36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
27.11.2012 р. Справа №18/1892/12
за позовом Прокуратури Пирятинського району Полтавської області, пл. Борців революції, 2а, м. Пирятин, Полтавська область, 37000 в інтересах держави в особі Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Пирятинський комбінат хлібопродуктів", вул. Леніна, 52 м. Пирятин, Полтавська область, 37000
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятин Зернопродукт", вул. Серьогіна, 4, м. Полтава, 36008
про стягнення 824 985,10 грн.
Суддя Сірош Д. М.
Представники сторін:
від позивача: Жук Л.С. наказ № 69 від 12.10.2012 р.
від відповідача: не з'явився
від прокуратури: Лисенко Н.М. посвідчення № 012297, видано 01.11.2012 р.
СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 824 985,10 грн. заборгованості по договору складського зберігання зерна № 20/88 від 01.07.2010 р.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням на лікуванні.
Відповідно до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Оскільки відповідач не позбавлений права забезпечити участь у судовому засіданні інших представників з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами та враховуючи, що процесуальний строк розгляду справи обмежений відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України, суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення строку вирішення спору, встановленого ст. 69 ГПК України, суд розглядає справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, прокурора, суд встановив:
Між Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Пирятинський комбінат хлібопродуктів" (Зерносклад) з одного боку та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пирятин Зернопродукт" (Поклажодавець) був укладений договір складського зберігання зерна № 20/88 від 01.07.2010 р.
Згідно умов вказаного договору Поклажодавець зобов'язується передати, а Зерновий склад зобов'язується прийняти на зберігання зернові, зернобобові та олійні культури врожаю 2010 р. (зерно) та в установлений строк повернути Поклажодавцю.
Відповідно до п. 6.2 договору послуги зі зберігання вважаються наданими після підписання Актів виконаних робіт.
Як вбачається з матеріалів справи 27.12.2010 p. Поклажодавцем та Зерновим складом було складено Акти здачі-приймання робіт, наданих послуг згідно договору № 20/88 від 01.07.2010 p., згідно яких належить до перерахування виконавцеві 707 826 грн. 50 коп. та 241 939 грн. 62 коп. (а. с. 21, 23).
Як зазначає позивач, 13.12.2010 р. та 18.12.2010 р. ДП ДАК "Хліб України" "Пирятинський комбінат хлібопродуктів" були виставлені рахунки № 313 та 322 з терміном сплати 5 днів (а. с. 20, 22).
В порушення своїх зобов'язань та вищевикладених норм законодавства відповідач оплату послуг здійснив не в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на 31.03.2011 р. за відповідачем рахується заборгованість в сумі 824 985 грн. 10 коп., що підтверджується актом звірки розрахунків (а. с. 24).
Вважаючи інтереси держави порушеними Прокуратура Пирятинського району Полтавської області звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 824 985,10 грн.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Пунктом 2 частини 1 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 2 ст. 2 ГПК України).
Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року по справі № 1/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
В позовній заяві прокурор обґрунтував порушення інтересів держави тим, що Державна акціонерна компанія "Хліб України" була утворена з метою задоволення потреб населення, установ і підприємств будь-якої форми власності у продовольчому і фуражному зерні, продуктах його переробки, незерновій сировині, елітному і сортовому насінні, надання послуг із зберігання, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції і отримання прибутку шляхом провадження підприємницької діяльності.
Одним з видів діяльності Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Пирятинський КХП" відповідно до Статуту, затвердженого рішенням Спостережної ради ДАК "Хліб України" від 24.03.2001 р., є надання послуг по зберіганню, перевезенню, переробці та реалізації зерна і зернової сировини, інших товарів і продукції.
Таким чином, правовідносини, що склалися між ДП ДАК "Хліб України" "Пирятинський КХП" та ТОВ "Пирятин Зернопродукт" відповідають предмету діяльності ДП "Пирятинський КХП", а порушення прав останнього є порушенням інтересів держави в особі ДАК "Хліб України", необхідність захисту яких покладає на прокуратуру обов'язок їх представництва в суді відповідно до ч. 2 ст. 121 Конституції України.
З огляду на вищевикладене, звернення Прокуратури з даним позовом в інтересах держави є правомірним.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини зі складського зберігання.
Згідно зі ст. 294 Господарського кодексу України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
За приписами ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво (ст. 961 Цивільного кодексу України).
При цьому, згідно зі ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості, річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вказаних норм права та умов Договору складського зберігання відповідач не оплатив надані позивачем послуги. Дана обставина відповідачем не спростована.
На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 824 985,10 є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 3 статті 49 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 32-33, 43-44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятин Зернопродукт" (вул. Серьогіна, б. 4, м. Полтава, 36008, р/р 260070650, МФО 331757 в ПФ ВАТ "Мегабанк" м. Полтава, код 34698269) на користь Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Пирятинський комбінат хлібопродуктів" (вул. Леніна, 52, м. Пирятин, Полтавської області, 37000, р/р 26009000002375 в ПАТ "Індекс-банк" м. Пирятин, МФО 300614, код ЄДРПОУ 00955621) - 824 985,10 грн. заборгованості.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятин Зернопродукт" (вул. Серьогіна, б. 4, м. Полтава, 36008, р/р 260070650, МФО 331757 в ПФ ВАТ "Мегабанк" м. Полтава, код 34698269) до Державного бюджету України (одержувач коштів УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області (м. Полтава), код одержувача 38019510, розрахунковий рахунок 31219206700002, Банк одержувача ГУДКСУ у Полтавській області, код банку 831019, код класифікації доходів бюджету 22030001) - 16 499,70 грн. судового збору.
Видати накази з набранням цим рішенням законної сили.
Суддя Сірош Д. М.
Повне рішення складено: 03.12.2012 р.