Кіровоградської області
"27" листопада 2012 р.Справа № 5013/1032/12
Господарський суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Колодій С.Б., суддів Шевчук О.Б. та Коротченко Л.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5013/1032/12
за позовом: Приватного підприємства "Універсал Кран Сервіс", м. Олександрія
до відповідача: повного товариства "Старт", м. Олександрія
про стягнення 127 781,94 грн.
Представники сторін:
від позивача - Близнюк І.В., довіреність № б/н від 12.06.12 ;
від відповідача - Пащенко Л.В., довіреність № 1 від 13.07.12.
Приватним підприємством "Універсал Кран Сервіс" (далі по тексту - ПП) подано позовну заяву з вимогою стягнути з повного товариства "Старт" (далі по тексту - ПТ) борг в розмірі 127 781,94 грн., що є вартістю отриманого відповідачем товару за видатковою накладною № РН-00045*1 від 27.06.2008 року на суму 89 996,94 грн., за видатковою накладною № РН-0000015 від 30.06.2009 року на суму 25 185,00 грн., за видатковою накладною № РН-0000027 від 31.08.2010 р. на суму 12 600,00 грн., а всього на суму 127 781,94 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, просить у задоволенні позову відмовити посилаючись на таке:
видаткова накладна РН-0000015 від 30.06.2009 р. на суму 25 185,00 грн. та видаткова накладна РН-0000127 від 31.08.2010 на суму 12 600,00 грн. не є вчиненими в силу Закону, а саме частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, а тому стягнення за цими документами є неможливим, а відповідна вимога не підлягає задоволенню;
оскільки позовна заява була подана 16.07.2012 позивачем пропущений строк позовної давності за вимогами щодо стягнення за видатковими накладними РРН 0000015 від 30.06.2009 року на суму 25 185,00 грн. та РН 00045*1 від 27.06.2008 року на суму 89 996,94 грн.
Відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності від 12.09.2012 року, в який він просить здійснити розгляд справи з урахуванням строків позовної давності до позовних вимог щодо стягнення коштів за видатковими накладними РН 0000015 від 30.06.2009 р. на суму 25 185,00 грн. та РН 00045*1 від 27.06.2008 року на суму 89 996,94 грн.
Позивач заперечення відповідача відхилив, просить визнати позовну заяву такою, що заявлена в межах загального строку позовної давності та стягнути з відповідача заборгованість за отриманий товар у розмірі 127 781,94 грн.
Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані сторонами докази, господарський суд
Згідно видаткової накладної № РН-00045*1 від 27.06.2008 р. ПТ "Старт" через представника, уповноваженого за довіреністю №ВАЕ № 444407 від 27.06.2008 р. отримано від ПП "Універсал Кран Сервіс" товар на суму 89 996,94 грн., в тому числі ПДВ 14 999, 49 грн. (т. 1, а.с. 11).
Факт передачі та отримання товару 27.06.2008 року на суму 89 996,94 грн. сторони в судовому засіданні не заперечили.
30.06.2009 р. на підставі видаткової накладної №РН-0000015 через представника, уповноваженого за довіреністю №2 від 30.06.2009 р. відповідачу ПП "Універсап Кран Сервіс" було передано товар на суму 25 185,00 грн., в тому числі ПДВ 4 197,50 грн. (т. 1, а.с. 14).
Факт передачі та отримання товару 30.06.2008 року на суму 25 185,00 грн. відповідач заперечує, посилаючись на неналежне оформлення видаткової накладної від 30.06.2009 р., а саме відсутність печатки ПТ "Старт", оскільки факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.
Господарський суд не може погодитися з твердженням відповідача про неотримання товару за вищезазначеною видатковою накладною, оскільки матеріали справи підтверджують, що ПТ "Старт" видана довіреність №2 від 30.06.2009 р. Кулікової С.М. на отримання від ПП "Універсал Кран Сервіс" товарно - матеріальних цінностей, а саме блок резисторів в кількості 35 штук, шайб ф. 16 оц. в кількості 94 штуки, довіреність підписана керівником та головним бухгалтером підприємства та скріплена печаткою підприємства.
З огляду на видаткову накладну №РН-0000015 від 30.06.2009 р. вищезазначений в довіреності товар отримано уповноваженим представником ПТ "Старт" Кулікової С.М., про що свідчить підпис на накладної.
30.06.2009 р. ПП "Універсал Кран Сервіс", як продавцем, видана податкова накладна №28 ПТ "Старт", як покупцю товару (т. 1, а.с. 13). Згідно додатку до податкової декларації з податку на додану вартість за 2 квартал 2009 р., розшифровка податкових зобов"язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, яка здана ПТ "Старт" до Олександрійської ОДПІ, вх. №2205/9 від 06.08.2009 р., ПТ "Старт" відобразив у податковій звітності операцію з придбання товару з ПДВ у ПП "Універсал Кран Сервіс" (індивідуальний податковий номер продавця 329661411267) в шостому місяці 2009 року з обсягом поставки 20 987,50 грн. та сумою ПДВ 4 197,50 грн., яка надала відповідачу право на формування податкового кредиту в сумі 4 197,50 грн. (т. 1, а.с.93).
За викладених обставин, господарський суд вважає доведеним факт отримання відповідачем товару за видатковою накладною №РН-0000015 від 30.06.2009 року.
Позивач стверджує, що 31.08.2010 року на підставі видаткової накладної №РН-0000027 відповідачу було передано товар на суму 12 600,00 грн., в тому числі ПДВ 2 100,00 грн. (т.1, а.с. 16).
Факт передачі та отримання товару 31.08.2010 року на суму 12 600,00 грн. відповідач заперечує, посилаючись на відсутність реквізитів ПТ "Старт" на вищезазначеної видаткової накладної, а саме підпису особи, уповноваженої на це установчими документами чи довіреністю підприємства та печатка зазначеної юридичної особи.
Представник відповідача стверджував, що довіреність ПТ "Старт" на отримання товару на суму 12 600,00 грн. у ПП "Універсал Кран Сервіс" не видавалась.
Позивач не надав суду доказів наявності у позивача довіреності ПТ "Старт" на отримання швеллеру №12 на суму 12 600,00 грн., в той же час послався на видачу ПТ "Старт" податкової накладної №42 на суму 12 600,00 грн., в тому числі ПДВ 2 100,00 грн., яка була відображена ПТ "Старт" в додатку до податкової декларації з податку на додану вартість за 3 квартал 2010 р., розшифровка податкових зобов"язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, яка здана ПТ "Старт" до Олександрійської ОДПІ, вх. №28664 від 02.11.2010 р., ПТ "Старт" відобразив у податковій звітності операцію з придбання товару з ПДВ у ПП "Універсал Кран Сервіс" (індивідуальний податковий номер продавця 329661411267) в восьмому місяці 2010 року з обсягом поставки 10 500,00 грн. та сумою ПДВ 2 100,00 грн., яка надала відповідачу право на формування податкового кредиту в сумі 2 100,00 грн. (т. 1, а.с.94).
На вимогу суду щодо підстав відображення даної операції в податковому обліку, відповідач пояснив це помилкою бухгалтера підприємства та надав до суду уточнюючий розрахунок податкових зобов"язань з податку на додану вартість у зв"язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 3 квартал 2010 року, зі змісту якого вбачається здійснення відповідачем коригування податкового кредиту за вказаний період на 2 100,00 грн.
Крім того, відповідачем подано до суду лист Олександрійської ОДПІ від 26.11.2012 р. №6495/10/15-20 від 26.11.2012 р. про дійсне отримання уточнюючого розрахунку податкових зобов"язань з ПДВ у зв"язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 30.10.2012 р. за 3 квартал 2010 р. та здійснені відповідні коригування (т. 2, а.с. 27).
Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України) платник самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов"язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.
За викладених обставин, господарський суд вважає недоведеним позивачем факт отримання відповідачем товару за видаткової накладної №РН-0000027 від 31.08.2010 р.
22.06.2012 року позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про оплату за поставлені товари в розмірі 127781,94 грн. (т. 1, а.с.17).
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визначається зобов"язання, що виникає між суб"єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб"єкт (зобов"язана сторона, у тому числі боржник) зобов"язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб"єкта виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформація тощо), або утриматися (від певних дій, а інший суб"єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов"язаної сторони виконання її обов"язку.
Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
При вирішенні спору господарський суд виходить з наступних положень чинного законодавства.
Відповідно до частини 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов"язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків.
Відповідно до статтею 655, 692 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У даному випадку між сторонами у справі договір щодо купівлі - продажу товарів шляхом підписання одного документа не був укладений.
Але дії сторін по передачі та отриманню товару за видатковими накладними №РН-00045*1 від 27.06.2008 р., №РН-0000015 від 30.06.2009 р. свідчать про те, що між ними виникли зобов"язання щодо купівлі-продажу товару, що регулюється правилами статей 655, 656 Цивільного кодексу України.
Покупець прийняв у власність товар і зобов"язаний сплатити за нього суму вартості цього товару після його прийняття.
Оформлення для отримання товару довіреностей серії ВАЕ №444407 від 27.06.2008 р., №2 від 30.06.2009 р. та вручення довіреності позивачеві, отримання товару та підписання накладних №РН-00045*1 від 27.06.2008 р., №РН-0000015 від 30.06.2009 р., оформлення даних операцій в податковому обліку свідчать про те, що відповідач прийняв на себе зобов"язання по прийому товару та сплати за нього грошових коштів.
Відповідач набув право власності на отриманий товар з моменту передання йому майна (частина 1 статті 334 Цивільного кодексу України), а відповідно і обов"язок щодо сплати його вартості.
Отже, господарський суд вважає обгрунтованими вимоги позивача по оплаті товару, отриманого відповідачем згідно видаткових накладних № РН-00045*1 від 27.06.2008 р., № РН-0000015 від 30.06.2009 р.
В той же час, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов"язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. При цьому згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини, справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (статті 257, 261 Цивільного кодексу України).
Разом з тим, за зобов"язаннями строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред"явлення вимоги про виконання зобов"язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина 2 пункт 5 статті 261 Цивільного кодексу України).
Оскільки господарським судом встановлено, що строк виконання зобов"язання по оплаті отриманої відповідачем за видатковими накладними продукції не був визначений сторонами певним договором у письмовій формі, то відповідно до вказаної вище норми, перебіг строку позовної давності починався з дня коли товар був переданий позивачем та отриманий відповідачем і позивач мав право на пред"явлення вимоги про її оплату.
Окрім того, для визначення початку перебігу позовної давності позивачем помилково застосовано частину 2 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої строк (термін) виконання боржником обов"язку не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття, а тому сам факт прийняття товару породжує обов"язок його оплати покупцем, незважаючи на те, чи мала місце поставка за договором.
Отже, термін виконання зобов"язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений вищезазначеною нормою права - покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Так, остання партія товару отримана відповідачем по накладній № РН - 0000015 від 30.06.2009 р. на суму 25 185,00 грн., тому строк позовної давності закінчився, відповідно, 30.06.2012 р. До цього часу раніше закінчився строк позовної давності за вимогою щодо оплати товару, переданого відповідачу за видатковою накладною № РН-00045*1 від 27.06.2008 р. на суму 89 996,94 грн., а саме 27.06.2011 р.
Посилання позивача на те, що перебіг позовної давності розпочався з моменту надсилання вимоги про сплату боргу від 22.06.2012 р., а саме, 7 днів з моменту одержання претензії, відхиляється як неправомірне.
У відповідності до частин 3, 4, 5 статі 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідачем подано заяву про застосування наслідків пропуску позовної давності щодо вимог позивача по стягненню заборгованості за видатковими накладними № РН-00045*1 від 27.06.2008 р. на суму 89 996,94 грн., № РН-0000015 від 30.06.2009 р. на суму 25 185,00 грн., а позивачем не було подано доказів поважності причин пропуску цих строків. Навпаки, представники позивача заперечили пропуск ПП "Універсал Кран Сервіс" та наполягали на правомірності застосування при розгляді спору норм статі 530 Цивільного кодексу України.
На час звернення позивача до суду з даним позовом 17.07.2012 р. строк позовної давності закінчився.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення боргу за поставлений товар за видатковими накладними № РН-00045*1 від 27.06.2008 р. на суму 89 996,94 грн., № РН-0000015 від 30.06.2009 р. на суму 25 185,00 грн., що встановлено частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України.
Позивач не повідомив господарському суду та не зазначив будь-які поважні причини пропущення позовної давності для стягнення спірної суми заборгованості, які мають бути підтверджені належним чином і допустимими доказами та стверджував про відсутність факту пропуску строку позовної давності.
Отже, позивач не надав доказів існування поважних причин, що могли бути перешкодою подання до суду позову про стягнення боргу за товар, який був переданий відповідачу за відсутності господарського договору, укладеного сторонами шляхом підписання одного документа або шляхом обміну листами тощо.
Поряд з цим, у справі відсутні належні докази переривання перебігу позовної давності, зокрема, вчиненням відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого боргу (частина 1 статті 264 Цивільного кодексу України).
Що ж стосується заяви позивача про перевивання перебігу позовної давності в зв"язку з зверненням ПТ "Старт" до суду з позовом про визнання недійсним усного договору купівлі-продажу, то таке твердження є необґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов"язку. Позовна давність переривається у разі пред"явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Позовна заява ПТ "Старт" про визнання недійсним усного договору купівлі-продажу була подана 31.07.2012 року, тобто, вже після подачі ПТ "Універсал Кран Сервіс" цього позову про стягнення з ПТ "Старт" 127 781,94 грн. та після того, як строк позовної давності за вимогами відносно стягнення 89 996,94 грн. та 25 185,00 грн. сплив.
Крім того, подача ПТ "Старт" позовної заяви про визнання недійсним усного договору купівлі-продажу не свідчить про визнання підприємством свого боргу перед ПП "Універсал Кран Сервіс".
За викладених обставин, приймаючи до уваги заяву відповідача про застосування строків позовної давності, господарський суд, відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення боргу з відповідача за поставлений товар за видатковими накладними № РН-00045*1 від 27.06.2008 р. на суму 89 996,94 грн., № РН-0000015 від 30.06.2009 р. на суму 25 185,00 грн. внаслідок спливу строку позовної давності в три роки.
Господарський суд також не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача коштів в сумі 12 600,00 грн. за видатковою накладною №РН-0000027 від 31.08.2010 року.
Відповідно до норм частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Видаткова накладна № РН-0000027 від 311.08.2010 року на суму 12 600,00 грн. не відповідає вимогам пункту 2.4. Положення про документарне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки в ній відсутні відомості, а саме: прізвище, ім"я по-батькові, посада особи, яка отримала товар, і яка відповідає за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також не зазначені дані, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та взагалі її підпис.
Отже, видаткова накладна № РН-0000027 від 31.08.2010 року, на яку посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог, не містить необхідних реквізитів, а тому не є первинним документом, який в розумінні статей 33,34 Господарського процесуального кодексу України може бути допустимим доказом того, що відбулась господарська операція з поставки/передачі товару.
До того ж, в матеріалах справи відсутня, а відповідачем не видавалась довіреність на одержання матеріальних цінностей.
Що ж стосується відображення господарської операції на суму 12 600,00 грн. в податковому обліку, то зазначена звітність, не може бути достатнім доказом підтвердження позовних вимог, оскільки зазначена інформація складається на підставі первинних документів і оцінюється судом в сукупності з іншими доказами, тобто, відображення суми 12 600,00 грн. в податковому обліку не може використовуватись як письмова форма визнання боргу. Більш того, 30.11.2012 р. відповідач подав до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов"язань з податку на додану вартість, в зв"язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 3 квартал 2010 року та здійснив відповідне коригування, пов"язане з виключенням вищезазначеної господарської операції з податкового обліку, що не суперечить приписам пункту 51 статті 50 Податкового кодексу України.
Отже, на підставі вищевикладеного, господарський суд відмовляє в частині стягнення з відповідача заборгованості за видатковою накладною №РН-0000027 від 31.08.2010 р. на суму 12 600,00 грн.
За викладених обставин, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Повне рішення складено 30.11.2012 року
Головуючий суддя Колодій С.Б.
Суддя Шевчук О.Б.
Суддя Коротченко Л.С.