Справа № 2-1530/12 р.
І М ' Я М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2012 року
Ленінський районний суд міста Луганська в складі:
головуючого - судді Антоненко М.В.
при секретарі - Атуової К.О.
Розглянувши у відкритому судовому цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування ? частки житлового будинку, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом в якому вказує на те, що до моменту вчинення правочину з ОСОБА_3 - відповідачем по справі, їй належав житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який вона отримала у спадщину після смерті її матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 Крім цього, вона з 1959 р. перебуває у шлюбі з ОСОБА_2. З цього ж часу та до теперішній час я зареєстрована разом зі своїм чоловіком за адресою: АДРЕСА_1, та вони постійно мешкають у вказаному житловому будинку, що підтверджується відомостями Домової книги. Також вона разом зі своїм сином ОСОБА_5, та ОСОБА_2, веде спільне господарство, слідкує за технічним станом житлового будинку, проводить ремонтні роботи у житловому будинку зі свої спільні кошти, регулярно сплачує комунальні послуги та земельний податок. 18 квітня 2003 р. до неї приїхав відповідач ОСОБА_3, та силою забрав її з будинку та відвіз до 3-ї державної нотаріальної контори м. Луганська та по приїзду змусив підписати якісь папери, що стосуються вказаного вище житлового будинку. Які саме документи та яку саме нотаріальну дію вона вчинила під впливом відповідача позивачка не знала до 04 листопада 2010р., коли мій її ОСОБА_5, подав до Ленінського районного суду м. Луганська позовну заяву про поділ будинку з господарськими та побутовими спорудами та встановлення меж конкретного землекористування. Відповідач ОСОБА_3, за вказаною вище цивільною справою подав разом з відзивом на позовну заяву копію Договору дарування 1/2 частини спірного житлового будинку. Так вона дізналась, що підписала договір дарування 1/2 частини вказаного вище будинку ОСОБА_3 Дізнавшись про цей факт її чоловік ОСОБА_2 подав до Ленінського районного суду м. Луганська позовну заяву про визнання недійсним договору дарування 1/2 частини житлового будинку, що була подана до суду 28 квітня 2011р. Її чоловік у позовній заяві зазначив, що він про існування вказаного вище договору дарування від 18 квітня 2003р., нічого не знав, так як по-перше: не давав своєї письмової на укладення даного правочинну, та по-друге: він фактично дізнався про договір дарування будинку дише після того, як його син ОСОБА_5 04.11.2010р., подав до суду позов до ОСОБА_3, про поділ будинку з господарськими та побутовими спорудами та встановлення меж конкретного землекористування земельною ділянкою, де відповідач по справінадав до суду разом з позовною заявою про виділяння в натурі 1/2 частини будинку, копію Договору дарування 1/2 частини будинку від 18 квітня 2003р. на підставі якого вона подарувала відповідачу вказану частину будинку. Крім цього позивачка ОСОБА_1 вказує на те, що вона не збиралась укладати з відповідачем по справі жодного договору відносно спірного будинку, так як в неї є син. ОСОБА_5. та вона бажала щоб саме йому дістаюся спадщина у вигляді житлового будинку а не ОСОБА_3, з яким в неї були та є на даний час складні стосунки, так як між ними відбувались постійні сварки, він постійно її ображав у присутності рідних та сусідів. Також ОСОБА_3 говорив, що він все одне забере в неї та її сину житловий будинок, так як він був йому потрібен для ведення бізнесу. Відповідач ОСОБА_3 фактично примусив її підписати якісь папери, тільки у суді вона дізналася що це був договір дарування ? частини житлового будинку, правочин був вчинений без письмової згоди на це її чоловіка ОСОБА_2, та її сина ОСОБА_5 Вона, також, не зверталась до МКП БТІ з заявою про отримання Витягу на проведення правочину у нотаріуса, а ці документи готував ОСОБА_3, який і їздив до МКП БТІ за документами по житловому будинку. Їй не відомо чий підпис стоїть на заяві. Крім цього, ОСОБА_3, у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, не з'являється, усі витрати по утриманню будинку у технічно справному стані, проведення поточного ремонту, сплаті комунальних послуг та земельного податку не несе. ОСОБА_3, спричинив їй тілесні пошкодження в результаті яких вона отримала перелом руки згідно довідки 25.12.2010р. травматологічного пункту. На даний час у Ленінському районному суді розглядається її скарга приватного обвинувачення на притягнення відповідача до кримінальної відповідальності за ст. 125 КК України.
В подальшому, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду уточнений позов в якому вказали, що оспорюваним договором порушені права ОСОБА_2, оскільки не отримана його згода на відчуження частини будинку. В зв'язку з цим, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказуючи на те, що при укладанні договору дарування позивачка ОСОБА_1 помилялась щодо обставин, які мають істотне значення для вчинення правочину, а саме стосовно природи цього правочину, посилаючись на статті 215,229 ЦК України, просить суд: визнати недійсним договір дарування 1/2 частини житлового будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, від 18 квітня 2003р., що посвідчений державним нотаріусом Третьої Державної нотаріальної контори Козловським О.М.. реєстровий номер 2-354.
В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд задовольнити вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши суду, що твердження позивачки ОСОБА_1 про те, що договір дарування ? частини житлового будинку від 18.04.12 р. був укладений внаслідок обману, не відповідає дійсності. Договір був посвідчений нотаріально, позивачка ОСОБА_1 була ознайомлена з предметом та змістом договору, підписала його особисто. На час укладення договору, сімейне законодавство не передбачало обов'язкової згоди подружжя на відчуження частини будинку. Заяву про застосування строків позовної давності суду не надавав.
Третя особа -третя Луганська державна нотаріальна контора надала суду письмове пояснення, згідно з яким просить суд слухати справу без участі представника нотаріальної контори, не заперечує щоб рішення було винесено на розсуд суду.
Суд, вислухавши пояснення позивачів та відповідача, дослідивши представлені письмові докази, вважає, що позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. З ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такій правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст.229 ЦК України - якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Фактичні обставини справи підтверджуються письмовими доказами вивченими та оголошеними в судовому засіданні: свідоцтвом про одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (а.с.35); договором дарування однієї частини жилого будинку від 18.04.03 р. згідно з яким ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_3 прийняв в дар ? частину житлового будинку № 5 з відповідними будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці фактичною площею 217 кв.м., який знаходиться по АДРЕСА_1. Ця відчужуємо 1/2частина житлового будинку належить дарувателю на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 3-ю Луганською держнотконторою від 03.03.03 р. за реєстром № 2-139 та зареєстрованого в бюро технічної інвентаризації м.Луганська під № 37/11570 (а.с.10); домовою книгою та технічним паспортом на садибний (індивідуальний ) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.39-42); постановою про порушення кримінальної справи від 21.12.11 р.(а.с.103-104), згідно з якою ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою у відношенні ОСОБА_3 та повідомив наступне, що 18.12.2010 р., приблизно об 14.15 між нею та ОСОБА_3 та його дружиною ОСОБА_9, які знаходились у дворі будинку АДРЕСА_1 на грунті особистих неприязних стосунків, що виникли між сторонами у зв'язку з розділом спільного будинку і двору, а також що ОСОБА_3 тривалий час не оплачувалися комунальні послуги, а саме за світло. ОСОБА_1 вказала ОСОБА_3 та його дружині на існування боргу за використану електроенергію. ОСОБА_3 почав штовхати ОСОБА_1 об стіну будинку і об вхідну двері в будинку, після затягнув її в приміщення будинку в загальний коридор і почав штовхати її об стіну і об двері, які розташовані в загальному коридорі, після 10-15 хвилин штовхань ОСОБА_3 силою виштовхав ОСОБА_1 у двір і почав хапати її за «грудки»схопивши її за праву руку, погрожуючи фізичною розправою що її вб'є. ОСОБА_1 стала кричати від болю і тоді ОСОБА_3 відпустив її .Згідно висновку експерта № 1901 у ОСОБА_1 встановлено синці і садна правої верхньої кінцівки (а.с.106).
Згідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину.
Твердження ОСОБА_1 щодо того, що вона помилялась стосовно обставин правочину, підтверджується показами свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які пояснили суду, що в особистому спілкуванні ОСОБА_1 неодноразово розповідала, що не читала документ, який підписувала у нотаріуса та підписала договір під тиском ОСОБА_3 Також, свідки підтвердили наявність тривалих неприязних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Суд приймає до уваги покази свідків з огляду на те, що позивачкою ОСОБА_1 не заперечується факт вчинення правочину та виконання зобов'язань, що виникли з осопорюваного договору .
Відповідно до статей 57,58 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Пунктом п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», встановлено, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Оцінюючи здобуті в судовому засіданні докази, в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивачка ОСОБА_1 підписала договір дарування 1/2 частини жилого будинку від 18.04.03 р. внаслідок помилки щодо обставини, яка має істотне значення, а саме природи цього правочину, яка полягає в тому що позивачка позбавляється прав власника на належну їй частку нерухомого майна на користь ОСОБА_3 При цьому, суд враховує, що підписуючи спірний договір від 18.04.03 р. ОСОБА_1 була особою похилого віку (68 років), її юридичну необізнаність, а також її неприязнені стосунки з відповідачем ОСОБА_3, що підтверджується оголошеними доказами та показами свідків. Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1, не мала намір укладати договір дарування.
Суд не приймає до уваги твердження позивачів про порушення прав ОСОБА_2 внаслідок неотримання його згоди при укладенні спірного договору від 18.04.03 р. При цьому, суд виходить з положень статті 24 Кодексу про шлюб та сім'ю України, чинного на той час, згідно з яким майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 59, 60,209,218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування ? частки житлового будинку, задовольнити.
Визнати недійсним договір дарування 1/2 частини житлового будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, від 18 квітня 2003р., що посвідчений державним нотаріусом Третьої Державної нотаріальної контори Козловським О.М. реєстровий номер 2-354.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська.
Головуючий суддя М.В. Антоненко