ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-9/12417-2012 27.11.12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новель"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт - С"
про стягнення 44 766,53 грн.
Суддя Бондаренко Г.П.
Представники сторін:
Від позивача Черевко А.С. (дов. б/н від 10.08.2012р.);
Староста І.І. (доб. б/н від 10.08.2012 р.).
Від відповідача Носарєв І. О. (дов. б/н від 01.09.2012 р.)
Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВЕЛЬ" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт - С" (далі по тексту -відповідач) про стягнення 44 766,53 грн., з яких 43 958, 82 грн. основної заборгованості за Договором поставки №01/01/12 від 01.01.2012р., 650,76 грн. пені, 129,96 грн. трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5011-9/12417-2012, розгляд справи призначено на 25.10.2012 року.
03.10.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано додаткові матеріали по справі на виконання вимог ухвали суду, однак оригіналів видаткових накладних на поставку товару для огляду в судовому засіданні не надав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2012 року в порядку ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 13.11.2012 року, в зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання та неповним виконанням сторонами вимог ухвали суду щодо надання додаткових матеріалів по справі, необхідністю належного повідомлення відповідача у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2012 року в порядку ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору, відкладено розгляд справи на 27.11.2012 року в порядку ст. 77 ГПК України, в зв'язку з необхідністю надання сторонами доказів та матеріалів по справі, також зобов'язано позивача надати розрахунок позовних вимог за певною формою з зазначенням календарних дат та днів прострочки по кожній накладній з урахуванням термінів реалізації, а відповідача -належним чином завірені копії видаткових накладних по господарському договору поставки № 01/01/12 від 01.01.2012 року на загальну суму 23964,98 грн. за квітень та травень 2012 року, оригінали вказаних накладних для огляду в судовому засіданні, докази погашення заборгованості та контррозрахунок позову за формою зазначеною в ухвалі. Крім того, зазначено ухвалою позивачу відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову з мотивів, викладених в ухвалі.
В судовому засіданні позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі щодо надання оригіналів видаткових накладних, доданих до позовної заяви, в повному обсязі не виконав, зокрема, не підтвердив факт поставки на суму 23 964,98 грн.
Натомість позивачем заявлено клопотання в порядку ст. 38 ГПК України про витребування вказаних у позовній заяві податкових та видаткових накладних на поставку товару у ДПІ Печерського району міста Києва.
Розглянувши подане клопотання, суд відмовляє у його задоволенні, виходячи з наступного.
Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.
Позивачем у справі не обгрунтовано суду, з яких підстав в нього відсутні первинні бухгалтерські документи, в даному випадку видаткові накладні, якими позивач обгрунтовує факт поставки товару відповідачеві та не можливість подати такі накладні самостійно.
27.11.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду м. Києва позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог.
В судовому засіданні 27.11.2012 року представником позивача були надані усні пояснення по суті заяви про збільшення позовних вимог, підтримано її.
Відповідно до пунктів 4 та 5 прохальної частини заяви про збільшення позовних вимог від 23.10.2012 року позивач просить, окрім іншого, зобов'язати відповідача надати звіт про реалізацію товару за договором поставки № 01/01/12 від 01.01.2012 року та розірвати господарський договір поставки № 01/01/12 від 01.01.2012 року між позивачем та відповідачем.
Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві (пункт 3. 10 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.11 року за № 18).
Відповідно до п. 3.12. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.
Враховуючи викладене, пункти 4 та 5 заяви про збільшення позовних вимог судом були розцінені як заява про зміну підстав та предмету позову, а тому судом було прийнято рішення не приймати таку заяву в частині пунктів 4, 5 до розгляду в даному провадженні. При цьому, позивач не позбавлений права звернутися до суду з новим позовом за даними позовними вимогами.
Пункти 4 та 5 заяви про збільшення позовних вимог були були оплачені позивачем судовим збором, як вимоги немайнового характеру, в розмірі 1 073, 00 грн., відповідно до платіжного доручення № 444 від 22 жовтня 2012 року.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сума сплаченого судового збору повертається за ухвалою суду, в разі зменьшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи, що судом було прийнято рішення не приймати заяву про збільшення позовних вимог в частині пунктів 4, 5 до розгляду в даному провадженні, позивачем по справі було внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Отже, судовий збір в розмірі 1 073, 00 грн., сплачений позивачем згідно платіжного доручення № 444 від 22 жовтня 2012 року, підлягає поверненню, відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Пункт 1 заяви про збільшення позовних вимог, яка стосується збільшення кількісних показників по раніше заявленим позовним вимогам, про стягнення з відповідача 45 764, 53 грн. було прийнято судом на підставі ст. 22 ГПК України, а отже позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розглядаються на суму 45 764,53 грн.
Представник відповідача вимоги ухвали суду від 13.11.2012 року в частині надання контрозрахунку позовних вимог та в частині надання копій та оригіналів накладних на поставку товару не виконав. Натомість у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 13.11.202 року, відповідач не заперечує факт часткової поставки товару йому відповідачем, проте посилається на нереалізацію даної продукції відповдіачем, що свідчить про не настання факту, з яким пов'язується винекнення обов'язку відповідача щодо оплати поставленої продукції. Проте, відповідач, на вимогу суду звітів щодо реалізації продукції, передбачених умовами договору, не надав, обгрунтованоного контррозрахунку за наведеною судом таблицею не здійснив.
Відповідно до п. 5 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.
Враховуючи, що відповідач неодноразово ухилявся від вчинення дій, покладених на нього судом, в частині надання контрозрахунку суми позову, надання, передбачених договором документів, за якими може бути встановлено факт реалізації продукції чи факт наявності її у відповідача, що перешкоджає розглядові справи по суті, судом прийняв рішення про покладення штрафу на відповідача за неоднаразове невиконання вимог ухвал суду, зокрема ухвали про порушення провадження, ухвали від 25.10.2012 року та ухвали від 13.11.2012 року відповідно до п. 5 ст. 83 ГПК України в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а сторони, в свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до умов господарського договору № 01/01/12 від 01.01.2012 року, заборгованість по якому позивач просить суд стягнути з відповідача, оплата, за поставлений товар, здійснюється через 30 календарних днів від факту реалізації товару (п. 6.1.1. договору), при цьому письмовий звіт про реалізацію, в якому покупець повинен вказати суму до сплати та кінцеву дату оплати, надається на письмову вимогу постачальника (п. 6.2. договору). Пеня сплачується покупцем за несвоєчасну оплату поставленого товару, за кожний день прострочення від суми заборгованості (п. 7.2. договору). Також умовами договору передбачена можливість повернення товару. Таким чином, відповідач зобов'язаний оплатити тільки реалізований товар, а отже суд зобов'язаний встановити факт реалізації такого товару та дату реалізації або встановити факт нереалізації товару та знаходження його у відповідача.
Позивач не виконав вимогу суду надати обґрунтований (детальний) розрахунок позовних вимог, надати орігінали накладних, тощо. Із наданих позивачем документів суд не має можливості встановити який саме товар (поставлений по якій видатковій накладній) був реалізований відповідачем та коли він був реалізований, і відповідно підлягає оплаті та за невиконання якого зобов'язання відповідач має сплатити штрафні санкції. Із позовної заяви та доданих до неї документів суд не має можливості встановити також з якого періоду відповідач допустив прострочку виконання свого зобов'язання по оплаті, та в якій сумі, відповідно у суду не має можливості встановити з якої дати нараховується пеня, % річних та на яку суму. А з огляду не надання суду оригіналів видаткових накладних суд не має можливості встановити сам факт поставки товару.
При цьому, відповідач ухилянням від виконання вимог ухвали суду також перешкоджав вирішенню справи по суті.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його не з'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Поряд з цим, враховуючи неподання позивачем документів, необхідних для розгляду справи по суті, зокрема обґрунтованого розрахунку позовних вимог, звіту про реалізацію товару наданого за письмовою вимогою постачальника, оригіналів накладних суд позбавлений можливості розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.
Відповідно до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18, неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.
Згідно п. 3.9.3. зазначеної вище постанови, у разі нез'явлення без поважних причин або без повідомлення причин в засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов'язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої пунктом 5 статті 83 ГПК, або залишити позов без розгляду (пункт 5 частини першої статті 81 ГПК), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено частиною першою статті 90 ГПК.
При цьому, неподання позивачем повторно без поважних причин витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, позбавляє суд можливості встановлення фактичних обставин справи, дослідження дійсних прав і обов'язків сторін, що призводить до неможливість вирішення спору в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України двохмісячного строку, що є підставою для залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України з огляду на закінчення процесуальних строків розгляду спору, що унеможливлює відкладення розгляду справи.
За таких обставин, судом застосовуються до позивача такі негативні наслідки процесуальної відповідальності за недобросовісне користування процесуальними правами як залишення позовної заяви без розгляду, оскільки за наявними матеріалами спір не може бути вирішено по суті.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ГПК України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.
При цьому, судовий збір, сплачений за позовні вимоги майнового характеру у відповідності до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" позивачеві не повертається.
Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 81, п. 5 ст. 83, ст. 86 ГПК України, суд,
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕЛЬ»залишити без розгляду.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт -С» (01601, м. Київ, пл. Спортивна, 3; код ЄДРПОУ 24654657; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) до Державного бюджету України 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. штрафу в порядку п. 5 ст. 83 ГПК України.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Новель" (03680, м. Київ, бульвар Ак. Вернадського, 42; код ЄДРПОУ 37588032) з Державного бюджету України 1073,00 грн. судового збору оплаченого за розгляд немайнових вимог по справі № 5011-9/12417-2012 згідно платіжного доручення № 444 від 22 жовтня 2012 року.
4. Дану ухвалу може бути оскаржено в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Г.П. Бондаренко