73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36
29 листопада 2012 р. Справа № 5024/1437/2012
Господарський суд Херсонської області у складі судді Грицай О.С. при секретарі Гололобові М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізол", м.Львів
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир Строй-Ки", м.Херсон
про зобов'язання повернути з відповідального зберігання майно у сумі 9 405 грн. 69 коп.
за участю представників сторін:
від позивача -Біла Д.В. дов. від 26.11.2012 року;
від відповідача - Корсун Р.А. представник, дов. від 01.10.2012р.
У жовтні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Мізол" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мир Строй-Ки", просило зобов'язати відповідача повернути позивачу з відповідального зберігання майно у сумі 9 405,69 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору відповідального зберігання №86 від 30.09.2009 року та актів передачі відповідачу було передано на відповідальне зберігання майно на загальну суму 42 967,80 грн. Накладними на повернення товару позивачу було частково повернуто майно, однак, неповернутим залишилось майно на суму 9 405,69 грн., яке витребовується позивачем.
Заперечуючи проти позову, товариство з обмеженою відповідальністю "Мир Строй-Ки" зазначило, що за договором №86 передавалось лише майно Guttanit, а у додатковій угоді №1 до договору, якою визначено інше майно, відсутня печатка відповідача, тому вона не може прийматися до уваги. Зазначив, що зазначене майно перелічене в актах на відповідальне зберігання було передано на комісію, що відображено у накладних на комісію, тому не може бути повернутим за договором відповідального зберігання.
Справа розглядалась у судових засіданнях 18.10.2012 року, 15.11.2012 року, 29.11.2012 року.
У судовому засіданні представник позивача надала заперечення на відзив, акти прийому-передачі №3, №4 , у яких відповідач отримав товар на відповідальне зберігання на суму 42 967,80 грн. та рахунок №2546 від 07.12.2009 року.
Крім того, у судовому засіданні були оглянуті оригінали актів на відповідальне зберігання від 09.12.2009 року та від 10.12.2009 року, довіреність №1478 від 08.12.2009 року, накладні на комісію від 09.12.2009 року та від 10.12.2009 року.
Крім викладеного судом встановлено, що 30.09.2009 року між сторонами укладений договір №86 відповідального зберігання, відповідно до умов якого поклажодавець (позивач) надає, а зберігач (відповідач) приймає Guttanit, надалі майно на відповідальне зберігання відповідно до актів прийому-передачі майна та/або накладних, що є невід'ємною частиною цього договору. Зберігач зберігає майно поклажодавця безоплатно.
Матеріали справи містять додаткову угоду №1 від 07.12.2009 року , якою пункт 1 договору викладено в наступній редакції: поклажодавець надає, а зберігач приймає Guttanit, чердачні дробини Oman, дашки Canopy, надалі майно, що є невід'ємною частиною цього договору. Зберігач зберігає майно поклажодавця безоплатно.
Відповідно до статті 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
Стаття 953 Цивільного кодексу України передбачає, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Матеріали справи містять претензію про повернення товару на суму 9 405,69 грн. від 21.08.2012 року №583 та докази її направлення відповідачу у справі (а.с. 27-28).
Позивачем у підтвердження позову надані акти на відповідальне зберігання №295859 від 09.12.2009 року на суму 12 358,20 грн. та №296775 від 10.12.2009 року на суму 30 609,60 грн. та довіреність №1478 від 08.12.2009 року відповідно до якої Легостаев Б.Б. уповноважений на отримання від товариства з обмеженою відповідальністю "Мізол" цінностей за рахунком №2546 від 02.12.2009 року.
У судовому засіданні представник позивача надала акти прийому-передачі №3, №4 , у яких відповідач отримав товар на відповідальне зберігання на суму 42 967,80 грн., які мають підписи та печатки сторін.
Обґрунтовуючи позов, позивач посилався на повернення товару постачальнику №9101/02729 від 28.04.2010 року на суму 8308,25 грн., №9191/04103 від 15.06.2010 року на суму 4875,30 грн., №9101/05460 від 05.08.2010 року на суму 8523,52 грн., №9101/08954 від 25.10.2010 року на суму 7040,04 грн., №111001/01387 від 22.02.2012 року на суму 4815,00 грн., на загальну суму 33 562,11 грн., які підписані та мають печатки сторін (а.с. 12-16).
Матеріали справи містять накладні на комісію №295859 від 09.12.2009 року на суму 12 358,20 грн. та №296775 від 10.12.2009 року на суму 30 609,60 грн., з яких вбачається перелік товарів той самий що і в актах на відповідальне зберігання та актах прийому-передачі №3, №4 від 09.12.2009 року, від 10.12.2009 року.
Крім того, з акту звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2008-31.03.2011 рр., підписаного лише позивачем вбачається передання вищезазначених товарів на суми 12 358,20 грн. та 30 609,60 грн. 09.12.2009 року та 10.12.2009 року на консигнацію.
Таким чином, з наданих документів вбачається одночасне знаходження товару та одну суму на відповідальному зберіганні, комісії, консигнації.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, укладений між позивачем і відповідачем договір відповідального зберігання від 30.09.2009 року №86 є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним лише належним чином.
Належним виконанням є виконання, що відповідає умовам договору та вимогам закону, тобто виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.
Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Крім того, відповідно до ст. 38 ГПК України, забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.
Таким чином, при зверненні з позовом саме на позивача покладається обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
З наданих позивачем повернень товару вбачається повернення товару, який взагалі не було передано, наданими позивачем, актами на відповідальне зберігання. Так, у поверненні товару №9101/04103 від 15.06.2010 року зазначено «Шифер гутанит 14-ти волновой 2*1,06 красний М»у кількості 46 одиниць, який взагалі відсутній у наданих позивачем актах відповідального зберігання. Так само, у поверненні №9101/05460 від 05.08.2010 року зазначено про повернення «Шифер гутанит 12-ти волновой зелений»у кількості 1 одиниці, однак зазначений товар також відсутній в актах відповідального зберігання.
Судом, ухвалою від 15.11.2012 року витребовувались первинні данні бухгалтерського обліку для дослідження облікування майна переданого на відповідальне зберігання, які не були надані сторонами у справі.
З наданих позивачем доказів не вбачається можливим встановити, яке саме майно підлягає поверненню. Крім того, матеріали справи містять накладні на комісію та рахунок №2546, тому, у випадку реалізації вищезазначеного майна відповідачем позивач не позбавлений права звернутися з вимогою про сплату за реалізований товар.
Відповідно до договору відповідального зберігання №86 від 30.09.2009 року поклажодавець (позивач) надає, а зберігач (відповідач) приймає Guttanit. Однак, як вбачається з актів на відповідальне зберігання передавався не лише Guttanit, але і дашки, сходи, передання яких не було передбачено договором.
Слід зазначити, що надана додаткова угода №1 від 07.12.2009 року, у якій збільшено кількість найменувань наданих на зберігання, містить лише підпис директора Легостаева Б.Б., а печатка підприємства відсутня. Крім того, додаткова угода укладена до договору купівлі-продажу №86 від 30.09.2009 року а не договору відповідального зберігання.
З наданої позивачем довіреності №1478 від 08.12.2009 року вбачається уповноваження Легостаева Б.Б. отримувати від ТОВ «Мізол» цінності за рахунком №2546 від 02.12.2009 року. Однак, з актів на відповідальне зберігання вбачається їх виникнення на підставі рахунку №2546 від 07.12.2009 року, що також не узгоджується за наданими позивачем доказами.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З врахуванням вищезазначеного вбачається неузгодженість між собою позовної заяви та наданих до неї документів, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,
1. У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено - 30 листопада 2012 року
Суддя О.С.Грицай