Провадження №22ц/2090/5260/2012 Головуючий 1-ї інстанції Юхименко О.М.
Справа №2015/2-195/11 Доповідач: Довгаль А.П.
Категорія: трудові правовідносини
20 листопада 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Довгаль А.П.
суддів -Коровіна С.Г., Коваленко І.П.
при секретарях -Москаленко Е.А., Рудь А.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 08 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Басово»про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки та стягнення моральної шкоди, -
У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Басово»( надалі -ТОВ «АФ «Басово»), в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по сплаті заробітної плати за період з 30.05.2008р. по 09.09.2008р., а також з 29.09.2008р. по 13.01.2009р. в сумі 11800,00грн та середній заробіток за весь час затримки розрахунку під час звільнення.
Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що на протязі 2008-2009р.р., згідно дотації Золочівського районного центру зайнятості в Харківській області, його неодноразово направляли для працевлаштування до відповідача - ТОВ «АФ «Басово». 30.05.2008р. він був прийнятий на роботу на посаду водія вантажного автомобілю МАЗ-500 державний реєстраційний №2376ХАУ. При цьому директор товариства пообіцяв платити йому щомісячно заробітну плату щомісячно в розмірі 1200,00грн. Після чого він почав виконувати свої функціональні обов'язки по роботі, перевозив на вказаному автомобілі різні вантажі згідно подорожніх листів та накладних і, крім того, виконував усі розпорядження директора. Відпрацювавши до 09 вересня 2008 року, відповідач не сплатив за цей період заробітну плату при його звільненні. У період з 29.09.2008р. по 13.01.2009р. він теж працював у відповідача водієм, але взагалі зарплатню не отримував, після чого звернувся із заявою про звільнення з роботи за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України та про проведення з ним повного розрахунку, однак знову ніяких грошей не отримав.
У подальшому позивач доповнив та уточнив позовні вимоги, і просив: 1.стягнути з відповідача заборгованість по сплаті заробітної плати за період 01.06.2008р. по 09.09.2008р. по 1200,00грн за кожний відпрацьований місяць, усього 3600,00грн., за період з 29.09.2008р.по 13.01.2009р. за кожний місяць по 1200,00грн., а усього 5320,00грн.; 2.стягнути з відповідача середній заробіток за увесь час затримки розрахунку, починаючи з 14.01.2009р. по 27.02.2012р.по 605,00грн. за кожний повний місяць, а усього 22385,00грн.; 3.стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00грн.
У судовому засіданні суду першої інстанції позивач заявлені вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача позов не визнав, вказуючи на його надуманість на безпідставність.
Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 08 травня 2012 в позові ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить його скасувати і ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, на неповне з'ясування обставин справи та на неналежну правову оцінку наданим сторонами доказам. Зокрема вказує, що відповідач, обіцяючи йому зарплатню в розмірі 1200,00грн. щомісячно, яку фактично не платив, разом з тим у державні контролюючі органи -в податкову інспекцію та Пенсійний фонд України надавав інформацію про начебто нарахування заробітної плати в розмірі від 430,00грн. до 750,00грн.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені надані сторонами докази, їм дана належна правова оцінка, правильно визначено природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює та на підставі встановленого ухвалене рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 10, 60, 212, 214, 215 ЦПК України.
Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову, суд дійшов правильного й обґрунтованого висновку, що позивачем не надано належних доказів у підтвердження заявлених вимог.
Судовим розглядом встановлено, що згідно записів у трудовій книжці на ім'я ОСОБА_1, позивач дійсно неодноразово приймався на роботу до ТОВ «АФ «Басово». Зокрема в періоди: з 10.10.2007р. по 09.12.2007р., з 14.01.2008р. по 13.03.2008р., з 27.03.2008р. по 23.05.2008р., з 30.05.2008р. по 11.07.2008р., з 21.07.2008р. по 20.09.2008р. працював підсобним робітником на період виконання оплачуваних громадських робіт. Звільнявся з роботи на підставі п.2 ст.36 КЗпП України у зв'язку із закінченням періоду виконання оплачуваних громадських робіт. Потім, з 29.09.2008р. по 13.01.2009р. був прийнятий на роботу водієм автотранспортного засобу, звільнений з роботи на підставі ст.38 КЗпП України -за власним бажанням (4-6).
Із ксерокопій платіжних відомостей на видачу заробітної плати, що містяться в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 за спірний період виплачувалася заробітна плата: за вересень 2008р. в сумі -355,10грн.; за жовтень 2008р. -693,64грн.; за листопад 2008р. -654,14грн., за грудень 2008р. - 654,00грн., за січень 2009р. - 214,00грн. Ці суми заробітної плати видані позивачу після проведення відповідних відрахувань до Пенсійного фонду України та податкової служби (а.с.29-37).
Позивач ОСОБА_1 визнав факти отримання заробітної плати за вищевказані періоди та у вищенаведених сумах.
Також, згідно довідки Пенсійного фонду України (індивідуальні відомості про застраховану особу) заробітна плата ОСОБА_2 в період його роботи в ТОВ «АФ «Басово», тобто з якої проводилися відрахування пенсійних внесків до фонду, складала в 2008р.: січень - 343,33грн.; лютий -515,00грн.; березень -360,50грн.; квітень -525,00грн.; травень 414,47грн.; червень -525,00грн., липень -479,35грн.; серпень -525,00грн., вересень -430,68грн.; жовтень -798,56грн.; листопад -750,40грн., грудень -750,30грн., та за 13 днів січня 2009р. -259,60грн. (а.с.58).
Відповідно до положень ст.ст. 59, 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
При цьому кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказів у підтвердження того, що ОСОБА_1 приймався на роботу до ТОВ «АФ «Басово»з щомісячним окладом 1200,00грн. позивач ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надав, хоча відповідно до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України це є його обов'язком. При цьому твердження позивача стосовно того, що між ним та директором товариства при оформленні на роботу існувала якась усна домовленість про виплату йому щомісячно зарплати в розмірі 1200,00грн., є голослівні, оскільки не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.
Окрім того, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача ТОВ «АФ «Басово»- ОСОБА_3 пояснив, що будь-якої заборгованості по виплаті заробітної плати перед ОСОБА_1 товариство не має, при звільненні з роботи з ним було проведено повний розрахунок.
Враховуючи, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суттєвими не являються, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення.
Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 307ч.1п.1), 308, 313, 314ч.1п.1), 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 08 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -