м. Вінниця
27 листопада 2012 р. Справа № 2а/0270/5141/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Альчука Максима Петровича,
за участю секретаря судового засідання: Побережської В.В.
позивача: Шлінчука А.І.
відповідача: Корноухової О.І., Прокопюк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: приватного сільськогосподарського підприємства "Кристал"
до: Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області, державної податкової служби у Вінницькій області
про: скасування податкового повідомлення-рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне сільськогосподарське підприємство "Кристал" з адміністративним позовом до Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Позов мотивований тим, що Тростянецькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПСП "Кристал" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року. За результатами проведеної перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та нараховано штрафні санкції. Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000073500 від 29.10.2012 року є незаконним та неправомірним з підстав невідповідності чинному законодавству України, у зв'язку з чим має бути визнане протиправним та скасоване.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представники відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили суд у їх задоволенні відмовити, посилаючись на обставини, викладені у поданих запереченнях. Окремо зазначили, що позивачем в господарській діяльності неправомірно використовувались земельні ділянки, так як відповідно до ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту його державної реєстрації. Факт оренди земельних ділянок (в тому числі і сільськогосподарських угідь) може бути підтвердженим виключно даними про реєстрацію договору оренди, а не фактом укладення договорів оренди, сплати орендної плати чи подання договорів на реєстрацію. Отже, право користування землею виникає в орендаря після реєстрації договору оренди. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, а також на вироблену продукцію. Оскільки позивач не є правомірним землекористувачем, відповідач вважає, що право на податкову пільгу у вигляді несплати до бюджету сум податку на додану вартість з поставлених товарів виникає лише за умови реалізації сільськогосподарської продукції, належної такому платникові, за умови її виготовлення таким платником на власних або орендованих потужностях. У разі, якщо така продукція належала іншим особам, однак була реалізована таким платником, відсутні підстави для застосування податкової пільги.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Приватне сільськогосподарське підприємство "Кристал" як суб'єкт господарювання зареєстроване Тростянецькою районною державною адміністрацією Вінницької області 14.10.2002 року, з 20.10.2002 року знаходиться на податковому обліку в Тростянецькій ОДПІ за № 398, а згідно свідоцтва № 100167271 з 01.01.2009 року є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.
На підставі направлення № 87 від 17.09.2012 року ревізором-інспектором ДПС у Вінницькій області в період з 18.09.2012 року по 28.09.2012 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПСП "Кристал" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року.
За результатами перевірки складено акт № 43/16-02/32148485 від 05.10.2012 року, відповідно до якого відповідачем було встановлено, що ПСП "Кристал" порушило пункти 8-1.2, 8-1.6 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" (для перевіряємого періоду з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року ) та вимоги п.п. 209.2, 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України (для перевіряємого періоду з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року), в результаті чого завищено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що не підлягає сплаті та залишається в розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у період, що перевірявся.
На підставі акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000073500 від 29.10.2012 року, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9027534 грн., з яких 3973143грн. за основним платежем та 5054391 грн. штрафні санкції.
Відповідно до п. 8-1.1. ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.
Пунктом 8-1.6. ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.
За приписами п. 8-1.2. ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Аналогічні норми містить стаття 209 ПК України, зокрема п. 209.1 визначено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.
Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно (п. 209.6 ст. 209 ПК України).
Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (п. 209.2 ст. 209 ПК України).
В ході перевірки податковим органом встановлено, що ПСП "Кристал" протягом перевіряємого періоду отримувало дохід від реалізації продуктів рослинництва та продуктів її переробки, яка була вирощена ним на орендованих у фізичних осіб земельних ділянках та земельних ділянках, що використовувались на підставі договорів про спільне використання майна з іншими сільськогосподарськими підприємствами. При цьому, у 2010 та 2011 роках позивач використовував 53,94% та 67,45% земельних ділянок за договорами оренди з фізичними особами та договорами про спільне використання майна, які не пройшли державну реєстрацію, що у 2010 році становить 62,69%, а в 2011 - 81,32% від загальної кількості договорів.
ПСП "Кристал" за період 2010-2012 років задекларовано податкове зобов'язання з податку на додану вартість з реалізації продукції власного виробництва в сумі 8023044 грн. Зазначені зобов'язання не були перераховані до бюджету, а були залишенні позивачем у власному розпорядженні. Таким чином, з врахуванням відсотку земель та частини реалізованої продукції, що була вирощена на земельних ділянках, договори за якими не пройшли державну реєстрацію, тобто продукція не була власного виробництва, на ПСП "Кристал" не поширюється спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, а задекларована сума зобов'язань підлягає відображеню у загальній декларації.
Таким чином, позиція податкового органу полягає в тому, що при використанні у господарській діяльності земельних ділянок, за договорами, які не пройшли державної реєстрації, позивач втрачає право на застосування спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість в частині таких не зареєстрованих договорів. Тобто, при визначенні суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по скороченій декларації позивач до складу такого зобов'язання має відносити лише реалізацію продукції, вирощеної на належним чином оформлених та зареєстрованих земельних ділянках. Реалізація продукції, вирощеної підприємством на земельних ділянках, що орендуються на підставі договорів оренди або використовуються на підставі договорів про спільну діяльність, що не пройшли державної реєстрації, повинна відноситись позивачем до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній декларації по якій відбуваються розрахунки до бюджету.
Дослідивши матеріали справи, суд критично оцінює вказане твердження Тростянецької ОДПІ, з огляду на наступне.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.
Згідно ч. 1 ст. 3 вказаного Закону об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку (далі - платники податку) є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди.
Аналогічні норми також містить Податковий кодекс України, зокрема відповідно до п. 301.1 ст. 301 ПК України платниками податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди (ст. 302 ПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема акту перевірки, згідно звіту форми 4-СГ, поданого до органу статистики, у користуванні позивача для ведення господарської діяльності перебували та перебувають земельні ділянки на підставі укладених договорів оренди землі з власниками земельних ділянок (паїв), які знаходяться на території Кирнасівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, Будянської, Савинецької та Ілляшівської сільських рад Тростянецького району Вінницької області, а на підставі договорів про спільне використання майна з ФГ "Агро-реконструкція" (смт. Кирнасівка Тульчинського району), ПСП "України" (с. Кинашів Тульчинського району), ПП "АФ "Іззія" (с. Буди Тростянецького району).
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Частиною 5 ст. 126 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Крім того, відносини щодо користування земельною ділянкою врегульовані і спеціальними нормами, які містяться в Законі України "Про оренду землі", якими також передбачено, зокрема статтею 6 Закону, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Посилання відповідача на порушення вимог законодавства щодо реєстрації договорів оренди та використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів є безпідставне, оскільки органом, який здійснює державний контроль за додержанням власниками землі та землекористувачами земельного законодавства, встановленого режиму використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення та умов надання, не було виявлено та зафіксовано жодного порушення щодо використанням ПСП "Кристал" земельних ділянок без правовстановлюючих документів, у порушення вимог ст. ст. 125, 126 Земельного Кодексу України. Відповідних доказів відповідачем суду не надано.
Згідно листа ДПА України № 22231/7/15-0717 від 12.10.2009 року податкова адміністрація України дозволила у випадках, коли правовстановлюючі документи проходять процедуру оформлення і ще не зареєстровані в базі даних структурних підрозділів Центру державного земельного кадастру, використовувати в якості підтвердження наявності в користуванні земельних ділянок довідки відділів Держкомзему у районах. З акту перевірки вбачається, що такі довідки відділів Держкомзему у Тростянецькому та Тульчинському районах надавалась під час перевірки.
Крім того, суду не зрозуміло, яким чином Тростянецька ОДПІ прийшла до висновку про конкретну вартість сільськогосподарської продукції, вирощену на земельних ділянках, договори оренди щодо яких, не були зареєстровані. Оскільки, як встановлено в судовому засіданні, під час перевірки не досліджувався середній показник врожайності, якість ґрунту на зазначених земельних ділянках, кількість вирощеної та реалізованої продукції тощо.
Суд також враховує той факт, що позивач сплачує необхідну плату по всім договорам оренди та договорам про спільне використання майна, сплачує земельний податок щодо усіх земельних ділянок, які ним використовуються, незалежно від того, зареєстровані договори оренди землі, чи ні.
Враховуючи викладене, суд вважає, що ідентифікувати та відокремити конкретну із загальної суми доходу, отриманого позивачем у періоді, що перевірявся, є неможливим, а відтак, прийняття Тростянецькою ОДПІ повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з ПДВ, а також застосовано штрафні (фінансові санкції) є безпідставним та необґрунтованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами представників сторін, так і матеріалами справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, вважає, що позов слід задовольнити, шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області № 0000073500 від 29.10.2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного сільськогосподарського підприємства "Кристал" судові витрати в сумі 2146 грн. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Альчук Максим Петрович