ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 5011-35/11867-2012 26.11.12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВ СЕРВІС"
до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк"
про визнання кредитного договору недійсним
Суддя Літвінова М.Є.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Ткаченко О.В. -предст. за довір.;
від третьої особи: не з'явився.
У судовому засіданні 26.11.2012, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи:
На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВ СЕРВІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" про визнання недійсним кредитного договору №295/К-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.08.2012 порушено провадження у справі №5011-35/11867-2012, розгляд справи призначено на 10.10.2012.
21.09.2012 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" надійшла заява про залучення останнього в якості правонаступника відповідача, посилаючись на те, що 02.07.2010 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" був укладений Договір про передачу активів ТОВ "Укрпромбанк" в рахунок погашення заборгованості, за яким ПАТ "Дельта банк" набув права вимоги до позивача за спірним кредитним договором.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2012, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладений на 29.10.2012.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2012, на підставі ст.ст. 24, 77 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі іншого відповідача - ПАТ "Дельта Банк", розгляд справи відкладений на 12.11.2012.
12.11.2012 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" як первісного кредитора за Кредитним договором №295/К-07 від 13.09.2007 та клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Кредит", оскільки останній є учасником вищого органу управління позивача.
Заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд задовольнив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог ТОВ "Український промисловий банк"; у задоволенні клопотання про залучення ТОВ "Центр Кредит" судом відмовлено у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.
Представник відповідача у судовому засіданні 12.11.2012 подав заяву про застосування строків позовної давності.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2012, на підставі ст.ст. 27, 77 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Український промисловий банк" розгляд справи відкладено на 26.11.2012.
26.11.2012 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке обґрунтоване тим, що позовна зава подана передчасно.
У судове засідання 26.11.2012 представники позивача та третьої особи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Розглянувши у судовому засіданні 26.11.2012 клопотання представника позивача про залишення позовної заяви без розгляду, суд відхилив вказане клопотання, оскільки позивачем не наведено жодних обставин, наявність яких відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позову без розгляду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд міста Києва, -
13.08.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спожив Сервіс" (далі - позивач, позичальник) було укладено Кредитний договір №295/К-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі -Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти у розмірі ліміту кредитування -50 000 000,00 грн., строком з 13.09.2007 до 12.03.2009, зі сплатою за користування кредитом 25% річних, а позичальник зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням і своєчасно повернути його відповідно до умов договору, а також своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та комісії в порядку, передбаченому цим договором.
02.07.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" був укладений договір про передачу активів ТОВ "Укрпромбанк" в рахунок погашення заборгованості, відповідно до якого ТОВ "Укрпромбанк" передало (відступило) ПАТ "Дельта Банк" права вимоги до боржників за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ "Дельта Банк" замінив ТОВ "Укрпромбанк" як кредитора (став новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях. Згідно із Додатком №1 до вказаного договору до ПАТ "Дельта Банк" перешли права сторони-кредитора за договором №295/К-07 від 13.09.2007.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що вказаний Кредитний договір був укладений директором позивача без отримання згоди загальних зборів учасників позивача та з перевищенням повноважень керівника позивача, у зв'язку із чим просить визнати його недійсним. Також позивач посилається на відсутність у Кредитному договорі умови про відповідальність кредитодавця.
Відповідач у поданому відзиві проти позову заперечив, посилаючись на те, що Кредитний договір був укладений відповідно до рішення загальних зборів позивача, оформленого протоколом №19 від 12.09.2007. Також відповідачем заявлено про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно із ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частина 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач послався на те, що позовна давність до заявлених вимог сплила 13.09.2010, тобто зі спливом трирічного строку з дати укладення оспорюваного договору.
Між тим, враховуючи підстави позову, а саме посилання позивача на перевищення керівником позивача наданих йому повноважень, відсутність згоди вищого органу управління товариства на укладення договору та необізнаність товариства із фактом його укладення, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що позивач знав про порушення свого права та особу, яка його порушила, з 13.09.2007. Інших обставин, які б дозволили визначити початок перебігу позовної давності, відповідачем не наведено.
З огляду на наведене, у суду відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, а спір розглядається судом по суті.
Як визначено ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Таким чином, при визначенні питання недійсності правочину має застосовуватися законодавство, яке діяло на момент його укладання.
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.
Статтями 627, 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк договору.
З урахуванням викладеного, істотними умовам кредитного договору, як господарського, відповідно до закону є умови про предмет, ціну строк його дії, а також усі інші умови щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди (вказана правова позиція підтверджується Верховним Судом України у постанові від 05.02.2008 у справі № 22/268 і Національним банком України у листі від 18.08.2004 № 18-111/3249-8378 "Про деякі питання застосування Цивільного кодексу Україні в банківській діяльності").
Доказів того, що при укладенні оспорюваного Кредитного договору позивач вимагав включити до Кредитного договору умови щодо відповідальності банку, позивачем, всупереч вимогам ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано.
Частинами 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Згідно із положеннями ст. 97 Цивільного кодексу України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний Кредитний договір від 13.09.2007 року від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Спожив Сервіс" підписаний Генеральним директором Яцура А.С.
Відповідно до пп. 4) п. 20.4. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Спожив Сервіс", затвердженого протоколом загальних зборів учасників №13 від 10.07.2007, до компетенції Генерального директора належить укладення всіх видів господарських, трудових та цивільно-правових угод.
Відповідно до протоколу №19 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Спожив Сервіс" від 12.09.2007, надано згоду на отримання товариством з обмеженою відповідальністю "Спожив сервіс" у ТОВ "Укрпромбанк" кредиту в сумі 50 000 000,00 грн. терміном на 18 місяців на умовах, що будуть запропоновані ТОВ "Укрпромбанк", а також вирішено надати повноваження Генеральному директору товариства Яцурі А.С. на підписання договорів кредиту на умовах банку.
Наведені обставини свідчать, що Загальними зборами учасників ТОВ "Спожив Сервіс" було погоджено отримання кредиту в сумі 50 000 000,00 грн. та уповноважено директора товариства на укладення оспорюваного Кредитного договору .
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними Кредитного договору №295/К-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 13.09.2007, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спожив сервіс".
Таким чином, вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню
З огляду на відмову у позові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. У позові відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання
повного тексту рішення: 29.11.2012.
Суддя М.Є. Літвінова