідно пунктів 1, 3, 4 Положення про Державне агентство водних ресурсів України далі Агентство, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011року за № 453/2011, передбачено, що Агентство є центральним органом виконавчої влади, і виконує функції держави у спірних відносинах сторін у сфері розвитку водного господарства і меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів, забезпечує потребу населення і галузей економіки у водних ресурсах, розробляє пропозиції щодо визначення пріоритетів розвитку водного господарства і меліорації земель тощо;
- пунктом 1 Положення про Дніпровське басейнове управління водних ресурсів, далі Дніпровське БУВР, затвердженого наказом Державного агентства одних ресурсів України від 03.08.2011р. № 123, визначено, що Дніпровське БУВР є бюджетною неприбутковою організацією і належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у галузі розвитку водного господарства і меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів - Державного агентства водних ресурсів України (Держводагентство). У межах своїх повноважень Дніпровьске БУВР керується, в т. ч. рішеннями колегії та іншими нормативними документами і актами Держводагенства, відповідно до законодавства забезпечує на території Дніпра реалізацію державної політики у сфері управління, використання, збереження та відтворення водних ресурсів, розвитку водного господарства, експлуатації водних об'єктів, гідротехнічних споруд, вирішує разом з органами виконавчої влади та іншими організаціями, установами та підприємствами питання забезпечення населення і галузей економіки водними ресурсами тощо.
Отже, прокурором належним чином обґрунтовано законність його звернення до суду в інтересах держави в цьому випадку і правильно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 у справі № 5011-32/10289-2012 підлягає зміні, позов задовольняється частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 2 095 559, 72 грн., пеня в сумі 74856, 90 грн., збитки від інфляції в сумі 15 686,94 грн. та 3% річних в сумі 33 588, 37 грн.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір за подачу позову, від сплати якого прокурор у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход державного бюджету пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.
З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задоволенню не підлягає.
Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал».
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 у справі № 5011-32/10289-2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 у справі № 5011-32/10289-2012 змінити.
3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 у справі № 5011-32/10289-2012 в наступній редакції:
«1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, ідентифікаційний код 03327664) на користь Дніпровського басейнового управління водних ресурсів (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Київська, буд. 10-в, ідентифікаційний код 04389466) основний боргу в сумі 2 095 559 (два мільйони дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 72 коп., пеню в сумі 74 856 (сімдесят чотири тисячі вісімсот п'ятдесят шість) грн. 90 коп., збитки від інфляції в сумі 15 686 (п'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 94 коп. та 3 % річних в сумі 33 588 (тридцять три тисячі п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 37 коп.
3. В решті позову відмовити.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, ідентифікаційний код 03327664) в доход Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 44 393 (сорок чотири тисячі триста дев'яносто три) грн. 84 коп.
5. Видати накази».
4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити господарському суду міста Києва.
5. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-32/10289-2012.
Повний текст постанови складено: 03.12.2012
Головуючий суддя Калатай Н.Ф.
Судді Баранець О.М.
Пашкіна С.А.