83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
22.11.12 р. Справа № 5006/13/93/2012
Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь»-металургійний завод», м. Донецьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський завод Станкомаш», Донецька обл., м. Краматорськ
про: стягнення 6368грн.64коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Чумаков А.В. (за довіреністю № 831 від 29.04.2011р.)- заст.начальника юр. відділу
від відповідача: Бубнова Т.О. (за довіреністю б/н від 01.11.2012р.)-представник.
До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь»-металургійний завод», м. Донецьк (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський завод Станкомаш», Донецька обл., м. Краматорськ (далі - відповідач) про стягнення пені за прострочку поставки продукції за договором № 3300003761 від 01.06.2011р. у розмірі 6368грн.64коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятого на себе за договором поставки № 3300003761 від 01.06.2011р. зобов'язання щодо своєчасної поставки узгодженого сторонами товару.
В судовому засіданні 22.11.2012р. позивач підтримав позовні вимоги, відповідач підтвердив, що спірний товар дійсно не був поставлений позивачу. Сторони повідомили про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної позиції зі спору, вважають що матеріали справи є достатніми для прийнятті рішення зі спору.
Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
Вислухавши під час судового засідання представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:
01.06.2011р. між Приватним акціонерним товариством «Донецьксталь»-металургійний завод», м. Донецьк (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Краматорський завод Станкомаш», м. Краматорськ (постачальником) був укладений договір поставки № 3300003761, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити згідно умовам даного договору продукцію виробничо-технічного призначення, іменовану в подальшому товар. Номенклатура, кількість, ціна, строк та умови поставки товару обумовлюються сторонами в додатку та/або додатковій угоді, які являються невід'ємною частиною даного договору.
Згідно із п. 4.1 вказаного договору умови та місце фактичної поставки (передачі) товару обумовлюються сторонами в додатку та/або додатковій угоді. Вантажоодержувачем товару являється покупець, якщо інше не обумовлено в додатку та/або додатковій угоді. Момент переходу права власності на товар визначається у відповідності з умовами поставки.
Відповідно до п. 7.3 договору у випадку порушення строків поставки товару постачальник виплачує покупцю пенею в розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожний день прострочення.
Пунктом 8.1 договору сторони погодили, що даний договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2011р.
У виконання умов п.1.1 договору поставки № 3300003761 від 01.06.2011р. сторони уклали Додаткову угоду № 3 від 30.12.2011р. до договору, якою визначили номенклатуру, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість товару, а саме постачальник зобов'язаний був передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах договору гідроциліндр кресл. 04-13.16.00.00 Асб, кількістю 2 штуки, загальною вартістю 79608грн.00коп.
Пунктом 2 вказаної Додаткової угоди сторони встановили наступний порядок оплати товару: 50% від вартості партії товару перераховується в формі передоплати, 50% від вартості партії товару перераховується протягом 5 днів з дати поставки товару та отримання покупцем рахунку.
У пункті 3 Додаткової угоди № 3 від 30.12.2011р., що є невід'ємною частиною договору поставки № 3300003761 від 01.06.2011р., сторони визначили, що поставка товару здійснюється протягом 80 днів після 50% передоплати.
В обґрунтування заявлених вимог позивач у позові посилається на те, що протягом 13.03.2012р.-03.05.2012р. перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 39804грн.00коп., однак поставка товару так і не була здійснена відповідачем.
Позивач звернувся до відповідача з претензію № 17/47пр від 10.09.2012р., яка залишена без відповіді та задоволення, що і призвело до звернення позивача з даним позовом до суду.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:
Предметом даного позову є стягнення з відповідача суми пені в розмірі 6368грн.64коп., підставою позову є укладений між сторонами договір поставки № 3300003761 від 01.06.2011р.
Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою містить усі необхідні та істотні умови договору поставки. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.
Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.
Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок продавця передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Таким чином, згідно з укладеним між сторонами договором поставки № 3300003761 від 01.06.2011р. у відповідача виник обов'язок поставити та передати у власність товар у визначений строк, а у позивача - прийняти цей товар та оплати.
За умовами пункту 3 Додаткової угоди № 3 від 30.12.2011р. до вказаного договору відповідач зобов'язався поставити товар протягом 80 днів після 50% передоплати.
В свою чергу, позивач відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень № 4562 від 13.03.2012р., № 5052 від 19.03.2012р., № 7389 від 17.04.2012р., № 7844 від 20.04.2012р., № 8410 від 26.04.2012р., № 8555 від 27.04.2012р., № 8637 від 28.04.2012р., № 8726 від 03.05.2012р. перерахував на рахунок відповідача попередню оплату за гідро циліндри за договором № 3300003761 від 01.06.2011р. у загальному розмірі 39804грн. 00коп., тобто 50% вартості погодженого сторонами в Додатковій угоді № 3 від 30.12.2011р. до договору товару.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
З врахуванням змісту п. 3 Додаткової угоди № 3 від 30.12.2011р. до договору кінцевий термін виконання відповідачем обов'язку щодо поставки продукції позивачу настав 21.07.2012р.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не надав суду належних доказів в розумінні норм ст.ст. 33, 34, 36 ГПК України поставки товару у обумовлені сторонами строки, факт не поставки продукції підтверджений представником відповідача під час розгляду справи.
Таким чином, є очевидним, що відповідач прострочив виконання обов'язку з поставки продукції.
Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України також унормовано, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси іншої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
В світлі приписів ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язані встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 614 Цивільного кодексу України унормовано, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
В контексті ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно положень ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).
За приписами п.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Так, відповідно до п. 7.3 договору поставки № 3300003761 від 01.06.2011р. у випадку порушення строків поставки товару постачальник виплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожний день прострочення.
Отже, укладаючи договір, сторони узгодили міри відповідальності, що не суперечить принципу свободи договору, встановленого ст. 627 Цивільного кодексу України.
Оскільки відповідачем не були виконанні належним чином зобов'язання щодо поставки товару у передбачені строки, це обумовлює правомірність застосування до останнього господарських санкцій, передбачених п.7.3 договору.
Позивачем зроблений розрахунок пені в сумі 6368грн.64коп., виходячи із загальної вартості товару 79608грн.00коп., що підлягав поставці, згідно Додаткової угоди № 3 від 30.12.2011р. до договору, за кожний день прострочення, починаючи з 12.08.2012р. по 31.10.2012р. Заперечення на розрахунок відповідач не надав.
Здійснивши аналіз вищенаведених правових норм та перевіривши правильність нарахування позивачем суми пені відповідно до п.7.3 договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову судові витрати у розмірі, передбаченому діючим законодавством, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 614 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь»-металургійний завод», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський завод Станкомаш», Донецька обл., м. Краматорськ про стягнення пені за прострочку поставки продукції за договором № 3300003761 від 01.06.2011р. у розмірі 6368грн.64коп. - задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський завод Станкомаш» (юридична адреса: 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 10А, код ЄДРПОУ 35443422) на користь Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь»-металургійний завод» (юридична адреса: 83062, м. Донецьк, вул. Івана Ткаченка, будинок 122, код ЄДРПОУ 30939178) суму пені в розмірі 6368грн. 64коп., витрати на сплату судового збору в розмірі 1609грн.50коп.
У судовому засіданні 22.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Повний текст рішення складено та підписано 27.11.2012р.
Суддя Макарова Ю.В.