печерський районний суд міста києва
Справа № 4-4670/12
28 листопада 2012 року Печерський районний суд м. Києва
у складі:
головуючий - суддя Смик С.І.,
при секретарі - Чорному В.В.,
за участю прокурора- Бурдейної М.В.
розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії (рішення) Генеральної прокуратури України ,-
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення в.о. Генерального прокурора України ОСОБА_2 від 25.06.2009 року за № 9/1-5636-04 та зобов»язати чинного Генерального прокурора України розглянути звернення та прийняти рішення у порядку ч.2 ст. 97 КПК України (1960року) за ч.2 ст. 367 КК україни щодо колишнього заступника Генерального прокурора України ОСОБА_2.
Заявник ОСОБА_1, який відбуває покарання в місцях позбавлення волі, в судове засідання не доставлявся, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, судом визнано можливим розглядати справу у відсутності заявника, участь якого в судовому засіданні не є обов»язковою у відповідності до вимог КПК України ( 1960 року) та на підставі Рішення Конституційного Суду України від 12.04.2012 року № 9-рп/2012, відповідно до якого, рішення про участь засудженого, як сторони у розгляді справи, приймається судом у порядку та на умовах, визначених відповідним процесуальним законом та на підставі наявних матеріалів.
В судовому засіданні на обговорення поставлено питання, щодо застосування Розділу ХІ «Перехідних положень»КПК України при розгляді данної скарги.
Суд, заслухавши думку прокурора, яка вважає, що скарга на даний час не є предметом розгляду суду, приходить до наступних висновків.
Згідно положення п.10 розділу ХІ «Перехідних положень»КПК України кримінальні справи, які до набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанції і Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим кодексом.
Скарга ОСОБА_1 на рішення Генеральної прокуратури України надійшла до суду 14.11.2012 року (згідно з реєстраційним штампом), тобто до набрання чинності КПК України.
Положеннями КПК України (1960 року) передбачався порядок здійснення судового контролю за досудовим слідством лише стосовно постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, про порушення кримінальної справи та постанов про закриття кримінальної справи (ст.ст.236-1, 236-2,236-5, 236-6, 236-8 КПК України).
Окрім цього, до контрольних функцій суду відносилося застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, продовження строків тримання під вартою, проведення обшуку житла чи іншого володіння особи, накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку, прослуховування телефонних та інших розмов, розкриття інформації, що містить банківську таємницю.
Дії, які оскаржує ОСОБА_1, не підлягали самостійному оскарженню до суду під час дізнання чи досудового слідства.
Таким чином, суд вважає, що скарга ОСОБА_1 на рішення Генеральної прокуратури України на даний час не є предметом розгляду суду, а тому необхідно відмовити в її розгляді та роз»яснити ОСОБА_1, що у разі наявності підстав, передбачених § 1 глави 26 КПК України, він має право звернутися з відповідною скаргою до слідчого судді.
На підставі викладеного, керуючись п.10 розділу ХІ «Перехідних положень»КПК України, суд, -
Відмовити у розгляді скарги ОСОБА_1 на рішення Генеральної прокуратури України.
Роз»яснити ОСОБА_1, що відмова у розгляді скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду зі скаргою в порядку глави 26 КПК України.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя С.І.Смик