29.11.2012 Справа № 5008/807/2012
За позовом Закарпатського обласного державного українського музично-драматичного театру, м. Ужгород
до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Чоп Ужгородського району
про стягнення 16800 грн. у відшкодування вартості безпідставно набутого майна
Суддя В.С. Русняк
Представники:
Від позивача - Гончаров В.В. - адвокат, довіреність №67-1 від 05.04.12;
Від відповідача - ОСОБА_2
СУТЬ СПОРУ: Закарпатським обласним державним українським музично-драматичним театром, м. Ужгород заявлено позов до Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Чоп Ужгородського району про стягнення 16800 грн. у відшкодування вартості безпідставно набутого майна
Рішення винесено 29.11.2012 року, в зв'язку з оголошеною в судовому засіданні 28.11.2012 року перервою на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.
У судовому засіданні представник позивача просить стягнути з відповідача 16800 грн. у відшкодування вартості безпідставно набутого майна, оскільки після спливу тривалого часу і внаслідок використання відповідачем вказаних покришок останні фактично стали зношеними, а відтак їх повернення у належному стані неможливе.
Представником відповідача подано клопотання від 29.11.12 про відкладення справи на інший термін, у зв'язку з відмовою позивача прийняти гумові покришки в кількості 4 штуки.
Клопотання судом відхиляється. Відповідно до ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів. Судом розглянуто справу в межах двох місячного строку та п'ятнадцяти днів відповідно до заяви від 09.11.12 про продовження строку розгляду справи. А отже, у зв'язку із спливом строку розгляду справи суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Між Закарпатським обласним державним українським музично-драматичним театром (Наймачем) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (Наймодавцем) укладено Договір найму (оренди) транспортного засобу №2332 від 04.08.11. Відповідно до умов Договору Наймодавець передає, а Наймач приймає в тимчасове платне користування (в найм/оренду) транспортний засіб - автобус марки „RENAULT", модель „DODGE 55D", реєстраційний номер НОМЕР_1. Згідно з п. 2.1 Договору цей Договір укладено сторонами строком на два місяці з дня передачі автобуса Наймачеві, тобто до 04 жовтня 2011 року.
03.08.2011 р., тобто до укладення Договору позивач за накладною б/н передав відповідачу чотири нові гумові покришки на колеса, загальною вартістю 16800 грн. для встановлення і використання на орендованому автобусі у період дії Договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору сторони погодили, що при користуванні Наймачем автобусом протягом одного місяця після закінчення строку Договору без заперечень з боку Наймодавця, Договір є поновленим на строк, який був раніше встановлений.
Однак, після закінчення строку Договору 04.10.11 позивач не користувався автобусом протягом одного місяця. Листом від 17.10.11 №01-05/149 повідомив відповідача про небажання поновлювати цей Договір та заявив про припинення зобов'язань за ним. Водночас у вказаному листі позивач заявив вимогу про повернення отриманих гумових покришок на колеса або сплату їх вартості, яку відповідач залишив без належного реагування.
На підставі накладної від 03.08.11 позивач через фактичну (бездоговірну) господарську операцію передав відповідачеві гумові покришки на колеса за ціною 16800 грн.
Висновок господарського суду про здійснення сторонами фактичної (бездоговірної) господарської операції виходить з наступного.
Відповідно до ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Під час судового засідання встановлено, що між сторонами письмового договору купівлі-продажу або поставки щодо указаного товару укладено не було (ст.ст. 181 ГК України, 207, 208 ЦК України).
Усного договору купівлі-продажу або поставки між сторонами також не було, оскільки усним за ст. 206 ЦК України визнається лише такий договір між юридичними особами щодо якого не додержана проста письмова форма та який повністю виконаний обома сторонами під час укладання (досягнення усної домовленості щодо всіх істотних умов договору та їх реалізація обома сторонами в повному обсязі).
Відповідно до п. 2.1 Положення „Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Отже, первинні документи мають законодавчо встановлене цільове призначення.
За своїм змістом накладна являється первинним документом який, як передбачено указаним положенням, лише фіксує та підтверджує фактичну господарську операцію. Відповідно оформлення накладної не встановлює договірні правовідносини між сторонами оскільки щодо первинних документів законодавчо не передбачено, що їх оформлення призводить до виникнення договірних правовідносин між сторонами.
Таким чином, накладна ані в самостійному значенні, ані в сукупності не породжує договірні правовідносини між сторонами, оскільки цей документ має законодавчо встановлене цільове призначення, яке не передбачає, що цей документ в самостійному значенні або в сукупності породжує договірні правовідносини.
Все викладене свідчить про те, що відповідач без достатньої правової підстави встановленої законом або договором, а саме без договору через фактичну господарську операцію отримав у позивача товар на суму 16800 грн.
З цього можна зробити висновок про те, що між сторонами щодо указаних обставин виникли не договірні цивільні правовідносини, які регулюються наступним чином.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Відповідач у судовому засіданні подав суду пояснення від 09.11.2012 р. в якому зазначив, що покришки розміром 295 х 80 R 22,5 в кількості 4 штуки, які він отримав від позивача по накладній від 03.08.2011 р. готовий віддати позивачу. В зв'язку з врегулюванням спору сторони в судовому засіданні 09.11.2012 року домовились про передачу покришок відповідачем позивачу 12.11.2012 року. Відповідач 12.11.2012 року подав до суду заяву в якій повідомив суд, що передача покришок не відбулася, в зв'язку з тим, що представники позивача не з'явились та не забрали покришки. В свою чергу позивач подав до суду заяву від 15.11.2012 р. в якій повідомив, що комісія позивача 12.11.2012 р. в 10 год. 55 хв. прибула на вказану базу. Однак, ворота були зачинені, а відповідач був відсутній, вказані обставини підтвердив складеним комісією відповідним актом з фототаблицею та подорожнім листом службового легкового автомобіля.
В судовому засіданні 28.11.2012 року сторони погодились про зустріч для передачі покришок.
Відповідач 29.11.2012 р. подав до суду клопотання в якому, зокрема зазначив, що представники позивача відмовились прийняти автошини в кількості 4 штуки розміром 295 х 80 R 22,5 без будь-яких пояснень.
В судовому засіданні 29.11.2012 року представник позивача повідомив, що відмова була пов'язана з тим, що відповідачем було надано 4 штуки покришок різної марки.
Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми відшкодування вартості безпідставно набутого майна у розмірі 16800 грн. задоволенню не підлягає, оскільки матеріалами справи підтверджено про наявність в натурі у відповідача спірного товару, в накладній б/н від 03.08.2011 р. про передачу покришок позивачем не зазначено, які саме покришки надані, не зазначено марки, тільки вказано розмір покришок та їх кількість. Позивач не надав належні докази на підтвердження вартості покришок на момент розгляду судом справи з урахуванням амортизації, зношеності покришок, тобто на момент подачі позову не можливо встановити вартість покришок, а тому підстав для стягнення з відповідача суми 16800 грн. на підставі ст. 1213 ЦК України не має.
Справа вирішується у строки передбачені ч. 3 ст. 69 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, ч. 3 ст. 69, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 03.12.2012 року.
Суддя В.С. Русняк