вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
21 серпня 2012 р. о 12:36 Справа №2а-8419/12/0170/31
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Дудіна С. О., при секретарі судового засідання Сидельовій М. В.
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 26.07.2012р., паспорт НОМЕР_1 ;
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Республіки Крим
про визнання протиправним та скасування рішення,
Суть справи: ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою та просить визнати протиправним та скасувати рішення №87 від 10.07.2012р. Управління ПФУ в Білогірському районі (надалі - відповідач) про застосування фінансових санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р., відповідно до якого втратила чинність ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 5 ч. 9 ст. 106 зазначеного Закону, у виконання та на підставі яких 10.07.2012р. й було прийнято оспорюване по справі рішення відповідача. Крім того, позивач вважає, що й підзаконні нормативно-правові акти, на підставі яких було встановлено порушення позивачем вимог пенсійного законодавства, не були чинними на час його прийняття. Так, Порядок формування та надання органам ПФУ відомостей про застрахованих осіб, які використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою правління ПФУ від 10.06.2004р. за №7-6, втрати чинність на підставі Порядку формування та надання страховиками звітів про суми, нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009р. № 26-1. У зв'язку з чим, позивач наполягає на застосування приписів ст. 58 Конституції України, за положеннями якої застосування фінансових санкцій, застосовані у виконання нормативно-правових актів, які втратили чинність, на час застосування таких санкцій, є протиправним.
10.08.2012р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшло клопотання від відповідача про розгляд справи у відсутність представника відповідача. Відповідно до наданого клопотання відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, але правового обґрунтування таких заперечень ним не наведено.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.08.2012р. було відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.
Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, заслухавши представника позивача, суд
Відповідно до повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску, ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів - НОМЕР_2) взята на облік в Управління Пенсійного фонду України Білогірського району з 31.01.2002р.
21.06.2012р. Управлінням Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим була проведена планова перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з питань правильності нарахування, відрахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладений на пенсійний фонд України за період 25.01.2002р. по 31.03.2012р., повноти та своєчасності перерахування авансових платежів у вигляді сум єдиного внеску та інших платежів в період з 25.01.2002р. по 20.06.2012р., а також достовірності відомостей, які надані до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2004р. по 31.12.2011р., січень-квітень 2012р. За результатами такої перевірки був складений акт за №30-ф (а.с. 8-16).
Відповідно до зазначеного акта перевірки, на підставі книги по нарахування заробітної плати за 2004 рік були виявлені порушення п. 2.4 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та .п. 1.3 п. 8 Порядка формування та надання органам ПФУ відомостей про застрахованих осіб, які використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою правління ПФУ від 10.06.2004р. за №7-6, а саме: не надані відомості про нарахування заробітної плати за 2004 рік на 6 застрахованих осіб.
Відповідно до розрахунку фінансової санкції по відповідачу за ненадання відомостей в систему персоніфікованого обліку в строки, встановлені законодавством відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальна сума страхових внесків по особам, за звітуванням по яким виявлені порушення, становить 1576,50 грн. Розмір фінансової санкції розрахований відповідно до положень п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за 87 періодів на загальну суму 13715,55 грн.
10.07.2012р. відповідачем було прийнято рішення за №87 про застосування фінансових санкцій за ненадання відомостей до системи персоніфікованого обліку в строки, встановлені законодавством, відповідно до якого за зазначене порушення, на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до позивача були застосовані штрафні санкції в сумі 13715,55 грн.
Рішення було отримано позивачем 18.07.2012р.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 14 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (тут і далі у редакції, чинній до 01.01.2011 року, далі Закон №1058) страхувальниками визнаються, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Згідно з пунктами 4, 6 частини 2 статті 17 Закону страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до частини 3 статті 20 Закону територіальні органи Пенсійного фонду мають право обчислювати страхові внески лише на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески.
Відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 в редакції до 01.01.2011 року було передбачено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року (надалі - Закон), яким встановлено новий єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з чим втратили чинність норми права, які встановлювали відповідальність страхувальників, передбачену, зокрема, п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону №1058.
Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та штрафних санкцій, нарахованих до 01.01.2011 року.
Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, при застосуванні пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень щодо сплати страхових внесків, допущених до 01.01.2011 року, слід ураховувати норми статті 58 Конституції України та дію нормативних актів у часі.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як слідує з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.
В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.
Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.
В той же час, якщо діяння перестало бути порушенням у зв'язку зі втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, то і санкції, передбачені нечинним нормативним актом, не можуть бути застосовані.
Але, з цих саме підстав, суд не може погодитися з твердженнями позивача щодо того, рішення, яке є предметом спору було прийнято на підставі підзаконного нормативно-правового акту, який на час прийняття рішення вже втратив чинність, - Порядку формування та надання органам ПФУ відомостей про застрахованих осіб, які використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою правління ПФУ від 10.06.2004р. за №7-6, який втратив чинність на підставі Порядку формування та надання страховиками звітів про суми, нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009р. № 26-1. Так, з рішення від 10.07.2012р. за №87-Ю вбачається що останнє було прийнято на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не на підставі зазначеного Порядку. Проте, хоча й відповідач в акті перевірки посилався на порушення норм такого Порядку, то суд розцінює такі відсилки - як факт фіксування порушення норм права, які були чинними на час здійснення такого порушення, але не на підставі яких й було прийнято оспорюване позивачем рішення.
З урахуванням викладеного, пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині повноважень органів пенсійного фонду щодо нарахування та стягнення санкцій за донарахування страхових внесків слід застосовувати наступним чином:
Органи пенсійного фонду можуть стягувати ті фінансові санкції, які нараховані до 01.01.2011 року. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Проте органи пенсійного фонду з 01.01.2011 року не вправі за порушення, вчинені до 01.01.2011 року та виявлені після 01.01.2011 року, застосовувати фінансові санкції, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.2011 року суперечить статті 58 Конституції України.
Застосування відповідачем при винесенні оскаржуваних рішень недіючої норми права суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.
Приймаючи до уваги, що відповідачем спірним рішенням штрафні санкції, визначені на підставі п. 4 ч.9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та враховуючи, що зазначена норма закону вже втратила чинність, суд приходить до висновку, що її застосування з 01.01.2011 року суперечить статті 58 Конституції України незважаючи на зміст пунктів 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
На підставі викладеного, суд вважає, що рішення Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим № 87 від 10.07.2012 року про застосування фінансових санкцій є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Під час судового засідання, яке відбулось 21.08.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 22.08.2012 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-160, 163 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим №87 від 10.07.2012 року.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (97600, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів - НОМЕР_2) 137,16 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Дудін С.О.