вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
21 серпня 2012 р. 09:50 Справа №2а-8462/12/0170/31
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення 1119,92 грн.
Суть справи:
Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 суми заборгованості в розмірі 1119,92 грн.
Позовні вимоги мотивовані положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалами суду від 02.08.2012 р. було відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
20.08.2012р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшло клопотання від позивача про розгляд справи у відсутність представника позивача. Позовні вимоги позивач підтримав у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, письмові заперечення проти позову не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про отримання поштового відправлення.
Розгляд справи відкладався в порядку ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, та приймаючи до уваги те, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 3 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.
Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. N 1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря. На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі в м. Сімферополі АР Крим за реєстраційним номером 15-11-13497.
Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. №1058-IV (далі - Закон №1058) із відповідними змінами та доповненнями.
Згідно ст. 1 Закону №1058 страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Законом України "Про внесення змін до Законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 2461-VI від 08.07.10 р. було внесено зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. №1058-IV, у тому числі до п.8 розділу ХV Прикінцеві положення.
Розділом другим Закону № 2461 передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня опублікування.
Судом встановлено, що Закон № 2461 опублікований у офіційному виданні 17.07.2010 року -"Голос України" № 131 від 17.07.2010 року.
Так відповідно до п.п. 4 п.8 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. №1058-IV зі змінами та доповненнями у редакції Закону № 2462-VI від 08.07.10 р., до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду (крім підпункту 5, який діє протягом строку, визначеного Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників" від 24 червня 2004 року) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Статтею 1 Закону № 1058 передбачено, що мінімальний страховий внесок - це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Відповідно до п.1 ст.18 Закону № 1058 розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно з п.2 ст.4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997, № 400/97-ВР (зі змінами та доповненнями станом на період розрахування відповідачем страхових внесків) на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених пунктом 1 статті 1 цього Закону, - 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону.
У відповідності до ст.53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" № 2154-VI від 27.04.10 р. (зі змінами та доповненнями станом на період розрахування відповідачем страхових внесків) мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01 липня 2010 р. встановлена у розмірі 888 грн., з 01 жовтня 2010 р. у розмірі 907 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що позивач є фізичною осою - суб'єктом підприємницької діяльності, є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та відповідно до вищенаведених норм зобов'язаний сплачувати мінімальний страховий внесок за період 2010 р. у розмірі: січень-червень 2010р. - 84 грн.; по 294,82 грн. за липень, серпень, вересень 2010р. (888 грн.х 33,2%) по 301,12 грн.; за жовтень, листопад 2010р. (907 грн. х 33,2%) та 306,10 за грудень 2010р. (922 грн. х 33,2%), виходячи з суми мінімальної заробітної плати, встановленої у цей період Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" № 2154-VI від 27.04.10 р. (жовтень, листопад 907 грн., грудень 922 грн.) та ставкою збору для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, встановленою Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР (33,2 відсотка).
Згідно із звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Органів Пенсійного фонду України за 2010р. відповідачем самостійно нараховане внесків в розмірі 2296,80 грн.
У зв'язку з частковою сплатою заборгованості, відповідно до особового рахунку відповідача - стосовно залишку заборгованості, позивачем 11.05.2011р. була винесена вимога за №Ю-839 на суму 1119,92 грн., яка була отримана відповідачем під розпис 13.05.2012р., доказів з оскарження якої відповідачем суду під час розгляду справи не надано.
Відповідно до матеріалів справи, розрахунку позовних вимог та картки особового рахунку відповідача, заборгованість станом на час звернення позивача з адміністративним позовом до суду становить 1119,92 грн.
Частиною 2 ст. 106 Закону встановлено, що суми страхових внесків, своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону територіальні органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно до п. 2, 3 ч. 3 ст. 106 Закону вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 106 Закону страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, вимога позивача у встановленому законом порядку не оскаржена, заборгованість у добровільному порядку відповідачем не сплачена.
Відповідно до п.5,6 п.7 Розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» N 2464-VI від 08.07.2010р., який набрав чинності з 01.01.2011р. стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Відповідач не надав суду заперечення на позов або доказів погашення заборгованості зі сплати страхових внесків, у той час як відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
За таких обставин позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим підлягають задоволенню у повному обсязі, тому що не суперечать чинному законодавству та підтверджуються матеріалами справи.
Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК (95013, м. Сімферополь, вул. Дм. Ульянова, 10, ЄДРПОУ 22300458) на р/р 25607010048701 в КРУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 324805, заборгованість у розмірі 1119,92 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Дудін С.О.