26 листопада 2012 року Справа № 5002-2/1565-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Видашенко Т.С.,
суддів Дмитрієва В.Є.,
Гоголя Ю.М.,
за участю представників сторін:
прокурора: Алісов Олег Володимирович, посвідчення № 005827 від 25.09.2012, старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;
відповідач: не з'явився, фізична особа-підприємець ОСОБА_2;
представник позивача: не з'явився, виконавчий комітет Євпаторійської міської ради,
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 09 липня 2012 року у справі № 5002-2/1565-2012
за позовом заступника прокурора міста Євпаторії Автономної Республіки Крим
(вул. Гоголя, 5/8, місто Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97416)
в інтересах держави в особі виконавчого комітету Євпаторійської міської ради
(пр. Леніна, 2, місто Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97400)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
(АДРЕСА_1, 97400)
до відома: прокуратуру міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, місто Севастополь, 99011)
про стягнення 40347,14 грн.,
Заступник прокурора міста Євпаторії Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі виконавчого комітету Євпаторійської міської ради звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) про стягнення заборгованості по сплаті пайових коштів у розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста Євпаторії у сумі 36359,10 грн., пені у розмірі 2825,57 грн., 3 % річних у сумі 1162,47 грн. (а.с. 2-6).
Позов прокурора мотивований порушенням ФОП ОСОБА_2 умов договору про дольову участь у розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Євпаторії № 1 від 17.02.2011, укладеного між виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради та ФОП ОСОБА_2, щодо повної та своєчасної оплати, в результаті чого виникла заборгованість.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 липня 2012 року у справі № 5002-2/1565-2012 позовні вимоги задоволенні.
Не погодившись з вищевказаним судовим актом ФОП ОСОБА_2 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.07.2012 у справі № 5002-2/1565-2012, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог заступника прокурора міста Євпаторії Автономної Республіки Крим відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.07.2012 у справі № 5002-2/1565-2012 прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На думку заявника апеляційної скарги прокурор міста Євпаторії не мав права звертатись до суду в особі виконавчого комітету Євпаторійської міської ради про стягнення заборгованості в інтересах держави.
ФОП ОСОБА_2 вказує на те, що договір про дольову участь у розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Євпаторії № 1 від 17.02.2011, укладений між ним та виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради з вводом в експлуатацію будівель, отримання свідоцтва про право власності втратив чинність. Строк в межах якого, орган місцевого самоврядування мав право звертатись в суд про стягнення заборгованості за даним договором пропущено.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.08.2012 ФОП ОСОБА_2 відновлено пропущений строк для подання апеляційної скарги, розгляд справи призначений на 20.08.2012 у складі колегії суддів: головуючий суддя Видашенко Т.С., судді Балюкова К.Г., Гоголь Ю.М.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 розгляд апеляційної скарги відкладено на 01.10.2012 у зв'язку з неявкою сторін.
Розпорядженням секретаря судової палати від 01.10.2012 замінено суддю Балюкову К.Г. на суддю Плута В.М. у складі колегії з розгляду апеляційної скарги у справі № 5002-2/1565-2012.
У зв'язку з заміною складу судової колегії розгляд справи № 5002-2/1565-2012 відповідно до статті 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" почався заново.
У судовому засіданні 01.10.2012 оголошено перерву до 26.11.2012.
01.10.2012 від виконавчого комітету Євпаторійської міської ради до суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд у задоволенні апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2 відмовити.
У судове засідання 26.11.2012 представник виконавчого комітету Євпаторійської міської ради та ФОП ОСОБА_2 не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Враховуючи те, що явка учасників процесу не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника позивача та відповідача.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Євпаторійської міської ради від 28.12.2006 № 5-10/60 "Про надання у довгострокову оренду, строком на 49 років суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування торгівельного павільйону "Французськая булка" за адресою: АДРЕСА_2" було затверджено проект землеустрою по відводу земельною ділянки ФОП ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 та передано в довгострокову оренду, строком на 49 років, з моменту прийняття рішення, зазначену земельну ділянку, площею 0,0200 га (кадастровий номер 0110900000:01:046:0079) (а.с. 14).
Підпунктом 3.2 пункту 3 зазначеного рішення встановлено обов'язок відповідача укласти договір дольової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Євпаторії (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2000 р. № 1930).
На виконання вказаного пункту рішення 17.02.2011 між виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради та ФОП ОСОБА_2 укладено договір про дольову участь у розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Євпаторії № 1.
Згідно з пунктом 1.2 договору та додатку до нього, сума дольової участі відповідно до рішення міської ради від 27.03.2009 № 5-42/22 "Про затвердження порядку внесення дольових коштів та методики розрахунку сум дольової участі в розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Євпаторія" складає: 42359,10 грн. З врахуванням сплаченого авансу у розмірі 6000,00 грн. замовник має сплатити 36359,10 грн.
Відповідно до графіку вказаному у підпункту 2.2.1 пункту 2 договору замовник сплачує суму дольової участі наступним чином: до 01.03.2011 - 18000,00 грн., до 01.04.2011 - 18359,10 грн., всього - 36359,10 грн.
Проте, оплату за договором у частині перерахування коштів для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста у встановленому порядку та розмірі ФОП ОСОБА_2 не здійснив, що і стало причиною звернення прокурора в інтересах держави в особі виконавчого комітету Євпаторійської міської ради до суду.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 7 статті 27 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997, № 280/97-ВР, зі змінами та доповненнями (далі - Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні") до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координація цієї роботи на відповідній території.
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України від 16.01.2003, № 435-IV, зі змінами та доповненнями (далі - Цивільний кодекс України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 вказаного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
З аналізу згаданої статті вбачається те, що свобода договору це право громадян або юридичних осіб та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.
Змістом договору є умови, які сторони передбачили в угоді. Частина перша статті 638 Цивільного кодексу України передбачає, що договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Аналогічний правовий припис викладений у статті 180 Господарського кодексу України від 16.01.2003, № 436-IV, зі змінами та доповненнями (далі - Господарський кодекс України), яка встановлює, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
З матеріалів справи та усних пояснень сторін вбачається, що при укладанні вищевказаного договору сторони погодилися з усіма його умовами у відповідності із діючим на той момент законодавством. Крім цього, вказане не оспорюється сторонами, договір є дійсним, в судовому порядку не розірваний та недійсним не визнаний.
Як вже вказувалось вище, сторони визначили, що ФОП ОСОБА_2 сплачує суму дольової участі за наступним графіком: до 01.03.2011 - 18000,00 грн., до 01.04.2011 - 18359,10 грн., всього - 36359,10 грн.
Згідно частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання, зокрема, можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина перша статті 173 Господарського кодексу України).
Аналогічна норма міститься у статті 509 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
А в силу статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Так, сторони за договором № 1 від 17.02.2011 домовилися, що відповідач повинен був закінчити сплату коштів до 01.04.2011, проте цього зроблено не було.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
А в силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судова колегія зазначає те, що згідно з матеріалів справи та пояснень сторін, ФОП ОСОБА_2 не виконано належним чином зобов'язання за договором, що виразилось у несплаті суми дольової участі в розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Євпаторії - 36359,10 грн., тому звернення позивача із вимогою про стягнення вказаної суми заборгованості за договором є правомірним та таким, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі.
Позивачем було заявлено вимогу про стягнення 3% річних від суми простроченої заборгованості у розмірі 1162,47 грн. за період з 01.04.2011 по 23.04.2012, яка на думку судової колегії підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, судова колегія погоджується з судом першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовну вимогу про стягнення 3% річних від суми простроченої заборгованості у розмірі 1162,47 грн. за період з 01.04.2011 по 23.04.2012.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 2825, 57 грн. за період з 01.04.2011 по 01.10.2011.
Відповідно до статтів 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 3.3. договору № 1 від 17.02.2011 визначено те, що сума дольової участі, яка перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується, відповідно до діючого законодавства України з врахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з врахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день сплати.
Відповідно до частини першої статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з вищенаведеного, судова колегія погоджується з обґрунтованістю позовних вимоги щодо стягнення суми пені у розмірі 2825,57 грн. за період з 01.04.2011 по 01.10.2011, нарахованої з врахуванням вимог укладеного між сторонами договору № 1 від 17.02.2011 та законністю їх задоволення господарським судом Автономної Республіки Крим.
Стосовно доводів відповідача, щодо застосування до спірних правовідносин загальної позовної давності на підставі статті 27-1 Закону України "Про планування та забудову територій", якою нібито, встановлено, що позивач мав право звернутися з позовом про стягнення боргу за договором про пайову участь протягом одного місяця після прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 27-1 Закону України "Про планування та забудову територій" пайовий внесок сплачується в повній сумі єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати одного місяця після прийняття об'єкта містобудування в експлуатацію.
Також зазначена стаття вказує на те, що спори, пов'язані з пайовою участю (внеском) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, вирішуються судом.
Отже зі змісту цієї статті вбачається, що вона не містить в собі граничного строку (протягом одного місяця) на звернення до суду із позовними вимогами про стягнення боргу за договором про пайову участь, тому судова колегія відхиляє цій довід заявника апеляційної скарги, оскільки останній посилаючись на вимоги зазначено Закону, фактично змінює його зміст та норму, що є не припустимим.
Крім того, слід зазначити, що строк, встановлений статтею 27-1 Закону України "Про планування та забудову територій", не є процесуальним, стосується лише фактичної сплати пайового внеску, який в свою чергу ніяким чином не позбавляє позивача на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод і інтересів, у вигляді пред'явлення позову про стягнення цього внеску, після спливу цього строку, що чітко передбачено зазначеною статтею.
Отже з викладеного вбачається, що до спірних правовідносин, а саме вимог про стягнення суми пайових внесків у створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, застосовується загальна позовна давність, у зв'язку з чим необхідно зазначити наступне.
За умовами статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.
Як встановлено в ході розгляду справи в апеляційній інстанції, відповідач повинен був закінчити сплату коштів за договором № 1 від 17.02.2011 до 01.04.2011.
Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Так, звертаючись 14.05.2012 з позовом про стягнення суми боргу за договором № 1 від 17.02.2011, прокурор діяв в межах строку загальної позовної давності, визначеного статтею 257 Цивільного кодексу України.
Щодо доводів скаржника, стосовно відсутності у прокурора права на звернення до суду із даним позовом в особі виконавчого комітету Євпаторійської міської ради, а також відсутності порушеного державного інтересу, у зв'язку із несплатою відповідачем пайових внесків у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, судова колегія вважає за необхідне зазначити.
Відповідно до абзацу 4 частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною третьою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 N3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
А в силу статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування включає, зокрема, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.
Пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається і представництво інтересів держави в суді і шляхом пред'явлення цього позову реалізує зазначені повноваження. Здійснюючи вказані повноваження прокурор згідно зі статтями 35, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" зобов'язаний, вживати передбачених законом заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили.
Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.
Інтереси держави закріплюються як нормами Основного закону, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основу перших покладено потребу в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності на господарювання тощо.
Міські ради та їх виконавчі комітети, є органами місцевого самоврядування, представляють територіальні громади і "здійснюють від імені, і в інтересах, функції та повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та іншими законами".
Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені і в інтересах територіальних громад у відповідності з законом здійснюють правовідносини по володінню, використанню та розпорядженню об'єктами права комунальної власності, у тому числі виконують всі майнові операції.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля та інші природні ресурси, які знаходяться на території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу право власника здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування.
Слід також зауважити, сплата пайового внеску у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, поступає до місцевого бюджету, від наповнення якого залежить нормальна життєдіяльність та функціонування міста, несплата якого є порушенням державного інтересу у сфері фінансування міста та є підставою у розумінні діючого законодавства для звернення прокурора із відповідним позовом до суду.
Отже, з урахуванням викладених норм законодавства, судова колегія вважає, що прокурор міста Євпаторії правомірно звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі виконавчого комітету Євпаторійської міської ради.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі вищевказаного апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, місцевим господарським судом прийнято рішення при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, інших підстав для його скасування не має.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 липня 2012 року у справі № 5002-2/1565-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя Т.С. Видашенко
Судді В.Є. Дмитрієв
Ю.М. Гоголь
Розсилка:
1. Прокуратура міста Євпаторії Автономної Республіки Крим (вул. Гоголя, 5/8, місто Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97416)
2. Виконавчий комітет Євпаторійської міської ради (пр. Леніна, 2, місто Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97400)
3. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 97400)
4. Прокуратура міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, місто Севастополь, 99011).