Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" листопада 2012 р.Справа № 5023/5857/11
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Трофименко С.В.
розглянувши справу
за позовом ПСП "Горизонт", с. Леміщине
до ФОП ОСОБА_2, АДРЕСА_1
простягнення 105009,47 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Шевцов С.І., директор
відповідача - не з*явився
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 105009,47грн., у тому числі: 95455,25грн. основного боргу, 7294,68грн. інфляційних та 2259,54грн. 3% річних за поставлений товар та позичені кошти. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання в частині оплати отриманого товару та повернення позичених коштів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.
25.01.2011р. за вх. № 1613 позивачем заявлено клопотання про уточнення позовних вимог, у якому він збільшив розмір позовних вимог, та просив суд додатково відшкодувати йому вартість фуражного ячменю, переданого відповідачу за накладними витрат № 31 від 31.03.2004р. на суму 19464,00грн. та № 32 від 31.03.2004р. на суму 6027,00грн. у загальній кількості 42485кг.
Ухвалою суду від 01.02.2012р. вищезазначені уточнення прийняті судом до розгляду.
В судовому засіданні представник позивача підтримує заявлений позов, просить суд його задовольнити.
Відповідач у призначене судове засідання не з*явився, витребуваних судом документів не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У відзиві на позов, поданому до суду за вх. № 30222 від 09.09.2011р., відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, посилаючись на те, що ніяких матеріальних цінностей за вказаними в позовній заяві накладними та видатковим касовим ордером він не отримував; підписи які містяться у цих документах йому не належать. За таких підстав в задоволенні позову просить відмовити.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Згідно до накладної витрат № 9 від 13.09.2003р. на суму 40200,00грн., накладної витрат № 55 від 23.05.2004р. на суму 11409,75грн., накладної витрат № 71 від 14.07.2004р. на суму 4650,00грн., накладної витрат № 54 від 23.05.2004р. на суму 19112,50грн. накладної витрат № 86 від 30.08.2004р. на суму 5000,00грн., накладної витрат № 84 від 20.08.2004р. на суму 2497,00грн., накладної витрат № 78 від 27.07.2004р. на суму 6794,00грн. та накладної витрат № 87 від 30.08.2004р. на суму 3012,00грн. ПСП «Горизонт» (позивач) передало ФОП ОСОБА_2 (відповідач) товар на загальну суму 92675,25грн., що підтверджується копіями вищевказаних документів, які містяться в матеріалах справи.
Відповідач отриманий від позивача товар прийняв та не оплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем на суму 92675,25грн., яка до цього часу не погашена.
Суд вважає за необхідне зазначити про те, що передача товару за накладними є позадоговірною, та відповідає вимогам ч. 2 ст. 205 ЦК України, згідно з якими правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. В даному випадку підтвердженням такого волевиявлення є наявність підписаних з боку сторін первинних бухгалтерських документів (накладних).
Цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій організацій (ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України). Отримання відповідачем товару від позивача свідчить про існування між сторонами зобов'язань.
Відповідно до ст. 525 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
З приписів вищевказаної правової норми вбачається, що за невизначеності строку виконання зобов'язання, воно повинне бути виконано протягом 7 днів з моменту пред'явлення вимоги (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Позивачем, у відповідності до вимог вищевказаної статті, 11.09.2010р. за вих. № 94 на адресу відповідача направлено вимогу про оплату на суму 95455,25грн., яка отримана відповідачем, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне в матеріалах справи.
Однак, відповідач вимогу позивача не виконав, заборгованість не погасив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.
Враховуючи вказані обставини суд дійшов висновку, що відповідач порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 92675,25грн. боргу за переданий товар обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення 2780,00грн., які отримані відповідачем як позика за видатковим касовим ордером від 30.08.2004р., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Стаття 1047 Цивільного кодексу України встановлює, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно до ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами укладено правочин позики на суму 2780,00грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 30.08.2004р., підписаним обома сторонами.
Стаття 1049 Цивільного кодексу України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Оскільки сторонами не було передбачено строк повернення позики, суд визнає вимогу про виконання боржником зобов*язання від 11.09.2010р. № 94 належною вимогою про оплату в порядку ст. 1049 Цивільного кодексу України.
Відповідач вищевказану вимогу не виконав, грошові кошти в сумі 2780,00грн. позивачу не повернув.
За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 2780,00грн. заборгованості обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Оскільки згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 7294,68грн. та 3% річних в сумі 2259,54грн. за період з 20.09.2010р. по 07.07.2011р., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Розглянувши вимоги позивача, викладені в уточненнях позовних вимог від 25.01.2011р., про відшкодування йому вартості фуражного ячменю, переданого відповідачу за накладними витрат № 31 від 31.03.2004р. на суму 19464,00грн. та № 32 від 31.03.2004р. на суму 6027,00грн. у загальній кількості 42485кг, суд дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, передача відповідачу ячменю за накладними витрат № 31 від 31.03.2004р. та № 32 від 31.03.2004р. є позадоговірною і сторонами не був визначений строк оплати за отриманий товар, тому термін виконання відповідачем обов*язку з оплати відповідно до вищезазначеної норми визначається моментом пред*явлення вимоги.
Оскільки позивачем не було пред*явлено відповідачу належну вимогу про оплату за накладними витрат № 31 від 31.03.2004р. та № 32 від 31.03.2004р., строк оплати за цими накладними не настав, за таких обставин вимоги позивача в цій частині є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, зокрема стосовно неналежності йому підписів, які містяться в накладних та видатковому касовому ордері, суд не приймає їх до уваги виходячи з наступного.
21.09.2011р. ухвалою господарського суду по справі № 5023/5857/11 було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено ХНДІСЕ ім.засл.проф. М.С.Бокаріуса, метою якої було з*ясування питання належності підпису у спірних накладних витрат та видатковому касовому ордері ОСОБА_2
14.12.2011р. до господарського суду з експертної установи надійшло повідомлення про неможливість надання висновку за справою № 5023/5857/11 у зв*язку з ненаданням необхідного порівняльного матеріалу - вільних та експериментальних зразків почерку та підписів ОСОБА_2
01.02.2012р. провадження у справі № 5023/5857/11 було зупинено для подальшого проведення призначеної судом експертизи.
28.03.2012р. до господарського суду з експертної установи надійшло повідомлення про неможливість надання висновку за справою № 5023/5857/11 у зв*язку з ненаданням необхідного порівняльного матеріалу - вільних та експериментальних зразків почерку та підписів ОСОБА_2
Ухвалою від 10.04.2012р. суд задовольнив клопотання відповідача про призначення по справі додаткової судово-почеркознавчої експертизи, яким він гарантував проведення оплати вартості робіт по проведенню експертизи в повному обсязі, у зв*язку з чим провадження у справі було знов зупинено.
20.07.2012р. до суду надійшов лист з експертної установи у якому повідомлялося про зняття з провадження судово-почеркознавчої експертизи у зв*язку з невиконанням відповідачем ухвали суду в частині оплати вартості експертизи.
Ухвалою суду від 06.09.2012р. задоволено клопотання відповідача про призначення по справі судової-почеркознавчої експертизи, проведення якої він вдруге гарантував оплатити.
23.11.2012р. до суду надійшов лист з експертної установи (вх. № 4192), у якому повідомлялося про зняття з провадження судово-почеркознавчої експертизи у зв*язку з невиконанням відповідачем ухвали суду в частині оплати вартості експертизи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З вищенаведених обставин вбачається, що дії відповідача не сприяють повному та всебічному розгляду справи у строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом. Навпаки, в діях відповідача вбачається ухилення від з*ясування питань, що були поставлені на розгляд експертизи. Неодноразове задовольняючи клопотання відповідача про призначення по справі судово-почеркознавчої експертизи та покладаючи на нього з його згоди оплату вартості її проведення, суд надавав відповідачу можливість довести ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень проти позову, однак відповідач не виконував вимог ухвал суду, оплату експертизи не проводив.
Згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Таким чином, на думку суду, така поведінка відповідача свідчить про недобросовісне користування своїми процесуальними правами та спрямована на зловживання ними. Також, така поведінка відповідача порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачу було надано усі можливості надати докази в обгрунтування своїх заперечень проти позову, однак відповідач не підтвердив належними доказами свої заперечення проти пред*явлених до нього позовних вимог.
У відповідності із ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита в сумі 1050,10грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 189,90грн. покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Окрім того, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь державного бюджету України 254,90грн. державного мита, не оплаченого позивачем при зверненні до суду з заявою про уточнення позовних вимог від 25.01.2011р.
Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 11, 205, 207, 525, 526, 530, 599, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Горизонт» (62232, Харківська обл., Золочівський район, с.Леміщине, код ЄДРПОУ 30773510, в тому числі р/р 260076991 в ПАТ «Мегабанк», МФО 351629) 95455,25грн. основного боргу, 7294,68грн. інфляційних, 2259,54грн. 3% річних, 1050,10грн. витрат по сплаті держмита та 189,90грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Горизонт» (62232, Харківська обл., Золочівський район, с.Леміщине, код ЄДРПОУ 30773510, в тому числі р/р 260076991 в ПАТ «Мегабанк», МФО 351629) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) 254,90грн. держмита.
Після набрання рішенням законної сили видати накази.
В решті позову відмовити.
Повне рішення складено 29.11.2012 р.
Суддя Присяжнюк О.О.