донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
28.11.2012 р. справа №5006/40/66/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддівТатенко В.М. Радіонова О.О., Склярук О.І.
За участю представників сторін:
від позивача:Макогон А.О. довіреність
від відповідача: від третьої особи:Гарбузова Т.О. довіреність Кожухар Т.І. довіреність
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ
на рішення господарського судуДонецької області
від09.10.2012р. (повний текст рішення складено та підписано 15.10.2012р.)
у справі№ 5006/40/66/2012 (суддя: Говорун О.В.),
порушеній за позовом:Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ
до відповідача: третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаДержавного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс», м. Донецьк
простягнення 6'072,00 грн.
встановив:
Публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ (далі -«Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з позов про стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк (далі -«Відповідач») 6072,00 грн. збитків, у зв'язку з нестачею вартості вугілля за залізничною накладною №52645017 у вагоні № 57576167.
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.10.2012р. у справі № 5006/40/66/2012 у задоволенні позовних вимог було відмовлено у повному обсязі.
Позивач, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить: рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2012р. у справі № 5006/40/66/2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а також не в повній мірі дослідженні матеріали та докази по справі та невірно зроблені висновки. Зокрема, на думку скаржника, суд не звернув увагу на те, що Третя особа була лише відправником спірної продукції. Власником вугілля під час його відправлення було ТОВ «Паливна компанія «Індустріал Групп»». Наполягає на тому, що рахунок № 10401 від 04.01.2012р. є належним доказом вартості відвантаженого вугілля.
Сторони та Третя особа були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.
Позивач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому та під час судового засідання просив оскаржуване рішення залишити без зміни, оскільки, вважає його законним та обґрунтованим, а мотиви, з яких подано апеляційну скаргу -безпідставними, у зв'язку з чим апеляційну скаргу просив залишити без задоволення.
Третя особа надала відзив, у якому підтримала доводи викладені позивачем у апеляційній скарзі. Наполягає на тому, що ціна за втрачений товар встановлена та доказана позивачем, що є підставою, з урахуванням матеріалів справи, для задоволення позовних вимог та апеляційної скарги.
Відповідно до статей 4-4, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, відтак -законним та обґрунтованим; а апеляційну скаргу -такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 04.01.2012, за накладною № 52645017, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс"(вантажовідправник), зі станції Кривій Торець Донецької залізниці на станцію Комунарськ Донецької залізниці, відвантажив на адресу Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат"(вантажоотримувач) у вагоні №57576167 вантаж -концентрат вугільний, масою 70'000кг (а.с.47).
Згідно накладної №52645017, вантаж завантажено у вагон відправником. Вантаж змерзається, омаслене 0,5% (а.с.47).
На станції Комунарськ, був складений комерційний акт БА №785291/7 від 06.01.2012, відповідно якого: "проведено комісійне переваження вагону №57576167 на тензометричних вагонних вагах №0226 вантажоотримувача ПАТ "Алчевський металургійний комбінат", держповірка 12.12.2011, відомча 12.12.2011. Ваги перевірили працюють справно. Вагон №57576167 за документом тара -23160кг, нетто -70000кг, фактично при переважуванні виявилось брутто -87400кг, тара з брусу -23160кг, нетто -64240кг, що менше документу 5760кг. При повторному переважуванні нестача вантажу 5760кг підтвердилась. Навантаження у вагоні на рівні бортів, рівномірне, маркування відсутнє. Праворуч по ходу потягу над 1 люком є заглиблення 400мм х 600мм х 1500мм. Двері глухі, люка зачиненні. Протікання вантажу відсутнє. Вагон у технічному відношенні справний"(а.с.46).
Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж у пункт призначення і видати його управомоченій на отримання вантажу особі.
Як встановлено ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Згідно ч.5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України (далі -«Статут»), накладна -це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Згідно ч.2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 ЦК України обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Стаття 110 Статуту передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з ст.113 Статуту за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.
Згідно ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджено комерційним актом.
Виявлені на станції призначення розбіжності між накладною та фактичними даними при перевірці свідчить про те, що нестача виникла під час перевезення вантажу. Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.
Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Сума недостачі позивачем була розрахована виходячи з рахунку №10401 від 04.01.2012р., відповідно до договору № ПР04/10/1-015/1244 від 04.10.2012р., укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Топливна компанія «Індустріал Груп»(а.с.7-10).
Відповідно до ч.1,2 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо недоведеності позивачем вартість вантажу, який перевозився за накладною № 52645017.
Враховуючи приписи статей 114, 115 Статуту залізниць України, які підлягають застосування до спірних правовідносин згідно частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, та які передбачають обмежену відповідальність залізниці, виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі рахунка або іншого документа вантажовідправника, будь-які інші документи про кількість та вартість відправленого вантажу не можуть визнаватись належними доказами для визначення розміру відповідальності.
Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України, як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Позивача.
З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2012 року по справі № 5006/40/66/2012 залишити без змін.
Головуючий суддя: В.М. Татенко
Судді: О.О. Радіонова
О.І.Склярук Надруковано примірників: 1 -позивачу; 1 -відповідачу; 1 -третій особі; 1 -до справи; 1 -ГСДО; 1 -ДАГС