Справа № 605/1077/2012
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 листопада 2012 року
Брусилiвський районний суд Житомирської областi
в складi: головуючого - суддi Грищенко М. В.,
при секретарi - Столярчук А.Ю., ,
з участю: прокурора -Фіногенова В.В.,
розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залi суду в смт.Брусилiв Житомирської областi справу по обвинуваченню:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Вільнянка Коростишівського району
Житомирської області, громадянина України, з повною загальною
середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, жителя АДРЕСА_1, раніше
судимого 25 травня 2012 року Брусилівським районним судом
Житомирської області за ч.2 ст.263 КК України до покарання у виді 200
годин громадських робіт,
у вчиненнi злочину, передбаченого ч.2 ст.389 КК України,
Вироком Брусилівського районного суду Житомирської області від 25 травня 2012 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.263 КК України, і призначено покарання у виді громадських робіт строком 200 годин. 07 вересня 2012 року кримінально-виконавчою інспекцією Брусилівського району Житомирської області було направлено ОСОБА_3 до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області для відбування призначеного вироком суду покарання у виді 200 годин громадських робіт. ОСОБА_3 під підпис були роз'яснені умови та порядок відбування покарання у виді громадських робіт а також наслідки ухилення від відбування покарання щодо притягнення до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.389 КК України. ОСОБА_3 згідно встановленого графіку з 11 вересня 2012 року для відбування покарання не з'являвся до Брусилівської селищної ради, не відпрацював жодної години з призначеного вироком покарання у виді 200 годин громадських робіт, тим самим ухилився від відбування покарання у виді громадських робіт.
Пiдсудний ОСОБА_3 у судовому засiданнi свою вину у вчиненнi iнкримiнованого злочину визнав повнiстю, заявив про щире каяття у вчиненому, i пiдтвердив, що він дійсно не приходив до селищної ради для відбування покарання у виді громадських робіт. Визнав, що інспектором КВІ він попереджався про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування громадських робіт, але і після цього не приходив до Брусилівської селищної ради для виконання громадських робіт згідно з графіком, з яким був ознайомлений.
Показання підсудного ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.
Суд, з'ясувавши правильне розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, визнав відповідно до ст.299 КПК України недоцільним дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, проти чого не заперечували учасники судового розгляду, і обмежився лише допитом підсудного та дослідженням матеріалів справи, які характеризують особу підсудного.
Умиснi дiї пiдсудного ОСОБА_3, якi виразилися в ухиленні від відбування громадських робіт, призначених йому як покарання за вироком суду, суд кваліфікує за ч.2 ст.389 КК України як ухилення від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього покарання.
Обставиною, що обтяжує покарання пiдсудному, суд вважає рецидив злочинів.
До обставин, що пом'якшують покарання пiдсудному, суд відносить щире каяття підсудного, повне визнання ним вини.
Пiдсудний ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується негативно.
Обираючи пiдсудному покарання, суд враховує ступiнь тяжкостi вчиненого злочину, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості, вказані обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання, особу підсудного, і вважає, що пiдсудному має бути призначене покарання у видi арешту в межах санкції ч.2 ст.389 КК України, за якою кваліфіковані його дії, оскільки таке покарання за переконанням суду є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненнi злочину, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, i призначити йому покарання два місяці арешту.
На пiдставi ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Брусилівського районного суду Житомирської області від 25 травня 2012 року і призначити ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупнiстю вироків два місяці п'ять днів арешту.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 залишити пiдписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.
На вирок може бути подана апеляцiя до апеляцiйного суду Житомирської областi через Брусилiвський районний суд Житомирської області протягом п'ятнадцяти дiб з моменту проголошення вироку.
Суддя: М. В. Грищенко