22 червня 2006 р.
№ 6/291
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М., -головуючого,
Кота О.В.,
Панченко Н.П.,
розглянувши матеріали касаційної скарги
Державного комітету України з державного матеріального резерву
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2006 року
у справі господарського суду
Донецької області
за позовом
Державного комітету України з державного матеріального резерву
до
ВАТ “Донбасенерго»
про
стягнення 3267173,73 грн.,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:
Раєнок В.А.,
- відповідача:
Боєнко О.В.,
У липні 2004 року Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до господарського суду з позовом до ВАТ “Донбасенерго» про стягнення 3267173,73 грн. відсотків за користування товарним кредитом, що нараховані за період з 01.01.2003 року по 01.07.2004 року.
Справа розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Донецької області від 12.01.2006 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2006 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями Державний комітет України з державного матеріального резерву подав касаційну скаргу в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2006 року та рішення господарського суду Донецької області від 12.01.2006 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Доповідач: Черкащенко М.М.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України “Про державний матеріальний резерв» відпуск матеріальних цінностей з державного резерву в порядку тимчасового позичання провадиться за рішенням Кабінету Міністрів України, в якому визначаються одержувачі, строки та умови відпуску матеріальних цінностей із державного резерву, а також строки їх повернення. За позичання матеріальних цінностей з державного резерву передбачається плата, розмір якої визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не може перевищувати розміру облікової ставки Національного банку України.
Згідно з п. п. 13, 16 “Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1998 №1129, відпуск матеріальних цінностей із державного резерву в порядку тимчасового позичання на термін понад шість місяців та з незнижуваного запасу здійснюється згідно з актом Кабінету Міністрів України, проект якого готується за звернення центрального, місцевого органу виконавчої влади, з визначенням терміну та умов відпуску матеріальних цінностей із державного резерву, розміру плати за позичання, а також терміну їх повернення. Розмір плати за тимчасове позичання матеріальних цінностей із державного резерву встановлюється у відсотках до їх вартості в межах розміру облікової ставки Національного банку, що діє на момент позичання, і фіксується в договорі. В разі зміни облікової ставки Національним банком розмір зазначеної плати може бути переглянутий за домовленістю сторін договору з внесення до нього відповідних змін.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 09.10.1998 року між Державним комітетом України по матеріальних резервах та ДАЕК “Донбасенерго на виконання Розпорядження КМ України № 812-р від 09.10.1998 року було укладено договір № юр-1/95-98 на відпуск із державного матеріального резерву в порядку тимчасового позичання природного газу в кількості 92,38 млн. куб.м. Строк дії договору до 01.04.1999 року.
Відповідно до п.2.2 укладеного договору відповідач зобов'язався повернути до 01.04.1999 року в державний резерв природний газ в кількості 92,38 млн. куб.м або провести оплату його вартості на поточний спеціальний рахунок.
Згідно п.2.2 додаткового погодження № 1 до договору від 09.10.1998 року № юр-7/95-98 відповідач зобов'язався здійснювати оплату за користування тимчасовою позичкою в розмірах: за жовтень 1998 року -2,0%, за листопад, грудень 1998 року, січень, лютий, березень 1999 року по 0,5% від вартості фактично використаного природного газу.
Відповідно до п. 3 договору вартість продукції, що підлягає відпуску з державного резерву становить 7390,4 тис. дол. США, оплата зберігання -365,8248 тис. дол. США, 2,0% вартості за користування на протязі 5,7 місяців -842,5056 тис. дол. США. Загальна вартість договору складає 8598,7304 тис. дол. США.
Постановою КМ України № 2045 від 28.12.2002 року строк повернення органічного палива відпущеного з державного резерву у порядку тимчасового позичання підприємствам електроенергетики згідно з Розпорядженням КМ України від 09.10.1998 року № 812-р продовжено до 01.01.2023 року.
Пунктом 4 вказаної постанови передбачено, що підприємства зобов'язані укласти (переукласти) у місячний строк угоди з Державним комітетом про реструктуризацію заборгованості за відпущене, відповідно до п. 1 цієї постанови, паливо, які мають бути погоджені з Міністерством палива та енергетики.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державним комітетом України з державного матеріального резерву та ВАТ “Донбасенерго» 06.02.2003 року було укладено договір №юр-2/202-2003 про встановлення порядку погашення заборгованості. Предметом укладеного договору є погашення заборгованості перед Держкомрезервом, яка виникла на підставі та у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № юр-7/75-98 від 09.10.1998 року.
Пунктом 1.2 укладеного договору встановлено, що станом на 01.01.2003 року відповідач не повернув отримане в порядку тимчасового позичання природний газ в обсязі 32,365 млн.м3 вартістю 9075482,60 грн. та не сплатив нараховані відсотки за користування в сумі 408396,72 грн.
Відповідно до п.2.1.1 договору відповідач повинен повернути до 01.01.2023 р. природний газ в кількості 32,365 млн.м3 або сплатити його вартість. Сплатити відсотки за користування природним газом до повного його повернення (оплати) в строк до 01.01.2023 року шляхом перерахування грошових коштів на реєстраційний рахунок комітету відповідно до абз. 4. п.4 Постанови.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що абз.4 п. 4 Постанови КМ України № 2045 від 28.12.2002 року відсутній.
Згідно ст. 220 ЦК УРСР зобов'язання припиняється угодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами.
За таких обставин, судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з висновком попередніх судових інстанцій, що сторони п.2.1.1 угоди від 06.02.2003 року встановили порядок погашення відсотків за користування матеріальними цінностями до 2023 року.
Враховуючи, що ні даним договором, ні постановою КМ України від 28.12.2002 року № 2045 не передбачений обов'язок відповідача сплачувати щомісячно 0,5% від вартості не повернутого природного газу, а відповідно відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо сплати відповідачем відсотків за користування природним газом у період з 01.01.2003 року по 01.07.2004 року.
На підставі вищевикладеного, оскаржувана постанова Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2006 року є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2006 року у справі № 6/291 залишити без змін.
Головуючий, суддя М. Черкащенко
Судді О. Кот
Н. Панченко