31 жовтня 2012 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.
суддів- Трішкової І.Ю., Кірсанової Л.І.
при секретарі -Асєєвій В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра»до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра»про визнання кредитного договору та іпотечного договору недійсним, -
ПАТ КБ «Надра»звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 18.08.2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником, якого є ПАТ КБ «Надра»та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №6/4/2008/840-К/758, відповідно до умов якого, банк надав ОСОБА_2 кредитні кошти у сумі 94 321,17 доларів США в порядку і на умовах, що були визначені в договорі, на строк до 08.08.2025 року зі сплатою 15,29% річних. Свої зобов'язання банк виконав у повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти. В свою чергу позичальник свої зобов'язання не виконав і не виконує. Відповідно договору ОСОБА_2 зобов'язалась повертати кредит та сплачувати відсотки за його користування шляхом сплати мінімального необхідного платежу у розмірі 1 318,42 доларів США щомісячно до 10 числа поточного місяця. У разі порушення строків повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій, відповідно умов договору позичальник сплачує пеню. У зв'язку з невиконанням прийнятих на себе зобов'язань у ОСОБА_2 станом на 12.05.2011 року заборгованість складає 146 308,41 доларів США.
18.08.2008 року між банком та ОСОБА_4 був укладений договір поруки №6/4/2008/840-П/759. Відповідно умов цього договору, поручитель зобов'язався відповідати за виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі як солідарний боржник. Банк 13.05.2011 року направив вимогу про виконання взятих на себе зобов'язань за договором поруки, проте поручитель не вчинив жодних дій на їх виконання.
Позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Надра»суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 166 326,74 грн. Стягнути солідарно витрати на судовий розгляд справи.
ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ВАТ КБ «Надра». Просила визнати кредитний договір та іпотечний договори недійсними. Зобов'язати банк прийняти у неї заборгованість за кредитом 453 181,29 грн. З розстрочкою платежів на 240 місяців, за умов, що місячний платіж буде складати 1 888,26 грн. Посилалась на те, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти як засобу платежу можливо при дотриманні суб'єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії. Зміна обставин за договором у бік значного зростання курсу іноземної валюти є істотною, оскільки якби ці обставини можливо було б передбачити, вона не укладала б кредитний договір або уклала б його на інших умовах. За цих же обставин іпотечний договір має бути визнано недійсним.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2012 року позовні вимоги ПАТ КБ «Надра»задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Надра»суму заборгованості за кредитним договором в сумі 1166326,74 гр. Стягнуто солідарно судові витрати. У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення зустрічні позовні вимоги задовольнити. Посилається на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки використання банком долару США як предмету кредитування за споживчим кредитом, значно погіршує її становище як споживача, порівняно з банком в разі настання певних подій, що дає право банку зловживати її інтересами. Вважає незаконним видачу кредиту у іноземній валюті. Зазначає що для укладання спірної угоди банк повинен був мати індивідуальну ліцензію, а договір укладений без такої ліцензії, суперечить законодавству. Тому кредитний та іпотечний договори повинні бути визнані недійсними.
У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне в її задоволенні відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що 18 серпня 2008 року між відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Надра" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 6/4/2008/840-К/758, відповідно до умов п. п. 1.1 якого Банк надав відповідачу кредитні кошти у сумі 94321,17 доларів США в порядку і на умовах, визначених цим Договором, на строк до 08 серпня 2025 року зі сплатою 15,29 % річних.
Свої зобов'язання за Договором Банк виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_2 кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу банку на підставі Заяви на видачу готівки № 743 від 18.08.2008 р. (п. 3.1. Договору) та кредитні кошти на підставі меморіального валютного ордеру № 744 від 18.08.2008 р. за сплату комісії Банку згідно умов (п.п. 1.2).
В свою чергу ОСОБА_2 свої зобов'язання за Договором не виконав і не виконує по теперішній час. Так, відповідно до п. п. 3.3.1.,3.3.2, 4.3.7. Договору Відповідач зобов'язався повертати кредит та сплачувати відсотки за його користуванням шляхом сплати мінімально необхідного платежу у розмірі 1318,42 доларів США щомісячно до 10 числа поточного місяця.
У разі порушення строків повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій, та у відповідності з п. 5.2 Договору, відповідач сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. У разі порушення вимог п.4.3. за виключенням п.п.4.3.3, 4.3.4., кредитного Договору у відповідності з п. 5.3 Договору Відповідач зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту, визначеної у п. 1.1 кредитного Договору, за кожен випадок.
У зв'язку з невиконанням прийнятих на себе зобов'язань за Договором за ОСОБА_2 станом на 12.05.2011 р. існує заборгованість за кредитним договором № 6/4/2008/840-К/758 від 18.08.2008 р. у розмірі 146308,41 дол. США, що складає 1166326,74 грн. (курс долара на дату складання розрахунку за курсом НБУ дорівнює 7,9717 грн. за 1 дол. США) і складається з: заборгованості за кредитом 93555,68 доларів США що за курсом НБУ складає 745797,81 грн.; заборгованості за відсотками 38046,13 доларів США що за курсом НБУ складає 303292,33 грн.; заборгованості за пенею 5274,48 доларів США що за курсом НБУ складає 42046,57 грн.; заборгованості за штрафом (10% від суми кредиту) 9432,12 доларів США що за курсом НБУ складає 75190,03 грн.
18 серпня 2008 року між відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Надра" та ОСОБА_4 був укладений договір поруки №6/4/2008/840-П/759. Відповідно до укладеного договору поруки поручитель зобов'язався відповідати за виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором №6/4/2008/840-К/758 від 18.08.2008 р. у повному обсязі як солідарний боржник (п. 1.2 договору поруки). Керуючись п.2.1 договору поруки Банком 13.05.2011 року (за вих.№ 208) була направлена вимога про виконання взятих на себе зобов'язань за договором поруки, однак, поручитель не вчинив жодних дій на їх виконання.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. 1, ч. 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З матеріалів справи вбачається, що оспорювані договори були підписані обома сторонами, що свідчить про їх обізнаність з умовами договору і згодою з умовами цього договору. Сторонами була погоджена валюта в якій видано кредит - у доларах США, банком виконані свої зобов'язання і відповідачу передана обумовлена у договорі сума кредиту.
Згідно з роз*ясненнями даними у п.10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність") банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).
Щодо вимог підпункту "в" пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.
Згідно п. 11 вказаної Постанови у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт "г" пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України "Про Національний банк України" в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).
У зв'язку з наведеним необхідно виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.
ПАТ КБ «Надра»на момент укладення кредитного договору від 18 серпня 2008 року мав ліцензію видану Національним банком України 23.08.2002 року за № 21 та дозвіл від 23.08.2002 року за № 21-1 на право здійснювати операції з валютними цінностями.
Посилання апелянта на те, що використання долару США як предмету кредитування значно погіршує становище ОСОБА_2 як споживача та в разі настання певних подій дає право зловживати банку її становищем суперечить обставинам справи та вимогам Закону. Позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, не був позбавлений можливості отримати кредит в національній валюті. Отримання кредиту в доларах США є її волею і підтверджується укладеними договорами.
За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2
За таких обставин висновок суду про необхідність стягнення з відповідачів на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором є правильним.
За таких обставин підстав для визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними не вбачається і висновок суду про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 ґрунтується на законі.
Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.
Головуючий -
Судді-