вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
21 серпня 2012 р. о 11:53 Справа №2а-8723/12/0170/31
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Дудіна С. О., суддів Пакет Т. В. та Аблякімова Е. Е., при секретарі Сидельовій М. В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в АР Крим
до Головного управління Державної казначейської служби України в АР Крим
до Державної казначейської служби України
про визнання протиправними дій
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідачів - 1) - Матюшева К. П., довіреність №02-22/1574 від 15.11.11, посвідчення №01749; 2) Гетманчук І. І., довіреність №11.027/06 від 60.01.2012р., посвідчення №946; 3) не з'явився
Суть справи:
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим та просить визнати незаконними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в АР Крим з утримання податку на доходи фізичних осіб у розмірі 22318 грн. під час виплати судді у відставці ОСОБА_1 суми вихідної допомоги, відповідно до статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; повернути з місцевого бюджету м. Ялта та бюджету Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_1 неправомірно утриманий податок на доходи фізичних осіб у розмірі 22 318 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями щодо рівню незалежності суддів, гарантування матеріального і соціального їх забезпечення,а, відтак, соціальний захист не може бути знижений без відповідної компенсації. Таким чином, на думку позивача, вихідна допомога судді не підлягає зменшенню, зокрема, шляхом утримання з такої допомоги податку на доходи фізичних осіб. Крім того, позивач зазначає, що передбачена ст. 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» вихідна допомога при виході суддів у відставку є державною допомогою, а, відтак, відповідно до п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України не включається до складу оподатковуваного доходу платника податку.
21.08.2012р. позивач надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю за наявними у справі матеріалами.
Перший відповідач проти позову заперечує та вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. Так, відповідач вважає, що ст. ст. 67,68 Конституції України встановлюють обов'язковість сплати кожного податків і зборів в порядку, розмірах, встановлених діючим законодавством. Крім того, відповідач вважає, що за приписами ст. 165 Податкового кодексу України суми грошової (вихідної) допомоги при виході на пенсію (відставку) не входять до переліку сум, які не включаються до оподатковуваного доходу. Таким чином, відповідно до ст. ст. 163, 164 Податкового кодексу України грошова (вихідна) допомога при виходів суддів у відставку у відповідно до статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є такою, що підлягає оподаткуванню податковим з доходів фізичних осіб.
Другий відповідач у судовому засіданні проти позову усно заперечував.
Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, заслухавши представників відповідачів, суд
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, судді у відставці згідно наказу Ялтинського міського суду АР Крим від 15.05.2012р. №16-87/К нарахована та виплачена вихідна допомога у розмірі 10 місячних суддівських винагород у сумі 131280,00 грн., з якої утримано подат ок з доходів фізичних осіб у сумі 22317,60 грн.
Позивач не погоджуючись з діями Територіального управління Державної судової адміністрації в АР Крим щодо утримання податку з доходів фізичних осіб з суми нарахованої йому вихідної допомоги оскаржив їх до суду.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень ат у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Наявність спору, пов'язаного з проходженням публічної служби суб'єктів владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, обумовлюють розгляд даної справи в межах адміністративного судочинства і визначають різновиди (напрями) дослідження спірних правовідносин, а саме податкових правовідносин, пов'язаних з публічною службою та пов'язаних зі здійсненням суб'єктами владних повноважень владних управлінських функцій.
В розумінні п. 15 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України професійна діяльність суддів є публічною службою.
Конституційні засади правосуддя закріплені розділом 8 Конституції України. Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також встановлення загального порядку забезпечення діяльності судів та регулювання інших питань судоустрою визначається Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян.
Стаття 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачає забезпечення незалежності суддів, яка, серед іншого, забезпечується матеріальним, побутовим і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 вказаного Закону судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 02.12.2010 р. N 2756-VI).
З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, ст. 165 якого визначає перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
Згідно п.п. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов трудового договору.
Враховуючи викладене, суд вважає, що виплати суддям, які пішли у відставку, вихідної допомоги за своєю суттю є фінансовою допомогою і зазначений дохід відноситься до доходів у вигляді винагороди, яка не виключаються із складу загального оподатковуваного доходу згідно з нормами п. 165. 1 ст. 165 Податкового кодексу України оскільки винятки, передбачені цим пунктом, не поширюється на виплату заробітної плати, грошової (вихідної) допомоги при виході на пенсію (у відставку) та виплату, пов'язану з тимчасовою втратою працездатності.
У зв'язку з цим суми щомісячного грошового утримання судді, який має право на відставку, включаються до його загального місячного оподатковуваного доходу, який оподатковується за ставками, встановленими п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України.
Додатково, суд вважає за необхідне зауважити, що твердження позивача стосовно того, що оподаткування вихідної допомоги суддів у відставці є порушенням принципів незалежності суддів, є передчасними та такими, що викладені без повного врахування норм діючого законодавства, через наступне.
Незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядок їх обрання або призначення на посаду та звільнення посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захисту їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпеченням державною особистої безпеки суддів та їхніх сімей; гарантування фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового та соціального захисту; забороною суддям належати до політичній діяльності, мати представницький мандат, займатися за сумісництвом певними видами діяльності; притягненням до юридичної відповідальності винних осіб за неповагу до суддів і суду; суддівським самоврядуванням.
Отже, особливий порядок фінансування суддів та судів є лише однієї зі складових гарантій їх незалежності, механізм якої встановлений ч. 1 ст. 130 Конституції України, як обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів шляхом окремого визначення у Державному бюджеті України видатків на утримання судів. При цьому, видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією України і не можуть бути скорочені органами законодавчої або виконавчої влади нижче того рівня, який забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя згідно із законом.
Зазначене прямо стосується факту фінансування й не застосовується до порядку оподаткування, який встановлюється, зокрема Податковим кодексом України. Крім того, виходячи з приписів ч. 1 ст. 24, п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України система оподаткування встановлюється виключно законами України, а громадяни, маючи рівні конституційні права і свободи, не можуть отримувати привілейовані умови оподаткування або звільнятися від оподаткування залежно від роду професійної діяльності, якщо це прямо не передбачено діючим законодавством.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими не підтверджуються матеріалами справи та не підлягають задоволенню.
В судовому засіданні 21.08.2012 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови, а постанова у повному обсязі складена 23.08.2012 року.
Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Дудін С.О.
Суддя Пакет Т.В.
Суддя Аблякимов Е.Е.