29.11.12
Господарський суд
Чернігівської області
14000, м. Чернігів, телефон канцелярії
проспект Миру, 20 67-28-47
Іменем України
29 листопада 2012 року Справа № 5028/12/54/2012
Позивач: Приватне підприємство "Захід-Агроінвест",
вул. Лук"яновича, 3-А, м. Тернопіль, 46020
Відповідач: Приватне підприємство "Северукрагро",
пр-т. Перемоги, 31, кв. 20, м. Чернігів, 14017
Предмет спору: про стягнення заборгованості 152 705,89 грн.
Суддя Лавриненко Л.М.
від позивача: Наконечний С.В., довіреність від 14.09.2012 року, представник, був присутній в судових засіданнях 16.10.2012 року, 25.10.2012 року, 20.11.2012 року, 27.11.2012 року
від відповідача: Бахмач О.В., адвокат, договір про надання правової допомоги від 26.11.2012 року, був присутній в судових засіданнях 13.11.2012 року, 20.11.2012 року, 27.11.2012 року
Рішення приймається після оголошених в судових засіданнях перерв, з 20.11.2012 року по 27.11.2012 року та з 27.11.2012 року по 29.11.2012 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 153 986 грн. 84 коп. боргу за надані послуги, 11002 грн. 46 коп. пені за несвоєчасне виконання оплати наданих послуг та 3% річних в розмірі 4708 грн. 71 коп., згідно Договору складського зберігання №22-06/1640 від 22.06.2011 року.
В судовому засіданні 16.10.2012 року суд перейшов до розгляду справи по суті.
Представник позивача виклав позовні вимоги.
В судовому засіданні було здійснено огляд оригіналів: складських квитанцій № 647 від 22.06.2011 року; № 650 від 14.07.2011 року; товарно-транспортних накладних на перевезення хлібопродуктів автомобільним транспортом № 898 від 17.08.2011 р., № 810 від 12.08.2011 р., № 760 від 11.08.2011 р., № 360 від 14.07.2011 р., № 383 від 15.07.2011 р., № 399 від 16.07.2011 р., № 440 від 19.07.2011 р., № 461 від 20.07.2011 р., № 499 від 21.07.2011 р., № 549 від 22.07.2011 р., № 579 від 25.07.2011 р., № 603 від 26.07.2011 р., № 620 від 27.07.2011 р.
В поданих в судовому засіданні 25.10.2012 року письмових поясненнях стосовно строків обчислення пені та 3% річних, згідно рахунку-фактури №СФ-0000058 від 12.08.2011 року, позивач посилається на п.п.4.4., 4.3. Договору та зазначає, що відповідач прийняв зобов"язання позивача по відгрузці зерна, але не оплатив ці послуги, тому строк настання зобов"язання відповідача по оплаті послуг, вказаних у рахунку-фактурі №СФ-0000058 від 12.08.2011 року починається з 13.08.2011 року, тобто з наступного дня, коли зобов"язання відповідача мало бути виконано. Подані позивачем пояснення прийняті судом до розгляду.
Ухвалою суду від 25.10.2012 року було прийнято до розгляду клопотання позивача про зміну розміру позовних вимог, а саме: збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення: плати за послуги зберігання зерна після закінчення встановленого договором строку зберігання до 17 327 грн. 68 коп. (за період з 02.05.2012 року по 24.10.2012 року); пені згідно рахунку-фактури №СФ-0000036 від 11.07.2011 року до 3193 грн. 53 коп. (за період з 13.07.2011 року по 11.01.2012 року); 3 % річних згідно рахунку-фактури №СФ-0000036 від 11.07.2011 року до 1554 грн. 30 коп. (за період з 13.07.2011 року до 24.10.2012 року) ; - зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення: заборгованості за надані послуги, згідно рахунку-фактури №СФ-0000058 від 12.08.2011 року до 81 304,60 грн.; пені згідно рахунку-фактури №СФ-0000058 від 12.08.2011 року до 6349,39 грн.; 3 % річних згідно рахунку-фактури №СФ-0000058 від 12.08.2011 року до 2968,27 грн.; зменшення розміру позовних вимог вцілому до 152 705 грн. 89 коп., оскільки це не протирічить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 13.11.2012 року судом були відхилені клопотання відповідача про витребування у позивача Журналу реєстрації вихідної документації за 2011 рік, оригіналу або належним чином завіреної копії листа директора ТОВ "Ланагропром" Хращевського О.О. за вих.№23/01 від 23.08.2011 року, а також бухгалтерських документів стосовно дебіторської заборгованості відповідача, у зв'язку з неналежним обґрунтуванням.
Ухвалою суду від 13.11.2012 року було прийнято до розгляду заяву позивача про повернення зайво сплаченого судового збору, в якій позивач зазначив, що при подачі позовної заяви ним було сплачено судовий збір: 3377,11 грн. (згідно платіжного доручення №465 від 17.09.2012 року) та 100,60 грн. (згідно платіжного доручення №468 від 20.09.2012 року), всього на загальну суму 3477,71 грн. Після зміни розміру позовних вимог до 152 705,89 грн. судовий збір має становити 3054,12 грн., у зв'язку з чим різниця зайво сплаченого судового збору становить 422,99 грн., яка підлягає поверненню позивачу відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір".
В судовому засіданні 20.11.2012 року представники сторін надали письмові клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом.
Відповідач в поданому відзиві на позов №19/11 від 19.11.2012 року просить відмовити в задоволенні позову у зв'язку з необґрунтованістю, оскільки зерно кукурудзи, яке залишилося на зберіганні в кількості 65382 кг по ціні 1900 грн. за тону зараховано в рахунок заборгованості. Дане зарахування передбачено п. 3.8. Договору складського зберігання №22-06/1640 від 22.06.2012 року, тому ПП „Северукрагро" не потрібно було давати свою згоду на лист ТОВ „Ланагропром" від 23.08.2011 року за вих.№23/01. Також відповідач зазначає, що в матеріалах справи та у ПП „Северукрагро" відсутні жодні письмові повідомлення про закінчення строку зберігання і визначення терміну його витребування, що передбачає собою не виконання ТОВ „Ланагропром" умов п. 7.3. спірного Договору. Крім того, відповідач зазначив, що лист від 23.08.2011 року за вих.№23/01 було направлено позивачу по електронній пошті, а докази направлення позивачу листа №08/11 від 30.08.2011 року відсутні, оскільки між сторонами були довірительні відносини і всі дії узгоджувалися по телефону, а лист направлявся простою кореспонденцією.
Представник позивача в поданих 20.11.2012 року письмових поясненнях зазначив, що ніякого зарахування зерна кукурудзи, що належало відповідачу і перебувало на зберіганні на складі, в рахунок заборгованості по оплаті з боку відповідача не було, оскільки можливості такого зарахування законодавчо не встановлено, механізму не визначено, а зерно, належне відповідачу, що зберігалось на складі, так само зберігається по цей день. Дане зерно належить відповідачу, оскільки законодавчо встановленої процедури відпуску зерна чи погашення складських квитанцій, продажу не витребуваного зерна на аукціоні та повернення за нього коштів відповідачу не відбувалося. Лист №23/01 від 23.08.2011 року, на який посилається відповідач, потрібно розцінювати виключно як оферту або ж пропозицію, але законодавчо встановленої можливості її реалізації немає. Вказаний лист направлявся до відповідача як простий лист без повідомлень про вручення та опису вкладення. Відповіді на вказаний лист, так само як і на будь-які інші наші листи, в тому числі і претензію по оплаті, позивач не отримував.
В судовому засіданні 20.11.2012 року було оголошено перерву до 27.11.2012 року.
В судовому засіданні 27.11.2012 року представник відповідача надав письмове клопотання про застосування строку позовної давності в один рік при стягненні пені.
Подана представником відповідача заява про застосування строку позовної давності в один рік при стягненні пені прийнята судом до розгляду.
В судовому засіданні 27.11.2012 року суд продовжив розгляд справи по суті.
Представники сторін виклали усні пояснення по справі.
В судовому засіданні 27.11.2012 року суд оголосив перерву до 29.11.2012 року до 12:00.
Після перерви в судовому засіданні 29.11.2012 року представник позивача надав письмове клопотання про залучення додаткових документів до справи, яке задоволено судом.
Представники сторін в судовому засіданні виклали додаткові пояснення по справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:
У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 956 Цивільного кодексу України визначено, що товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності. Товарний склад є складом загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов'язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи.
Відповідно до частини 1 ст. 957 Цивільного кодексу України, за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.
Аналогічна норма міститься в ст. 26 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».
22.06.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ланагропром" („Зерновий склад"), правонаступником якого є позивач, відповідно до п. 1.1. Статуту, затвердженого протоколом №3 Загальних зборів учасників ПП „Захід-Агроінвест" від 31.07.2012 року, державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи проведено 01.08.2012 року, номер запису 16461050018000142 та Приватним підприємством „Северукрагро" („Поклажодавець") було укладено Договір складського зберігання №22-06/1640.
Факт передачі позивачу дебіторської заборгованості по договору складського зберігання №22-06/1640 від 22.06.2011р. також підтверджується передавальним актом від 20.07.2012р. та розшифровкою до передавального акту строчки 160, які підписані ліквідаційною комісією ТОВ «Ланагропром»та директором ПП «Захід Агроінвест».
Відповідно до п. 1.1. Договору складського зберігання №22-06/1640 від 22.06.2011 року, „Поклажодавець" (відповідач) зобов'язався в присутності уповноваженого представника, передати зерно на зберігання, а „Зерновий склад" (позивач) зобов'язаний прийняти дане зерно на зберігання на умовах визначених даним договором.
Згідно п. 8.1. Договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктами 3.5.-3.6. Договору складського зберігання №22-06/1640 від 22.06.2011 року передбачено, що передача зерна від „Поклажодавця" до „Зернового складу" і навпаки оформляється накладною або актом приймання-передачі. „Зерновий склад" видає „Поклажодавцю" складські документи на зерно не пізніше двох днів після прийняття зерна на зберігання.
Частиною 1 ст. 961 Цивільного кодексу України та ст. ст. 37, 43 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»передбачено, що товарний склад на підтвердження прийняття товару видає, зокрема, складську квитанцію.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до складських квитанцій на зерно: № 647 від 22.06.2011 року серії АУ №479517 та № 650 від 14.07.2011 року серії АУ №479523 „Поклажодавцем" (відповідачем) було передано на „Зерновий склад" (позивачу) зерно кукурудзи загальною вагою 2 445 598 кг, що також підтверджується Актами №125 від 22.06.2011 року та №127 від 14.07.2011 року, копії яких додано до матеріалів справи.
На виконання листа відповідача вих.№0712/01 від 12.07.2011 року щодо відвантаження кукурудзи фуражної (а.с.17№), позивачем було відвантажено 2 380 270 кг зерна, що підтверджується зведеною складською відомістю відвантаження (а.с.13), товарно - транспортними накладними на перевезення хлібопродуктів автомобільним транспортом № 360,383,399,440,461,499,549,579,603,620,760,810,898.
Після проведення розрахунків втрат у вазі в результаті зниження вологості і смітної домішки та втрат при зберіганні, непридатних відходів, кількість кукурудзи, належної до повернення відповідачу становить 63398 кг. Позивачем 23.08.2011р. відповідно була виписана відповідачу складська квитанція № 881 на 63568 кг зерна, яка була переоформлена 20.07.2012р. на складську квитанцію № 25 у зв'язку з реорганізацією ТОВ «Ланагропром»
Частиною 1 ст. 946 Цивільного кодексу України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Аналогічна норма містить і в ст. 28 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».
Таким чином, поклажодавець зобов'язаний був оплатити послуги при відвантаженні зерна зі складу, а саме: послуги з підготовки, навантажування, зважування вагонів, а також зберігання зерна на складі (п.3.7. Договору).
Пунктом 4.2. договору, сторонами було визначено тарифи на послуги «Зернового складу», зокрема завантаження в ж/д вагони 50 грн. в т. ч. ПДВ 8,33 грн.; зважування 1 вагона -500 гн. в т. ч. ПДВ 83,33 грн.; зберігання 1 тони на місяць 23,80 грн. в тому числі ПДВ 3,97грн.
На виконання умов Договору, позивачем за послуги при відвантаженні зерна зі складу, а саме: послуги з підготовки, навантажування, зважування вагонів, були виставлені рахунки-фактури: № СФ-0000036 від 11.07.2011 року на суму 115008,12 грн. та № СФ-0000058 від 12.08.2011 року на суму 100093,86 грн. (а.с.15,16).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов»язання, строк (термін) виконання якого визначений на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до п. 4.3. Договору складського зберігання №22-06/1640 від 22.06.2011 року, „Поклажодавець" сплачує вартість послуг пов'язаних із зберіганням зерна згідно виставлених рахунків на протязі 3-х банківських днів.
Як вбачається з матеріалів, справи відповідач рахунок-фактуру № СФ-0000036 від 11.07.2011 року оплатив частково на суму 75 000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку від 14.07.2011 року та від 12.08.2011 року. Заборгованість за послуги згідно рахунку-фактури № СФ-0000036 від 11.07.2011 року становить 40 008,12 грн.
Здійснення відповідачем часткової оплати 14.07.2011р. рахунку-фактури № СФ-0000036 від 11.07.2011 року підтверджує факт отримання відповідачем вказаного рахунку до оплати в строк, визначений п.4.3. договору, а саме протягом трьох банківських днів, тобто до 14.07.2011р. включно.
Доказів направлення відповідачу саме 12.08.2011р. рахунку - фактури № СФ-0000058 від 12.08.2011 року на суму 100093,86 грн. позивач суду не надав.
Як вбачається із матеріалів справи, рахунок - фактура № СФ-0000058 від 12.08.2011 року на суму 100093,86 грн. був направлений позивачем відповідачеві 18.06.2012р. разом з претензією № 18/06-1, що підтверджується копією претензії № 18/06-1 від 18.06.2012р. та описом вкладення рекомендованого листа з відміткою поштового відділення про відправку, копії яких додані до матеріалів справи.
У відповідності до розділів 3 та 4 та Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, які затверджені наказом Міністерства транспорту та зв»язку України № 1149 від 12.12.2007р. та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2007р. за N 1383/14650, нормативний строк пересилання рекомендованих поштових відправлень між обласними центрами України складає 5 днів, враховуючи день відправки, та день доставки в обласних центрах - не пізніше наступного робочого дня об'єкта поштового зв'язку.
Оскільки відправлення було здійснено 18.06.2012р. (понеділок) та відповідно днем доставки є 23.06.2012р. (субота є робочим днем для відділення поштового зв»язку), а тому відповідно до п.4.3. договору відповідач зобов»язаний був здійснити оплату до 27.06.2012р. включно (протягом трьох банківських днів).
В процесі розгляд справи, позивачем було зменшено розмір позовних вимог в частині вартості наданих послуг по рахунку -фактурі № СФ-0000058 від 12.08.2011 року до 81304,60 грн., а саме: навантажування вагонів 380,270 тон, завантажування 7 одиниць вагонів, зберігання кукурудзи 2469,29 т., оскільки в рахунку -фактурі на суму 100093,86 грн. позивачем було невірно зазначено кількість завантажених вагонів, кількість навантаженого зерна та включена послуга по підготовці вагонів, тарифи на яку не погоджені сторонами.
Доказів здійснення платежів по рахунку - фактурі № СФ-0000058 від 12.08.2011 року відповідач суду не надав.
Таким чином, заборгованість за послуги при відвантаженні зерна зі складу, а саме: послуги з підготовки, навантажування, зважування вагонів по рахунку-фактурі № СФ-0000036 від 11.07.2011 року становлять у сумі 40 008,12 грн. та 81304,60 грн. по рахунку-фактурі № СФ-0000058 від 12.08.2011 року), всього на загальну суму 121312 грн. 72 коп.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг, а саме: за період з 13.07.2011 року по 11.01.2012 року (по рахунку-фактурі № СФ-0000036 від 11.07.2011 року) в сумі 3193,53 грн. та за період з 13.08.2011 року по 06.02.2012 року (по рахунку-фактурі № СФ-0000058 від 12.08.2011 року) в сумі 6349,39 грн.
Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не передбачено законом або договором.
Пунктом 6.2. Договору складського зберігання №22-06/1640 від 22.06.2011 року передбачено, що у разі невиконання п.п. 3.7., 3.9., 4.4. Договору, „Поклажодавець" сплачує „Зерновому складу" пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Оскільки судом встановлено, що строк оплати по рахунку-фактурі № СФ-0000036 від 11.07.2011 року настав 14.07.2011р., відповідно прострочка виникла з 15.07.2011р.
Сума пені за прострочку оплати за період з 15.07.2011р. по 11.01.2011р. становить 3155,31 грн.
Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України, при стягненні пені застосовується спеціальна позовна давність в один рік. Частинами 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовними вимогами 25.09.2012 року, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті про направлення позовних матеріалів до суду.
Відповідачем в судовому засіданні 27.11.2012 року, відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України, було подано заяву про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення пені.
З урахуванням зазначених обставин, суд доходить висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення пені за період з 15.07.2011р. по 24.09.2011р. по рахунку-фактурі № СФ-0000036 від 11.07.2011 року і підстави для його поновлення відсутні, а тому позовні вимоги позивача щодо стягнення пені за прострочку оплати по рахунку-фактурі № СФ-0000036 від 11.07.2011 року підлягають задоволенню в частині стягнення пені в сумі 2424,76 грн. за період прострочки з 25.09.2011р. по 11.01.2012р.
Вимоги позивача, щодо стягнення пені в сумі 6349,39 грн. за період з 25.09.2011 року по 06.02.2012 року за прострочку оплати по рахунку-фактурі № СФ-0000058 від 12.08.2011 року задоволенню не підлягають, оскільки як встановлено судом, прострочка щодо оплати по вказаному рахунку виникла лише з 28.06.2012р., а тому за вказаний позивачем період нарахування пені є безпідставним.
Позивач також просить стягнути з відповідача 3 % відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, а саме: за період з 13.07.2011 року по 24.10.2012 року (по рахунку-фактурі № СФ-0000036 від 11.07.2011 року) в сумі 1554,30 грн. та за період з 13.08.2011 року по 24.10.2012 року (по рахунку-фактурі № СФ-0000058 від 12.08.2011 року) в сумі 2968,27 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора повинен сплатити три проценти річних від простроченої суми.
Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих послуг, але оскільки судом встановлено, що прострочка оплати по рахунку - фактурі № СФ-0000036 від 11.07.2011 року виникла з 15.07.2011р., то відповідно три проценти річних за період прострочки з 15.07.2011р. по 24.10.2012р. становлять 1546 грн. 90 коп.
По рахунку-фактурі № СФ-0000058 від 12.08.2011 року судом встановлено, що прострочка оплати виникла з 28.06.2012р., а тому позивачем безпідставно нараховані три проценти річних за період з 13.08.2011р. по 27.06.2012р. Відповідно три проценти річних за період прострочки оплати з 28.06.2012р. по 24.10.2012р. по рахунку-фактурі № СФ-0000058 від 12.08.2011 року становлять 793 грн.05 коп.
Позивач також просить стягнути з відповідача 17327 грн. 68 коп. вартості послуг по зберіганню 63,398 т. зерна за період з 02.05.2012р. по 24.10.2012р., після закінчення встановленого договором строку зберігання, відповідно до п. 3.9 договору, виходячи із подвійного тарифу.
Частиною 3 ст. 28 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» та ч. 3 ст. 946 Цивільного кодексу України визначено, що якщо поклажодавець після закінчення строку дії договору складського зберігання зерна не забрав зерно назад, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання.
Пунктом 3.9. Договору складського зберігання №22-06/1640 від 22.06.2011 року сторони визначили, що у разі коли „Поклажодавець" не забрав зерно в строк встановлений цим договором, то він зобов'язується оплатити „Зерновому складу" послуги за зберігання однієї тонни зерна за кожний прострочений день за подвійним тарифом, а також оплатити всі затрати, понесені „Зерновим складом", при проведенні інвентаризації та зачистці зерна.
Частиною 1 ст. 938 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Відповідно до п. 7.1. Договору складського зберігання №22-06/1640 від 22.06.2011 року, сторонами встановлено строк зберігання зерна до 01 травня 2012 року.
У відповідності до п.8.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.
Кінцевий строк дії договору сторонами не визначений.
Поняття строк дії договору і строк зберігання зерна не є тотожними .
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що після закінчення строку зберігання зерна „Поклажодавець" зобов'язаний забрати зерно у „Зернового складу".
У відповідності до п. 7.3 Договору, „Зерновий склад" (позивач) зобов'язаний був письмово не пізніше ніж за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити „Поклажедавця" (відповідача) про закінчення строку зберігання і визначити термін витребування зерна.
Аналогічний обов'язок позивача щодо обов'язкового повідомлення відповідача письмово не пізніше ніж за сім днів до закінчення строку зберігання зерна про закінчення строку зберігання і визначення терміну витребування зерна передбачений і ст. 31 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».
Оскільки повернення зерна зі зберігання потребує оформлення відповідних документів, строк зберігання зерна, визначений в п 7.1. договору, взаємопов'язаний із обов'язком „Зернового складу" повідомити відповідача письмово не пізніше ніж за сім днів до закінчення строку зберігання зерна про закінчення строку зберігання і визначення терміну витребування зерна.
Відповідно п. 3.9. Договору надає „Зерновому складу" право здійснювати нарахування подвійної плати за зберігання зерна після закінчення терміну зберігання, якщо „Поклажодавець" зерна у запропонований зерновим складом термін, відповідно до п.7.3. Договору та ст. 31 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», не забрав зерно.
Позивачем не подано суду доказів, які підтверджують факт направлення ним письмового повідомлення відповідачу не пізніше ніж за сім днів до закінчення строку зберігання зерна про закінчення строку зберігання і визначення терміну витребування зерна.
За таких обставин, суд доходить висновку, що у позивача відсутні підстави для нарахування вартості послуг по зберіганню зерна за подвійним тарифом за період з 02.05.2012р. по 24.10.2012р.
Також п.4.3. Договору визначено, що „Поклажодавець" сплачує вартість послуг пов'язаних із зберіганням зерна згідно виставлених рахунків на протязі 3-х банківських днів.
В порушення ст.ст.32,33,34 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не надано доказів направлення відповідачу рахунків на оплату послуг зберігання за період 02.05.2012р. по 24.10.2012р.
Надана позивачем претензія № 18/06-1 від 18.06.2012р. також не містить вимоги щодо сплати послуг зберігання, наданих в період з 02.05.2012р. по 24.10.2012р.
Оскільки позивачем не подано доказів направлення відповідачу рахунків на оплату послуг зберігання за період з 02.05.2012р. по 24.10.2012р., і претензія № 18/06-1 від 18.06.2012р. також не містить вимоги щодо сплати послуг зберігання за вказаний період, суд доходить висновку, що у відповідача не настав строк виконання зобов'язання, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, щодо оплати зазначених послуг зберігання.
За таких обставин, позовні вимоги позивача щодо стягнення 17327 грн. 68 коп. вартість послуг по зберіганню 63,398 т. зерна за період з 02.05.2012р. по 24.10.2012р. після закінчення встановленого договором строку зберігання, задоволенню не підлягають.
Посилання відповідача на те, що зерно кукурудзи, яке залишилося на зберіганні у позивача в кількості 65382 кг по ціні 1900 грн. за тону зараховано в рахунок погашення заборгованості, судом до уваги не може бути прийнято з наступних підстав.
Пунктом 3.8. Договору передбачено, що «Зерновий склад»має право не відпускати „Поклажодавцю" останню партію зерна, вартість якого відповідає сумі не оплачених послуг, наданих „Поклажодавцю" „Зерновим складом". Зарахувати відповідну кількість зерна „Поклажодавця" в рахунок заборгованості перед „Зерновим складом".
Як вбачається із матеріалів справи, і проти чого не заперечує позивач, 23.08.2011р. позивачем було направлено відповідачу листа № 23/01. У вказаному листі позивач повідомляв відповідача про те, що станом на 22.08.2011р. заборгованість за надані послуги становить 140101 грн. 98 коп.; у зв'язку з неспроможністю відповідача оплатити послуги, позивач змушений зарахувати зерно кукурудзи по ціні 1900 грн./т в кількості 63,568 тн., а решту суми заборгованості передати до суду згідно умов договору, та просив надати письмову відповідь на даний лист.
Даний лист, суд розцінює як пропозицію (оферту) позивача щодо зарахування вартості зерна в рахунок погашення боргу з обов'язковим наданням відповідачем письмової відповіді.
Доказів прийняття цієї пропозиції (акцепту) та погодження на пропозицію позивача відповідач суду не надав.
Лист відповідача № 08\11 від 30.08.2011р. не може бути прийнятий судом, як належний доказ, який підтверджує погодження відповідачем зарахування вартості зерна в рахунок погашення боргу, оскільки відповідачем не надано суду доказів направлення цього листа позивачу.
Пунктом 3.8. Договору визначено право, а не обов'язок позивача зарахувати відповідну кількість зерна „Поклажодавця" в рахунок заборгованості перед „Зерновим складом".
Статтею 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»визначено виключний перелік складських документів, зокрема: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію.
Складська квитанція посвідчує право „Поклажодавця" на зерно, що знаходиться на складському зберіганні.
Відповідно до п. 3.4 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27 червня 2003 року N 198, при витребуванні зерна складська квитанція повертається поклажодавцем зерновому складу. На повернутій складській квитанції та на її другому примірнику, який зберігався на зерновому складі, проставляються відмітки "Погашено", про що робиться відповідний запис у Реєстрі складських документів на зерно.
Наказом Міністерства аграрної політики України від 13 жовтня 2008 р. N 661 затверджено Інструкцію про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, яка встановлює процедуру ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки (далі - зерно) на елеваторах, хлібних базах, хлібоприймальних, борошномельних і комбікормових підприємствах (далі - підприємства) незалежно від їх форм власності.
Зокрема п. 2.1. вказаної Інструкції визначено, що переоформлення зерна від одного власника іншому проводиться в їх присутності або в присутності уповноважених ними осіб згідно з заявою власника про переоформлення; у заяві вказуються культура, клас, обсяг переоформлення, реквізити нового власника.
У відповідності до ст. 46 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - "погашено". Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.
Доказів, які підтверджують факт погашення складської квитанції № 881 від 23.08.2011р. на суму 63568 кг, та відповідно складської квитанції № 25 від 20.07.2012р., яка була виписана у зв'язку з реорганізацією ТОВ «Ланагропром»відповідач також суду не надав.
Як вбачається із наданої позивачем оборотно-сальдової відомості по рахунку № 361 станом на 27.11.2012р. у нього рахується дебіторська заборгованість ПП «Северукрагро» в сумі 165677 грн. 87 коп.
Оскільки відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України взяті на себе зобов'язання в повному обсязі не виконав, за надані послуги зберігання зерна в повній сумі не розрахувався, суд з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 121312 грн. 72 коп. боргу за надані послуги, 2424,76 грн. пені за несвоєчасне виконання оплати наданих послуг, 3% річних в розмірі 2339 грн. 95 коп. В решті позову відмовити.
Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2521 грн. 55 коп.
Частинами 1, 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", визначено, що за подання позову до господарського суду із позовних заяв майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2 % ціни позову, але не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, встановленої законом на 1 січня календарного року.
Ціна заявлених позовних вимог складала 169 698 грн. 01 коп., відповідно судовий збір становить 3393 грн. 96 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання позовної заяви до суду при ціні позову 169 698 грн. 01 коп., згідно платіжного доручення №465 від 17.09.2012 року було сплачено 3377,11 грн. судового збору та згідно платіжного доручення №468 від 20.09.2012 року 100,60 грн. судового збору, всього на загальну суму 3477,71 грн.
Надлишкова сплата судового збору становить 83 грн. 75 коп., яка відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню позивачу.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Приймаючи до уваги, що позивачем в судовому засіданні 25.10.2012 року було зменшено позовні вимоги до 152 705 грн. 89 коп., відповідно до ч.2 ст. 7 Закону України „Про судовий збір", позивачу - Приватному підприємству "Захід-Агроінвест", вул. Лук"яновича, 3-А, м. Тернопіль, 46020 підлягає поверненню різниця між сплаченим судовим збором за подання позову та судовим збором за суму до якої зменшено позовні вимоги, а саме: 3393,96 -3054,12=339,84 грн., сплаченого згідно платіжного доручення № №465 від 17.09.2012 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 5028/12/54/2012.
Відповідно позивачу підлягає поверненню сума судового збору в розмірі 423 грн. 59 коп.
Керуючись ст. ст. 11, 202, 205, 258, 267, 525, 526, 530, 546, 549, 614, 625, 626, 629, 938, 946, 956, 957, 961 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, 231, 232, Господарського кодексу України, ст.ст. 26, 27, 28, 31, 37, 43, 46 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні", ч.ч. 1,2 ст. 4, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір", ст. ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Северукрагро", пр-т. Перемоги, 31, кв. 20, м. Чернігів, 14017 (р/р26000060530770 в РУ КБ ПриватБанк м. Чернігів, МФО 353586, код ЄДРПОУ 36339462, ІПН 363394625260) на користь Приватного підприємства "Захід-Агроінвест", вул. Лук"яновича, 3-А, м. Тернопіль, 46020 (р/р 26005150053 в АБ „Укргазбанк" у м. Київ, МФО 320478, код ЄДРПОУ 32865702) 121312 грн. 72 коп. боргу за надані послуги, 2424,76 грн. пені за несвоєчасне виконання оплати наданих послуг, 3% річних в розмірі 2339 грн. 95 коп. та 2521 грн. 55 коп. судового збору.
Наказ видати після набранням судовим рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
4. Повернути Приватному підприємству "Захід-Агроінвест", вул. Лук"яновича, 3-А, м. Тернопіль, 46020 (р/р 26005150053 в АБ „Укргазбанк" у м. Київ, МФО 320478, код ЄДРПОУ 32865702) з державного бюджету м. Чернігова (рахунок 31217206783002 в ГУДКСУ України в Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398, отримувач -УДКСУ у м. Чернігові, Державний бюджет) 423,59 грн. судового збору, згідно платіжного доручення №465 від 17.09.2012 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 5028/12/54/2012.
5. Це рішення є підставою для повернення судового збору з державного бюджету.
Повне рішення підписано 30.11.2012р.
Суддя Л.М. Лавриненко