Справа № 2-8309/2011 р.
Провадження № 22-ц/2090/6076/2012р. Головуючий 1 ін. -Руднєва О.О.
Категорія: «кредитні» Доповідач -Бородін М.М.
09 жовтня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого -судді: Бородіна М.М.,
суддів -Ларенка В.І., Гальянової І.Г.,
при секретарі - Сватенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 березня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави,-
У жовтні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»звернулося у суд із позовом до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави.
В обґрунтування позовних вимог вказали, що 25 вересня 2006 року між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк»та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір на суму 26 807 дол. США, терміном повернення до 25 вересня 2011 року.
З метою забезпечення виконання основного зобов'язання, між сторонами було укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до положень якого ОСОБА_4 передав в заставу Банку рухоме майно, а саме: автомобіль Hyundai Tucson, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Позивач належним чином виконав свої обов'язки за кредитним договором, відкривши боржнику позичковий рахунок та переказав йому обумовлені договором кредитні кошти.
Проте, ОСОБА_4 взяті на себе зобов'язання повністю не виконав, допустив заборгованість по кредиту, в зв'язку із чим Банк звернув стягнення на предмет застави.
20 січня 2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 було вчинено виконавчий напис на вищевказаному договорі застави рухомого майна. З метою виконання виконавчого напису, його було пред'явлено до Жовтневого ВДВС Полтавського міського управління юстиції.
19 квітня 2011 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС Полтавського міського управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві в зв'язку із тим, що згідно повідомлення Полтавського ВРЕР УМВС України в Полтавській області від 18 січня 2011 року встановлено, що автомобіль Hyundai Tucson, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, знято з обліку для подальшої реалізації.
Також Банку стало відомо, що предмет застави був знятий з обліку для продажу за дорученням від імені ОСОБА_4 громадянином ОСОБА_7 та був реалізований відповідачу.
Таким чином, позивач вважав, що діями відповідача та третьої особи були порушені його законні права, оскільки ОСОБА_4 не повернув всю суму кредиту, а також відчужив без дозволу заставодержателя предмет застави.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 в загальному розмірі 19, 544, 11 дол. США звернути стягнення на предмет застави, а саме транспортний засіб Hyundai Tucson, 2006 року випуску, що належить ОСОБА_2, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.
В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 березня 2012 року позов Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави -задоволено.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ «Перший Український міжнародний Банк»в загальному розмірі 19 544, 11 дол. США звернуто стягнення на предмет застави: транспортний засіб Hyundai Tucson, 2006 року випуску, що належить ОСОБА_2. Стягнуто на користь ПАТ «Перший Український міжнародний Банк»з ОСОБА_2 судові витрати у справі в розмірі 1820 грн..
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить заочне рішення суду скасувати, та постановити нове, яким у задоволенні позову -відмовити. При цьому посилається на те, що Банком вимога про дострокове виконання основного зобов'язання йому не направлялася, отже позивач порушив досудовий порядок врегулювання спору.
Колегія суддів, вислухавши суддю -доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 вересня 2006 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк»та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати боржнику кредит у розмірі 26 807 дол. США з використанням коштів за цільовим призначенням, терміном повернення до 25 вересня 2011 року (а.с. 7-11).
Проценти за користування кредитом повинні сплачуватися позичальником в строки, передбачені графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, закріпленим в додатку.
З метою забезпечення виконання основного зобов'язання, між сторонами кредитного договору, 25 вересня 2006 року було додаткового укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до положень якого ОСОБА_4 передав в заставу Банку рухоме майно, а саме: автомобіль Hyundai Tucson, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.
ОСОБА_4 умови кредитного договору не виконав, з 28 жовтня 2008 року припинив здійснювати сплату основної заборгованості по кредиту, а з 28 квітня 2009 року сплату процентів за користування кредитом, що підтверджується наданими розрахунками.
19 лютого 2009 року Банк направив боржнику письмову вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом, проте, ОСОБА_4 в добровільному порядку заборгованість за кредитом не сплатив.
Таким чином, заборгованість боржника перед Банком за основною сумою кредиту складає 15 456, 29 дол. США, заборгованість за процентами за користування кредитом становить 4 087, 82 дол. США, а з пені - 18 402, 98 грн..
Відповідно до умов ст. 6 договору застави транспортного засобу, заставодержатель вправі звернути стягнення на предмет застави та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмета застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця в разі невиконання чи неналежного виконання основного зобов'язання (як в цілому, так і в іншій його частині), у разі невиконання вимоги заставодержателя про дострокове виконання основного зобов'язання, зробленої на підставі закону, кредитного договору чи цього договору та у інших випадках.
Згідно ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
20 січня 2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 було вчинено виконавчий напис на договорі застави рухомого майна та пред'явлено до Жовтневого ВДВС Полтавського міського управління юстиції для примусового виконання.
Пунктом 2.2 договору застави транспортного засобу визначено, що до виконання основного зобов'язання у повному обсязі заставодавець не має права, без письмової згоди заставодержателя, видавати доручення за якими наділяти третіх осіб правами на управління транспортним засобом, відчужувати предмет застави у будь-яких спосіб, передавати у користування третім особам за договором найму (оренди) чи договором позики), передавати предмет застави як внесок до статутного фонду юридичних осіб, розпоряджатися будь-яким іншим чином предметом застави в цілому або окремими частинами, що входять до його складу, а також вчиняти відносно предмету застави будь-які інші правочини, в тому числі видавати доручення за якими наділяти третіх осіб правом вчинення тих чи інших правочинів щодо предмета застави від імені заставодавця.
19 квітня 2011 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС Полтавського міського управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві в зв'язку із тим, що згідно повідомлення Полтавського ВРЕР УМВС України в Полтавській області від 18 січня 2011 року встановлено, що автомобіль Hyundai Tucson, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, знято з обліку для подальшої реалізації ОСОБА_7, який став його власником.
При цьому ОСОБА_7 посилається на ту обставину, що згідно із довідки Полтавського ВРЕР УДАІ УМВС України в Полтавській області від 30 липня 2011 року на момент зняття з обліку ніяких обмежень на заборону зняття з обліку не було.
Відповідно до ст. 42 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»до державного реєстру вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження. Відомості, внесені до Державного реєстру, є відкритими для всіх юридичних та фізичних осіб.
Порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року № 830.
Згідно вказаної Постанови адміністратором реєстру визначено державне підприємство «Інформаційний центр»Мін'юсту, що відповідає за технічне, технологічне та програмне забезпечення Реєстру, збереження та захист даних, що містяться у Реєстрі.
Пунктом 32 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна передбачено, що суди, органи внутрішніх справ, прокуратури, державної податкової служби, служби безпеки та інші органи державної влади отримують витяги, якщо запит зроблено у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законодавством.
За таких обставин, колегія суддів наголошує, що органи Державного департаменту ДАІ МВС України не є офіційними установами, які надають відомості з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна. Представники ДАІ лише мають право, нарівні з іншими установами та громадянами отримувати з реєстру відповідну інформацію у вигляді витягів, в тому числі отримувати інформацію про знаходження автомобіля під заставою.
Частиною першою ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків. Встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Офіційного витягу з Реєстру про те, що на момент продажу автомобілю Hyundai Tucson, 2006 року випуску, ОСОБА_2, транспортний засіб не перебував під заставою сторонами не надано.
На а.с. 76-77 є витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 20 січня 2012 року відповідно до Запису 1 та 2 якого, транспортний засіб Hyundai Tucson, 2006 року випуску, номер державної реєстрації ВІ 3405 АІ, знаходиться в заставі Філії ПУМБ в м. Харкові з 26 вересня 2006 року, та відповідний запис з реєстру не вилучався.
Законом України «Про заставу», а саме ст. 27 передбачено, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.
Відповідач ОСОБА_2 не є добросовісним набувачем спірного автомобілю, оскільки на момент придбання, транспортний засіб забезпечував виконання кредитного договору між Банком та ОСОБА_4, про що містився відповідний запис в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається також на ту обставину, що позов до нього пред'явлений передчасно, оскільки банк не направляв йому вимогу про погашення основного зобов'язання.
Проте, колегія суддів вважає, що таке обґрунтування заперечень позову відповідача є безпідставними, оскільки він не є стороною основного кредитного договору, а лише особою, яка без відповідної правової підстави придбала заставлено майно без згоди основного заставодержателя, і щодо якої перейшли права та обов'язки заставодавця за договором застави транспортного засобу.
Таким чином, банк зберіг право звернути стягнення на предмет застави, незалежно від того, що його власником є ОСОБА_2
При цьому відповідач не позбавлений права звернутися із відповідним позовом про відшкодування шкоди та повернення сплачених коштів до первісного кредитора Банку ОСОБА_4.
Колегія суддів також зазначає. що відповідно до ч.3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції. постановлене в заочному порядку законним та обґрунтованим і таким, що не підлягає зміні чи скасуванню.
На підставі наведеного та ст. ст. 308, 314, 315, 317 ЦПК колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.
Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 березня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: