ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-18/15913-2012 29.11.12
За позовом Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС»;
до Малого приватного підприємства «Атлант»;
про стягнення 13 369,00 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники:
Від позивача: Стужна В. М., представник, довіреність № 60-ЮВ від 10.10.2012 р.;
Від відповідача: Федоренко О. Г, керівник, витяг з ЄДР №564051.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2012 р. порушено провадження у справі №5011-18/15913-2012, справа призначена слуханням на 29.11.2012 р.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 13 369,00 грн., а також стягнути з відповідача 1 609,50 грн. судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач -Мале приватне підприємство «Атлант», у своєму відзиві на позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з наступним:
- відповідач повернув транспортні засоби разом зі свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, що і дало можливість позивачеві як власнику транспортних засобів в подальшому зняти їх з державної реєстрації в ДАІ;
- позивач не надав доказів, що по договору оренди від 26.10.2000 року були фактично передані транспортні засоби;
- 25.11.2001 року біли підготовлені акти на списання даних транспортних засобів, аналогічні акти на списання даного транспорту були складені 13.02.2009 року;
- 27.02.2009 року в Славутицькому РЕВ ДАІ проведено зняття з обліку автомобіля МАЗ 54322 д/н 76-33 КХМ та напівпричепа МАЗ 9397 д/н 87-48 КХ. Номерні знаки даного транспорту, а не сам транспорт, знаходяться в розшуку;
- у період з 13.07.2010 року до 21.07.2010 року дирекцією позивача надано інформацію, що балансова вартість автомобіля та напівпричепа дорівнює нулю, а також повідомлено, що матеріальної шкоди не заподіяно, тому підстави для стягнення збитків з МПП «Атлант»відсутні;
- до позовних вимог слід застосувати позовну давність.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд
26.10.2000 року між Відособленим структурним підрозділом «Чорнобильська АЕС»Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»(орендодавець) і Малим приватним підприємством «Атлант»(орендар) було укладено договір оренди автотранспорту, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування автомобіль марки МАЗ 54322, державний номер 76-33 КХМ, двигун 05659, шасі 2770, причеп 87-48 КХ 861754, шасі 861730.
Відповідно до п. 1.2. договору, строк його дії з 01.01.2000 року по 01.01.2007 року.
Згідно з п. 2.1.1. договору, орендодавець зобов'язується передати орендарю по акту прийому-передачі вищевказаний автомобіль в технічно справному стані.
Пунктом 2.2.7. договору передбачено, що орендар зобов'язується по закінченні строку оренди повернути автомобіль власнику у комплектному і технічно справному стані.
У п. 3.1. договору зазначено, що у випадку пошкодження чи втрати орендованого автомобіля орендар несе майнову відповідальність у встановленому законодавством України порядку.
Оплата проводиться щоквартально в розмірі амортизаційних відрахувань, податків і зборів (п. 5.1. договору).
Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч. 1ст. 612 ЦК України).
Позовні вимоги про відшкодування збитків у сумі 13 369,00 грн. обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення п. 2.2.7. договору оренди від 26.10.2000 року не повернув орендодавцеві орендований автомобіль.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що повернув транспортні засоби разом зі свідоцтвом про реєстрацію транспортних засобів, що і дало можливість позивачеві як власнику транспортних засобів в подальшому їх зняти з державної реєстрації в ДАІ.
Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з п. 2.1.1. договору, орендодавець зобов'язується передати орендарю по акту прийому-передачі вищевказаний автомобіль в технічно справному стані.
Позивач зазначив, що передав об'єкт оренди позивачі, однак в матеріалах справи немає акту прийому-передачі автомобіля з причепом.
Господарський суд погоджується з доводами відповідача, що посилання позивача як на доказ передачі транспортного засобу, на розписки, які містяться в матеріалах позову, на є правомірним, адже ці розписки відносяться до договору оренди №34, а в матеріалах справи міститься договір б/н від 26.10.2000 року.
15.08.2012 року на адресу відповідача позивачем була направлена претензія №3252/39/7-318 з вимогою повернути автомобіль марки МАЗ 54322, державний номер 76-33 КХМ, двигун 05659, шасі 2770, причеп 87-48 КХ 861754, шасі 861730.
У відповідь на претензію відповідач надав детальну відповідь та долучив документи на списання транспортного засобу по акту від 25.11.2001 року, в тому числі копію постанови про відмову в порушення кримінальної справи від 21.07.2010 року, якою не встановлено вини відповідача, так як об'єкт оренди було повернуто позивачеві у 2001 році.
13.07.2010 року до Славутицького МВ ГУМВС України в Київській області з прокуратури м. Славутич надійшли матеріали перевірки за фактом списання транспортних засобів позивача -МАЗ 54322 д/н 76-33 КХМ та МАЗ 9397 д/н 87-48 КХ.
В ході проведеної перевірки встановлено, що 25.11.2001 року були підготовлені акти на списання даних транспортних засобів, аналогічні акти на списання даного транспорту були складені 13.02.2009 року. За актами вони підлягали знищенню та були подані на списання даного автотранспорту в Славутицький РЕВ ДАІ, як такі, що непридатні до експлуатації.
27.02.2009 року в Славутицькому РЕВ ДАІ проведено зняття з обліку автомобіля МАЗ 54322 д/н 76-33 КХМ та напівпричепа МАЗ 9397 д/н 87-48 КХ. Номерні знаки даного транспорту, а не сам транспорт, знаходяться в розшуку.
Вказана довідка начальника Славутицького РЕВ ДАІ знаходиться в матеріалах справи.
У постанові про відмову в порушенні кримінальної справи також зазначається, що під час перевірки позивача, його дирекцією надано інформацію, що балансова вартість автомобіля МАЗ 54322 д/н 76-33 КХМ та напівпричепа МАЗ 9397 д/н 87-48 КХ дорівнює нулю, а також повідомлено, що матеріальної шкоди не заподіяно.
Тобто, у господарського суду немає правових підстав стягувати з відповідача збитки у розмірі 13 369,00 грн., адже позивачем не доведено факту їх спричинення.
Позивач подав до господарського суду заяву про поновлення строку позовної давності, а відповідач подав заяву про застосування судом позовної давності.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У статті 267 Цивільного кодексу зазначено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як видно із матеріалів справи, початок перебігу строку позовної давності в даному випадку почався після закінчення строку оренди, а саме з 01.01.2007 року. Саме з цієї дати позивач довідався про порушення його права, адже відповідач повинен був повернути йому об'єкт оренди до цієї дати.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Тобто, позивач міг звернутися з позов до господарського суду про порушення його права на протязі трьох років з моменту перебігу цього строку (з 01.01.2007 року).
Позивач у відповідь на це зазначив, що тривалий термін судового розгляду позовних вимог ДСП ЧАЕС про визнання протиправними та скасування окремих пунктів вимоги КРУ (з травня 2010 року по червень 2012 року) позбавило позивача можливості своєчасно звернутися до господарського суду за захистом майнових прав.
Господарський суд не може погодитися із вищевказаними доводами, адже строк позовної давності закінчився ще до початку судового розгляду у адміністративній справі про визнання протиправними та скасування окремих пунктів вимоги КРУ та й сама перевірка почалася в грудні 2009 року. До цього моменту позивач знав про можливе порушення його права, однак до господарського суду з позовними вимогами не звертався.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд задовольняє заяву відповідача про застосування судом позовної давності та відмовляє у задоволенні заяви позивача про поновлення строку позовної давності.
Як вже зазначалося, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Отже, вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Господарським судом відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів у справі, адже копії вказаних документів знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
СуддяО.В. Мандриченко
Дата складання рішення 03.12.2012 р.