Справа №1/2022\40\2012 Головуючий 1 інстанції: Вовк Л.В.
Провадження: 11\2090\2609\2012 Доповідач: Григоров П.О.
Категорія: ч. 2 ст.190 КК Україны
22 листопада 2012 року. Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:
Головуючого - судді Григорова П.О.,
суддів -Лесіка С.М., Придні О.О.
за участю:
прокурора -Лисенко В.Ю.,
виправданого - ОСОБА_1,
потерпілого -ОСОБА_2
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_2 і помічника прокурора Краснокутскького району Харківської області на вирок Краснокутського районного суду Харківської області від 31 травня 2012 року
Вказаним вироком,
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючий, мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий, визнаний невинним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України та по суду виправданий.
Органом досудового ОСОБА_1 обвинувачувався у скоєнні шахрайства за наступних обставин.
Так, як вказано в обвинувальному висновку, у 2008 році, точної дати не встановлено, ОСОБА_1 домовився з раніше знайомим йому на протязі тривалого часу ОСОБА_2 про те, що він продасть останньому свою власну квартиру АДРЕСА_2За версією органу досудового слідства, ОСОБА_1 діючи умисно, реалізуючи злочинний намір на заволодіння чужими коштами, з корисливих мотивів, шляхом обману та зловживаючи довірою ОСОБА_2 в рахунок виплати вартості квартири, 5 вересня 2008 року отримав від нього 5 тисяч доларів США, при курсі Національного банку України 4 грн. 85 коп. на 1 долар, а у середині вересня 2008 року також 1 тисячу доларів США.
Влітку 2010 року, ОСОБА_1 не дотримавшись усної угоди з ОСОБА_2 продав вищевказану квартиру гр. ОСОБА_3, а отримані від ОСОБА_2 6 тисяч доларів США залишив собі, чим завдав йому значної матеріальної шкоди на суму 29100 грн.
Районний суд при розгляді кримінальної справи дійшов висновку, що органом досудового слідства не здобуто достатніх доказів і не доведено винність ОСОБА_1 у скоєнні передбаченого ч.2 ст. 190 КК України злочину і вважаючи, що можливості збирання додаткових доказів вичерпані, визнав підсудного невинним у скоєнні вказаного злочину та виправдав його за відсутністю в його діях складу злочину.
Наявний у 2008 році факт отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 6 тисяч доларів США, районний суд оцінив як цивільно - правові відносини, що не може розглядатися як вчинення злочину.
В апеляціях:
- прокурор, який приймав участь у розгляді справи у суді першої інстанції, змінивши доводи раніше поданої апеляції, вважає, що вирок суду підлягає скасуванню, оскільки він постановлений з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, висловлює прохання скасувати вирок, а кримінальну справу направити на новий розгляд до районного суду.
В обґрунтування апеляції прокурор посилається на те, що при розгляді в районному суді кримінальної справи, на порушення вимог ст. 87 КПК України районний суд необґрунтовано відмовив у клопотанні потерпілого про фіксацію судового процесу технічними засобами, внаслідок чого були порушені процесуальні права потерпілого;
- потерпілий ОСОБА_2 вважає вирок суду незаконним, просить його скасувати, а кримінальну справу направити на новий розгляд до районного суду, посилається на упередженість судді в оцінці доказів, а також на те, що покази свідка ОСОБА_3 викликають сумнів в їх достовірності, оскільки він справляє враження особи, яка не здатна правильно сприймати обставини, припускає, що цей свідок може мати психічні вади.
Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілого, який підтримав доводи своєї апеляції, прокурора, що підтримав доводи зміненої ним апеляції, вислухавши думку ОСОБА_1, про законність і обґрунтованість вироку, перевіривши доводи апеляції потерпілого і в межах змінених доводів - апеляцію прокурора, а також матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Так, згідно п.п.2 і 3 ст. 324 КПК України, питання про наявність в діянні складу злочину, про винність підсудного у скоєнні злочину, а також про те, якою статтею Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за це діяння, вирішується районним судом при постановленні вироку.
Статтею 67 КПК України передбачено, що ніякі докази для суду, прокурора, слідчого не мають наперед встановленої сили і підлягають оцінці за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об*єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи наведені вимоги матеріального и процесуального законів судом дотримано.
Згідно диспозиції статті 190 КК шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.
Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього.
Закінченим шахрайство вважається з моменту заволодіння майном або грошовими коштами, а суб*єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 190 КК України вимагає наявності прямого умислу і корисливого мотиву.
Згідно п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти приватної власності»отримання майна або грошових коштів з умовою виконання якого-небудь зобов'язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа, ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов'язання.
Наведений зміст кримінального закону і роз'яснення Пленуму Верховного Суду України вимагають встановлення в діях ОСОБА_1 прямого умислу на шахрайське заволодіння
грошовими коштами потерпілого на час отримання ним у вересні 2008 року 6 тисяч доларів США і відповідно відсутність на той час бажання здійснити продаж належної йому квартири.
Як видно з наведених у вироку доказів, наявність такого умислу органом досудового слідства не доведена, а аналіз матеріалів кримінальної справи і зміст вироку свідчить про належне виконання районним судом вимог ст. ст.323-324, 327 і 334 КПК України.
Так, потерпілий ОСОБА_2 і ОСОБА_1 як на стадіїї досудового слідства, так і в судовому засіданні однозначно і послідовно пояснювали, що домовленість про продаж належної останньому квартири не була письмовою і не була обумовлена якоюсь конкретною датою.
Згідно пояснень ОСОБА_1, які він давав під час досудового слідства і в судовому засіданні, після вересня 2008 року неможливість продати належну йому квартиру була зумовлена поведінкою потерпілого, який на протязі 2008, 2009 і першої половини 2010 року ігнорував його прохання здійснити купівлю - продаж вищенаведеної квартири, не відповідав на його телефонні дзвінки, уникав зустрічі з ним.
Оскільки мала місце така поведінка потерпілого, а йому терміново були необхідні грошові кошти від продав вищенаведену квартиру лише у середині 2010 року.
Матеріалами кримінальної справи і доводами апеляцій не спростовуються наведені пояснення ОСОБА_1, згідно яких з часу отримання ним від потерпілого 6 тисяч доларів США і до часу продажу квартири минуло майже 2 роки.
Пояснення ОСОБА_1 про його зусилля продати у 2008 -2010 р.р. потерпілому вищевказану квартиру, підтверджуються показами допитаних районним судом свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про те, що в їх присутності ОСОБА_1 дзвонив доньці потерпілого -ОСОБА_5 з проханням пришвидшити купівлю квартири, оскільки йому терміново були потрібні кошти.
Доводи апеляції потерпілого про сумнівність показань свідка ОСОБА_3 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки потерпілий висловив лише свою здогадку про захворювання цього свідка, а не беззаперечний факт, а окрім того, наведені покази цього свідка узгоджуються с аналогічними показами свідка ОСОБА_4 і послідовними показами самого ОСОБА_1 як на стадії досудового слідства, так і в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що районний суд належно оцінив докази по справі і дійшов обґрунтованого висновку, що між ОСОБА_1 і потерпілим ОСОБА_2 мали місце цивільно -правові відносини з приводу укладення договору купівл - продажу квартири, під час яких у вересні 2008 року продавець квартири, тобто ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 аванс у вищевказаній сумі.
Будь -які факти, що підтверджують доводи апеляції потерпілого про упередженість судді в оцінці доказів при розгляді справи, при перевірці матеріалів кримінальної справи колегією суддів не встановлені.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно вимог ч.2 ст.327 КПК України сумнівні докази і припущення унеможливлюють постановлення обвинувального вироку, що правильно оцінено районним судом.
Оскільки в кримінальній справі відсутні докази про наявність у вересні 2008 року, умислу ОСОБА_1 на скоєння шахрайства, районний суд обґрунтовано виправдав його у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.
Враховуючи, що по справі відсутні беззаперечні і безспірні докази скоєння ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, колегія суддів погоджується з висновком суду і щодо підстав його виправдання за вказаним законом, оскільки в мотивувальній частині вироку однозначно вказано на необхідність виправдання підсудного за відсутністю в його діях складу злочину.
Доводи апеляції щодо необхідності скасування вироку з процесуальних підстав, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки по справі не встановлено підстав, передбачених ст.367 КПК України.
Доводи апеляції прокурора про те, що суд порушив процесуальні права потерпілого і необґрунтовано відмовив йому у фіксації судового процесу технічними засобами не узгоджуються зі змістом матеріалів кримінальної справи.
Так, згідно протоколу судового засідання (а.с.110-114), клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами в судовому засіданні не заявлялося ні потерпілим, ні будь -ким іншим із учасників розгляду справи.
Розгляд кримінальної справи мав місце у проміжок часу з 7 березня 2012 року по 31 травня 2012 року, коли судом був постановлений вирок.
В апеляції потерпілого ОСОБА_2 на вказаний вирок (а.с.125-127) від 7 червня 2012 року, йдеться про неправильність запису показів окремих свідків, однак не вказано про порушення судом його права на фіксацію судового процесу технічними засобами.
Твердження потерпілого про необґрунтоване відхилення його клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами вказане ним лише 10 вересня 2012 року в тексті поданих ним наступних зауважень на протокол судового засідання (а.с.144-145).
Постановою від 10 вересня 2012 року головуючого по справі судді (а.с.152), наведене зауваження потерпілого на протокол судового засідання визнано необґрунтованим, а протокол судового засідання таким, що правильно і повно відображає хід судового засідання.
Згідно протоколу судового засідання від 10 вересня 2012 року (а.с.151), при розгляді зауважень потерпілого на протокол судового засідання (а.с. 110-114), в судовому засіданні приймали участь як потерпілий ОСОБА_2, так і прокурор Лисенко В.Ю., який пояснив, що не має зауважень до протоколу судового засідання.
Даючи оцінку наведеним фактам колегія суддів вважає безспірно встановленим, що районний суд належним чином розглянув зауваження потерпілого на протокол судового засідання, відхилив як необґрунтовані його доводи про наявність клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами, встановив правильність записів в протоколі судового засідання про що, в судовому засіданні 10 вересня 2012 року не заперечував і прокурор.
Подача прокурором змінених доводів апеляції з посиланням на порушення права потерпілого ОСОБА_2 на фіксацію судового процесу технічними засобами, не узгоджується з його позицією в судовому засіданні 10 вересня 2012 року і спростовується як змістом самого протоколу судового засідання, так і наведеними в постанові суду від 10 вересня 2012 року аргументами.
З урахуванням наведеного апеляції прокурора і потерпілого колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів,
Вирок Краснокутського районного суду Харківської області від 31 травня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляції помічника прокурора Краснокутського району Харківської області і потерпілого ОСОБА_2 -без задоволення.
Головуючий:
Судді: