36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
09.11.2012р. Справа №18/1681/12
за позовом Пришибська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області, вул. Леніна 46, с. Пришиб, Кременчуцький район, Полтавська область, 39750
до Кобелячківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, вул. Свердлова, 23, с.Кобелячок, Кременчуцький район, Полтавська область, 39753
про стягнення 25 868,41 грн.
Суддя Іваницький Олексій Тихонович
Секретар судового засідання Жадан Т.С.
Представники
від позивача: Білоброва Ю.В. від 12.09.2012року
від відповідача: Черепаха Т.М. -сільський голова
СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 25 868,41 грн., та судовий збір - 1653,00 грн.
17.09.2012 року за вхідним № 12230д(канцелярії суду) сільський голова Черепаха Т.М. надала відзив на позовну заяву з додатками. Суд наданий відзив з додатками прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
18.09.2012 року за вхідним № 12325д(канцелярії суду) сільський голова Черепаха Т.М. надала відзив на позовну заяву з додатками. Суд наданий відзив з додатками прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
18.09.2012 року в судовому засіданні оголошувалася перерва до 25.10.2012 року на 10-00 год. Для надання можливості сторонам самостійно врегулювати предмет спору та подати додаткові дока зи по суті предмету спору.
22.10.2012 року за вхідним № 13910д(канцелярії суду) сільський голова Черепаха Т.М. надала клопотання з додатками. Суд надане клопотання та додані до нього документи прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
25.10.2012 року в судовому засіданні оголошувалася перерва до 09.11.2012 року на 10-00 год. Для надання сторонам можливості самостійно врегулювати предмет спору та подати додаткові докази по суті предмету спору.
05.11.2012 року за вхідним № 14661д(канцелярії суду) представник позивача, Білоброва Ю.В. надала додаткові документи. Суд надані документи прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
06.11.2012 року за вхідним № 14763д(канцелярії суду) представник відповідача сільський голова, Черепаха Т.М. надала клопотання з додатком. Суд надане клопотання з додатком прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
09.11.2012 року за вхідним № 14991д(канцелярії суду) представник відповідача сільський голова, Черепаха Т.М. надала пояснення. Суд надані пояснення прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
З огляду на вищевикладене, та достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.
Роглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд відмовляє в задоволені позовних вимог виходячи з наступного:
Пришибською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області ( далі по тексту Пришибська сільська рада) 26.01.2009 року та 23.03.2010 року винесені рішення якими затверджено розмір батьківської плати за харчування дітей у Дитячому дошкільному навчальному закладі "Чебурашка" що становить: 30% від вартості харчування на день; 50% від вартості харчування на день - для батьків, у сім"ях яких троє та більше дітей; звільнено від батьківської плати за харчування дітей - батьків та осіб, які їх замінюють, у сім"ях яких сукупний доход на кожного їз членів родини не перевищує рівня забезпечення прожиткового рівня. Решта видатків в рзмірі 70% та 50 % покладається на рахунок коштів бюджету Пришибської сільської ради.
Позивач посилається на перевірку Контрольно-ревізійним управлінням в Полтавській області якою було встановлено, що було встановлено що 2008 році 94 дні відвідували діти із Кобелячківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі по тексту - Кобелячківська сільська рада) у 2009 році - 1710 днів, 2010 році - 1661 днів. Провівши розрахунок Пришибською сільською радою встановлено, що за період з 01.07.2008 році по 31.10.2010 році вартість відвідувань дітей Кобелячківської сільської ради становить 25 868,41 грн.
На підставі висновків Контрольно-ревізійним управлінням в Полтавській області було складено Акт планової виїзної ревізії №01-21-051 від 06.04.2011 року про порушення Бюджетного кодексу України.
Позивач просить суд стягнути матеріальну шкоду (збитки) в розмірі 25 868,41 грн. заподіяну незаконними діями Кобелячківської сільської ради у вигляді не перерахування судвенцій на утримання дітей.
Відповідно до п.8 ч. 2 ст. 16 Цивільного Кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків, та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, вважає за необхідне зазначити наступне.
Приписи статті 1166 Цивільного кодексу України передбачають загальні підстави деліктної відповідальності за завдану майнову шкоду, наявність яких необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди. Такими підставами є: протиправність дій особи, збитки (майнова шкода, якої зазнала потерпіла сторона), причинно-наслідковий зв'язок між діями та наслідками (а саме, збитками), вина особи, яка вчинила правопорушення.
В той же час, суд звертає увагу на те, що за загальним принципом цивільного права, особа, якій завдано збитків (шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився відповідач.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Позивачем не надано судуд доказів виникнення зобов"язань у Кобелячнівської сільської ради перед Пришибською сільською радою, докази укладення на утримання об"єкта спільного користування у позивача відсутні.
Відповідно до ст. 104 БКУ, умови утримання об'єктів спільного користування ( так як позивач у позові визначає Дитячий дошкільний навчальний заклад "Чебурашка" як об"єкт спільного користування) чи ліквідації негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування та надання субвенції визначаються на договірних засадах між надавачем субвенції та її отримувачем.
Відповідно до постанови Полтаського окружного адміністративного суду від 06.02.2012 року по справі №2а-1670/10829/11, договора або угоди між Пришибською та Кобелячківськими сільськими радами на надання субвкецій з обного місцевого бюджету іншому на утримання об"єктів спільного користування (ДНЗ "Чебурашка") не укладалися, чим не дотримано вимоги п. 2 ст.104 Бюджетного кродексу України від 21.06.2011 року №2542-ІІІ (із змінами).
Згідно з пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»від 27.03.1992 №6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 Цивільного кодексу України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини, крім випадків, передбачених статтею 456 Цивільного кодексу України.
В Роз'ясненнях №02-5/215 від 01.04.1994 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» Вищий арбітражний суд України зазначив, що для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України).
Виходячи з цього, позивач повинен довести суду факт спричинення та розмір шкоди, заподіяної відповідачем, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду
Отже, умовами за яких на боржника покладається обов'язок відшкодувати збитки є встановлення факту порушення зобов'язання та наявності його вини, і прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та завданими збитками.
При чому, обставини щодо порушення зобов'язання боржником та наявності його вини і прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та завданими збитками і їх розмір доводяться кредитором.
Позивачем не доведено наявності причинного зв'язку між протиправними діями або бездіяльністю відповідача та збитками позивача, оскільки, по-перше, не доведено протиправність дій відповідача; по-друге, не доведено, що зазначені збитки заподіяні саме в результаті дій або бездіяльності відповідача, та не надано на вимогу суду розрахунку упущеної вигоди.
Крім того, посилання позивача на Акт Контрольно-ревізійного управлінням в Полтавській області планової виїзної ревізії №01-21-051 від 06.04.2011 року суд відхиляє як необгрунтовано виходячи з того, що акт ревізії є документом з приводу наявності/відсутності відповідних порушень містить лише думку органу, який його склав. Зазначений акт не є рішенням суду або іншого повноважного органу, а тому викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили. Тобто, акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача матеріальних збитків.
Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36, 38 ГПК України не доведено обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень, не подано витребуваних судом доказів, які б підтверджували обгрунтованість заявлених позовних вимог.
На підставі вище наведеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеністю та безпідставністю.
Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю за недоведеністю та безпідставністю.
Враховуючи викладене, дослідивши та оцінивши матеріали справи, а також подані додаткові доказами, заслухавши пояснення представників сторін, а також подані ними додаткові докази, всебічно повно та об'єктивно за своїм внутрішнім переконанням оцінивши всі обставин справи в їх сукупності, керуючись статтями 4 ,4-3, 4-5, 4-7, 22, 27, 28, 32 - 34, 36, 38 43, 44 - 45, 471, 49,69,75,77, 81-1, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд -
Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю за недоведеністю та безпідставністю.
Повне рішення складено 15.11.2012 року
СУДДЯ Іваницький О.Т.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Статтею 87 ГПК України встановлено, що повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.