вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
22 жовтня 2012 р. Справа №2а-9848/12/0170/3
(12:56) м. Сімферополь
Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Шкляр Т.О., при секретарі Желудковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - ОСОБА_2, дов.
Суть справи:
Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція в АР Крим Державної податкової служби звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог податкового законодавства в частині сплати податку на доходи фізичних осіб, патентування деяких видів підприємницької діяльності.
Представником відповідача надані письмові заперечення проти позову за тих підстав, що відповідач не має податкового боргу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні позову.
Враховуючи вищезазначені обставини, вивчивши матеріали справи, з урахуванням положень ст.ст. 122, 128 КАС України, заслухавши представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, суд
Згідно ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 6, п. 7 ч. 1 ст. 3, п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України, відповідно до яких визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, дана справа є справою адміністративної юрисдикції.
ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця 07.02.2007 р. Нижньогірською райдержадміністрацією АР Крим за адресою місцезнаходження: АДРЕСА_1, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_2 та свідчить довідка з ЄДР, копія якої наявна в матеріалах справи.
Згідно з довідкою від 26.07.12 р. № 44 відповідач узятий на облік платників податків 08.02.2007 р. за №44.
08.04.2011 р. Джанкойською ОДПІ в АР Крим проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р., про що складено акт № 33/17-01/НОМЕР_1.
Згідно з висновками акту № 33/17-01/НОМЕР_1 від 08.04.2011 р. документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення:
1. незабезпечення платником податків зберігання первинних документів (накладні, чеки і т.і.) та книги обліку доходів і витрат за 2008-2009 р.р. з питань обчислення і сплати податку протягом встановленого терміну 1095 днів.
2. ст. 13 ДКМУ "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.92 р. - завищені витрати за 2008 рік у розмірі 25495 грн., за 2009 рік у розмірі 43577 грн., п. 14.2 ст. 14 ДКМУ "Про прибутковий податок з громадян", п. 7.1 ст. 7, п.п.9.12.1, п.п. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, п. 22.10 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889 від 22.05.03 р. - донараховано податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, в сумі 10073,05 грн., в тому числі за 2008 р. у розмірі 3360,10 грн., за 2009 р. у розмірі 6524,55 грн., за 2010 рік у розмірі 188,4 грн.
3. ст.1, ст.2, ст. 3, ст. 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" - за період з 11.03.2008 р. по 31.03.2008 р. здійснювались розрахунки за готівку з застосуванням реєстратора розрахункових операцій, по місцезнаходженню: АДРЕСА_2 магазин, в період відсутності торгового патента.
20.04.2011 р. Джанкойською ОДПІ фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на підставі акту перевірки № 33/17-01/НОМЕР_1 від 08.04.2011 р. за порушення:
- ст. 13, п. 14.2 ст. 14 ДКМУ "Про прибутковий податок з громадян", п. 7.1 ст. 7, п.п.9.12.1, п.п. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, п. 22.10 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" збільшено суму грошового зобов'язання з прибуткового податку на доходи у сумі 10073,05 грн. за основним платежем, про що винесено податкове повідомлення-рішення № 0004151700;
- ст.1, ст.2, ст. 3, ст. 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 160,00 грн., про що винесено податкове повідомлення-рішення № 0004141700.
Вказані повідомлення-рішення отримані відповідачем особисто 20.04.11 р., про що свідчить копія поштового повідомлення про вручення, копія якого наявна в матеріалах справи.
18.06.12 р. на адресу ФОП ОСОБА_1 направлено податкову вимогу №381 про сплату податкового боргу у сумі 10205,15 грн., яка отримана відповідачем 20.06.11 р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія поштового повідомлення про вручення.
Згідно ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" № 1251 від 25.06.1991 р., що діяв на час виникнення спірних правовідносин, податок на доходи фізичних осіб належить до загальнодержавних податків, який за своєю природою є обов'язковим внеском до бюджету відповідного рівня та обов'язок щодо своєчасної сплати якого несе платник податку відповідно до ст. 9 цього Закону.
Згідно п.2.1 ст. 2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889 від 22.05.2003 р. платниками податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи, та є відповідальним за їх нарахування, утримання та сплату до відповідних бюджетів (п.17.2 ст. 17).
Такий платник податку зобов'язаний вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків.
Відповідно до ч.2, 3 ст. 13 ДКМУ "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992 р. оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Склад валових витрат виробництва (обігу), що виключається з валового доходу платників податку - фізичних осіб регулюється нормами Закону України від 28.12.1994 р 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон України № 334) та додатком 7 до Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю", затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 № 12 (далі - Інструкція № 12), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 за № 64, де зазначено, що будь-які суми витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності до моменту одержання доходу від результату такої діяльності є його власним ризиком.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з Додатком N 7 "Про склад валових витрат виробництва (обігу), що виключаються з валового доходу платників податку - фізичних осіб" до Інструкції про прибутковий податок з громадян в редакції на час виникнення спірних правовідносин до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів у відповідності до ст. 13 ДКМУ "Про прибутковий податок з громадян", належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Положення статті 5 ("Валові витрати") застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.
До податкової декларації за звітний податковий період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.
До складу витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, також включаються суми ПДВ, внесені до бюджету. Не включаються до валових витрат і валового доходу суми ПДВ, які входять до ціни придбаних та проданих товарів (робіт, послуг) відповідно.
Разом з тим, відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
За змістом цієї норми законодавства, підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.
В силу п. 5.11 ст. 5 вказаного Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Так, у п. п.2.2.2 акту перевірки зазначено, що перевіркою правильності визначення витрат , відображених в деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, встановлена різниця, завищені витрати за 2008 рік у розмірі 25945 грн., за 2009 рік у розмірі 43577 грн.
З акту перевірки вбачається, що відповідачем незабезпечено зберігання первинних документів (накладні, чеки і т.і.) і книги обліку доходів і витрат за 2008-2009 рр. з питань обчислення і сплати податку.
У п. 2.3 акту перевірки зазначено, що сума податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб відповідача складає:
- за 2008 р. - у сумі 3360,10 грн.,
- за 2009 р. - у сумі 6524,55 грн.,
- за 2010 р. - у сумі 188,4 грн.,
що у загальному розмірі складає 10073,05 грн.
Відповідно до п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідачем на заперечення проти позовних вимог доказів, що документально підтверджують витрати у перевірямий період, в матеріали справи не надано.
Згідно з даними особової картки відповідача станом на 15.08.12 р. податковий борг останнього з ПДФО дорівнює 9761,65 грн. за основним платежем та 5,08 грн. пені., що у загальному розмірі становить 9766,73 грн.
В п. 2.4 акту перевірки вказано, що за період з 11.03.2008 р. по 31.03.2008 р. здійснювались розрахунки за готівку з застосуванням реєстратора розрахункових операцій по місцезнаходженню АДРЕСА_2, магазин, в період відсутності торгового патента.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Закону України № 98 від 23.03.96 р. "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в редакції на час виникнення спірних правовідносин патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.
Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.
Відповідно до ч. 2 ст.1 Закону України № 98 від 23.03.96 р. "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в редакції на час виникнення спірних правовідносин суб'єктами правовідносин, які підлягають регулюванню за цим Законом, є юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, - резиденти і нерезиденти, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо), які займаються підприємницькою діяльністю, передбаченою частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України № 98 торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України № 98 торговий патент повинен бути розміщений в тому числі на фронтальній вітрині магазину, а у разі її відсутності - біля касового апарату.
Торговий патент має бути відкритим та доступним для огляду.
Відповідно до абз.2 ч. 1 ст. 8 Закону України № 98 за порушення порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною першою статті 7 цього Закону, суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, сплачують штраф у розмірі вартості торгового патенту за один календарний місяць.
Позивачем застосовано штрафні (фінансові) санкції до відповідача на підставі п. 125.1 ст. 125 Податкового кодексу України у розмірі 160,00 грн., які згідно з даними картки особового рахунку відповідача станом на 15.08.12 р. не сплачені.
Відповідно до п.125.1 ст. 125 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, що проводять торговельну діяльність, здійснюють торгівлю готівковими валютними цінностями, діяльність у сфері розваг та надають платні послуги, за порушення порядку використання торгового патенту, передбаченого підпунктами 267.6.1 - 267.6.3 пункту 267.6 статті 267 цього Кодексу, сплачують штраф у розмірі збору на один календарний місяць (для діяльності у сфері розваг - у розмірі збору на один квартал).
З урахуванням положень розділу 20, підрозділу 10 п. 10 Податкового кодексу України при вирішенні, порядку дії нормативно-правових актів у часі, при вирішенні питання щодо порядку притягнення до відповідальності платників податків за порушення норм податкового законодавства, застосовуються положення того нормативного акту, який є чинним на час вирішення питання контролюючим органом питання про відповідальність платника податків з врахуванням граничних розмірів відповідальності, встановлених нормативними актами, чинними на час вчинення правопорушення платником податків.
Відповідно до п. 113.3 ст. 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідачем були оскаржені податкові повідомлення-рішення від 20.04.11 р. № 0004151700 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на доходи громадян у розмірі 10073,05 грн. за основним платежем та №0004141700 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства з патентування у розмірі 160,00 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.07.2011 р. у справі № 2а-4994/11/0170/22 в задоволенні позову СПД ОСОБА_1 до Джанкойської ОДПІ в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004141700 та № 0004151700 від 20.04.2011 р. відмовлено.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.04.12 р. у справі постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.07.2011 р. у справі № 2а-4994/11/0170/22 залишено без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Податковий борг відповідача з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 9761,65 грн. за основним платежем та 5,08 грн. пені, зі штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування деяких видів підприємницької діяльності у розмірі 160,00 грн. на дату розгляду справи є несплаченим, що підтверджується наявними в матеріалах справи картками особового рахунку відповідача з вказаних податків.
Відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Податковий орган має право на стягнення податкового боргу з СПД-фізичних осіб після надіслання податкової вимоги на податковий борг; спливу терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги в розумінні ст.ст. 59, 95 Податкового кодексу України.
Податкова вимога надсилається платнику податків органом державної податкової служби в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, що встановлено ч. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, тобто з урахуванням змісту поняття "податковий борг", встановленому п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається органом державної податкової служби платнику податків на суму податкового боргу.
Матеріалами справи, зокрема, картками особового рахунку відповідача, підтверджується наявність податкового боргу відповідача станом на 15.08.12 р. з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 9761,65 грн. за основним платежем та 5,08 грн. пені, що у загальному розмірі складає 9766,73 грн., зі штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування деяких видів підприємницької діяльності у розмірі 160,00 грн., який з момента утворення та після направлення податкової вимоги не погашався відповідачем у повному обсязі.
Позивачем дотримані вимоги чинного податкового законодавства щодо стягнення податкового боргу відповідача з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 9766,73 грн., зі штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування деяких видів підприємницької діяльності у розмірі 160,00 грн.
Мають місце правові підстави для стягнення вказаного податкового боргу відповідача в розумінні положень ст.ст.87, 59 Податкового кодексу України.
Відповідачем доказів погашення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 9766,73 грн., зі штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування деяких видів підприємницької діяльності у розмірі 160,00 грн. на дату розгляду справи не надано.
Позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлені позовні вимоги щодо зарахування стягуваної суми заборгованості на відповідні розрахункові рахунки.
Відповідно до ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю та інш.
Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів та інш.
До повноважень суду в розумінні ст.ст. 105, 162 КАС України не входить зарахування стягуваних коштів на розрахункові рахунки.
Так, здійснення операцій з зарахування коштів входить до компетенції банківських установ в розумінні положень Закону України "Про банки і банківську діяльність" № 2121 від 07.12.2000 р.
Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У судовому засіданні 22.10.12 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 26.10.12 р.
Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у сумі 9766,73 грн.; з штрафних санкцій за порушення законодавства по патентуванню, норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 160,00 грн.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Шкляр Т.О.