28.11.2012 Справа № 2605/16232/12
Справа № 1-2605/1102/12
2605/16232/12
іменем України
27 листопада 2012 року Оболонський районний суд м.Києва
в складі:
головуючого судді -Бевзенко Ю.П.,
при секретарі -Ткачук В.В., з участю прокурора -Топчія В.В.,
захисника -ОСОБА_1,
потерпілої -ОСОБА_2,
представника потерпілої -ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, з неповною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, такого, що не має судимості згідно ст.89 КК України
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України,
встановив:
23.04.2012 року, приблизно о 19 год. 40 хв., у ОСОБА_4, який перебував за адресою: м.Київ, пр.Оболонський, 22-В, виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, реалізуючи який, ОСОБА_4, переконавшись, що за його діями ніхто з сторонніх осіб не спостерігає, відкрито викрав з правої руки потерпілої ОСОБА_2, що підіймалась по сходам зі станції метро «Мінська», зі сторони пр.Оболонського, 22-В в м.Києві, мобільний телефон «SAMSUNG GT-S5230»в корпусі чорного кольору, вартістю 600 грн., в якому також знаходилась сім-карта мобільного оператора «Djuice»вартістю 50 грн., які належать потерпілій ОСОБА_2 Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 направився за адресою: м.Київ, пр.Оболонський, 49, де під*єднав свою сім-карту мобільного оператора «МТС»з абонентським номером НОМЕР_2 до відкрито викраденого ним мобільного телефону «SAMSUNG GT-S5230», та о 19 год. 50 хв. Здійснив два телефонні дзвінки, після чого відкрито викраденим майном, а саме мобільним телефоном «SAMSUNG GT-S5230», розпорядився на власний розсуд, спричинивши гр.ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 650 грн.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 цивільний позов потерпілої ОСОБА_2, та вину у вчиненні злочину не визнав, пояснив, що його затримали працівники міліції, та привезли у райвідділ. Попросили його номер телефону, та він їм продиктував. Йому сказали, що в них є роздруківка, що його карточка вставлялась в крадений телефон, та як він це може пояснити. Він не міг згадати що було 2 місяці назад. Працівник міліції подзвонив по телефону потерпілій, та вона приїхала. Йому сказали повернутися у профіль. Він повернувся, вона зашла в кабинет, та сказала, що це він, після чого його провели до іншого кабінету, де йому сказали, що, якщо він візьме крадіжку на себе, то отримає умовне покарання, а якщо не погодиться, то йому доведуть грабіж. Він сказав, що нічого на себе брати не буде, оскільки нічого не вчиняв. Після чого його протримали до 12 год., підняли до слідчого та пред'явили обвинувачення. Крім того, підсудний показав, що він зустрів знайомого, який запропонував йому придбати мобільний телефон. Він не пам'ятає дати коли це було, але за прикметами телефон схожий. Він тоді всунув свою карточку, щоб перевірити телефон. Він не може повідомити його данні, але бачив їх спільного знайомого, який сказав, що той помер від передозування.
Незважаючи на невизнання своєї вини підсудним суд, дослідивши показання останнього, вислухавши показання потерпілої та свідка, дослідивши інші докази у справі вважає, що вина підсудного у вчиненні злочину доведена з огляду на наступне.
Так, потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що 23 квітня близько 19 год. 40 хв. вона поверталася з університету. Виходила на станції «Мінська», та діставала з сумки, яка висіла на лівому плечі телефон, так як хотіла подзвонити матері. Телефон у неї був у правій руці. Повз неї справа пробіг молодий чоловік, і тоді він вихопив в неї мобільний телефон. Він був близько середнього зросту, чорнявий та худорлявий, одягнений в чорне. Вона тоді зупинилася, та була в шоці. Вона не знала що робити, не знала як взагалі діяти і тоді пішла додому, викликала міліцію. Вони їздили з міліціонерами у їхній машині по дворам і шукали його. Потім її привезли у відділок міліції, вона написала заяву про викрадення телефону, це було 23 квітня.
Аналогічні за змістом пояснення та показання потерпіла давала під час досудового слідства у справі, а також підтвердила під час очної ставки з ОСОБА_4 (а.с.57-60).
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона є цивільною дружиною ОСОБА_4 У квітні їй зателефонував ОСОБА_4, та повідомив, що йому запропонували придбати мобільний телефон за 300грн. Вона сказала, що це занадто дорого, на що ОСОБА_4 погодився. У ОСОБА_4 на той час був власний мобільний телефон, який був у поганому стані, та погано працював. Крім того, свідок показала, що не знає знайомих ОСОБА_4, оскільки вони рідко виходять з дому разом. Вона не чула, що у ОСОБА_4 був знайомий, який помер від передозування. Після 23.04.2012 року вона не бачила, щоб у ОСОБА_4 з'явився новий мобільний телефон, або гроші.
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання, потерпіла впізнала ОСОБА_4 як особу, яка 23.04.2012 за адресою: м.Київ, пр.Оболонський, 22-В з руки вирвала її особистий мобільний телефон (а.с.54).
З роздруківки ПрАт «МТС Україна»від 25.09.2012 року вбачається, що 23.04.2012 року о 19 год. 50 хв. з номеру телефону НОМЕР_3, яким користувався ОСОБА_4 за адресою м.Київ, пр.Оболонський, 49 здійснювався телефонний дзвінок на номер телефону НОМЕР_1, яким користувалась ОСОБА_6
Згідно довідки про вартість, мобільний телефон «SAMSUNG GT-S5230», з урахуванням того, що він був у використанні, станом на 23.04.2012 року, коштував 600 грн. (а.с. 26).
Таким чином, оцінюючи в сукупності всі зібрані докази, суд вважає, що винність підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України в судовому засіданні доведена.
Показання підсудного ОСОБА_4, в яких він заперечує вчинення злочинів, суд розцінює як обраний спосіб захисту від обвинувачення з метою ухилитися від відповідальності й уникнути покарання, оскільки вони є суперечливими, такими, що не відповідають встановленим обставинам по справі і спростовуються наведеними вище доказами.
Так, будучи допитаним в якості обвинуваченого (а.с.44-45), ОСОБА_4 повідомив, що 23.04.2012 року він не перебував біля станції метро «Мінська»в м.Києві, свою сім-картку в викрадений телефон не вставляв, та даним телефоном не користувався, а під час очної ставки з потерпілою та в судовому засіданні повідомив, що за адресою м.Київ, вул.Героїв Дніпра, 20, його знайомий запропонував йому придбати мобільний телефон, та він тоді всунув свою карточку, щоб перевірити вказаний телефон.
Показання потерпілої послідовні як протягом досудового так і судового слідства. Потерпіла категорично стверджувала, що саме підсудний її пограбував за вказаною адресою. Показання потерпілої підтверджуються та узгоджуються з іншими, дослідженими в судовому засіданні доказами, що дозволяє суду вважати їх правдивими.
Суд також бере до уваги, що за наслідками розгляду справи, твердження підсудного щодо незаконних методів дізнання та слідства у справі свого підтвердження не знайшли.
Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 категорично заперечила будь-які порушення під час проведення впізнання, пояснила, що після вчинення підсудним злочину щодо неї, вона наступний раз побачила підсудного лише під час проведення впізнання, під час якого його впевнено упізнала.
Вказані покази потерпілої підтверджуються даними, що містяться в протоколі пред'явлення особи для впізнання (а.с.54).
Також не знайшло свого підтвердження посилання підсудного на порушення його прав, а саме на відмову призначити захисника під час допитів слідчими Батуринською В.В. та Юрбалко С.О. Так, з матеріалів справи вбачається, що підсудний добровільно відмовився від захисника на досудовому слідстві (а.с.32, 39, 80, 105).
Суд також враховує, що під час досудового слідства підсудний добровільно надавав показання, про що про що свідчать його власноручні записи (а.с.35).
Одночасно суд уточнює місце вчинення злочину. За наслідками судового слідства встановлено, що грабіж було вчинено з правої руки потерпілої ОСОБА_2, що підіймалась по сходам зі станції метро «Мінська», зі сторони пр.Оболонського, 22-В в м.Києві.
За встановлених обставин, дії ОСОБА_4 повинні бути кваліфіковані за ч.1 ст.186 КК України тому що він вчинив умисні дії, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж).
Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_4, у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, та особу винного.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4, згідно ст.66 КК України, не виявлено.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4, згідно ст.67 КК України, не виявлено.
На підставі викладеного, з урахуванням особи підсудного, особи підсудного, який хоча і не має судимості згідно ст.89 КК України, але раніше притягувався до кримінальної відповідальності, офіційно не працює, матеріалів, що його характеризують, відношення підсудного до вчиненого, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, тому, що це покарання необхідне й достатнє для виправлення підсудного та попередження нових злочинів. Суд не знаходить підстав для застосування щодо ОСОБА_4 ст.69 КК України.
Але, з урахуванням думки потерпілої, обставин справи та особи винного, суд дійшов висновку, що його перевихо вання та виправлення можливі без відбування покарання, та вважає за доцільне призначити ОСОБА_4 покарання з застосуванням ст.75 КК України.
Вирішуючи питання по уточненому цивільному позову потерпілої ОСОБА_2 суд виходить з наступного.
Як вказує потерпіла, злочином заподіяно їй матеріальну шкоду в сумі 1100грн., що складається з вартості мобільного телефону «SAMSUNG GT-S5230», картки пам'яті Transcend microSD, і витрати на відновлення номеру мобільного.
У судовому засіданні позовні вимоги потерпілої щодо відшкодування підсудним заподіяної їй матеріальної шкоди знайшли своє часткове підтвердження.
Так, згідно довідки про вартість, мобільний телефон «SAMSUNG GT-S5230», з урахуванням того, що він був у використанні, станом на 23.04.2012 року, коштував 600 грн. (а.с. 26).
Суд враховує, що згідно ст.275 КПК України 1960р., розгляд справи проводиться лише в межах пред'явленого підсудному обвинувачення, а тому вважає, що позовні вимоги потерпілої про стягнення з підсудного ОСОБА_4 вартості картки пам'яті Transcend microSD не підлягають задоволенню.
Крім цього, потерпіла просить стягнути з ОСОБА_4 витрати на відновлення номеру мобільного які не мають жодного документального підтвердження, а отже підстав для задоволення її позовних вимог в цій частині також не вбачається.
Також, як вказує позивач -потерпіла ОСОБА_2, внаслідок злочинних дій підсудного їй заподіяно моральної шкоди, яка полягає у фізичному болі та стражданнях внаслідок відкритого викрадення її речі. Її фізичний біль та страждання посилились тим, що вона з 1998 року страждає сильними головними болями, їй поставлені діагнози: мігрень та ВСД. Скоєний проти неї злочин погіршив її стан здоров'я, вона перенесла гіпертонічний криз та напад мігрені, змушена була звернутися до лікарів та лікуватися. Також вона зазнала душевних страждань, оскільки протиправні дії підсудного стосуються не тільки її а й членів її сім*ї, оскільки, коли її мати, ОСОБА_7, дізналась про грабіж, вона перенесла напад стенокардії, у неї підвищився артеріальний тиск, і це суттєво змінило показники її діагностики.
Суд, враховуючи характер та обсяг страждань потерпілої, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що діями підсудного потерпілій заподіяно моральну шкоду на суму 3500 грн., яка, згідно вимог ч.1 ст.1167 ЦК України підлягає відшкодуванню за рахунок підсудного.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України 1960 р., суд,
засудив:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на 2 роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання до набрання вироком законної сили -залишити без зміни.
Позов ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди -задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 600 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, та 3500 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути 4100 грн. (чотири тисячі сто гривень).
У решті позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 -відмовити.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Оболонський районний суд м.Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголо шення.
Суддя Ю.П. Бевзенко