Іменем України
30.11.2012 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
судді-доповідача - Кеміня М.П.,
суддів - Готри Т.Ю., Панька В.Ф.,
при секретарі: Балаж Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Берегівського районного управління юстиції в Закарпатській області на ухвалу Берегівського районного суду від 29 серпня 2012 року по справі за скаргою ПАТ «Кредобанк» на дії державного відділу державної виконавчої служби Берегівського районного управління юстиції, -
Зазначеною ухвалою скаргу ПАТ «Кредобанк» задоволено. Визнано дії районного відділу ДВС Берегівського РУЮ щодо винесення постанови від 27.06.2012 року про повернення виконавчого документа стягувачеві протиправними. Скасовано постанову заступника начальника відділу ДВС Берегівського РУЮ від 27.06.2012 року про повернення виконавчого документа стягувачеві. Зобов'язано заступника начальника відділу ДВС Берегівського РУЮ відновити виконавче провадження.
Відділ державної виконавчої служби Берегівського районного управління юстиції в Закарпатській області (далі - ДВС) в апеляційній скарзі ставить питання про скасування зазначеної ухвали. Зокрема, вказує на те, що власник предмета іпотеки - ОСОБА_2 помер. Станом на 27.06.2012 року спадщина ніким не прийнята. Під час проведення виконавчих дії встановлено, що жоден із боржників не являється власником майна предмета іпотеки.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у ДВС знаходився виконавчий лист від 31 січня 2012 року яким стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 36 789,83 доларів США. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок з господарськими спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9). На підставі даного виконавчого листа 20.03.2012 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.10). В подальшому, постановою від 27.06.2012 року повернуто виконавчий документ стягувачеві з підстав, передбачених п.6 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон).
Відповідно до ч.2 ст. 11 Закону державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Згідно п.6 ч.1 ст. 47 Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Аналіз зазначеної норми свідчить, що державний виконавець може повернути виконавчий лист із зазначених підстав за наявності одночасно двох умов: відсутність у боржника майна на яке необхідно звернути стягнення та безрезультатності проведених заходів щодо розшуку майна.
У виконавчому листі чітко зазначено нерухоме майно на яке потрібно звернути стягнення, а саме: житловий будинок з господарськими спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Ні державним ДВС, ні іншими учасниками виконавчого провадження не заперечується, що майно зазначене у виконавчому листі існує, тобто на нього може бути звернуто стягнення.
При цьому безпідставним є посилання апелянта на те, що після смерті власника предмета іпотеки, внаслідок неприйняття спадщини, жоден із боржників не являється власником майна предмета іпотеки виходячи з наступного.
Як вбачається з рішення Берегівського районного суду від 31.01.2012 року, на підставі якого виданий вищезазначений виконавчий лист, судом першої інстанції при розгляді справи враховано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 іпотекодавець ОСОБА_2 помер.
Судом встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (боржники за виконавчим листом) прийняли спадщину згідно ст. 1261 ЦК України.
На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що до даних осіб, відповідно до ст. 23 ЗУ «Про іпотеку», ст.ст. 1216, 1218 ЦК України перейшли всі права та обов'язки ОСОБА_2 як іпотекодавця.
Тобто, при вирішенні справи Берегівський районний суд врахував факт смерті іпотекодавця, дав йому належну правову оцінку та дійшов висновку про можливість задоволення вимог ПАТ «Кредобанк» за рахунок предмета іпотеки.
Дане рішення набрало законної сили, а тому обставини встановлені ним не підлягають доказуванню (ч.3 ст. 61 ЦПК України).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у боржника ОСОБА_5 наявне певне майно, а саме дві земельні ділянки та трактор Т-25 (а.с.15, 16), що унеможливлює повернення виконавчого листа стягувачеві на підставі п.6 ч.1 ст. 47 Закону.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність дій державного виконавця та задовольнив скаргу ПАТ «Кредобанк».
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення ухвали суду першої станції без змін.
Керуючись статтями 11, 47 ЗУ «Про виконавче провадження», статтями 307, 312-315, 387 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Берегівського районного управління юстиції в Закарпатській області відхилити.
Ухвалу Берегівського районного суду від 29 серпня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, після чого протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач
Судді