10 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого -судді: Пилипчук Н.П.,
суддів: Кірсанової Л.І.,
Трішкової І.Ю.,
при секретарі - Асєєвій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу
за апеляційною скаргою представника Харківської міської ради ОСОБА_2
на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2011 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до Харківської міської ради, третя особа -КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»про визнання права власності,
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 07.08.1992 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом 7-ї Харківської державної нотаріальної контори, реєстраційний номер 1-4563, придбав житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1, загальною площею 52,2 кв. м, житловою площею 33,6 кв. та 18.08.1992 року в КП «ХМБТІ»було зареєстровано на його ім'я право власності на вказаний будинок. В подальшому, з метою поліпшення житлових умов своєї родини, ним самочинно була проведена реконструкція будівлі з добудовою другого поверху. 20.09.2004 року на підставі постанови начальника Харківського міського управління земельних ресурсів № 222 він притягнений до адміністративної відповідальності на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 170 грн. 21.09.2010 року КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»проведена інвентаризація зазначеного будинку та виготовлено технічний паспорт. Після реконструкції житлового будинку літ А-«2», його загальна площа складає 198 кв. м., житлова площа 89,2 кв. м. У відповідності з технічним висновком ТОВ фірми «ВІСТ»житловий будинок знаходиться у задовільному технічному стані, подальша експлуатація будинку є можливою, реконструкція будинку здійснювалась з додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил. Проте зареєструвати новостворений нерухомий об'єкт відповідно до законодавства він може тільки на підставі рішення суду. Просить визнати право власності на житловий будинок літ А-«2»загальною площею 198 кв. м, житловою площею 89,2 кв. м, а саме: 1-1 коридор 6,6 кв.м: 1-2 туалет 1,1 кв.м; 1-3 санвузол 4,0 кв.м; І гараж 20,7 кв.м; 1-4 кухня 18,5 кв.м; 1-5 жила кімната 9.0 м; 1-6 жила кімната 8,5 кв.м;; 1-7 жила кімната 24,6 кв.м; 1-8 коридор 8,5 кв.м; 1-9 жила кімната І кв.м; 1-10 кладова 1,8 кв.м; 1-11 хол 23,7 кв.м; 1-12 жила кімната 23,0 кв.м; 1-13 службове приміщення 23,9 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі представник Харківської міської ради ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу посилається на неповне з*ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. Наполягає, що ОСОБА_3 не дотримані вимоги діючого законодавства що регулює порядок вирішення питань, пов'язаних з самочинним будівництвом.
У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07.08.1992 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом 7-ї Харківської державної нотаріальної контори, реєстраційний номер 1-4563, придбав житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1, загальною площею 52,2 кв. м, житловою площею 33,6 кв. м.
Право власності на зазначений житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_3 в КП «ХМБТІ»18.08.1992 року.
Вказаний будинок літ А-«2»був реконструйований позивачем та після реконструкції має загальну площу 198 кв. м, житлову площу 89,2 кв. м., а саме: 1-1 коридор 6,6 кв.м, 1-2 туалет 1,1 кв.м, 1-3 санвузол 4,0 кв.м, 1 гараж 20,7 кв.м, 1-4 кухня 18,5 кв.м, 1-5 жила кімната 9,0 кв.м, 1-6 жила кімната 8,5 кв.м, 1-7 жила кімната 224,6 кв.м, 8 коридор 8,5 кв.м, 1-9 жила кімната 24,1 кв.м, 1-10 кладова 1,8 кв.м, 1-11 холл 23,7 кв.м, 1-12 жила кімната 23,0 кв.м, 1-13 службове приміщення 23,9 кв.м
З матеріалів справи вбачається, що реконструкція житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 була проведена без належного дозволу чи належно затвердженого проекту та є самочинним будівництвом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно зі ст. 9 Закону України від 20 травня 1999 року «Про архітектурну діяльність» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
За змістом ч. 3 ст. 375 ЦК України, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Згідно ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність»(у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють Державна архітектурно-будівельна інспекція України, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах Києві та Севастополі, містах обласного підпорядкування.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 7 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельні ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе у тому разі, якщо в прийнятті такого об'єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Право власності на жилий будинок виникає лише з моменту прийняття його в експлуатацію та державної реєстрації.
З технічної документації, яка міститься в матеріалах справи (а. с. 6 -20), вбачається, що за житловим будинком з надвірними будівлями АДРЕСА_1 зареєстрована земельна ділянка 600 кв. м. на підставі рішення Комінтернівського РВК № 37 від 08.12.1953 року, лишки становлять 64 кв. м., самозахват 222 кв. м. Реконструйований позивачем будинок частково розташований на земельній ділянці, яка була зайнята та забудована без належної правової підстави.
Згідно копії рішення Харківської міської ради від 20.12.2004 року № 230/04 позивачу надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки 867,64 кв.м. (а.с. 94 -95). Однак матеріали справи не містять відомостей про виконання та затвердження проекту землевідведення, про надання у встановленому законом порядку вказаної земельної ділянки у користування позивачу на час ухвалення рішення судом першої інстанції.
Матеріали справи не містять будь-яких даних щодо звернення позивача до компетентних органів для вирішення питання про прийняття в експлуатацію спірного реконструйованого будинку, а також про відмову цих органів у його вирішенні.
За таких обставин, висновок суду щодо обґрунтованості позовних вимог про визнання права власності на самочинно збудовані споруди є передчасним.
Доводи апеляційної скарги є суттєвими, а рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не можна визнати законним та обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу представника Харківської міської ради ОСОБА_2 -задовольнити.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2011 року скасувати, відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до Харківської міської ради, третя особа -КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності.
Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді -