27.11.12 Справа № 5021/1481/12.
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
м. Конотоп, Сумська область
до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-
Липецьк", м. Липецьк, Російська Федерація
про стягнення 400 736 грн. 97 коп.
СУДДЯ ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2
від відповідача: не з'явився
За участю секретаря судового засідання Логоші О.М.
Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 565 378,77 руб. (400 736 грн. 97 коп.), в тому числі на погашення основного боргу за поставлений товар 1032996 руб. та 532382,77 руб. на відшкодування пені, а також судові витрати в сумі 31307,58 руб.
Відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце проведення судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, що мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне:
29 вересня 2011р. між позивачем - ФОП ОСОБА_1 і відповідачем - ТОВ «Техноторг-Липецьк» було укладено договір № 64-ЕК, відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов'язувався передати, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити товар (запасні частини до сіялок).
05 жовтня 2011р. між сторонами укладено договір № 65-ЕК про поставку запчастин до сільськогосподарської техніки.
У відповідності до умов договорів № 64-ЕК та № 65-ЕК позивач відвантажив відповідачу запасні частини до сільськогосподарської техніки на загальну суму 1 132 966 руб. РФ, що згідно курсу НБУ на дату відвантаження дорівнювало 281751,23 грн., в т.ч.: згідно ВМД №805000018/2011/002498 від 03.10.11р. на 559758 руб. РФ (138982,31грн.); згідно ВМД № 805000018/2011/002616 від 11.10.11р. на 573 208 руб. РФ (142 768,92грн.) (а.с.12-15).
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Договір є підставою виникнення господарського зобов'язання, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 629, 530 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено матеріалами даної справи, позивачем виконані свої зобов'язання належним чином.
Згідно п.4.2. договорів № 64-ЕК та № 65-ЕК відповідач був зобов'язаний оплатити товар протягом 90 днів після його відвантаження продавцем.
Проте, відповідачем здійснена оплата товару частково - 14.09.2012р. на суму 100 000 руб. РФ, заборгованість в сумі 1 032 996 руб. РФ залишилась несплаченою.
Згідно з п.1 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005р. № 2709-IV, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Частиною 2 ст. 382 Господарського кодексу України передбачено, що, права та обов'язки сторін по договору регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право" та іншими законами.
Згідно зі ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Пунктом 6.1 договорів № 64-ЕК від 29.09.2011р. та № 65-ЕК сторони погодили, що всі спори, які можуть виникнути при укладенні та виконанні цих договорів підлягають вирішенню в господарському суді України за місцем знаходження «продавця», яким є позивач, із застосуванням (з усіх неврегульованих договорами питань) чинного законодавства України.
Оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання належним чином, позивач був вимушений звернутися до господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.
Таким чином, на день подачі позовної заяви до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 1 032 996 руб. РФ , що еквівалентно 264 622 грн. 58 коп. за курсом валюти Національного Банку України . Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України - допустив прострочення грошового зобов'язання.
Враховуючи, що відповідачем не подано суду ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому господарський суд позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 032 996 руб. РФ, що еквівалентно 264 622 грн. 58 коп. за курсом валюти Національного Банку України вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України.
Як встановлено матеріалами справи, за період з 30.08.2012р. по 05.09.2012р. Конотопською об'єднаною державною податковою службою проводилась перевірка фінансово-господарської діяльності позивача-суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1. За її результатами Конотопською ОДПІ складено акт № 162 від 12.09.2012р., згідно якого встановлено порушення ст. 1 Закону України від 23.09.94р. № 185/94 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при виконанні умов договору № 64-ЕК від 29.09.2011р. та договору № 65-ЕК від 05.10.2011р. та нараховано позивачу 136 289 грн. 99 коп. пені і 850 грн. 00 коп. фінансових санкцій за порушення законодавства у сфері зовнішньо-економічної діяльності (а.с.22).
Позивачем заявлені до господарського суду вимоги по стягненню з відповідача 532382,77 руб. РФ (за ставкою НБУ на день пред'явлення позову - 136289,99грн.), що є пенею, застосованою до позивача Конотопською ОДПІ згідно акту № 162 від 12.09.2012р.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначено поняття неустойки (штраф, пеня), якою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Норми ст. 550 ЦК України визначають підстави виникнення права на неустойку, а саме: право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу).
Пунктом 2 ст. 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У пункті 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Порядок та розмір нарахування пені у договірних відносинах за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюється нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Статтею 1 вказаного Закону унормовано, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Як вбачається з матеріалів справи в договорі, укладеному сторонами, не передбачена відповідальність відповідача у вигляді пені за невиконання контрактів, а сума, що заявлена до стягнення, не є пенею в розумінні ст.ст. 549-552 ЦК України. Крім того, сума, яка заявлена до стягнення до відповідача, не є пенею і не відноситься до штрафних санкцій, що мають застосовуватись до сторони у договірних відносинах за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Тому, вимоги позивача по стягненню з відповідача пені задоволенню не підлягають.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволенні частково, у відповідності до ст.ст. 44, 49 ГПК України з відповідача підлягає відшкодуванню позивачу витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог - в сумі 5 292 грн. 45 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 33-34, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з ТОВ «Техноторг-Липецьк» (398007, Російська Федерація, м. Липецьк, вул. Енгельса, 1, корпус В, ІПН 4825056837, п/рах. 407028101006680000019 в ВАТ «ОТП Банк» м. Москва) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2, п/рах. НОМЕР_3 в АКБ «Правекс банк» м. Київ) 264 622 грн. 58 коп. боргу, 5 292 грн. 45 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В частині стягнення пені в сумі 532382,77 руб. РФ (136289 грн. 99 коп.)- відмовити.
Повне рішення складено 29.11.2012р.
СУДДЯ (підпис) Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ