33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"29" листопада 2012 р. Справа № 5019/1715/12
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Трускавецького В.П.
при секретарі судового засідання Шандалюк О.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства "Навантажувач-Сервіс", м. Рівне
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство "Агропереробка", Рівненська область, Рівненський район, с. В.Омеляна.
про стягнення в сумі 13 368, 14 грн.
представники:
від позивача -Бодрягов В.С - адвокат;
від відповідача -не з'явився.
Представнику позивача права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу -не надходило.
Приватне підприємство "Навантажувач-Сервіс" (надалі ПП "Навантажувач-Сервіс") звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство "Агропереробка" (надалі ТОВ ВТП "Агропереробка") про стягнення коштів на суму 13 368, 14 грн., з яких: 13 000, 00 грн. - основний борг, 368, 14 грн. -три відсотки річних. Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати (сплачений судовий збір у розмірі 1609,50 грн. та 2204,00 грн. витрат, сплачених на правову допомогу адвоката).
Ухвалою господарського суду від 08 листопада 2012 року порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.11.2012р.
19 листопада 2012 року господарському суду представником відповідача подано клопотання від 19.11.2012р.(вх. номер канцелярії 12187/12) про долучення до матеріалів справи наступних документів: копію Статуту ТОВ ВТП "Агропереробка"; копію довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 141444; копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія ААВ № 624633; копію платіжного доручення № 1479 від 08.11.2012 р. на суму 3000,00 грн.
20 листопада 2012 року на вимогу ухвали суду від 08.11.2012р. представником позивача подано: копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, витяг з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; довідки з ЄДРПОУ, копія Статуту ПП "Навантажувач-Сервіс".
У судове засідання 20.11.2012 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, проте про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується наявним повідомленням про вручення поштового відправлення №3301304342782.
Ухвалою суду від 20.11.2012р. розгляд справи відкладено на 29.11.2012р.у зв'язку з неявкою представника відповідача.
29 листопада 2012 року господарському суду представником позивача подано письмове обгрунтування витрат на оплату правової допомоги від 28.11.2012р. (вх. номер канцелярії 12700/12).
В судовому засіданні 29.11.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача в судове засідання 29 листопада 2012 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи ті обставини, що учасники судового процесу про розгляд справи у судовому засіданні повідомлялись належним чином; розгляд справи відкладався; в учасників судового процесу було достатньо часу, щоб здійснити усі дії (подати докази, клопотання тощо), які вони вважали за необхідне щодо предмету цього спору; явка учасників судового процесу у засідання господарського суду обов'язковою не визнавалась; заяв (клопотань) про відкладення розгляду справи суду не поступало; у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього представника позивача судовому засіданні, суд встановив наступне.
23 березня 2012 року між ПП "Навантажувач-Сервіс" (Виконавець) та ТОВ ВТП "Агропереробка"(замовник) було укладено договір поставки №-000032 (далі Договір, а.с.а.с.9-10), відповідно до п. 1.1. якого Замовник (відповідач) дає доручення, а Виконавець (позивач) зобов'язується за плату надати послуги з технічного та поточного обслуговування техніки Замовника, а також постачати і передавати у власність Замовника запчастини. На підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику послуг відповідно до умов цього Договору складається Акт виконаних робіт в строк п'ять календарних днів з моменту закінчення робіт (п.1.3. Договору).
Згідно з п. 2.1.Договору технічне обслуговування і поточний ремонт Техніки відповідно до умов цього Договору здійснюється на місці, у Замовника, або в спеціалізованій ремонтній майстерні ПП "Навантажувач - Сервіс", при наявності запчастин, та включають в себе послуги згідно акту виконаних робіт.
Згідно з п. 3.2. Договору Замовник приймає товар при проведенні відвантаження Виконавцем з підписанням видаткової накладної у двох примірниках. Претензії по кількісно-якісному складу відпущеного товару приймаються Виконавцем лише в момент приймання товару Замовником (п.3.3.).
Відповідно до п. 4.1.Договору Замовник оплачує Виконавцю послуги з технічного обслуговування, поточного ремонту та поставку запчастин в безготівковій формі на поточний рахунок Виконавця, протягом п'яти банківських днів після підписання акту виконаних робіт, або з дня виставлення рахунку.
Відповідно до п. 5.1. Договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) в Україні законодавством.
Згідно з п.7.1. цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. цього Договору та закінчується 31 грудня 2012 року.
Договір підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплено відбитками печаток сторін.
23 березня 2012 року сторонами було підписано Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ - 0000057 (а.с. 11), відповідно до якого Виконавцем були проведені роботи на загальну суму 34 294 грн. 48 коп. в т.ч. ПДВ, а також додаток до акту здачі - прийняття робіт № ОУ - 0000057 від 23 березня 2012 р.(використані запчастини виконавця (а.с. 11. на звороті)) на суму 21 999,26 грн. в т.ч. ПДВ.
Відповідно до вищезгаданого акту здачі - прийняття робіт загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ 10 246,01 грн. ПДВ 20% - 2 049,20 грн. Загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ 12295,21 грн. Вартість використаних запасних частин і матеріалів становить 21 999,26 грн., в т.ч. ПДВ 3 666,54 грн. Загальна вартість згідно акту 34 294,48 грн, в т.ч. ПДВ 5715,75 грн.
Вказаний акт підписаний обома сторонами та скріплений відтисками печаток товариств. Окрім того, в акті зазначено, що претензій сторони одна до одної не мають.
23 березня 2012 року позивачем на суму виконаних робіт (34 294,48 грн. з ПДВ) відповідачу був виписаний рахунок № СФ-0000260.
02 квітня 2012 року ТОВ ВТП "Агропереробка" направила позивачу гарантійний лист № 236 (а.с.14), відповідно до якого гарантує провести проплату за ремонт дизельного навантажувача по слідуючому графіку: квітень - 15 294 грн. 48 коп., травень - 9 500 грн. 00 коп., червень - 9 500 грн. 00 коп.
В свою чергу відповідач частково розрахувався з позивачем сплативши йому заборгованість в сумі 21 294 грн. 48 коп., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача (а.с. 15).
16 серпня 2012 року позивач направив на адресу відповідача лист-претензію за вих. № 20, в якому позивач просив відповідача погасити заборгованість в сумі 19 000 грн.(а.с. 13).
У встановлені у договорі строки відповідач не здійснив оплати за виконані позивачем роботи та поставку запчастин. На вимогу позивача про сплату суми боргу, відповідач також не відреагував. Доказів перерахування відповідачем на розрахунковий рахунок позивача суми 13 000 грн. не подано.
При прийняті рішення господарський суд виходив з наступного.
Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Однак, в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, заборгувавши позивачу 13 000, 00 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вже було зазначено вище, у процесі розгляду справи відповідач подав суду копію платіжного доручення № 1479 від 08 листопада 2012 року, на суму 3 000,00 грн. з призначенням платежу: "За запчастини згідно рахунка № б/н від 08.11.12 р. в т.ч ПДВ 20% 500,00 грн.", як доказ часткового погашення боргу перед позивачем.
Представник позивача у судовому засіданні 29.11.2012 року підтвердив факт надходження коштів на суму 3000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи по договору поставки № 000032 від 23 березня 2012 року та акту № ОУ - 0000057 здачі - прийняття робіт (надання послуг).
З огляду на викладене та враховуючи часткове погашення відповідачем заборгованості на суму 3000,00 грн. після порушення провадження у справі, суд прийшов до висновку про припинення провадження у справі на підставі п.1.1. ст. 80 ГПК України в частині стягнення з відповідача коштів на суму 3000,00 грн.
Враховуючи те, що сума боргу за договором від 23 березня 2012 року № 000032 у розмірі 10 000, 00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б свідчили про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог ПП "Навантажувач-Сервіс" про стягнення цієї суми, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, на підставі статті 625 ЦК України, позивач просив суд стягнути на його користь три проценти річних в сумі 368, 14 грн., нарахованих з 02 квітня 2012 року по 26 жовтня 2012 року на суму основного боргу за надання послуг та поставку запчастин в розмірі 34 294, 48 грн.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, заявлений позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення вказаної суми підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката у розмірі 2204 грн. то суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 44 ГПК України до складу судових витрат включаються також витрати, пов'язані із оплатою послуг адвоката.
У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні за наявності документального підтвердження витрат: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (пункт 10 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", із змінами і доповненнями).
Як вбачається з матеріалів справи, послуги адвоката (а.с.а.с.17-20 -договір доручення про надання правової допомоги № 15-АД/12, акт про надання правової допомоги по договору № 15-АД/12, платіжне доручення № 536, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю) були надані у відповідності до предмету договору про надання правової допомоги від 25.10.2012р., укладеного між позивачем та Адвокатом Бодряговим В.С., яким було обумовлено надання правової допомоги замовнику у справі про стягнення заборгованості з ТОВ "Агропереробка" по договору № - 000032 від 23.03.2012 року, а саме: вивчення матеріалів справи, визначення нормативно правових актів, що регулюють спірні правовідносини; підготовка позову та розрахунку до нього, визначення розміру судових витрат і т. ін. та повідомлення замовника про рахунки на які потрібно сплатити судовий збір, направлення копії позовну відповідачу рекомендованою поштою з описом вкладення, подача позову з додатками в канцелярію суду; участь у судових засіданнях в якості представника позивача, подача відповідних заяв, клопотань до суду; поточні консультації у справах Замовника. Вищезгадані документи (належним чином завірені копії) були подані суду для вирішення питання розподілу господарських витрат.
Пунктом 5.1. Договору доручення про надання правової допомоги № 15-АД/12 передбачено, що правова допомога оплачується Замовником, позивачем у даній справі почасово відповідно до ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" № 4191-V1 та ст. 8 Цивільного Кодексу України (вартість одної години визначається за формулою 1 год. х 0,4 мінімальної заробітної плати), переказом на банківський рахунок виконавця. Пункт 5.4. Договору передбачає, що кількість затрачених виконавцем (адвокатом) годин та сума вартості правової допомоги вказується в акті про надання правової допомоги. Розрахунок розміру витрат на правову допомогу міститься в матеріалах справи.
На підтвердження проведеної оплати за цим договором були надані господарському суду копії платіжного доручення № 536 від 26 жовтня 2012р. (а.с.19) на суму 2204 грн.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (пункт 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007р. N 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", із змінами і доповненнями).
Оскільки позивач подав докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, ціна позову у цій справі становить 13 368,14 грн., на думку суду, послуги адвоката щодо надання надання правової допомоги позивачу є співрозмірними і такі витрати підлягають відшкодуванню повністю на суму 2204,00 грн.
Отже, вимоги позивача про відшкодування судових витрат по оплаті послуг адвоката підлягають задоволенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
За частинами 1,5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог; суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору, зокрема, повертається в разі закриття провадження у справі.
У відповідності до п.4.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).
З огляду на те, що позов у цій справі в частині стягнення коштів з відповідача підлягає задоволенню частково на суму 10 368,14 грн., а провадження у справі в частині стягнення коштів з відповідача на суму 3000,00 грн. підлягає припиненню, тому господарські витрати (судові витрати) підлягають розподілу наступним чином. З відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 1248,30 грн. судового збору та 1709,39 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Позивачу підлягає до повернення з Державного бюджету України 361,20 грн. сплаченого платіжним дорученням № 535 від 26 жовтня 2012 року.
Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст.32-34, 43, 44, 49, п.1.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.Позов задоволити частково.
2.Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельне підприємство "Агропереробка" 3000,00 грн. заборгованості.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство "Агропереробка" (35360, с. Велика Омеляна, Рівненського району, Рівненської області, вул. Ярослава Гашека, будинок № 120, код ЄДРПОУ 22572180) на користь Приватного підприємства "Навантажувач-Сервіс"(33018, м. Рівне, вул. Курчатова, будинок 18-А, код 33510685) 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 368 (триста шістдесят вісім) грн. 14 коп. три відсотки річних, 1 248 (одну тисячу двісті сорок вісім) грн. 30 коп. судового збору та 1709 (одна тисяча сімсот дев'ять) грн.39 коп. витрат на оплату послуг адвоката.
4.Ухвалою суду повернути Приватному підприємству "Навантажувач-Сервіс"(33018, м. Рівне, вул. Курчатова, будинок 18-А, код 33510685) з Державного бюджету України 361 (триста шістдесят одна) грн. 20 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 29 листопада 2012 року.
Суддя Трускавецький В.П.