справа № 1708/2610/12
28.11.2012 року.
Здолбунівський районний суд Рівненської області
у складі головуючого судді Кушніра О.Г.
при секретарі Аврамчук Н.П.
з участю прокурора Лисюка О.Ф.
захисника підсудного-адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Здолбунові Рівненської області кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Здолбунів Рівненської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, працюючого помічником машиніста залізнично-будівельних машин ВП «Рівненська дистанція колії»Львівської залізниці, неодруженого, проживаючого по АДРЕСА_1, раніше не судимого
у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
30 серпня 2012 року близько 00 години 30 хвилин ОСОБА_2, поблизу будинку АДРЕСА_2, під час сварки, яка виникла між ним і ОСОБА_3 на ґрунті особистих неприязнених відносин, умисно наніс один удар кулаком руки по обличчю та один удар ногою в ліву бокову частину тулубу потерпілого, а після падіння ОСОБА_3 на землю ще один удар ногою по лівій боковій частині тулубу, чим заподіяв останньому тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент заподіяння, у вигляді закритої тупої травми грудної клітки у виді підшкірної гематоми в бокових відділах грудної клітки зліва, перелому 9 ребра зліва, гемопневмотораксу та осаднення лобної ділянки справа.
Підсудний у судовому засіданні свою вину у скоєному визнав частково та показав, що 29 серпня 2012 року близько 22 години він повернувся з роботи додому і побачив, що вхідні двері були пошкоджені, а в коридорі безлад. Його батька ОСОБА_3 вдома у цей час не було, а мати ОСОБА_4 повідомила, що все це влаштував батько, який був у нетверезому стані. Близько 00.00 години 30 серпня 2012 року він пішов до сусіда взяти довгих саморізів, щоб відремонтувати двері. Коли повертався, то зустрів батька, який був у п'яному стані. Ідучи додому, між ними виникла сварка із-за виклику міліції, пошкоджених дверей, у ході якої батько першим намагався його вдарити. Але він випередив батька, вдарив його кулаком правої руки в область лівої щоки, а потім ногою в ліву бокову частину тулуба. Коли ОСОБА_3 впав на землю, то ще раз вдарив ногою по тулубу. Після цього він підняв батька на ноги, сказав, щоб він не простягав до нього руки та пішов додому. Доробивши двері він ліг спати, але близько 3 години ночі його розбудили працівники міліції та повідомили, що батько у лікарні. Завдавати батьку тяжкі тілесні ушкодження він не хотів і не передбачав таких наслідків, діяв у стані необхідної оборони. Цивільний позові лікарні про стягнення з нього 1257 грн. 87 коп. витрат на лікування батька визнає повністю. У вчиненому розкаюється.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного у скоєному повністю доведена.
Так, допитаний під час досудового слідства ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року /свідоцтво серії НОМЕР_1/, показав, що дійсно він 29 серпня 2012 року посварився із дружиною і остання викликала працівників міліції. Після надання пояснень з приводу сімейного конфлікту та складання адміністративного протоколу його відпустили з райвідділу міліції. Коли він підходив до свого будинку, то побачив сина ОСОБА_5. Останній підійшов до нього та вдарив правою ногою з розмаху в ліву частину тулубу по ребрам. Від удару він упав, і після цього син ще близько трьох разів вдарив його ногою по тулубу в ліву частину. Припинивши бити, син пішов додому, а він до сусіда ОСОБА_6, якому розповів про подію та попросив викликати швидку, яка і доставила його в лікарню, де йому надали медичну допомогу та 06 вересня 2012 року виписали. Загалом він будь-яких претензій до сина з приводу його побиття немає, цивільний позов заявляти не буде та просить суворо не карати. /а.с.30/.
Показання потерпілого та підсудного з приводу мотивів та обставин нанесення тілесних ушкоджень повністю узгоджуються з показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7
Вина підсудного у скоєному підтверджується також протоколами слідчих дій, зокрема: протоколами огляду місця події від 19 вересня 2012 року щодо місця та обстановки скоєного злочину /а.с.7-8/; протоколами відтворення обстановки та обставин події, у ході яких підсудний та потерпілий показав на місці обставини події /а.с.31-33, 44-46/.
Відповідно до висновку експерта №221 у ОСОБА_3 було діагностовано та рентгенологічно підтверджено тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми грудної клітки, а саме: підшкірної гематоми в бокових відділах грудної клітки зліва, перелом 9 ребра зліва та гемопневмоторакс, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, а також осаднення лобної ділянки справа, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Вказані тілесні ушкодження виникли не менш як від двох травматичних дій (ударів) тупих предметів без відображення індивідуальних особливостей травмуючої поверхні. Ураховуючи характер та локалізацію цих ушкоджень, механізм їх виникнення, який показали ОСОБА_3 та ОСОБА_2 під час проведення відтворення обстановки та обставин події, не суперечить судово-медичним даним їх виникнення. Будь-яких тілесних ушкоджень у ОСОБА_3, характерних для боротьби або самооборони немає /а.с.19-21/.
Характер та локалізація тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_3 /закрита тупа травма грудної клітки у вигляді підшкірної гематоми в бокових відділах грудної клітки зліва, перелом 9 ребра зліва, гемопневмоторакс/, спосіб та кількість нанесення потерпілому тілесних ушкоджень у життєво важливі органи, у тому одного удару ногою по лівій боковій частині тулубу після падіння потерпілого на землю, свідчать про умисні дії підсудного.
Докази вчинення потерпілим дій небезпечного посягання на ОСОБА_2 досудовим та судовим слідством не здобуто, під час допиту ОСОБА_3 останній таких дій не зазначав, а тому об'єктивні дані перебування підсудного у стані необхідної оборони відсутні.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 умисно спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент заподіяння, тому його дії суд кваліфікує за ч.1 ст.121 КК України.
При обранні виду і міри покарання суд враховує, що злочин, в якому обвинувачується підсудний, згідно ст.12 КК України є тяжким злочином, він позитивно характеризується за місцем проживання та роботи і під час проходження військової служби, працює помічником машиніста залізнично-будівельних машин ВП «Рівненська дистанція колії» Львівської залізниці, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше не судимий, а також думку потерпілого та його поведінку.
До обставин, що пом'якшують покарання підсудного, суд відносить активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди.
Обставин, що обтяжує його покарання, судом не встановлено.
Таку сукупність обставин суд вважає підставою для застосування відносно підсудного ст.75 КК України з покладенням на нього певних обов'язків, оскільки, враховуючи тяжкість злочину, особу винного, суд вважає, що його виправлення можливе без відбування покарання, але в умовах постійного контролю за його поведінкою з боку органів кримінально-виконавчої системи.
При визначенні тривалості іспитового строку суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, виду і строку призначеного основного покарання, обставин, що характеризують особу підсудного, середовище, в якому він перебуває.
Згідно довідки Здолбунівської центральної районної лікарні №1612-01/13 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року потерпілий ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні з 30 серпня пл. 06 вересня 2012 року і на лікування хворого лікарнею витрачено 1233,47 грн. вартості ліжко-дня і 24,40 грн. медикаментів, а всього на загальну суму 1257,87 грн. /а.с.26/.
Кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, судом відповідно до ст.931 КПК України стягуються при постановленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я, органу Міністерства фінансів України або прокурора в порядку, передбаченому ст.28 та ч.2 і ч.3 ст.93 цього Кодексу.
Неявка представника цивільного позивача згідно ч.2 ст.191 КПК України не є підставою для залишення позову без розгляду, заяв про відмову від позову не надходило.
З огляду на викладене, позов Здолбунівської центральної районної лікарні до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, у розмірі 1257 грн. 87 коп. є підставним та підлягає задоволенню.
Речові докази та судові витрати по справі відсутні.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.323, 324, 335 КПК України, суд
ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченому ч.1 ст.121 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 /п'ять/ років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 /двох/ років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Зобов'язати ОСОБА_2 відповідно до п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи чи навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід підсудному до вступу вироку в закону силу залишити попередній -підписку про невиїзд
Цивільний позов Здолбунівської центральної районної лікарні до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Здолбунівської центральної районної лікарні в рахунок відшкодування понесених витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, у розмірі 1257 (одна тисяча двісті п'ятдесят сім) грн. 87 (вісімдесят сім) коп.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Здолбунівський районний суд Рівненської області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим у той же строк з дня отримання копії вироку.
Суддя: