31 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - судді: Пилипчук Н.П.
суддів: Кірсанової Л.І., Трішкової І.Ю.,
при секретарі: Асєєвій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2
на рішення Харківського районного суду Харківської області від 20 липня 2012 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області про визнання права власності -
Позивач звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що фактично прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а саме житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 Просила визнати за нею право власності на вказаний житловий будинок з прибудовами.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 20 липня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять зазначене судове рішення скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу посилаються на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, на недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуального права. Вказують, що вони також є спадкоємцями спірного майна після смерті ОСОБА_5, який успадкував це майно після смерті батька ОСОБА_4 Наполягають що не були залучені до участі у справі, в той час як рішенням суду вирішені їх права та обов*язки.
У відповідності до ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, що з'явились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (колишній № 3) зареєстровано наступним чином: 1/3 на ім'я ОСОБА_4 на підставі договору дарування, посвідченого 10.02.1989 року Першою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області, р. № 10345. Згідно матеріалів інвентаризаційної справи, 2/3 частини зазначеного житлового будинку з надвірними будівлями зареєстровано в по господарській книзі Циркунівської сільської ради народних депутатів під № 1157 на ім'я ОСОБА_4 згідно довідки виконавчого комітету Циркунівської сільської ради народних депутатів Харківського району Харківської області № 1191 від 25.07.1992 року (а.с. 9).
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знаходились в зареєстрованому шлюбі, про що свідчить копія свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2, виданого 23.05.1956 року Циркунівською сільською радою Харківського району Харківськоїх області, актовий запис № 15 (а.с. 16).
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого 26.02.1992 року Циркунівською сільською радою Харківського району Харківської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер, актовий запис № 11 (а.с. 17).
Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що вона постійно проживала в житловому будинку разом з чоловіком, зареєстрована в ньому і відповідно до ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року вона вважається такою, що прийняла спадщину. Згідно відповіді Харківського обласного нотаріального архіву, заяви про прийняття спадщини, відмову від спадщини та про видачу свідоцтв про право на спадщину від спадкоємців померлого 24 лютого 1992 року ОСОБА_4 до нотаріальної контори не надходило, свідоцтва про право на спадщину не видавались, спадкова справа не заводилась (а.с. 25).
Проте повністю з таким висновком суду погодитись не можна.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Згідно з п. 1 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від ЗО травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, законами України від 2 вересня 1993 року "Про нотаріат", від 23 червня 2005 року "Про міжнародне приватне право", іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_5, який є сином спадкодавця ОСОБА_4, а ОСОБА_2 є його онуком (а.с. 39 -41).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наполягають, що ОСОБА_5 фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4, а вони в свою чергу фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5, вступили в управління майном, оскільки постійно проживали і були зареєстровані в спадковому будинку разом з позивачем, приймали участь в догляді за ним та його утриманні.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 є рідним сином ОСОБА_4 та з дня народження по день смерті 21.01.2010 року постійно мешкав та був зареєстрований у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 40-44)
За змістом ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями після смерті ОСОБА_5, як такі, що фактично прийняли спадщину після його смерті оскільки були зареєстровані та проживали з ним за однією адресою на час його смерті.
У порушення вимог ст. 214 ЦПК України коло спадкоємців після смерті спадкодавця ОСОБА_4 судом першої інстанції перевірено не було.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 20 липня 2012 року вирішено питання про права та обов*язки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в той час як вони не брали участі у розгляді справи.
За таких обставин висновок суду щодо наявності підстав для задоволення позову ОСОБА_3 є передчасним.
Відповідно до вимог п. 2 ч.1 ст. 307 ЦПК України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції, підставою для чого є, згідно п.3, п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального, процесуального права. Необхідно ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 20 липня 2012 року скасувати.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області про визнання права власності.
Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді -