01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"14" листопада 2012 р. Справа № 12/102-12
Господарський суд Київської області
у складі:
головуючого: судді Грабець С.Ю.
секретар: Шапаренко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія
«ГАРАНТ-АВТО»в особі Центральної філії
до товариства з додатковою відповідальністю
«Страхова компанія «ПРОВІТА»
про стягнення заборгованості в розмірі 11 902,20 грн. в порядку регресу
за участю представників сторін:
від позивача: Конько Ю.Ю. -представник
(довіреність №322-1-4/37 від 23.12.2011 року);
від відповідача: Бондаренко С.В. -представник
(довіреність №193-29/2 від 29.08.2012 року),
05 вересня 2012 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»в особі Центральної філії (далі -позивач) до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ПРОВІТА»(далі -відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 11 902,20 грн. в порядку регресу.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач пояснив, що 26 березня 2010 року в м. Києві на вул. Столичне шосе сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Ніссан», державний номер АА8989АР, під керуванням Шляхтиченка О.Б., та автомобіля марки «Тойота», державний номер АА9500ВН, під керуванням Кравця І.А., внаслідок якої автомобіль «Ніссан»отримав пошкодження.
21 вересня 2009 року між позивачем та Шляхтиченком О.Б. (далі - страхувальник) був укладений договір добровільного страхування транспортного засобу, що підтверджується полісом добровільного страхування транспортного засобу №19G-0336250.
26 квітня 2010 року позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 12 536,32 грн.
Оскільки цивільно-правова відповідальність Кравця І.А. була застрахована у відповідача, то 20 квітня 2012 року позивач направив на адресу відповідача регресну вимогу, просив виплатити йому в порядку регресу 11 902,20 грн., проте відповідач борг перед позивачем не оплатив.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у розмірі 11 902,20 грн. в порядку регресу.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 05.09.2012 року та призначено до розгляду 24 жовтня 2012 року.
Ухвалою суду від 05.09.2012 року Моторне (транспортне) страхове бюро України зобов'язано направити на адресу суду відомості щодо найменування страховика та полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого був застрахований транспортний засіб «Тойота», держаний реєстраційний номер АА9500ВН, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 26 березня 2010 року.
25 вересня 2012 року на адресу суду надійшов лист Моторного (транспортного) страхового бюро України №23304/7-3-11 від 17.09.2012 року, в якому містились відомості, витребувані ухвалою суду.
24 жовтня 2012 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Крім цього, заявила клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою суду, не надав, про причини неявки суд не повідомив.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 14 листопада 2012 року.
Як вбачається із спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача є: Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 7, що свідчить про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
14 листопада 2012 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, заявила клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.
Представник відповідача в судовому засіданні проти наявності заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 11 902,20 грн. не заперечував.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази, суд дійшов наступних висновків:
21 вересня 2009 року між відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»та Шляхтиченком Олександром Борисовичем (далі -страхувальник) був укладений договір добровільного страхування транспортного засобу, що підтверджується полісом добровільного страхування транспортного засобу №19G-0336250 (далі -поліс №19G-0336250).
Пунктом 1.1 Статуту публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»встановлено, що цей статут регулює діяльність публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»(далі - за текстом товариство), ідентифікаційний код 16467237, створеного як відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», ідентифікаційний код 16467237, яке було зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 26.03.1992 року, реєстраційний номер при включенні до Єдиного державного реєстру 10701200000000869, перейменованого у відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ДЖЕНЕРАЛІ ГАРАНТ», згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 10 листопада -04 грудня 2006 року про перейменування та яке продовжує свою діяльність як публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 20 квітня 2011 року про перейменування.
Відповідно до п. 1.2 Положення про Центральну філію публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»(далі -Положення), філія -є відокремленим підрозділом, що входить до складу компанії, не є юридичною особою, веде окремий бухгалтерський облік, має відокремлений баланс, який входить до зведеного балансу компанії, має банківські рахунки, печатку та інші необхідні реквізити.
Згідно з п. 4.1 Положення, філія має право, зокрема, від імені компанії пред'являти претензії, позови у господарські суди, суди загальної юрисдикції, адміністративні суди, подавати скарги в апеляційні та касаційні інстанції та бути відповідачем у судах за позовами, пред'явленими до компанії.
26 березня 2010 року на вул. Столичне шосе у м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Ніссан», державний реєстраційний номер АА8989АР (далі -Ніссан), під керуванням Шляхтиченка Олександра Борисовича та автомобіля марки «Тойота», державний реєстраційний номер АА9500ВН (далі -Тойота), під керуванням Кравця Ігоря Анатолійовича, що підтверджується довідкою Управління державної автомобільної інспекції №1448 від 30.03.2010 року, копія якої долучена до матеріалів справи.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди було завдано пошкоджень автомобілю Ніссан, що підтверджується довідкою №704/0615 від 26.03.2010 року, копія якої долучена до матеріалів справи.
Згідно з ч. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування»встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»).
Як вбачається з полісу №19G-0336250, страховим випадком є, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 26.03.2010 року, визнано Кравця І.А., що підтверджується постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 14.04.2010 року, копія якої долучена до матеріалів справи.
16 квітня 2010 року, у зв'язку з настанням страхового випадку, страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування в розмірі 12 412,20 грн.
Згідно із сертифікатом №19G-0336250, у разі пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась не з вини страхувальника, франшиза становить 0,00%.
Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (ст. 9 Закону України «Про страхування»).
Частиною 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як вбачається із страхового акту №103651 від 19.04.2010 року, позивачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 12 412,20 грн.
Так, 26 квітня 2010 року позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 12 536,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2726, копія якого долучена до матеріалів справи.
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що до суми страхового відшкодування був доданий 1% комісії за виплату страхового відшкодування через касу відкритого акціонерного товариства «Укрексімбанк», що становив 124,12 грн.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
25 вересня 2012 року на адресу суду надійшов лист Моторного (транспортного) страхового бюро України №23304/7-3-11 від 17.09.2012 року, з якого вбачається, що цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів Кравця І.А. була застрахована в товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ПРОВІТА»(далі -відповідач), а франшиза становила 510,00 грн.
20 квітня 2012 року позивач направив на адресу відповідача регресну вимогу, яку відповідач отримав 29 квітня 2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, проте відповіді не отримав.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 11 902,20 грн. в порядку регресу.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно зі ст. 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.
Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом (п. 38.2.3 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 7 цієї статті встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).
Представник відповідача в судовому засіданні проти наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 11 902,20 грн. не заперечував.
Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 11 902,20 грн. в порядку регресу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову господарські витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ст. 228, ч. 1 ст. 354, ч. 1 ст. 355, ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, п. 38.2.3 ст. 38, п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 27, ст. 9, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»в особі Центральної філії до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ПРОВІТА»про стягнення заборгованості в розмірі 11 902,20 грн. в порядку регресу задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ПРОВІТА»(Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 7, ідентифікаційний код 31704186) на користь публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»в особі Центральної філії (м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3, ідентифікаційний код 25965081) борг у сумі 11 902,20 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот дві грн. 20 коп.); 1 609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять грн. 50 коп.) витрат на сплату судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 16.11.2012 року.
Суддя С. Грабець