27.11.2012Справа №5002-3/3108-2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФ - ПЛЮС», (м. Одеса, вул.. Ковалевського,30а)
до відповідача Кримського республіканського підприємства «Чисте місто», (м. Сімферополь , вул.. Невського,4) та. ( м. Сімферополь, вул.. Севастопольська,45) та ( м. Сімферополь, вул.. Київська,55/2)
про стягнення 503869,35 грн.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим
І.О. Соколова
Від позивача - представник Корчевний О.В. за дов. № 194 від 30.12.2011р.
Від відповідача - представник не з'явився
Суть спору: У вересні 2012 року Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «РАФ-ПЛЮС», м. Одеса, звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим (надалі ГС АРК) із позовною заявою до відповідача - Кримського республіканського підприємства «Чисте місто», м. Сімферополь, у якої просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу за договором про спільну діяльність з вивезення твердих побутових відходів № 12/02 від 01.02.2012 року у розмірі 472 896,65 грн., пеню у розмірі 25 477,98 грн., на підставі п. 5 .1 вказаного договору , а також 3% річних - 5 094,86 грн., інфляційні витрати - 399,86 грн. згідно ст.. 625 ЦК України.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що , на підставі договору про спільну діяльность від 01.02.12 року, позивач - Сторона 2 взяв на себе зобов'язання здійснювати планово - регулярний вивіз ТПВ контейнерним методом, а відповідач - Сторона 1 повинен був своїми силами здійснювати роботу з укладення Договорів з юридичними та фізичними особами на вивіз твердих побутових відходів (надалі ТПВ) та своєчасно і в повному обсязі перераховувати позивачу - Стороні 2 грошові кошти за вивезення ТПВ .
Однак, як вказує позивач у своєму позові, у порушення вимог п. п. 4.1, 4.2 договору від 01.02.12 року, відповідач несвоєчасно та не у повному обсязі перераховував Стороні 2 оплату за вивезення ТПО, як це передбачено додатком № 4 та Додатком №2 до цього договору від 01.02.12 року., у наслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість по розрахункам за період з лютого по травень 2012 року у розмірі 472896,65 грн.
Крім вимог про стягнення основного боргу у сумі 472896,65 грн. , позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 5094,86 грн., 399,86 грн. індексу інфляції та 25477,98 грн. пені. Добровільно заборгованість відповідачем не погашається, що і стало підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою ГС АРК від 14.09.2012 року справа була прийнята до розгляду суддею Господарського суду Автономної Республіки Крим Соколовою І.О. та призначена к слуханню на 27.09.2012 року о 11 год. 40 хв.
Ухвалою ГС АРК від 27.09.12 року суд відклав розгляд справи на 18.10.12 року о 11-10г. , у зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання та не наданням ним затребуваних документів.
Ухвалою ГС АРК від 18.10.2012 року суд, у зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали суду про надання документів, необхідних для розгляду дійсної справи, відклав її розгляд на 06.11.2012 року об 11 год. 50 хв.
У судовому засіданні 06.11.2012 року представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача вимоги позивача не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав , викладених у відзиві на позов.
Зокрема, у своєму відзиві на позов, представник відповідача зазначав , що , у порушення умов спірного договору, позивачем були укладені договори з абонентами міста, з якими відповідачем вже раніш були укладені таки договори на вивіз ТПВ .
У зв'язку з цим відповідач просив суд зобов'язати сторони здійснити звірку розрахунків для корегування додатку № 2 до договір , відповідно до обсягів послуг , про що відповідач листами сповіщав позивача (лист за № 05-01/528 від 21.06.2012 року , лист від 03.07.12 року за № 05-01/552) .
Крім того, як вказує відповідач у своєму відзиві , відповіді від позивача на вказані вище листи підприємство не отримало не надходили. (т 2. а.с.5-6) .
З урахуванням викладеного , представник відповідача просив у позові відмовити.
У судовому засіданні 06.11.12 судом було оголошено перерву до 13.11.2012 об 10 год. 30 хв. для надання сторонами додатків № 2 та № 3 до договору № 12/02 від 01.02.2012.
Судове засідання 13.11.12 року було продовжено за участю представників сторін.
Представники позивача та відповідача не надали суду затребувані додатки № 2 та № 3 до договору № 12/02 від 01.02.12 року та повідомили суд, що вказані додатки взагалі на булі укладені при підписанні договору про совісну діяльність .
За клопотанням представника позивача , суд продовжив строк розгляду справи на 15 днів та відклав її розгляд на 27.11. 12 року о 11-00 г., у зв'язку з тим, що представник позивача ще 08.11.2012 спрямував на адресу суду заяву про уточнення позовних вимог по дійсній справі, але , до Господарського суду Автономної Республіки Крим станом на 13.11.2012 року вказана вище заява Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФ-ПЛЮС» ще не надійшла, про що судом була винесена відповідна ухвала.
Після судового засідання 13.11. 12 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФ-ПЛЮС» надійшла заява про уточнення позовних вимог, з якої вибачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу за договором про спільну діяльність з вивезення твердих побутових відходів № 12/02 від 01.02.2012 року у розмірі 472 896,65 грн., пеню у розмірі 25 477,98 грн., 3% річних - 5 094,86 грн., інфляційні витрати - 399,86 грн.
У судовому засіданні 27.11.12 року представник позивача підтримав уточнену заяву та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач не забезпечив явку свого представника у судове засідання 27.11.12 року , про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи був сповіщений належним чином, рекомендованою кореспонденцією.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, заслухав пояснення представника позивача , суддя -
01.02.201 року між КРП «Чисте місто» (Сторона 1 - Відповідач) та ТОВ «РАФ-
ПЛЮС» (Сторона 2 - Позивач) був підписаний договір про спільну діяльність з
вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) № 12/02. ( а.с. 14-21)
Згідно п. 1.1 договору Сторона 1 ( відповідач) зобов'язується своїми силами здійснювати роботу з укладення Договорів на вивіз ТПВ з юридичними та фізичними особами на території м. Сімферополя (далі за текстом - Клієнти), на підставі рішень Виконавчого
комітету Сімферопольської міської ради від 23.06.2011 року № 1439 та від
21.07.2011 року № 1705, а Сторона 2 (позивач) зобов'язується здійснювати планово -
регулярний вивіз (видалення) ТПВ контейнерним методом, згідно укладених
Стороною 1 договорів на вивіз ТПВ на території м. Сімферополя.
Відповідно п. 1.2 Договору, позивач здійснює вивезення ТПВ у відповідності до графіка (дислокації) вивезення ТПВ (Додаток № 1) із дотриманням вимог ЗУ «Про відходи» від 5.03.1998 р. № 187/98-ВР і Санітарних правил утримання територій населених пунктів.
При цьому, відповідач укладає договори на вивезення ТПВ з Клієнтами, які використовують контейнери, що розміщені позивачем на території м. Сімферополя, у відповідності із Додатком № 1. Кількість контейнерів, місця їх розташування (дислокація), а також графік вивезення ТПВ визначаються Сторонами у Додатку № 1 до цього Договору. (п. 2.1 договору).
Пунктом 2.3. договору сторони передбачили , що щомісячний обсяг вивезення ТПВ по дійсному договору встановлюється на підставі наданого відповідачем «Реєстру нарахувань обсягів ТПВ «Клієнтам» згідно форми , вказаній у додатку № 2 та «Реєстру путьових листів», наданого позивачем по формі , вказаної у додатку № 3.
Також умовами вказаного договору було передбачено, що, відповідно до п. 3.1.1, Сторона 1 - відповідач зобов'язується самостійно забезпечувати контроль за розрахунками за вивезення ТПВ з Клієнтами.
Згідно п. 3.1.2 відповідач зобов'язується своєчасно і в повному обсязі перераховувати позивачу грошові кошти за вивезення ТПВ за цим Договором.
П. 3.1.5 договору встановлено , що Сторона 1 - відповідач зобов'язується щомісячно в строк до 5 числа місяця, наступного за звітним, надавати Стороні 2 - позивачу «Реєстр нарахувань обсягів ТПВ «Клієнтам», який є додатком № 2 до договору.
Оплата, згідно з п. 4.1 Договору, щомісячно здійснюється Стороною 1 (відповідачам) до 20-го числа місяця, наступного за звітним.
Відповідно до п. 4.2 Договору, сума коштів, що підлягає перерахуванню Стороні 2 (позивачу), визначається згідно Додатку № 4 і Додатку № 2 до цього Договору.
Так, у відповідності з Додатком № 4 до Договору, вартість вивезення ТПВ складає: за 1 куб./м - 26,66 грн.
Як вказано у позовній заяви, послуги за вказаним договором позивачем виконувались у лютому-травні 2012 р., вартість яких складає: лютий 2012 р. - 133 285,16 грн.; березень 2012 р. - 124 253, 08 грн.; квітень 2012 р. - 125 087, 65 грн.; травень 2012 р. - 90 270, 76 грн.
Також за згодою сторін договір про спільну діяльність від 01.02.12 року було розірвано з 01.06.2012 року. ( а.с. 22)
Судом встановлено, що сторони по дійсній справі визначили договір № 12/02 від 01.02.12 року, як договір про спільну діяльність .
Взаємовідносини сторін по договору про спільну діяльність регламентуються главою 77 ЦК України, загальними положенням про зобов'язання, договором.
Предметом такого договору є спільна діяльність для досягнення загальної господарської цілі без створення юридичної особи.
Форма та умови договору про спільну діяльність передбачені ст.. 1131 ЦК України.
Але, спірний договір від 01.02.12 року є фактично договором про надання послуг по вивозу ТПВ.
Із тексту вказаного договору від 01.02.12 року вибачається, що окремі відносини та умови між сторонами повинні були узгоджуватись шляхом укладення додаткових угод : № 1, № 2, №,3,№ 4., яки є невід'ємною частиною договору за № 12/02 від 01.02.12 року, а саме :
Додаток № 1 - Дислокація, кількість контейнерів та графік вивозу ТПВ ( а.с. 18-20)
Додаток № 2 - « Реєстр нарахувань обсягів ТПВ «Клієнтам» - відсутній
Додаток № 3 - «Реєстр путьових листів» - відсутній
Додаток № 4 - Рахунок суми коштів , яки належать перерахуванню Стороні 2 - позивачу ( а.с.21).
Як вказував позивач у своєму позові, та ці обставини встановлені судом в процесі розгляду справи , п. 4 .2 договору сторони передбачили, що сума коштів , що підлягає перерахуванню Стороні 2 ( позивачу), визначається згідно до додатку № 4 та додатку № 2 до цього договору .
Розглянувши матеріали справи , оцінивши надані сторонами докази , суд вважає , що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Так, суд вважає , що договір про спільну діяльність від 01.02.12 року, який був підписаний між Кримським республіканським підприємством «Чисте місто», м. Сімферополь та Товариством з обмеженою відповідальністю «РАФ - ПЛЮС» м. Одеса , не можно вважати укладеним у відповідності до приписів ст.. 638 ЦК України та ст.. 180 ГК України.
Як було вказано вище, у тексті договору від 01.02.12 року є посилання на додатки , яки є невід'ємною частиною вказаної угоди.
Але, позивач, обґрунтовуючи свої вимоги до відповідача умовами договору про спільну діяльність від 01.02.12 року, додав до позову тільки додатки № 1 та № 4.
Що стосується додатків № 2 та №3 , про який йдеться у тексті договору від 01.02.12 року, то судом в процесі розгляду справи було встановлено, що вказані додатки взагалі не були підписані сторонами .
У зв'язку з цим, на думку суду, сторонами не були погоджені істотні умови щодо порядку нарахування обсягів ТПВ Клієнтам , яки безпосередньо пов'язані з порядком розрахунків , оскільки сума коштів , яка підлягає перерахуванню позивачу , встановлюється згідно додатку № 4 та додатку № 2 до договору. (п. 4.2.)
Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до приписів частини першої статті 638 Цивільного кодексу України , договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною другою статті 180 Господарського кодексу України також передбачено, що договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до частини восьмої статті 181 Господарського кодексу України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Виходячи зі змісту Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними " не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).
Таким чином , оскільки сторони не підписали додатки № 2 та № 3 , якими повинні бути врегульовані істотні умови спірного договору , а саме щомісячний обсяг вивозу ТПВ , порядок реєстрації путових листів , яки безпосередньо пов'язані з порядком та сумою розрахунків, то договір про спільну діяльність від 01.02.12 року слід вважати неукладеним .
На підставі цього суд не може посилатися на вказаний договір, як на доказ, підтверджуючій вимоги позивача, а тому договір про спільну діяльність від 01.02.12 року повинен бути виключений із числа доказів по дійсній справі.
Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд вважає, що позивачем недоведені ті обставини , на яки він посилався у своєму позові.
За таких обставин, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи документи, фактичні обставини справи, суд дійшов до висновку, що у позові Товариству з обмеженою відповідальністю «РАФ-ПЛЮС», м. Одеса до КРП «Чисте місто» , м. Сімферополь про стягнення загальної суми 503869,35 грн. варто відмовити, оскільки вимоги позивача ґрунтуються виключно на умовах договору від 01.02.12 року , який не можно вважати укладеним.
Спір розглянуто за наявними у справі матеріалами. Інших документів сторонами не надано.
Судові витрати суд відносить на позивача за правилами ст. 49 ГПК України.
Водна та резолютивна частині рішення оголошені у судовому засіданні у присутності представника позивача 27.11.12 року.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові Товариству з обмеженою відповідальністю «РАФ-ПЛЮС», м. Одеса - відмовити.
Повний текст рішення підписаній суддею 03.12.12 року.
Копію рішення спрямувати рекомендованою кореспонденцією за адресами:
1. ТОВ «РАФ - Плюс» (65029, м. Одеса, вул. Ковалевського, 30-а);
2. КРП «Чисте місто» ( 95000, м. Сімферополь, вул. О.Невського, 4);
3. КРП «Чисте місто» (95013, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 45).
4. КРП «Чисте місто» (95017, м. Сімферополь, вул. Київська 55/2)
Суддя І.А. Соколова