Cправа № 2a-0770/1093/12
Рядок статзвітності № 8.2.8
Код 2
22 листопада 2012 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Гебеш С.А.
при секретарі судового засідання -Лумей В.Г.
за участю сторін:
позивача -не з'явився;
представника позивача -ОСОБА_1
представника відповідача -Гайович В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -
Позивач фізична особа підприємець ОСОБА_3 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позов, в якому просить суд скасувати прийняті Хустською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області податкові повідомлення рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим що висновки акту перевірки та спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у адміністративному позові та поясненнях.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, з підстав наведених у письмових запереченнях позовних вимог, просили суд у задоволенні позову відмовити, вважають, що спірні податкові повідомлення-рішення є обґрунтованим та законним, прийнятим на підставі дійсних обставин, з'ясованих в ході проведення перевірки позивача.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Так, як вбачається з матеріалів справи 10.02.2012 року по 01.03.2012 р. Хустською об'єднаною державною податковою інспекцію Закарпатської області проведено планову документальну виїзну фізичної особи підприємця ОСОБА_3, про що складено Акт „Про результати документальної планової перевірки вимог податкового валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 реєстраційний № НОМЕР_1 за період з 01 жовтня 2010 року по 31.12.2011 р." від 07.03.2012 року за № 97/17/НОМЕР_1.
На підставі вказаного Акту перевірки Хустською об'єднаною державною податковою інспекцію Закарпатської області прийнято податкове повідомлення рішення від 30.03.2012 року за № 0000241742 яким ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 18 924 грн. та податкове повідомлення рішення від 30.03.2012 року за № 0000251742 яким ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 82 889,95 грн.
Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.
Перевіркою встановлено порушення позивачем:
- .п.3.1.2 п.3.1 ст. 3 Закону України від 22.05.2003 року №889 „Про податок з доходів фізичних осіб" п.п. 5.2.1 п.5.2. ст. 5 абз. 4 п.п. 5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.1997 р №283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок громадян" №13-92 від 26.12.1992 р. та заниження податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік в сумі 51015,00 грн
- п. 177.2., п177.4. ст. 177 розділу ІV, пп. 138.2. ст.138, пп..139.1.9 п. 139.1 ст. 139 прозділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, та заниження податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік в сумі -25499,96 грн.
Судом встановлено, що позивачем до складу валових витрат до декларації про доходи за 2010 рік включені валові витрати на суму 332000,00 грн., та до декларації про доходи за 2011 рік включені валові витрати на суму 150000,00 грн. (відповідно до валових витрат по деклараціях) по отриманню юридичних послуг згідно договору №2 про надання юридичних послуг від 05.01.2010 року укладеного між позивачем та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4.
Відповідачем в акті перевірки зменшення валових витрат обґрунтовується нікчемністю укладеного правочину між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з посиланням на вимоги ст. 215, 203, 228 Цивільного кодексу України та неналежністю первинних документів.
Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок громадян" до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств"
Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону україни „Про оподаткування прибутку підприємств„ не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 розділу ІІІ ПКУ України витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Фізична особа -підприємець, згідно п.2 ст.55 Господарського кодексу України є суб'єктом господарювання, тому на нього розповсюджуються його норми. Згідно ч.8 ст.19 Господарського кодексу України всі суб'єкти господарювання зобов'язані вести первинний облік результатів своєї діяльності та вести бухгалтерський облік.
Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " визначено: підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
На підтвердження правомірності формування валових витрат по отриманню юридичних послуг згідно договору №2 про надання юридичних послуг від 05.01.2010 року укладеного між позивачем та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 суду було надано акти здачі-приймання робіт (виконання) послуг, які містяться в матеріалах справи.
Як вбачається зі змісту вказаних актів вони не відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " , а саме в актах відсутні відомості про дату і місце їх складання; зміст та обсяг наданої господарської операції не розкритий, які саме юридичні послуги надавались не зазначено, їх кількісний вираз не відображено, відсутній особистий підпис особи яка брала участь у здійсненні господарської операції в Акті № 5.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи
Відповідно вказані документи в силу своєї дефектності не можуть бути враховані, як такі що підтверджують фактичне здійснення господарської операції.
Також слід зазначити, що як встановлено судом в ході судового розгляду даної справи з пояснень позивача, акти здачі-приймання робіт (виконання) послуг підписані відповідно позивачем фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 були також підписані директором приватного підприємця ОСОБА_5 яка з 5 лютого 2008 року призначена на посаду директора згідно наказу № 71 від 04.02.2008 року виданого позивачем як приватним підприємцем ОСОБА_3, а право підпису на даних актах здачі-приймання робіт (виконання) послуг їй надано на підставі довіреності від 03.01.2009 року, яка засвідчена приватним підприємцем ОСОБА_3
Однак судом не можуть бути взяті такі докази до у ваги, оскільки згідно наданого представником позивача наказу № 71 від 04.02.2008 року виданого позивачем як приватним підприємцем ОСОБА_3 неможливо встановити на яку посаду директора (куди) було призначено ОСОБА_5 і чи мала вона право підпису на актах здачі-приймання робіт (виконання) послуг наданих позивачу та здійснювати представлення інтересів позивача на підставі доручення яке засвідчене приватним підприємцем ОСОБА_3, а не у встановленому законодавством України порядку посвідчення доручень на представлення інтересів.
За таких обставин суд приходить до висновку що позивачем формування валових витрат за 2010 рік у розмірі - 332000,00 грн., та за 2011 рік - у розмірі 150000,00 вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, і відповідно податкове повідомлення рішення від 30.03.2012 року за № 0000251742 яким ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 82 889,95 грн. є правомірним і в цій частині позовних вимог слід відмовити.
З приводу прийнятого податкового повідомлення рішення від 30.03.2012 року за № 0000241742 яким ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 18 924 грн. судом встановлено наступне.
Перевіркою встановлено, що залишок товару станом на 31.12.2001 року становить на суму 1621542,36 грн., що нам 75696,00 грн. менше ніж за даними платника. Для виявлення вказаної нестачі товару податковий орган виходив з даних платника про фактичний залишок товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.2011 року, даних платника про фактичний залишок товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2011 р., а також даних декларації про майновий стан і доходи за 2011 р. № 9015421490 та даних щодо придбаного та облікованого товару згідно книги обліку доходів та витрат.
Відповідно до ст. 10 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.
Як встановлено судом дані про фактичний залишок товарно-матеріальних цінностей станом 01.01.2011 року та 31.12.2011 року не були наслідком проведення платником податків інвентаризації активів і зобов'язань.
Відповідно до ст. 20.1.5. ПК України податкові органи вправі вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
Судом встановлено, що податковий орган не вимагав проведення інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей хоча інших способів для встановлення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо залишків товарно матеріальних цінностей законодавством не передбачено.
Твердження податкового органу щодо нестачі товару на суму 75696,00 грн. є тільки припущенням, оскільки розбіжність між даними звітності могла виникнути як внаслідок фактичної нестачі так і в наслідок допущеної бухгалтерської помилки.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України N 69 від 11.08.94 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 26 серпня 1994 року за N 202/412 „ Про Інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків" саме завданням інвентаризації є виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі; установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку. (п.7)
Встановлення нестачі шляхом зіставлення показників звітності без проведення фактичної інвентаризації не є достовірним способом встановлення фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей, та не може бути взято до уваги судом.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів щодо обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 30.03.2012 року за № 0000241742, а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають до задоволення повністю.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.
З огляду на викладене, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються на користь позивача з державного (місцевого) бюджету згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 71, 86, 94, 137, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області від 30.03.2012 року за № 0000241742.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного (місцевого) бюджету на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у сумі 525,17 грн. (п'ятсот двадцять п'ять гривень сімнадцять копійок), сплаченого відповідно до квитанції від 06.04.2012 року та квитанції від 27.04.2012 року.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).
Суддя Гебеш С.А.