Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 -5669 / 2012 р. Головуючий у 1 інстанції: Махіборода Н.О.
Суддя-доповідач: Крилова О.В.
Іменем України
21 листопада 2012 року м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Крилової О.В.
Суддів: Дзярука М.П.
Трофимової Д.А.
При секретарі: Евальд Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальконструкція-103»на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 серпня 2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальконструкція-103»до ОСОБА_3 про відшкодування матеріального збитку,
У лютому 2012 року ТОВ «Стальконструкція-103»звернулося до суду із вищевказаним позовом, в якому зазначало, що 0.08.2011р. о 15-30г., відповідач, був затриманий на КПП-16 ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»за крадіжку 2-х кг. мідної проволоки, відповідно чого, був складений акт затримки відповідача ОСОБА_3, протокол огляду краденого майна та акт зважування міді від 30.08.2011р. Постановою інспектора Заводського РВ ЗМУ УМВС України у Запорізькій області від 01.09.2011р. у відношенні відповідача було відмовлено в порушенні кримінальної справи за малозначністю злочину.
05.09.2011р. ОСОБА_3 звільнився з підприємства за власним бажанням.
У зв'язку з тим, що між виконавцем ТОВ «Стальконструкція-103»та замовником ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»був укладений договір підряду №1/14110030 від 27.12.2010р., в якому в п.7.6 зазначено, що у випадку крадіжки матеріалів замовника, виконавець складає про це акт та сплачує замовнику штраф за кожний випадок, а також, на підставі додаткової угоди №1 від 26.01.2011р., якою був визначений розмір штрафу - 15000гр. за кожен випадок крадіжки, позивач вимушений був сплатити на користь ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»суму штрафу - 15000гр. за крадіжку, скоєну ОСОБА_3
Посилаючись на вищезазначене просило суд стягнути з відповідача, на загальних умовах, розмір завданих збитків - 15000гр., що підтверджується платіжним дорученням №1279 від 15.12.2011р., а також, витрати на судовий збір - 214,60гр.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 серпня 2012 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням районного суду ТОВ «Стальконструкція-103»подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення не повною мірою відповідає таким вимогам.
Відповідно до роз'яснень, наданих у Постанові Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі»N 14, 18.12.2009, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
За змістом ст. ст. 8, 214-215 ЦПК України суд має вирішити справу відповідно до Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що є чинними на момент виникнення спірних правовідносин, якими є відносини між сторонами цивільного процесу, що мають правовий зв'язок в формі юридичних прав і обов'язків.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що позовні вимоги ґрунтуються посиланням на норми цивільного кодексу, тоді як між сторонами існували трудові правовідносини.
Разом з тим, суд не застосував зазначені норми КЗпП, а обмежився лише зазначенням про те, що позивач наполягає на повному задоволенні позову, спираючись не на норми КЗпП, а на норми ЦК при цьому відмовився уточнити правові підстави для пред'явлення вимог.
Але судом були встановлені фактичні обставини справи, за якими відповідач, який перебував у трудових правовідносинах з позивачем, при виході з робочої зміни був затриманий на КПП з майном, викраденим ним на території підприємства.
Зазначене надає право суду застосувати відповідні норми законодавства, якими передбачена відповідальність працівників за шкоду, завдану ними у зв'язку з виконанням трудових обов'язків.
Як правильно встановлено судом і підтверджено постановою про відмову у порушенні кримінальної справи, відповідач був затриманий на території ВАТ «Дніпроспецсталь»з викраденим ломом міді вагою 2 кг., що не становить склад кримінально карного діяння в силу малозначності викраденого, вартість якого 56 гр. 90 коп.
Але відмова у порушенні кримінальної справи не звільняє правопорушника від матеріальної відповідальності.
Факт спроби крадіжки став підставою для сплати позивачем штрафу на користь підприємства-замовника, який повинен бути частково компенсований винною особою відповідно до ст. 132 КЗпП.
Передбачені статтею 1166 ЦК України підстави відповідальності особи за завдану майнову шкоду застосовуються в разі перебування сторонами спору в деліктних зобов'язаннях. Оскільки судом було встановлено і підтверджено відповідними доказами наявність трудових відносин, застосуванню підлягають норми КЗпП.
Підстави, умови, порядок, межі й розмір матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну ними підприємству, установі організації встановлені Главою ІХ КЗпП України.
Відповідно до частин першої та другої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Згідно вимог п.3 ст.134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
Враховуючи, що постанова про відмову в порушенні кримінальної справи не оскаржувалася сторонами, а отже набрала законної сили, то повна матеріальна відповідальність за заподіяну матеріальну шкоду застосовуватись до відповідача не може, так як в його діях відсутні ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, проте може бути застосована матеріальна відповідальність, обмежена середнім заробітком відповідача.
Як роз'яснює п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992, № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.
Обов'язок відшкодувати шкоду не пов'язаний з обізнаністю працівника про те, що у разі вчинення крадіжки підприємство залучатиметься до сплати штрафів або інших майнових санкцій, тому послання відповідача про те, що він не знав про можливу сплату штрафів не є підставою для звільнення його від відповідальності.
Відповідно до ст.132 КзпП України за шкоду заподіяну підприємству при виконанні трудових обов'язків працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.
Середньомісячний заробіток відповідача становить 966 гр. 45, коп., які підлягають стягненню з нього на користь позивача на часткове відшкодування зайвих виплат, проведених позивачем внаслідок вчинення крадіжки. Також підлягають стягненню витрати на оплату судового збору відповідно до ст. 88 ЦПК.
Керуючись ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальконструкція-103»задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 серпня 2012 року в цій справі скасувати та ухвалити нове рішення в справі.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальконструкція-103»задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Стальконструкція -103»на відшкодування шкоди 966 гр. 45 коп. ( дев'ятсот шістдесят шість гр. 45 коп.), та судовий збір у розмірі 214 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: