Справа № 2/2011/961/12 р.
Провадження № 22-ц/2090/6990/2012 р. Головуючий 1 ін. -Шишкін О.В.
Категорія: «авторська винагорода» Доповідач -Бородін М.М.
30 жовтня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого -судді: Бородіна М.М.,
суддів - Міненкової Н.О., Гальянової І.Г.,
при секретарі - Сватенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Фармстандарт-Біолік»на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Фармстандарт-Біолік» про стягнення авторської винагороди та моральної шкоди, та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «Фармстандарт-Біолік»до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним,-
У червні 2008 року ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до Публічного акціонерного товариства «Фармстандарт-Біолік» про стягнення авторської винагороди та моральної шкоди.
При цьому, в обґрунтування підстав позову вказала, що вона є співавтором Патенту на винахід «Спосіб одержання лецитину»№ 19697. Між співавторами та відповідачем 28 січня 1992 року було укладено договір про встановлення права володіння патентом на винахід «Спосіб одержання лецитину».
Відповідно до п. 2.1.4 цього договору відповідач зобов'язався виплачувати авторам при використанні винаходу протягом строку дії патенту не менше 15% прибутку, який щорічно отримує в результаті зазначеного винаходу. Згідно п. 2.1.7 договору відповідач зобов'язався проводити виплату не пізніше трьох місяців після спливу кожного року, в якому використовувався винахід.
15 січня 1998 року між співавторами було укладено договір про розподіл винагороди на винахід «Спосіб отримання лецитину», за яким позивач повинен отримувати 20% від суми авторської винагороди за використання винаходу. З моменту укладання договору до 2005 року авторську винагороду вона отримувала у повному обсязі, проте їй не сплатили суми винагороди за 2006, 2007 та 2008 роки.
Також позивач зазначила, що вказаними діями їй заподіяно значних моральних страждань, розмір яких оцінила в 20 000 грн..
Враховуючи вищевикладене, уточнивши та збільшивши позовні вимоги, позивач просила суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фармстандарт-Біолік»33512, 12 грн., у тому числі (17312,48 гривень сума основного боргу, 13798,05 гривень сума інфляційних збитків, 2401,59 гривень три відсотки річних) за 2006 рік; 26523, 07 грн., у тому числі (17312,48 гривень сума основного боргу, 7328,37 гривень сума інфляційних збитків, 1882,22 гривень три відсотки річних) за 2007 рік; 22231, 31 грн., у тому числі (17312,48 гривень сума основного боргу, 3555,98 гривень сума інфляційних збитків, 1362,85 гривень три відсотки річних) за 2008 рік; 19646, 56 грн., у тому числі (17312,48 гривень сума основного боргу, 1490,60 гривень сума інфляційних збитків, 843,48 гривень три відсотки річних) за 2009 рік; 17791, 74 грн., у тому числі (17312,48 гривень сума основного боргу, 154,08 гривень сума інфляційних збитків, 325,18 гривень три відсотки річних) за 2010 рік; 20000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати по справі.
Публічне акціонерне товариство «Фармстандарт-Біолік»звернулося у суд із зустрічним позовом, в якому представник заперечував проти задоволення позову первісного позивача, просив визнати недійсним Договір про встановлення права володіння патентом на винахід «Спосіб отримання лецитину»від 28.01.1992 року укладений між Харківським підприємством по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів (БІОЛІК) та громадянкою ОСОБА_2.
Відповідач обґрунтував свій зустрічний позов тим, що Договір про встановлення права володіння патентом на винахід "Спосіб отримання лецетину" від 28.01.1992 року укладений між БІОЛІК та позивачем було укладено заступником директора підприємства без права підписання таких документів з порушенням норм законодавства, тому він є недійсним та не породжує для сторін будь-яких прав та обов'язків по ньому.
При цьому відповідач зазначає, що ЗАТ «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних і лікарських препаратів «БІОЛІК»виробляло лікарські препарати по вищевказаним договорам ще до отримання патентів на винаходи, за власні кошти придбало обладнання і речовину, отже і має право, у відповідності до ч.1 ст. 31 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»на безоплатне використання зазначених винаходів.
У судовому засіданні позивач та її представник повністю підтримали свої позовні вимоги, проти позовних вимог зустрічного позову заперечують.
Представник відповідача проти первісного позову заперечував, і просив задовольнити вимоги зустрічного позову.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2012 року позов ОСОБА_2 -задоволений.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Фармстандарт-Біолік» на користь ОСОБА_2 33512, 12 грн., у тому числі (17312,48 гривень сума основного боргу, 13798,05 гривень сума інфляційних збитків, 2401,59 гривень три відсотки річних) за 2006 рік; 26523, 07 грн., у тому числі (17312,48 гривень сума основного боргу, 7328,37 гривень сума інфляційних збитків, 1882,22 гривень три відсотки річних) за 2007 рік; 22231, 31 грн., у тому числі (17312,48 гривень сума основного боргу, 3555,98 гривень сума інфляційних збитків, 1362,85 гривень три відсотки річних) за 2008 рік; 19646, 56 грн., у тому числі (17312,48 гривень сума основного боргу, 1490,60 гривень сума інфляційних збитків, 843,48 гривень три відсотки річних) за 2009 рік; 17791, 74 грн., у тому числі (17312,48 гривень сума основного боргу, 154,08 гривень сума інфляційних збитків, 325,18 гривень три відсотки річних) за 2010 рік; 20000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати в сумі 1458, 50 грн..
У задоволенні зустрічного позову ПАТ «Фармстандарт-Біолік»- відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ПАТ «Фармстандарт-Біолік»просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічні позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт вказує, що дія патенту на винахід припинена з 2009 року, отже винагорода за 2010 рік виплаті не підлягає, також судом необґрунтовано стягнуто моральну шкоду без доказів її заподіяння позивачці. До того ж договір на виплату винагороди є нікчемним, оскільки підписаний заступником директора підприємства, який згідно статуту на це не мав повноважень.
Колегія суддів, вислухавши суддю -доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є співавтором Патенту на винахід «Спосіб одержання лецитину»№ 19697.
28 січня 1992 року між авторами винаходу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8 та Харківським підприємством по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів (Біолек) було укладено договір про встановлення права володіння патентом на винахід «Спосіб одержання лецитину».
Відповідно до п. 2.1.4 цього договору відповідач зобов'язався виплачувати авторам при використанні винаходу протягом строку дії патенту не менше 15% прибутку, який щорічно отримує в результаті зазначеного винаходу. Згідно п. 2.1.7 договору відповідач зобов'язався проводити виплату не пізніше трьох місяців після спливу кожного року, в якому використовувався винахід. Пунктом третім вказаного договору передбачено, що він діє з моменту укладання до закінчення дії строку патенту.
15 січня 1998 року між вищевказаними співавторами винаходу було укладено договір про розподіл винагороди на винахід «Спосіб отримання лецитину», за яким ОСОБА_2 повинна отримувати 20% від суми авторської винагороди за використання винаходу.
Згідно ч. 2 ст. 32 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі»від 15 грудня 1993 року - дія патенту припиняється у разі несплати у встановлений строк річного збору за підтримання його чинності.
Відповідно до виписки з Державного реєстру патентів України на винаходи від 29 листопада 2011 року дію патенту № 19697 припинено у разі несплати збору з 16 березня 2008 року (відомості опубліковано 25 листопада 2009 року. Бюл. № 22).
Суд першої інстанції на вказану обставину увагу не звернув та стягнув з відповідача на користь ОСОБА_2 авторську винагороду за 2010 року, тобто в період коли дія патенту на винахід була припинена.
Колегія суддів заначає, що відповідно до відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною першою ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Стягуючи з відповідача моральну шкоду, районний суд не звернув увагу на те, що договором від 28 січня 1992 року про встановлення права володіння патентом на винахід «Спосіб одержання лецитину»стягнення моральної шкоди у разі його порушення не передбачено.
Представник відповідача не надав будь-яких інших розрахунків заборгованості по сплаті авторської винагороди перед ОСОБА_2 за 2006, 2007, 2008 та 2009 року. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано застосував при визначенні розміру основної заборгованості розрахунки надані позивачем.
Не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги і посилання апелянта на те, що договір від 28 січня 1992 року підписаний заступником директора підприємства з порушення статуту.
Як встановлено в ході розгляду справи, відповідач справно сплачував до 2005 року всім співавторам винаходу «Спосіб одержання лецитину»авторську винагороду, що свідчить про наступне схвалення підприємством вказаного договору та виконання його умов.
Крім того, відповідачем при запереченні законності вказаного договору порушено загальний строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України ( в ред. 1963 р.).
Інші доводи апеляційної скарги правильності та обґрунтованості висновків районного суду щодо законності договору про встановлення права володіння патентом на винахід «Спосіб одержання лецитину» не спростовують.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 309, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фармстандарт-Біолік»- задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2012 року -змінити.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Фармстандарт-Біолік» про стягнення авторської винагороди за 2010 рік та стягнення моральної шкоди -відмовити.
В інший частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом вірно, суддя