Справа № 2034/2-4821/2011 р.
Провадження № 22-ц/2090/6064/2012 р. Головуючий 1 ін. -Пілюгіна О.М.
Категорія: «визнання права власності» Доповідач -Бородін М.М.
25 вересня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого -судді: Бородіна М.М.,
суддів -Ларенка В.І., Борової С.А.,
при секретарі - Галушко Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів та визнання права власності на квартиру, третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, -
У жовтні 2011 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 звернулися у суд із позовом до ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів та визнання права власності на квартиру.
В обґрунтування підстав позову вказали, що 28 липня 2008 року вони уклали у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 договір позики з ОСОБА_6. Відповідно до умов вказаного договору сума позики складала 82000 грн., але за домовленістю з відповідачем по справі сума позики була вписана в договір з урахуванням процентів за користування коштами, а саме 104 000 грн..
В той же день, 24 липня 2008 року з метою забезпечення укладеного між позивачами та відповідачем договору позики, сторонами було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, реєстровий № 2916, відповідно до умов якого позивачі передали відповідачу в заставу квартиру АДРЕСА_1
На підставі вказаного договору про задоволення вимог іпотекодержателя, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, наклала заборону на вказану квартиру.
26 лютого 2010 року на ім'я позивачів надійшов лист Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, яким повідомлялось, що відповідач звернувся до нотаріуса за вчиненням виконавчого надпису. У зв'язку із настанням терміну сплати грошей за договором позики та відсутністю всієї суми належної до сплати, вони звернулися до відповідача з проханням повернути борг частково та подовжити термін розрахунку. Все ще не маючи можливості повернути всю суму, позивачі додатково звернулися до відповідача з проханням отримати часткове погашення, але відповіді не одержали і зв'язок з відповідачем втратили.
У квітні 2011 року вони дізналися, що на підставі виконавчого напису Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, належна їм квартира АДРЕСА_1, вже зареєстрована на праві власності за відповідачем.
Позивачі вважали, що договір від 24 липня 2008 року про задоволення вимог іпотекодержателя, реєстровий № 2916 є недійсним оскільки в цілому суперечить нормам діючого законодавства і не може існувати окремо від договору іпотеки, а договір іпотеки сторони між собою не укладали. Крім того не проведено оцінку іпотечної квартири і не встановлено її ціну. Нотаріус вчиняє виконавчий напис у разі порушення основного зобов'язання або умов іпотечного договору після спливу 30-ти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодателя, письмової вимоги про усунення порушень, однак вказана вимога позивачам надіслана не була і нотаріус не мала права вчиняти нотаріальний напис, оскільки відсутні дані про безспірність заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, уточнивши позовні вимоги, позивачі просили суд визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 24 липня 2008 року, скасувати заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 та визнати за ними право власності на вказану квартиру.
В судовому засіданні суду першої інстанції позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_2, який діє від себе особисто та за нотаріально посвідченою довіреністю від ОСОБА_3, ОСОБА_4 підтримали заявлені вимоги, просили їх задовольнити з підстав викладених у позові та підтвердили, що дійсно не мали достатньої суми коштів для повернення їх відповідачі у встановлений договором строк.
Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_9 у судовому засіданні підтримала заявлені вимоги, просила їх задовольнити з викладених у позові підстав, крім того вказала, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя є недійсним оскільки в цілому суперечить нормам діючого законодавства, є похідним від договору іпотеки і не може існувати окремо від договору іпотеки, а договір іпотеки сторони між собою не укладали, тому підлягає визнанню недійсним.
Представник відповідача ОСОБА_6 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив в його задоволенні відмовити за недоведеністю і безпідставністю заявлених вимог та пояснив, що позивачі не повернули відповідачу позику на умовах та у розмірі визначених договором. За вказаних обставин відповідач був змушений задовольнити свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Крім того, договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 24 липня 2008 року містить усі реквізити та відомості, що передбачені чинним Законом України «Про іпотеку», сторони досягли згоди за усіма умовами вказаного договору.
Третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, тому суд за згодою сторін розглянув справу за її відсутності.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12 липня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів та визнання права власності на квартиру -відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачі просять рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Зокрема апелянти зазначають, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя не має будь-якого правового значення, оскільки Закон України «Про іпотеку»передбачає укладання договору іпотеки. Також позивачі вказують на порушення нотаріусом чинного законодавства при зверненні здійсненні виконавчого напису.
Колегія суддів, вислухавши суддю -доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 липня 2008 року ОСОБА_6 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2 уклали договір позики на суму 104 000 грн., строком повернення запозичених коштів до 29 липня 2009 року (а.с. 7).
З метою забезпечення виконання зобов'язання за договором позики, 24 липня 2008 року між позивачами та відповідачем було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Предметом договору вказано житлове приміщення, а саме квартира АДРЕСА_1
Відповідно до п.2 зазначеного договору в разі невиконання зобов'язаннь за договором позики, сторони домовилися про наступне: при невиконанні боржниками їх зобов'язань за договором позики, вчиняється відповідний виконавчий напис, після якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 переходить до іпотекодержателя.
Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстровий № 2918 від 24 липня 2008 року (а.с. 8).
Позивачі не заперечують, що в повній мірі свої зобов'язання за договором позики від 24 липня 2008 року не виконали.
За таких обставин, право власності на спірну квартиру у 2011 році було зареєстроване за ОСОБА_6 (а.с. 9).
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 3 Закону України «Про іпотеку»іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Колегія суддів вважає, що сторонами 24 липня 2008 року було укладено саме договір іпотеки нерухомого майна, оскільки за своїм змістом він направлений саме на забезпечення виконання договору позики між сторонами по справі. При цьому безпосередньо назва вказаного договору його правового значення не змінює.
Не спростовують висновків районного суду і посилання апелянтів на ту обставину, що при укладанні договору іпотеки не було проведено оцінки спірного майна, оскільки відповідно вимог ст. 18 Закону України «Про іпотеку»до істотних вимог договору іпотеки оцінка предмета іпотеки не входить.
Посилання апелянтів на порушення нотаріусом чинного законодавства при вчинені виконавчого напису про стягнення на предмет іпотеки не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки самостійних позовних вимог про визнання напису нотаріуса недійсним по справі не заявлялося.
Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та таким, що не підлягає зміни або скасуванню.
На підставі наведеного та ст. ст. 308, 314, 315, 317 ЦПК колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 липня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: