вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
24 жовтня 2012 р. (15:35) Справа №2а-9662/12/0170/28
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Калініченко Г.Б., за участю секретаря судового засідання Колосовій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Агро"
до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс-Агро" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08.2012 року №0001062201,0001072201.
В судовому засіданні, яке відбулось 24.10.2012 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання, яке відбулось 24.10.2012 року явку свого представника не забезпечили.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі виходячи з наступного.
Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 31248156, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку в Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби.
Посадовими особами ДПІ проведено невиїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань достовірності визначення показників податкової звітності по взаємовідносинам із КП «Альянс»" (ЄДРПОУ 32468182) за квітень 2009 року та жовтень 2009 року, за наслідками перевірки складено акт від 13.08.2012 року №622/22-02/31248156. За висновками даного акту встановлено: - порушення ч. 1-3, ч.5-6 ст. 203, ч.1-2 ст.215, ч.1 ст.216, ч.2 ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ „Альянс-Агро" при придбані робіт та ТМЦ у постачальників - КП "Альянс"; - порушення п.7.4.1., п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.8.2., п.8.5 ст. 8 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІV зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму ПДВ- 800,00 грн.,.у за жовтень 2009р.-800,00 грн; - порушення п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.97р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, що привело до заниження податку на прибуток підприємства в сумі 12565,00 грн., в т.ч: 2 кв. 2009р. - 11565,00 грн., 4кв. 2009р.-1000,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.08.2012 року №0001062201 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 15706,25 грн., у тому числі 12565,00 грн. - за основним платежем, 3141,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); податкове повідомлення - рішення від 22.08.2012 року № 0001072201 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1000,00 грн., у тому числі 800,00 грн. - за основним платежем, 200,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)
Судом встановлено, що в основу висновків податкових органів про порушення позивачем правил оподаткування покладено такі обставини.
Проведеною ДПІ перевіркою встановлено, що позивач здійснював господарські операції із контрагентами КП «Альянс».
За результатами перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Агро" встановлено факти укладання цим підприємством та КП «Альянс» договорів, але перевіркою не вбачається можливим підтвердити фактичне придбання позивачем ТМЦ. У зв'язку з чим, здійснено висновків, що реальної передачі товарів за цими договорами не було, на підставі чого договірні стосунки між позивачем та КП «Альянс» є такими, що здійснені без мети настання реальних наслідків та є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Надаючи оцінку вказаним висновками податкового органу суд встановив таке.
Відповідно до статутних документів та довідки з ЄДРПОУ основними видами господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Агро", зокрема є:
- Вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур;
- Допоміжна діяльність у рослинництві;
- Післяурожайна діяльність;
- Оброблення насіння для відтворення;
Судом встановлено, що між підприємствами укладено договір купівлі-продажу б/н від 10.04.2009 року. Предметом договору є: гранстар-10кг, фостак-45 літрів, імпак-205 літрів. Ціна договору складає 55510,00грн. Ціна договору включає в себе доставку.
25.09.2009 між підприємствами укладено договір купівлі-продажу № 1693. Предметом договору є протруйник Раксил Ультра. Ціна договору складає 200,00грн. за 1 літр без ПДВ. Ціна договору включає в себе доставку.
Виконання умов договору щодо поставки ТМЦ підтверджують наступні документи: рахунок-фактура №1026 від 15.04.09р. на суму 55510,00 грн., видаткова накладна №1041 від 15.04.09р. на суму 55 510,00 грн., податкова накладна №1041 від 15.04.09р. на суму 55510,00грн, платіжне доручення на суму 55 510, 00 грн.; рахунок-фактура №3398 від 02.10.09р. на суму 4800,00 грн., видаткова накладна №3449 від 02.10.09 р. на суму 4800,00 грн. податкова накладна №3449 від 02.10.09 р. на суму 4800,00 грн., платіжне доручення на суму 4 800, 00 грн.
За результатами невиїзної документальної перевірки підприємства не було встановлено, що відсутність документів, що підтверджують переміщення товарів з м.Сімферополя до м. Керчі у результаті укладення та виконання договору купівлі-продажу між ТОВ "Альянс-Агро" та КП «Альянс», є порушенням ведення податкового обліку.
Як стверджує позивач відсутність шляхових листів або інших документів, що підтверджують переміщення товарів з м. Сімферополя до м. Керчі, пояснюється тим, що:
доставку здійснив представник КП «Альянс» на легковому автомобілі безпосередньо на склад ТОВ «Альянс Агро» і разом з товаром передав супровідні документи.
На думку суду, відсутність шляхових листів або інших документів, що підтверджують переміщення товарів з м. Сімферополя до м. Керчі, не є порушенням норм чинного податкового законодавства України та не може бути підставою для висновків стосовно нікчемності укладених договорів купівлі-продажу між ТОВ «Альянс Агро» та КП «Альянс».
Підпунктом 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Підпунктами 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Підпунктам 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Підпункт 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334 від 28.12.1994 встановлює, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно із абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334 від 28.12.1994 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у п. 1.32 ст. 1 цього Закону, а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".
Твердження відповідача про порушення позивачем правил оподаткування пов'язується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод із КП «Альянс».
Дослідивши надані позивачем документи суд встановив, що за результатами усіх господарських операцій, вказаних в акті перевірки, позивачем складено первинні документи бухгалтерського і податкового обліку, порушень щодо їх форми і змісту податковим органом і судом не встановлено. Вказаними документами підтверджується як факт здійсненні самих господарських операцій так і факт подальшого використання придбаних товарів (послуг) у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в частині другій статті 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.
Саме ж по собі припущення контролюючого органу щодо можливої несплати постачальниками підприємства по ланцюгу необхідних сум ПДВ до бюджету не може бути достатньою підставою для відмови позивачеві в праві на формування податкового кредиту та валових витрат.
Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України.
Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Суд не приймає до уваги доводів відповідача щодо відсутності підтверджень придбання ТОВ «Альянс Агро»» товарно-матеріальних цінностей у КП «Альянс».
Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентами; доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.
Тож доводи відповідача про нікчемність правочинів, укладених позивачем, позбавлені належного правового обґрунтування і не підтверджені належними доказами.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що податковий орган не мав права збільшувати суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням №0001072201 від 22.08.2012 та податку на прибуток підприємств податковим повідомленням-рішенням №0001062201 від 22.08.2012.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
В судовому засіданні 24.10.2012 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 29.10.2012 року.
Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.10.2012 року №0001062201.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.10.2012 року №0001072201.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Агро"
(ЄДРПОУ 31248156) витрати зі сплати судового збору у розмірі 167,06 грн. з Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Калініченко Г.Б.