вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
24 вересня 2012 р. (14:46) Справа №2а-8707/12/0170/31
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії суддів: головуючого судді Дудіна С. О., суддів Маргарітова М. В. та Яковлєва С. В., при секретарі судового засідання Сидельовій М. В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим; Пенсійного фонду України
про визнання незаконними та скасування рішення, про спонукання до виконання певних дій, визнання порушень
за участю представників:
позивача - ОСОБА_2, довіреність від 24.05.2012 р., паспорт НОМЕР_3.
відповідачів - 1) не з'явився; 2) не з'явився.
Обставини справи: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою та просить:
- визнати судом порушення Управлінням ПФУ в м. Феодосія норми ст. 19, ст. 68 Конституції України; абз. 4 ч. 1 ст. 13; п. 5 ст. 14; ч. 1,4,6 ст. 15; п. 10 ч. 1 ст. 16; п. 4 ч. 2 ст. 17 (яка діяла до 01.01.2011р.); ч. 1 ст. 21; п. 8, 19 ч. 2 ст. 64; ч. 2 ст. 106 (яка діяла до 01.01.2011р.) Закону України №1058-ІV від 09.07.2003р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- визнати судом порушення Пенсійним Фондом України ч. 2 ст.6; ст. 40; ст. 68 Конституції України, порушення Законів України "Про звернення громадян", "Про інформацію";
- визнати судом порушення ВДВС Феодосійського міського управління юстиції ст. 19; ст. 68 Конституції України; абз. 2,3 ч. 15 ст. 106 Закону України №1058-ІV від 09.07.2003р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону України №3609- ІV; ч. 1 ст. 7 Закону України №606-ХІV від 21.04.1999р. "Про виконавче провадження" (в редакції Закону України №3773-ІV від 22.09.2011р. "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження";
- визнати судом незаконними та скасувати рішення УПФУ в м. Феодосія №№204, 205 від 26.03.2012р. на суми 1020 грн. та 170 грн. відповідно;
- визнати незаконними та скасувати вимоги УПФУ в м. Феодосія про сплату фінансових санкцій №Ф-693 від 10.05.2012р.; №780 від 08.06.2012р. на суму 1190 грн., видані на підставі рішень №№204, 205 від 26.03.2012р. на суми 1020 грн. та 170 грн. відповідно;
- визнати Постанови ВДВС Феодосійського міського Управління юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП №32558679 від 14.05.2012р., ВП №32555677 від 14.05.2012р. незаконними та скасувати;
- зобов'язати УПФУ в м. Феодосія виключити ОСОБА_1 з реєстру платників страхових внесків, як застраховану особу та страховика самого себе з 26.01.2012р. на підставі абз. 4 ч. 1 ст. 13, п. 10 ч. 1 ст. 16 Закону України №1058-ІV від 09.07.2003р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.08.2012р. позовна заява була залишена без руху на строк до 23.08.2012р. у зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач виконав в строк вимоги суду щодо усунення недоліків позовної заяви та 17.08.2012р. на адресу суду надійшла копія адміністративного позову для третього відповідача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.08.2012р. було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 28.08.2012 р.
У попередньому судовому засіданні судом були уточнені позовні вимоги, з'ясовано питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, а також з'ясована думка позивача щодо доцільності роз'єднання позовних вимог.
За наслідками попереднього судового засідання, ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.08.2012р. було постановлено роз'єднати у самостійні провадження заявлені в адміністративній справі №2а-8707/12/0170/31 позовні вимоги про:
- визнання судом порушення Управлінням ПФУ в м. Феодосія норми ст. 19, ст. 68 Конституції України; абз. 4 ч. 1 ст. 13; п. 5 ст. 14; ч. 1,4,6 ст. 15; п. 10 ч. 1 ст. 16; п. 4 ч. 2 ст. 17 (яка діяла до 01.01.2011р.); ч. 1 ст. 21; п. 8, 19 ч. 2 ст. 64; ч. 2 ст. 106 (яка діяла до 01.01.2011р.) Закону України №1058-ІV від 09.07.2003р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- визнання судом порушення Пенсійним Фондом України ч. 2 ст.6; ст. 40; ст. 68 Конституції України, порушення Законів України "Про звернення громадян", "Про інформацію";
- визнання судом незаконними та скасування рішення УПФУ в м. Феодосія №№204, 205 від 26.03.2012р. на суми 1020 грн. та 170 грн. відповідно;
- визнання незаконними та скасування вимог УПФУ в м. Феодосія про сплату фінансових санкцій №Ф-693 від 10.05.2012р.; №780 від 08.06.2012р. на суму 1190 грн., виданих на підставі рішень №№204, 205 від 26.03.2012р. на суми 1020 грн. та 170 грн. відповідно;
- зобов'язання УПФУ в м. Феодосія виключити ОСОБА_1 з реєстру платників страхових внесків, як застраховану особу та страховика самого себе з 26.01.2012р. на підставі абз. 4 ч. 1 ст. 13, п. 10 ч. 1 ст. 16 Закону України №1058-ІV від 09.07.2003р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- визнання незаконними та скасування Постанов ВДВС Феодосійського міського Управління юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП №32558679 від 14.05.2012р., ВП №32555677 від 14.05.2012р.;
- визнання судом порушення ВДВС Феодосійського міського управління юстиції ст. 19; ст. 68 Конституції України; абз. 2,3 ч. 15 ст. 106 Закону України №1058-ІV від 09.07.2003р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону України №3609- ІV; ч. 1 ст. 7 Закону України №606-ХІV від 21.04.1999р. "Про виконавче провадження" (в редакції Закону України №3773-ІV від 22.09.2011р. "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження", виділивши в окреме провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції АР Крим.
Справа за позовом ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції АР Крим про визнання незаконними та скасування Постанов ВДВС Феодосійського міського Управління юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП №32558679 від 14.05.2012р., ВП №32555677 від 14.05.2012р. та про визнання судом порушення ВДВС Феодосійського міського управління юстиції ст. 19; ст. 68 Конституції України; абз. 2,3 ч. 15 ст. 106 Закону України №1058-ІV від 09.07.2003р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону України №3609- ІV; ч. 1 ст. 7 Закону України №606-ХІV від 21.04.1999р. "Про виконавче провадження" (в редакції Закону України №3773-ІV від 22.09.2011р. "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" виділена в окреме провадження з привласненням справі номеру 2а-9430/12/0170/31.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.08.2012р. закінчено підготовче провадження по справі №2а-8707/12/0170/31, справа призначена до судового розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого встановлені підстави для припинення участі в страхуванні, зокрема, у випадку, якщо застрахована особа набула право на пенсію. Позивач вважає, що дана норма є загальною й поширюється на випадки, коли застрахована особа, яка набула право на пенсію, є суб'єктом підприємницької діяльності. Таким чином, оскільки позивач отримав в 2001 році право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», він не є платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в контексті приписів Указу президента України від 28.06.1999р. №746/99 «Про внесення змін до Указу Президента України от 3 липня 1998 року №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» з моменту набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За таких підстав, позивач вважає, що висновки відповідачів щодо того, що позивач є страховиком та платником страхових внесків відповідно до ст. ст. 13, 14, 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправними, оскільки порушують право позивача на добровільну участь в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Так, позивач вважає, що втративши статус застрахованої особи після досягнення пенсійного віку та отримання права на довічну пенсію, він втратив права та обов'язки застрахованої особи відповідно до вимог ч. 1 ст. 15, п. 10 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За таких обставин, на думку позивача, Управлінням ПФУ в м. Феодосія АР Крим були неправомірно прийняті рішення про застосування до позивача штрафних санкцій за ненадання звітів, які позивач відповідно до зазначених норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не повинен надавати.
Крім того, позивач вважає, що відповідно до положень ст. 27 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штрафом є грошове стягнення, яке застосовується в строки, встановлені ст. 38 Кодексу (не пізніше 2 місяців з дня вчинення правопорушення та за умовою очевидності такого правопорушення).
Позивач також зазначив, що з 01.01.2011р. набув чинності Закон України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на підставі якого втратили чинність ч. 1-9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до положень Закону України №3609-VІ від 07.07.2011р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших Законів України», зокрема, до абз. 2 та 3 ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого фінансові санкції, штраф та пеня й адміністративні стягнення, а також стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - не застосовуються. Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, визначених абз. 2 ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не сплачені суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню.
Крім того, позивач вважає, що право оскарження рішень органів Пенсійного фонду України встановлено ст. 105 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до Закону України «Про звернення громадян». За вимогами ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Разом з тим, позивач вважає, що, приймаючи рішення №11621/09-10 від 22.05.2012 р. Пенсійного фонду України порушило норми Закону України «Про звернення громадян» та Указ Президента України «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування» від 7 лютого 2008 року №109/2008 у вигляді забезпечення права позивача на звернення та отримання обґрунтованої відповіді.
Відповідач, Управління ПФУ в м. Феодосія АР Крим, проти позову заперечує та зазначає, що позивачем помилково трактуються норми діючого законодавства в частині визначення підстав та строків нарахування штрафних санкцій за порушення норм пенсійного законодавства; помилково трактуються положення щодо підстав виникнення обов'язків страховика за положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Положення ст. 13 зазначеного закону щодо втрати статусу застрахованої особи можуть бути застосовані лише у випадку, якщо особа, якій була призначена пенсія, не продовжує працювати. Оскільки позивач зареєстрований у встановленому законом порядку суб'єктом господарювання, то відповідно до положень п. «б» ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» ОСОБА_1 відноситься до зайнятого (працюючого) населення. Таким чином, відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» статус застрахованої особи буде зберігатися за позивачем до припинення підприємницької діяльності в розумінні положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Разом з тим, відповідно до положень Постанови Правління Пенсійного фонду України №21-Б від 27.09.2010р. «Про затвердження Порядку взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», особа, яка вирішила припинити підприємницьку діяльність повинна надати до Пенсійного фонду звіт стосовно нарахованих сум єдиного внеску страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, акт перевірки органу державної податкової служби, після чого припиняється розрахунок з органами Пенсійного фонду. Відповідач звертає увагу на те, що звіти позивачем за 2004-2010 роки були надані до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим лише 15.03.2012р., тобто з порушенням строків, передбачених Порядком, затвердженим Правлінням Пенсійного фонду України. Зазначений факт зафіксований актом про несвоєчасне подання звітності №44 від 23.03.2012р., у зв'язку з чим до позивача були застосовані штрафні санкції в розмірі 1020,00 грн. рішенням про застосування штрафних санкцій від 26.03.2012р. №204. Актом №74 було зафіксовано несвоєчасне подання звітності за 2010р., у зв'язку з чим до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 170,00 грн. рішенням про застосування штрафних санкцій від 26.03.2012р. №205. Санкції були застосовані на підставі п.п. 5,9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Щодо посилань позивача на положення України №3609-VІ від 07.07.2011р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших Законів України», Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим зазначає, що списанню підлягають лише фінансові санкцій, які вже були застосовані, але не були сплачені до 01.01.2011р.
Під час розгляду справи позивачем було заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Державного реєстратора Феодосійської міської ради, в задоволенні якого було відмовлено усною ухвалою від 17.09.2012 р., постановленою без виходу до нарадчої кімнати.
Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим у судове засідання не з'явилося, однак направило до суду клопотання з проханням розглянути справу без участі представника, за наявними в матеріалах справи документами.
Пенсійний фонд України явку представника у судове засідання не забезпечив, заперечення на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та надав додаткові письмові пояснення, які були долучені судом до матеріалів справи.
Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, заслухавши представника позивача, суд
ОСОБА_1 (надалі - позивач) є фізичною особою - підприємцем, зареєстрованим 06.04.1999р. за номером запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 2 145 017 0000 008916.
15.03.2012р. Управлінням Пенсійного фонду України був складений акт №74 про несвоєчасне надання звітності, відповідно до якого було встановлено, що позивач (реєстраційний номер в ПФУ 07113332) несвоєчасно надав звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2010 рік, а саме - 15.03.2012р., в той час, як відповідно до вимог п. п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону №1058 річний звіт про нарахування та сплату сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування подається не пізніше 1 квітня року, наступного за звітним (а. с. 22, 107).
Відповідно до висновків акта перевірки, відповідальність за зазначене порушення передбачена п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058.
На підставі зазначеного акта перевірки, Управлінням ПФУ в м. Феодосія АР Крим 26.03.2012р. було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України за №205, яким на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону №1058, розділу VІІІ Закону №2464, за несвоєчасне подання позивачем звіту про нарахування та сплату сум страви внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік, до позивача були застосовані фінансові санкції в розмірі 170,00 грн. (а. с. 25).
23.03.2012р. Управлінням ПФУ в м. Феодосія АР Крим був складений акт за №44 про несвоєчасне надання звітності, відповідно до якого було встановлено, що позивач несвоєчасно подав звіти про нарахування та сплату сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2004-2009р.р., а саме: 15.03.2012р., в той час, як відповідно до вимог п.п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІV річний звіт про нарахування та сплату сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування подається не пізніше 1 квітня року, наступного за звітним (а. с. 89, 110).
Відповідно до висновків акта перевірки, відповідальність за зазначене порушення передбачена п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону №1058.
На підставі зазначеного акта перевірки Управлінням ПФУ в м. Феодосія АР Крим було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України за № 204, яким на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону №1058, розділу VІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VІ, за несвоєчасне подання позивачем звіту про нарахування та сплату сум страви внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування за 2004-2009р.р., до позивача були застосовані фінансові санкції в розмірі 1020,00 грн. (а. с. 23).
Не погодившись з рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій, позивач звернувся до Управління ПФУ в АР Крим зі скаргою та просив скасувати як необґрунтовані та протизаконні рішення Управління ПФУ в м. Феодосія АР Крим від 26.03.2012р. №№204, 205 з підстав, зазначених у позовній заяві. Крім того, позивач просив зобов'язати Управління ПФУ в м. Феодосія АР Крим виконати норми Закону №1058 шляхом зняття позивача з обліку як страховика та платника страхових внесків за самого себе. У випадку незгоди з висновками скарги, позивач просив надати роз'яснення на його адресу з юридичним обґрунтуванням відповіді (а. с. 29-32).
Головне управління ПФУ в АР Крим 19.04.2012р. надало відповідь за вих. №3134/06-16, відповідно якої повідомило позивачеві, що як суб'єкт підприємницької діяльності позивач є страхувальником відповідно до п. 1 ст. 14 Закону №1058, а відтак, згідно п. 4 п. 2 ст. 17 Закону №1058, зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом. Сума штрафних (фінансових) санкцій розрахована відповідно до положень п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону №1058.
Додатково позивачеві було роз'яснено, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011р. №3609-VІ з 06.08.2011р. фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком, інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (а. с. 33).
25.04.2012 р. позивач звернувся зі скаргою до Пенсійного фонду України та просив визнати незаконними та необґрунтованими рішення Управління ПФУ в м. Феодосія в АР Крим №№204, 205 від 26.03.2012р.; надати вказівку Управлінню ПФУ в м. Феодосія, що воно зобов'язано чітко виконувати норми Конституції України та Законів, а саме: в даному конкретному випадку вимог ч. 2 абз. 4 ст. 13, п. 5 ст. 14, ч. 6 ст. 15 Закону №1058, на таких підставах зняти позивача з обліку страховика «самого себе» та платника страхових внесків за «самого себе» та провести перерахунок пенсійних виплат. Крім того, позивач просив вжити заходів стосовно начальника Управління ПФУ в м. Феодосія АР Крим О. Л. Михайлової за фактом неналежного контролю а дотриманням законодавства України посадовими особами Управління ПФУ в м. Феодосія. Крім того, позивач просив з'ясувати причини неналежного юридичного забезпечення Управління ПФУ в м. Феодосія, розглянути питання щодо відповідності начальника юридичного відділу Н. В. Грушевської зайнятій посаді (а. с. 34-39).
22.05.2012р. за вих. №11621/09-10 Пенсійний фонд України надав відповідь на скаргу позивача та роз'яснив позивачеві, що розгляд скарг та звернень громадян та юридичних осіб органами пенсійного фонду врегульований Порядком розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладання штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплати недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою Управління Пенсійного фонду України 19.12.2003р. №21-2 (а. с. 40).
В зазначеній відповіді було роз'яснено порядок та строки оскарження рішень про застосування фінансових санкцій, а також надано позивачеві відповідь, що за матеріалами, які були надані позивачем для розгляду скарги було встановлено, що ГУ ПФУ в АР Крим було правомірно винесено рішення про повернення скарги без розгляду у зв'язку з порушенням п. 1.5 п. 1 Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладання штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплати недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою Управління Пенсійного фонду України 19.12.2003р. №21-2. Оскільки скарга була подана з порушенням строків та порядку її подачі, а рішення про повне або часткове задоволення або незадоволення скарги не приймалося, підстав для подання повторної скарги до Пенсійного фонду України у позивача не має. Скарга була повернена позивачеві із роз'ясненням, що подальший адміністративний порядок оскарження діючим законодавством не передбачений, у зв'язку з чим рішення може бути оскаржено в судовому порядку.
10.05.2012 р. Управлінням ПФУ в м. Феодосія АР Крим була винесена вимога про сплату боргу №Ф-693 на суму 1190,00 грн. (а .с. 27).
08.06.2012р. Управлінням ПФУ в м. Феодосія АР Крим була винесена вимога про сплату боргу №Ф-780 на суму 1190,00 грн. (а. с. 28).
Не погодившись зі вказаними діями та рішеннями Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим та Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом.
Розглянувши матеріали справи, зміст та підстави позовних вимог, судова колегія вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню через наступне.
Згідно зі статтею 5 Закону № 1058 ним врегульовані відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом були визначені принципи і структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.
Відповідно до статті 11 Закону №105 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 14 Закону №1058 страхувальниками відповідно до цього Закону є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №1058 участь застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування припиняється у разі якщо застрахованій особі відповідно до цього Закону призначено пенсію і вона не продовжує працювати або якщо застрахована особа відповідно до цього Закону набула права на довічну пенсію чи одноразову виплату.
Отже, припинення участі застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у разі призначення такій особі пенсії стосується лише тих випадків, коли така особа не продовжує працювати.
При цьому посилання позивача на підставу припинення участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у вигляді набуття права на права на довічну пенсію суд вважає непереконливими, оскільки згідно зі статтею 1 Закону №1058 під довічною пенсією (ануїтететом) розуміється пенсійна виплата за рахунок коштів, що обліковуються на накопичувальному пенсійному рахунку застрахованої особи, а у випадках, передбачених законом, - на індивідуальному пенсійному рахунку учасника недержавного пенсійного фонду, сума та порядок виплати якої визначаються в договорі страхування довічної пенсії, укладеному із страховою організацією, що сплачується особі після досягнення нею пенсійного віку, передбаченого цим Законом, або членам її сім'ї чи спадкоємцям у випадках, передбачених цим Законом. Отже, наведений випадок не стосується спірних правовідносин.
В свою чергу, суд зазначає, що у спірних відносинах після призначення позивачеві пенсії за віком він не втратив статус застрахованої особи, у відповідності зі статтею 13 Закону №1058, оскільки будучи суб'єктом підприємницької діяльності, набув цей статус з інших підстав. При цьому, матеріали справи свідчать, що у відповідному статусі позивач перебував як на момент вчинення порушення у вигляді ненадання звітності до Управління Пенсійного фонду, так і на момент прийняття відповідачем спірних рішень та винесення вимог.
Згідно з частиною 3 статті 13 Закону України №1058 особа, яка припинила участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, може поновити свою участь у цьому виді страхування з набуттям нею статусу, згідно з яким вона підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до цього Закону або шляхом укладення в установленому цим Законом порядку договору про добровільну участь.
Таким чином, Законом встановлено, що у випадку наявності у позивача статусу суб'єкта підприємницької діяльності, він поновлює свою участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування як застрахована особа на підставі пункту 3 статті 11 та частини третьої статті 13 Закону № 1058-IV.
Більш того, суд зазначає, що поняття «застрахована особа» та «страхувальник» не є тотожними. Так, згідно зі статтею 1 Закону України №1058 під застрахованою особою розуміється фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. При цьому, страхувальниками вважаються роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону. Порядок узяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців як платників страхових внесків був затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 10 жовтня 2006 року N 14-4 (яка була чинною до 01.01.2011 р.). На теперішній час відповідна процедура врегульована Порядком взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року N 21-6. Таким чином, навіть припинення участі застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування не означає, що такі особи автоматично втрачають статус страхувальників.
Крім того, колегія суддів вважає, що неспроможніми є висновки позивача щодо відсутності у нього обов'язків страхувальника за Законом №1058, у зв'язку з тим, що він був платником єдиного податку, який здійснював свою господарську діяльність відповідно до Указу Президента від 3 липня 1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", а тому не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Закон №1058 регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (стаття 5). Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить.
Статтею 18 Закону №1058 закріплено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, з яких складається система оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Відповідно до пункту 16 Розділу ХУ «Прикінцеві положення» Закону №1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таким чином, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановлені пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати. Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування осіб, які працюють у суб'єктів підприємницької діяльності - платників єдиного податку, не залежить від статусу платника податку.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону №1058 (в редакції станом на період, за який позивачем не була подана звітність) страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Згідно з пунктом 11.12 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1 (в редакції станом на 2004-2009 р.р.), платники, зазначені в підпункті 2.1.3, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) пункту 2.1 цієї Інструкції, подають до органу Пенсійного фонду до 1 квітня, наступного за звітним роком річний звіт про нараховані та сплачені суми фіксованого розміру страхових внесків за формою згідно з додатком 26 цієї Інструкції.
При цьому, відповідно до пункту 11.13 цієї Інструкції розрахунок подається платником незалежно від стану його фінансово-господарської діяльності. Отже, нездійснення позивачем підприємницької діяльності впродовж 2004-2011 років не звільняло його від обов'язку подавати звітність до органів Пенсійного фонду України.
Крім того, суд також вважає непереконливими посилання позивача на частину 15 статті 106 Закону України №1058, якою передбачено, що фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються. Отже, наведена норма врегульовує питання звільнення від фінансових санкцій за несплату внесків, у той час як у спірній ситуації штрафні санкції були застосовані за неподання звітності до органу Пенсійного фонду України.
Разом з тим, судова колегія погоджується з твердженнями позивача щодо того, що у відповідача - Управління ПФУ в м. Феодосія АР Крим, були відсутні підстави для застосування положень п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону №1058 через наступне.
Як було зазначено вище, згідно з ч. 4, 6 ст. 17 Закону №1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески та подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом;
Відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють доставку пенсій, та їх посадових осіб було передбачено ст. 106 Закону №1058.
Так, відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону №1058 (в редакції на час вчинення правопорушення) на страхувальників за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Проте, Законом № 2464 внесені зміни до Закону №, зокрема, виключено п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до п. 1 Розділу VIII Закону №2464 цей Закон набрав чинності з 1 січня 2011 року.
Таким чином, на момент прийняття позивачем рішень №№ 204, 205 від 26.03.2012 року про застосування до відповідача фінансових санкцій, норми, що передбачали відповідальність за не сплату (несвоєчасну сплату), не перерахування (несвоєчасне перерахування) страхових внесків, а саме п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону №1058, втратили чинність.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1/99-рп надано роз'яснення про те, що ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.
В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.
Таким чином, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.
Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464 передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
З аналізу наведеної норми чинного законодавства вбачається, що органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону №1058 лише в частині недоїмки, штрафу та пені, які виникли у період до 01.01.2011 року.
Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону №1058 та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону №2464.
Проте, органи пенсійного фонду з 01.01.2011 року не вправі за порушення, вчинені до 01.01.2011року, нараховувати штрафи та пеню, передбачені статтею 106 Закону №1058, оскільки передбачені цією нормою склад правопорушень та санкції за їх вчинення втратили чинність, у зв'язку з чим їх застосування з 01.01.2011 року суперечить статті 58 Конституції України, не зважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону №2464.
Застосування відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення норми, яка втратила чинність, суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.
Таким чином, адміністративний позов в частині оскарження рішень про застосування фінансових санкцій від 26.03.2012р. №№204, 205 на загальну суму 1190,00 грн. та вимог від 10.05.2012р. про сплату боргу №Ф-693 на суму 1190,00 грн. та від 08.06.2012р. №Ф-780 на суму 1190,00 грн., підлягають задоволенню.
При цьому судова колегія вважає, що з метою належного захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача, в порядку ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України рішення про застосування фінансових санкцій від 26.03.2012р. №№204, 205 на загальну суму 1190,00 грн. та вимог від 10.05.2012р. про сплату боргу №Ф-693 на суму 1190,00 грн. та від 08.06.2012р. №Ф-780 на суму 1190,00 грн. мають бути визнані протиправними та скасовані.
Стосовно вимоги позивача про визнання судом порушення Управлінням ПФУ в м. Феодосія норми ст. 19, ст. 68 Конституції України; абз. 4 ч. 1 ст. 13; п. 5 ст. 14; ч. 1,4,6 ст. 15; п. 10 ч. 1 ст. 16; п. 4 ч. 2 ст. 17 (яка діяла до 01.01.2011р.); ч. 1 ст. 21; п. 8, 19 ч. 2 ст. 64; ч. 2 ст. 106 (яка діяла до 01.01.2011р.) Закону України №1058-ІV від 09.07.2003р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає, що відповідні вимоги не направлені безпосередньо на захист прав, свобод та інтересів позивача, оскільки не призводять до поновлення порушеного права. Так, належним способом захисту у даному випадку є саме визнання протиправними та скасування рішень та вимог Управління ПФУ в м. Феодосія АР Крим. Отже, правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Позовні вимоги щодо визнання судом порушення Пенсійного Фонду України ч. 2 ст.6; ст. 40; ст. 68 Конституції України, порушення Законів України "Про звернення громадян", "Про інформацію" задоволенню не підлягають через наступне.
Відповідно до преамбули Закону України «Про інформацію» цей Закон регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.
Судова колегія не вбачає, а позивачем не наведено жодної переконливої підстави для встановлення порушення з боку відповідачів Закону України «Про інформацію» при розгляді ними скарг позивача.
Згідно преамбули Закону України «Про звернення громадян» цей закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 105 Закону №1058 застраховані особи та члени їхніх сімей мають право на оскарження дій (бездіяльності) страхувальників, виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб відповідно до законодавства про звернення громадян, а також у судовому порядку.
Страхувальники мають право на оскарження дій (бездіяльності) виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб у порядку підлеглості до вищого органу або посадової особи, а також у судовому порядку.
Відповідно до Постанови правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-2 «Про затвердження Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначеним Порядком (тут та надалі - Порядок №21-2) визначається процедура подання та розгляду органами Пенсійного фонду України (далі - Пенсійний фонд) скарг страхувальників при узгодженні ними вимог про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - вимога про сплату недоїмки), оскарження рішень про нарахування пені та накладення фінансових санкцій, передбачених частиною 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон); скарг банків на рішення про накладення фінансових санкцій, передбачених частиною 10 статті 106 Закону, та організацій, які здійснюють виплату і доставку пенсій, на рішення про накладення штрафів, передбачених частиною 11 статті 106 Закону.
Таким чином, скарги позивача надавалися як скарги страхувальника на дії виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб, а відтак, мали розглядатися не в порядку законодавства про звернення громадян, на чому наполягає позивач, а відповідно до Порядку №21-2, у зв'язку з чим не вбачає будь-яких порушень Пенсійним фондом України вимог чинного законодавства, оскільки відповідь на подану позивачем скаргу була надана ПФУ листом №11621/09-10 від 22.05.2012 р. (а. с. 40).
За таких обставин, позовні вимоги в цієї частині задоволенню не підлягають.
Позовні вимоги щодо зобов'язання УПФУ в м. Феодосія виключити ОСОБА_1 з реєстру платників страхових внесків, як застраховану особу та страховика самого себе з 26.01.2012р. на підставі абз. 4 ч. 1 ст. 13, п. 10 ч. 1 ст. 16 Закону України №1058-ІV від 09.07.2003р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", задоволенню не підлягають через наступне.
Відповідно до п. 5.2 Постанови правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року №21-6 «Про затвердження Порядку взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі отримання від державного реєстратора повідомлення про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності орган Пенсійного фонду в 10-денний термін проводить документальну перевірку платника єдиного внеску, що має найманих працівників, щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску. На основі акта перевірки платник єдиного внеску здійснює остаточні розрахунки.
Фізичні особи - підприємці, які не мають найманих працівників, подають до органу Пенсійного фонду звіт про нараховані суми єдиного внеску за період роботи у звітному році та копію акта перевірки органу державної податкової служби і здійснюють остаточні розрахунки.
Після проведення позапланової перевірки фізичної особи - підприємця, яка має найманих працівників, звірення розрахунків з платником єдиного внеску, проведення ним остаточного розрахунку та на підставі довідок про відсутність заборгованості із сплати страхових коштів, наданих фондами соціального страхування за формою згідно з додатком 6 до цього Порядку, орган Пенсійного фонду України складає довідку про відсутність заборгованості.
У разі якщо фізична особа - підприємець не здійснила розрахунки з Пенсійним фондом України або фонди соціального страхування надали органу Пенсійного фонду України рішення про відмову у видачі довідки про відсутність заборгованості із сплати страхових коштів за формою згідно з додатком 7 до цього Порядку за 10 днів до закінчення строку заявлення кредиторами своїх вимог фізичній особі - підприємцю, орган Пенсійного фонду України видає такій особі рішення про відмову у видачі довідки про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів до Пенсійного фонду України і фондів соціального страхування за формою згідно з додатком 8 до цього Порядку.
Відповідно до п. 5.3 зазначеного Порядку після одержання від державного реєстратора відомостей з реєстраційної картки про державну реєстрацію припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця органи Пенсійного фонду знімають з обліку платника єдиного внеску, що фіксується у журналі обліку платників єдиного внеску та реєстрі страхувальників, та безоплатно надсилають йому поштою з повідомленням про вручення не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця повідомлення про зняття з обліку такої особи за формою згідно з додатком 5.
Справа такого платника єдиного внеску здається до архіву органу Пенсійного фонду після закінчення звітного року.
Таким чином, діючим законодавством передбачений певний порядок зняття з обліку фізичної особи-підприємця виключно за відомостями державного реєстратора про проведення державної реєстрації припинення фізичної особи - підприємця.
При цьому, суд вважає необґрунтованими твердження позивача про те, що відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону №1058 на страхувальників, визначених п. 5 ст. 14 Закону №1058, не розповсюджується Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", оскільки такий висновок був зроблений на невірному розумінні положень чинного законодавства України.
Так, зазначеною частиною 4 статті 15 Закону №1058 закріплено, що взяття на облік до Пенсійного фонду страхувальників, зазначених у статті 14 цього Закону, здійснюється у такому порядку:
- для юридичних осіб, незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців, зазначених у пунктах 1 - 4 статті 14 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей територіальними органами Пенсійного фонду;
- для страхувальників, зазначених у пунктах 1 - 5 статті 14 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - у порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви.
Отже, вказана норма встановлює порядок взяття страхувальників на облік до Пенсійного фонду, в залежності від того, чи розповсюджується на осіб дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", проте не встановлює випадки такого нерозповсюдження. Відповідні випадки закріплені безпосередньо самим Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". В свою чергу, ОСОБА_1 був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, що підтверджується випискою серії ААВ №407243 від 26.01.2012 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не заперечується сторонами, та свідчить про поширення на позивача дії Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Як вже зазначалося судовою колегією вище, доказів щодо припинення державної реєстрації позивача, як фізичної особи - підприємця на час розгляду справи суду не надано, а відтак вимоги позивача про спонукання УПФУ в м. Феодосія виключити ОСОБА_1 з реєстру платників страхових внесків, як застраховану особу та страховика самого себе з 26.01.2012р. є передчасними, заявленими без вчинення всіх необхідних дій, передбачених відповідним Порядком для зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України. Звідси, зазначені позовні вимоги є превентивним способом захисту права, що виключається за приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 124 Конституції України.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
В судовому засіданні 24.09.2012 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови, а постанова у повному обсязі складена 25.09.2012 року.
Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим про застосування фінансових санкцій від 26.03.2012р. №204 в сумі 1020,00 грн.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим про застосування фінансових санкцій від 26.03.2012р. №205 в сумі 170,00 грн.
4. Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим від 10.05.2012р. про сплату боргу №Ф-693 в розмірі 1190,00 грн.
5. Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим від 08.06.2012р. №Ф-780 в розмірі 1190,00 грн.
6. В інший частині в позові відмовити.
7. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, АДРЕСА_1) 107,30 грн. судового збору шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Судді Дудін С.О.
Маргарітов М.В.
Яковлєв С.В.