33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"28" листопада 2012 р. Справа № 4/52/2011/5003
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Філіпова Т.Л.
судді Олексюк Г.Є. ,
судді Дужич С.П.
при секретарі Карпець О.О.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідачів - Шлінчук Анатолій Іванович
розглянувши апеляційні скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" та Приватного сільськогосподарського підприємства "Кристал" на рішення господарського суду Вінницької області від 23.10.12 р. у справі № 4/52/2011/5003
за позовом Приватного підприємства "Агропромислова фірма "Іззія", с.Буди Тростянецького району Вінницької обл.
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Кристал", с.Ілляшівка Тростянецького району Вінницької області
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка", с.Ілляшівка Тростянецького району Вінницької області
про визнання недійсним договорів та звільнення земельних ділянок
Вищий господарський суд України постановою від 11.04.2012 року, частково задовольнивши касаційну скаргу Приватного підприємства "Агропромислова фірма "Іззія", скасував рішення господарського суду Вінницької області від 26.12.2011 року у справі №4/52/2011/5003 про відмову у задоволенні позовів та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 року, якою рішення суду першої інстанції було залишено без змін. Справу №4/52/2011/5003 було передано на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 23.10.2012 у справі №4/52/2011/5003 (суддя Нешик О.О.) задоволено позов Приватного підприємства "Агропромислова фірма "Іззія" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Кристал" та до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" про визнання недійсним договорів та звільнення земельних ділянок.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду Вінницького області від 23.10.2012р. у справі №4/52/2011/5003 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" та Приватне сільськогосподарське підприємство "Кристал" подали апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі скаржники посилаються на наступне.
На думку скаржників договори про спільну діяльність укладені між ПП «АФ «Іззія»і ПСП «Кристал»та СТОВ «АкВаВіка»відповідають всім вимогам чинного законодавства, а саме ст.ст. 1130-1131 ЦК України, ці договори містять всі необхідні істотні умови і їх було зареєстровано у Тростянецькій об'єднаній державній податковій інспекції, і ПСП «Кристал»та СТОВ «АкВаВіка»надавали інспекції Звіти про спільну діяльність.
Під час укладання договорів про спільну діяльність обидві сторони вільно та свідомо виявили свою волю на укладання такого договору; обидві сторони мали на укладання такої угоди необхідні повноваження, оскільки угода була укладена безпосередньо директорами підприємств, і дану угоду було скріплено печатками двох підприємств. Відповідно до чинного законодавства директора підприємств діють від імені підприємств, в тому числі укладають угоди від імені цих підприємств. Тобто у ПСП «Кристал»та СТОВ «АкВаВіка»не було і не могло бути ніяких сумнівів, щодо повноважень директора ПП «АФ «ІЗЗІЯ», відповідачам не могло бути відомо що саме директор ПП «АФ «ІЗЗІЯ»наділений обмеженими повноваженнями. Матеріали справи не містять жодного доказу про те, що ПСП «Кристал»та СТОВ «АкВаВіка»знали про обмежені повноваження директора ПП «Іззія». Апелянти висловлюють думку, що посилання позивача у позові на положення Статуту щодо повноважень на укладання договору про спільну діяльність лише засновника ПП «Іззія»є хибним, оскільки згода засновника потрібна була лише у разі здійснення ПП «Іззія»діяльності щодо спільного виробництва, чого у даному випадку не було. Відповідачі спільно вирощували урожай по договору про спільну діяльність, а укладання угоди про спільне вирощування урожаю входить до компетенції директора ПП «Іззія»і згоди засновника ПП «Іззія»не потребує. Крім того, зі змісту Статуту ПП «Іззія», дослідженого у судовому засіданні судом першої інстанції було встановлено, що засновник ПП «Іззія»взагалі не мав права на укладання будь-яких угод від імені підприємства, так-як Статутом ПП «Іззія»право на укладання угод було надано лише директору підприємства. Тобто не існує ніяких правових підстав для визнання договорів про спільну діяльність від 02.04.2010р. та 04.10.2010р. недійсними.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.11.2012р. апеляційні скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" та Приватного сільськогосподарського підприємства "Кристал" у справі №4/52/2011/5003 прийнято до провадження, справу призначено до слухання. Апеляційні скарги об"єднано для спільного розгляду в одному апеляційному провадженні.
До початку розгляду справи розпорядженням голови Рівненського апеляційного господар-ського суду від 28.11.2012р. р. у справі №4/52/2011/5003 змінено склад колегії, окрім заміни головуючого судді, змінено склад суду, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Олексюк Г.Є., суддя Дужич С.П.
Представник відповідачів - ПСГП "Кристал" та СТОВ "АкВаВіка" Шлінчук А.І. підтримав доводи, викладені в апеляційних скаргах та надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 23.10.12 р. у справі №4/52/2011/5003 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і винести нове рішення.
Представник позивача в судове засідання не прибув, надіслав суду клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи, оскільки не може прибути в судове засідання у зв'язку з участю в іншому судовому засіданні у Вищому господарському суді України в м. Києві. Клопотання колегією суддів відхилено.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесу-ального права, Рівненський апеляційний господарський суд
29.03.11р. позивач звернувся з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 04.10.10р. та зобов"язання вчинити дії та з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Кристал" про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 02.04.10р. та зобов"язання вчинити дії. Ухалою від 17.11.2011р. провадження у справах за позовами Приватного підприємства "Агропромислова фірма "Іззія" було об"єднано для спільного розгляду у межах одного провадження у справі за № 4/52/2011/5003.
15.10.2012р. Приватне підприємство "Агропромислова фірма "Іззія" подало до господарського суду Вінницької області заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить визнати недійсним з дня набрання рішенням суду законної сили договір про спільну діяльність від 02.04.2010 року, підписаний приватним сільськогосподарським підприємством "Кристал" та приватним підприємством "Агропромисловою фірмою "Іззія"; усунути перешкоди приватному підприємству "Агропромислова фірма "Іззія" у користуванні земельними ділянками шляхом зобов'язання приватного сільськогосподарського підприємства "Кристал" звільнити земельні ділянки загальною площею 310,09 га; визнати недійсним з дня набрання рішенням суду законної сили договір про спільну діяльність від 04.10.2010 року, підписаний сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" та приватним підприємством "Агропромисловою фірмою "Іззія"; усунути перешкоди приватному підприємству "Агропромислова фірма "Іззія" у користуванні земельними ділянками шляхом зобов'язання сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" звільнити земельні ділянки загальною площею 421,2 га; стягнути з відповідачів судові витрати.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 23.10.2012 у справі №4/52/2011/5003 задоволено позов Приватного підприємства "Агропромислова фірма "Іззія" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Кристал" та до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" про визнання недійсним договорів та звільнення земельних ділянок.
Обгрунтовуючи рішення, суд першої інстанції зазначав, що індивідуальні ознаки земельних ділянок, зазначених у договорах про спільну діяльність, не співпадають з індивідуальними ознаками земель, якими фактично користуються відповідачі. Як вбачається з відповіді відділу Держкомзему у Тростянецькому районі Вінницької області №1642 від 10.10.2012 року, фактично відповідачі використовують земельні ділянки власників земельних часток-паїв на полях, які мають зовсім іншу нумерацію, ніж в договорах про спільну діяльність, при чому зазначена в договорах про спільну діяльність нумерація полів (проекти яких готувались відповідачами) відсутня згідно планово-картографічних матеріалів, що зберігаються у відділі Держкомзему у Тростянецькому районі Вінницької області.
Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що згідно п.п.8.2.1.,1.2,9.3 статуту позивача, чинного на день укладення спірних договорів, до виключної компетенції засновника віднесено прийняття рішень про створення філій, представництв і спільних виробництв і підприємств.До компетенції директора позивача належали усі питання діяльності підрдіяльності підприємства, крім тих, які віднесені до компетенції іншого органу підприємтва. Відтак, за висновком суду першої інстанції, спірні договору про спільну діяльність вчинені особою, яка діяла від імені юридичної особи за межами наданих повноважень.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідачі безпідставно використовують земельні ділянки, що перебувають в оренді у позивача.
Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
З матеріалів справи, вбачається, що 02 квітня 2011 року між приватним сільськогосподарським підприємством "Кристал" в особі директора Лозінського А.І. та Приватним підприємством "Агропромислова фірма "Іззія" в особі директора Козоріз А.М. був укладений договір про спільну діяльність.
Крім того, 04 жовтня 2010 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" в особі директора Лозінської А.В. та Приватним підприємством "Агропромислова фірма "Іззія" в особі директора Козоріз А.М. був укладений договір про спільну діяльність.
Як вбачається, предметом зазначених договорів є проведення спільної діяльності в галузі сільського господарства з метою покращення фінансових показників сторін, підвищення врожайності сільськогосподарських культур і покращення організації виробництва. Спільна діяльність проводитиметься без створення юридичної особи. Сторони взяли зобов'язання діяти спільно, шляхом об'єднання майна, грошових коштів, зусиль з наданням одна одній фінансової та організаційної допомоги (п.п. 1.1-1.3 договорів 1,2).
Відповідно до п.п. 2.1.1-2.1.4 договорів 1,2, відповідачі зобов'язувались вести юридичний та бухгалтерський супровід спільної діяльності, зареєструвати договори в податковому органі, відкрити окремий поточний рахунок в банку, через який будуть здійснюватися фінансові операції по спільній діяльності, вести окремий податковий і бухгалтерський облік спільної діяльності; фінансувати в необхідному обсязі процес сільськогосподарського виробництва, яке буде проводитися в рамках спільної діяльності за цим договором; надавати необхідну сільськогосподарську техніку, залучати в необхідній кількості робітників та фахівців.
Позивач, в свою чергу, зобов'язувався на протязі 15 днів з моменту підписання договору надати відповідачам земельні площі для проведення сільськогосподарського виробництва в рамках спільної діяльності; надавати допомогу відповідачам в процесі здійснення спільної діяльності на наданих земельних ділянках (п.п. 3.1.1-3.1.2 договорів 1,2).
Відповідно до п. 4.1.1 договорів 1,2, внеском в спільну діяльність відповідачів є кошти в достатньому обсязі для належного сільськогосподарського виробництва в рамках спільної діяльності; сільськогосподарська техніка, робітники та фахівці.
Внеском в спільну діяльність позивача, відповідно до п. 4.2.1 договору 1, вказано земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Будянської сільської ради Тростянецького району, Вінницької області в користуванні позивача та мають наступну нумерацію та площу: поле № 6б площею: 75,00 га, поле № 5б площею: 89,00 га, поле № 2 СП площею: 10,00 га, поле № 2 б площею: 8,00 га, поле № 9 Д площею: 30,00 га, поле № 8 Д площею: 72,00 га, поле № 5 Д площею: 35,00 га., поле № 4Д площею: 120,00 га, поле № 6Д площею 48,00 га; загальною площею 487,00 га.
Внеском в спільну діяльність позивача, відповідно до п. 4.2.1 договору 2, вказано земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Будянської сільської ради Тростянецького району, Вінницької області в користуванні позивача та мають наступну нумерацію та площу: поле № 9 ос Б площею: 132,00 га, поле № 1 ос Б площею: 118,00 га, поле № 6 ос Д площею: 55,00 га., поле № 7 ос Д площею:105,00 га, поле № 6 ос Б площею: 63,00 га, поле № 3 ос Д площею: 9,00 га., поле № 8 ос Б площею: 52,00 га, поле № 7 ос Б площею: 60,00 га, поле № 1 сп Б площею 55,00 га, поле № 2 ос Д площею 120,00 га; загальною площею 862,00 га.
Частки сторін за договорами 1,2 визначені в розмірах: 95% відповідачів, 5% позивача (п.п. 5.1-5.2 договорів 1,2).
При цьому, сторони домовились і передбачили в договорах, що керівництво спільною діяльністю, а також ведення спільних справ сторін за договором покладається на відповідачів і що відповідачі є повноважними представниками позивача щодо спільної діяльності і діють на підставі довіреностей, які позивач зобов'язувався видати протягом 7 днів з моменту підписання договору (п.п. 6.1-6.3 договорів 1,2).
Крім того, земельні ділянки, які знаходяться в користуванні відповідачів на підставі договорів 1,2 належать позивачу на праві оренди на підставі договорів оренди у кількості 526 штук, укладених з фізичними особами - власниками земельних ділянок, що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів оренди. Як вбачається, вказані договори оренди зареєстровані у Вінницькій регіональній філії Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідні записи.
Колегія суддів апеляційного суду, надавши оцінку наявним у справі доказам та врахувавши доводи апеляційних скарг, вважає, що висновок господарського суду про те, що відповідачі безпідставно використовують земельні ділянки, що перебувають в оренді у позивача, є помилковим.
При цьому апеляційним судом враховується наступне.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Спір між сторонами, як встановлено, виник з приводу дійсності укладених між ними договорів з огляду на те, що від імені позивача зазначені договори були підписані особою, яка не мала на це відповідних повноважень, а саме, директором Козоріз Анатолієм Микитовичем.
Відповідно до ч. 2 ст. 203 та п. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Як вбачається з матеріалів справи, оспорювані договори 1,2 дійсно підписані від імені позивача директором приватного підприємства "Агропромислова фірма "Іззія" Козоріз Анатолієм Микитовичем, який діяв, як в них вказано, на підставі статуту позивача.
З наявного в матеріалах справи статуту ПП "Агропромислова фірма "Іззія", зареєстрованого 31.03.2004 р., тобто в редакції чинній на момент укладення договорів про спільну діяльність, (далі - статут, справа №4/52/2011/5003 - т.1, а.с.9-16, справа №13/61/2011/5003 - т.1, а.с.11-18) вбачається, що засновником підприємства був громадянин Йорданського Хашимітського Королівства -Санжок Емад Абдулькадер Мустафа, що мешкав за адресою: м. Одеса, вул. Терешкової, 26, кв. 40 (п.1.2 Статуту).
Відповідно до п.8.1.2 Статуту, до виключної компетенції засновника віднесено, зокрема, прийняття рішень про створення філій, представництв і спільних виробництв і підприємств.
В свою чергу, до компетенції директора позивача належали усі питання діяльності підприємства, крім тих, що згідно з чинним законодавством, цим статутом належать виключно до компетенції іншого органу підприємства (п.9.3 Статуту).
З огляду на це, договори про спільну діяльність вчинені особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Натомість, відповідно до ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Визначальним у вчиненні дій щодо схвалення правочину, вчиненого з перевищенням повноважень, є зміст таких дій, оскільки вони мають свідчити про прийняття правочину до виконання. Очевидно також, що таке схвалення повинно бути до прийняття рішення у справі про визнання правочину недійсним.
Схвалення правочину можливе у різних формах. По-перше, якщо особа, яку представляють, прямо заявила про це в письмовій формі. По-друге, шляхом конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання правочину (виплата контрагенту грошової суми, прийняття або передання майна тощо). Схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність правочину з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов'язків як сторони за правочином з цього моменту.
Аналогічна правова позиція викладена в п.9.2 роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.03.1999 року №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" та в п.6 Оглядового листа Вищого арбітражного суду від 31.01.2001 №01-8/97 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням і виконанням кредитних договорів (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)".
Слід зазначити, що згідно з ч.3 ст.237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.3 ст.92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені (в даному випадку - це директор), зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень . У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Отже, представництво директора виникає на підставі закону, а тому є предметом правового регулювання ст.241 ЦК України.
Матеріали справи містять докази того, що позивач своїми діями вчинив дії по схваленню угод шляхом передачі відповідачу земель для виконання умов договору про спільну діяльність.
Зокрема, з акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 29.03.2011 року вбачається, що ПСП "Кристал" на день перевірки обробило та засіяло 367 га земель, які належать позивачу. Крім того, зазначено, що між сторонами був укладений договір про спільну діяльність від 02.04.2010 року.
З акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 29.03.2011 року вбачається, що на день перевірки СТОВ "АкВаВіка" обробило та засіяло 181 га земель, які належать позивачу та зазначено, що між сторонами був укладений договір про спільну діяльність від 04.10.2010 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач набув право оренди земельних ділянок на підставі договорів оренди, укладених із власниками земельних ділянок.
Законом України "Про оренду землі" встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ст.25 Закону України "Про оренду землі", орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.
Як вже зазначалося вище, основною метою договорів 1,2 є проведення спільної діяльності в галузі сільського господарства з метою покращення фінансових показників сторін, підвищення врожайності сільськогосподарських культур і покращення організації виробництва (п.1.1 договорів), в результаті чого сторони отримують прибуток, що підлягає розподілу відповідно до умов договорів.
Відповідно до п.4.2.1 договору 1, земельними ділянками, які надаються до спільної діяльності, є земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Будянської сільської ради Тростянецького району, Вінницької області в користуванні позивача.
Відповідно до п.4.2.1 договору 2, земельними ділянками, які надаються до спільної діяльності, є земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Будянської сільської ради Тростянецького району, Вінницької області в користуванні позивача.
Таким чином, внесками ПП "Агропромислова фірма "Іззія" за договорами 1,2 є не самі земельні ділянки, а саме право доступу до них та їх обробки, в результаті чого, право власності на плоди, продукцію та доходи від користування цими земельними ділянками мають обидві сторони, відповідно до умов договорів про спільну діяльність.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Наразі, оспорювані договори про спільну діяльність не містять умов щодо розпорядження (відчуження) земельних ділянок чи передачу їх у володіння, а договори оренди землі, укладені позивачем із власниками земельних ділянок, в свою чергу, не містять обмежень щодо здійснення орендарем спільної діяльності пов'язаної із сільськогосподарським виробництвом на орендованих земельних ділянках.
З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для визнання недійсними договорів про спільну діяльність від 02.04.2010р. та від 04.10.2010 р.
Відтак, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 23.10.2012р. відповідає вимогам щодо повного та достовірного встановлення обставин, які підлягали встановленню господарським судом.
Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити на наступному.
У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 роз"яснено, що статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.
Таким чином, заява про уточнення позовних вимог у цьому випадку положенням ГПК України не відповідає, оскільки фактично об"єднує два окремих позови, що спільно розглядаються судом в одному провадженні, у той час як об"єднанню підлягають, за правилами ст.58 ГПК , кілька позовних вимог в одній позовній заяві.
За таких обставин, враховуючи положення статті 104 ГПК України, апеляційні скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" та Приватного сільськогосподарського підприємства "Кристал" на рішення господарського суду Вінницької області від 23.10.2012р. у справі №4/52/2011/5003 слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати. Відмовити у позовах Приватного підприємства "Агропромислова фірма "Іззія" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Кристал" та до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" про визнання недійсними договорів та звільнення земельних ділянок.
Судові витрати за подання апеляційних скарг підлягають відшкодуванню з позивача на користь скаржників.
Керуючись ст.ст.49,99,101,103,104,105,109,110 ГПК України, апеляційний господарський суд,-
Апеляційні скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" та Приватного сільськогосподарського підприємства "Кристал" задовольнити.
Рішення господарського суду Вінницької області скасувати. Прийняти нове рішення.
У задоволенні позовів Приватного підприємства "Агропромислова фірма "Іззія" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" та до Приватного сільськогосподарського підприємства "Кристал" відмовити.
Стягнути з Приватного підприємства "Агропромислова фірма "Іззія" (24312, Вінницька область, Тростянецький район. с.Буди, вул. 50-річчя Жовтня,12; код ЄДРПОУ 32743603) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка", (24330, Вінницька область, Тростянецький район, с.Ілляшівка, вул.Жовтнева, буд.1; код ЄДРПОУ 34004920 ) 536,50 коп. витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги.
Стягнути з Приватного підприємства "Агропромислова фірма "Іззія" (24312, Вінницька область, Тростянецький район. с.Буди, вул. 50-річчя Жовтня,12; код ЄДРПОУ 32743603) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Кристал" (24330, Вінницька область, Тростянецький район, с.Ілляшівка, вул.Сонячна, буд.1; код ЄДРПОУ 32148485) 536,50 коп. витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги.
Видачу наказів доручити господарському суду Вінницької області.
Справу №4/52/2011/5003 повернути до господарського суду Вінницької області
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Дужич С.П.