Справа № 2033/2-457/2011р.
Провадження № 22-ц/2090/5399/2012 р. Головуючий 1 ін. -Горпинич О.В.
Категорія: «визнання права власності» Доповідач -Бородін М.М.
04 вересня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого -судді: Бородіна М.М.,
суддів -Пилипчук Н.П., Гальянової І.Г.,
при секретарі - Сватенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за законом,-
У жовтні 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися у суд із позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
При цьому зазначили, що 03 листопада 1945 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 купили домоволодіння -флігель АДРЕСА_3. Рішенням органів влади м. Харкова від 28 червня 1957 року ОСОБА_5 дозволено будівництво житлового будинку замість старого флігеля. В подальшому житловий будинок було прийнято в експлуатацію та зареєстровано на праві власності за ОСОБА_5.
У 1978 році ОСОБА_5 відчужив частину житлового будинку площею 19,8 кв. м. своєму синові ОСОБА_7
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла. На момент відкриття спадщини в домоволодінні мешкали її чоловік ОСОБА_5, та її сини -ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_8, які із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися.
У 1995 році ОСОБА_5 помер. На момент відкриття спадщини у спірному будинку проживали ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які із заявами про прийняття спадщини не зверталися.
У 2006 році ОСОБА_7 помер, його спадкоємцем є донька ОСОБА_2
Позивачка зазначила, що первісний власник будинку ОСОБА_5 право власності на домоволодіння та земельну ділянку не зареєстрував, а також юридично не оформив частину домоволодіння на ім'я сина -ОСОБА_7 За таких обставин у позивачів відсутні документи на право власності на домоволодіння та земельну ділянку.
Враховуючи вищевикладене, позивачі просили встановити факт родинних відносин, відносно того, що ОСОБА_5 є рідним батьком ОСОБА_7, визнати право власності в порядку спадкування за законом за ОСОБА_2 на домоволодіння по АДРЕСА_1 після батька ОСОБА_7 виключивши із спадкової маси вказане домоволодіння. Також просили суд визнати право власності в порядку спадкування за законом за ОСОБА_8 після матері ОСОБА_6 та батька ОСОБА_5 , визнати право власності в порядку спадкування за законом за ОСОБА_2 1/3 частки домоволодіння АДРЕСА_1 після батька ОСОБА_7.
В судовому засіданні суду першої інстанції позивачі підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, у позові просив відмовити.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 червня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за законом -відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_8 просять рішення суду скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема апелянти зазначають, що в судовому засіданні надали всі необхідні докази по справі, проте суд не надав їм належної оцінки.
Колегія суддів, вислухавши суддю -доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 03 листопада 1945 року ОСОБА_5 придбав в АДРЕСА_1 домоволодіння, яке складалося з флігеля дерев'яного на дві кімнати та сараю дерев'яного, розташованого на земельній ділянці розміром 808 кв.м. (а.с. 38).
У період з 1956 по 1957 роки ОСОБА_5 замість старого флігеля здійснив на вказаній земельній ділянці будівництво нового будинку, який рішенням районної приймальної комісії Фрунзенського району м. Харкова 1978 року прийнято до експлуатації (а.с. 20).
Проте право власності на вказану будівлю ОСОБА_9 не зареєстрував.
Позивач стверджує, що у 1978 році ОСОБА_9 здійснив відчуження частини будинку по АДРЕСА_1 своєму синові ОСОБА_7, проте як вбачається з матеріалів справи в органах влади чи нотаріату вказаний правочин не зареєстрував.
У грудні 1980 року померла дружина ОСОБА_5 -ОСОБА_6.. На момент відкриття спадщини у домоволодінні по АДРЕСА_1 в м. Харкові проживали її чоловік ОСОБА_5, та їх спільні сини -ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_8.
Сторонами по справі не заперечується той факт, що зазначені особи будь-яких юридичних дій направлених на оформлення спадщини не вчинили, проте і в подальшому проживали у зазначеному будинку.
У 1995 році помер ОСОБА_5. При цьому заповіту не залишав. На момент відкриття спадщини у спірному будинку проживали його сини - ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Інший син ОСОБА_8 проживав окремо, по АДРЕСА_2З матеріалів справи встановлено, що право власності на будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано за жодною особою не було.
За таких обставин вказана будівля не належала спадкодавцеві ОСОБА_5, право власності у нього на будинок не виникло, отже вказана будівля не могла входити до складу спадкового майна.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Встановлення юридичного факту родинних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не тягне за собою правових наслідків, оскільки вказані особи померли, а ОСОБА_7 не міг фактично прийняти у спадщину після батька спірне домоволодіння, оскільки воно не входило до складу спадщини.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Колегія суддів вважає рішення районного суду законним та обґрунтованим.
На підставі наведеного та ст. ст. 308, 314, 315, 317 ЦПК колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 червня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: