"22" листопада 2012 р.Справа № 5017/1831/2012
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Лавренюк О.Т.,
суддів: Гладишевої Т.Я., Савицького Я.Ф.
при секретарі судового засідання Будному О.В.
за участю представників сторін в судовому засіданні від 22.11.2012р.:
від позивача: Агєєва О.М., довіреність №214 від 03.01.2012р.;
від відповідача: Некрасов О.В., довіреність №33 від 01.06.2012р.;
Дівнич Р.Г., довіреність №01.2-13/363 від 23.04.2012р.;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства «Одеська залізниця»
на рішення господарського суду Одеської області
від 03 вересня 2012 року
по справі № 5017/1831/2012
за позовом: Державного підприємства «Одеська залізниця»
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Ексімнафтопродукт»
про стягнення 250229,10 грн.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 22.11.2012р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Одеської області від 03.09.2012р. по справі №5017/1831/2012 (суддя Петров В.С.) відмовлено у задоволенні позову ДП «Одеська залізниця»до ПАТ «Ексімнафтопродукт»про стягнення 250229,10 грн. з посиланням на те, що 01.06.2008р. між Одеською залізницею та ВАТ «Ексімнафтопродукт»(підприємство), найменування якого було змінено на ПАТ «Ексімнафтопродукт», укладено договір про подачу та забирання вагонів на під'їзну колію, що примикає до станції Одеса-Пересип № 1/20, згідно з умовами договору максимальна добова переробна спроможність вантажних пунктів: вивантаження взимку -356 вагонів (мазут -178 вагонів, дизельне паливо -87 вагонів, пічне паливо -87 вагонів, будівельні матеріали -4 вагони). Переробна спроможність вантажних пунктів для холодного періоду року обчислюється з 15 жовтня по 15 квітня. Виходячи з положень п. 13 договору про подачу та забирання вагонів на під'їзну колію, що примикає до станції Одеса-Пересип № 1/20, від 01.06.2008р., Підприємство сплачує Залізниці плату зокрема: за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами; за користування вагонами, що не з вини Залізниці простоюють на Станції та на підходах до неї в затриманих поїздах в очікуванні подачі, згідно із Статутом залізниць України та Правилами перевезення вантажів; інші збори і плати, у тому числі за зберігання і охорону вантажів у вагонах, згідно Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів, Тарифного керівництва № 1 та іншого діючого законодавства з відповідними, оголошеними Укрзалізницею, коефіцієнтами підвищення. На виконання умов вказаного договору про експлуатацію колії залізницею подавались під вивантаження вагони та контейнери, одержувачами яких було вказано ПАТ «Ексімнафтопродукт», на визначену угодою сторін під'їзну колію, що примикає до станції Одеса-Пересип. Так, за ствердженнями позивача, у лютому 2012 року відповідачем систематично не виконувалась середньодобова узгоджена планова норма вивантаження вагонів та контейнерів, які доставлялись залізницею на його адресу, що зумовило нарахування ДП «Одеська залізниця»спірної суми плати за користування вагонами в розмірі 80089,60 грн. та за зберігання вантажу в розмірі 170139,50 грн.. В силу положень п. 3 Правил користування вагонами та контейнерами, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за «Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)»форми ГУ-46, яка складається на підставі «Пам'яток про користування вагонами (контейнерами)»форми ГУ-45, «Актів про затримку вагонів»форми ГУ-23а, «Актів загальної форми ГУ-23». З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснювався облік затриманих вагонів, адресованих відповідачу, із нарахуванням плати за користування ними, з включенням нарахованих грошових коштів до відповідних відомостей плати за користування вагонами (контейнерами). Складені позивачем відомості плати за користування вагонами (контейнерами) були підписані представником ПАТ «Ексімнафтопродукт»із зауваженнями. При цьому в матеріалах справи наявні акти загальної форми ГУ-23, які також підписані представником відповідача із зауваженнями. Однак, позивачем не дотримані передбачений п.п. 8 -10 Правил користування вагонами і контейнерами порядок оформлення факту затримки вагонів. Зокрема, акти про затримку вагонів форми ГУ-23а в матеріалах справи відсутні та до суду позивачем не надавались. Також відсутні складені залізницею накази про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення. Відповідно до п. 5. 10 Роз'яснень президії Вищого господарського суду від 29.09.2008р. № 04-5/225 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. N 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»у вирішенні спорів про стягнення з вантажовласника плати за користування вагонами у випадку затримки вагонів і контейнерів на підходах до станції призначення судам належить перевіряти дотримання залізницями цього порядку. В свою чергу відсутність таких доказів унеможливлюють встановлення факту затримку вагонів, що надходили на адресу відповідача. За таких обставин суд не вбачає підстав для нарахування спірної суми плати за користування вагонами в розмірі 80089,60 грн. Крім того, як з'ясовано судом, затримані вагони не належать Українській залізниці, а є вагонами, що приписані до залізниць держав СНД і Балтії, це підтверджують складені позивачем відомості плати за користування вагонами (форма ГУ-46), які наявні в матеріалах справи, із яких вбачається, що в графі 3 «код адміністрації приписки вагонів»вказані цифрові коди іноземних залізниць, які відрізняються від коду «22», якій належить українськім залізницям (вищевказані коди наведені в додатках до «Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМВС)» від 01.11.1951 р., а також в Тарифній політиці залізниць України на 2010 фрахтовий рік). Як випливає з матеріалів справи, при здійсненні позивачем розрахунку спірної суми плати за користування іноземними вагонами були застосовані тарифи, які передбачені для розрахунку плати за користування вагонами залізниць України. З аналізу ст. 119 Статуту вбачається, що терміни «плата за користування вагонами»і «відшкодування плати за користування вагонами»не є тотожними. У відповідності до ч. 1. ст. 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами саме української залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами -суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Тобто у випадку користування вагонами, що належать залізниці України, плата сплачується за надану послугу по користуванню належними їй вагонами. Частина 4 ст. 119 Статуту передбачає, що вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних угод України з цих питань. Тобто, за диспозицією вказаної норми у разі знаходження у українських вантажовласників та портів під навантажувально-розвантажувальними операціями вагонів, що належать іншим державам, відповідна українська залізниця має право на відшкодування (компенсацію) за рахунок цих вантажовласників (портів) витрат, що були понесені саме нею (залізницею) у зв'язку з оплатою іноземній залізниці вартості користування відповідними вагонами, при умові, що ці витрати були нею дійсно понесені. Вказаній нормі Статуту відповідає норма ч. 2 п. 1 Розділу 5 «Ставки плати за користування вагонами і контейнерами залізниць»Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 26.03.2009 р., № 317, відповідно до якої плата за користування вагонами інших держав відшкодовується за ставками та в порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних угод України з цих питань. Таким чином, відповідно до «Правил експлуатації, пономерного обліку та розрахунків за користування вантажними вагонами власності інших держав», затверджених на п'ятнадцятому засіданні Ради залізничного транспорту держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав 24.05.1996 р. зазначені іноземні вагони передаються іноземними залізницями українським залізницям, які і є користувачами цих вагонів. За користування ними відповідну плату іноземним залізницям вносять саме українські залізниці. Між тим за змістом позовних вимог Одеська залізниця просить суд не відшкодувати плату за користування іноземними вагонами, а стягнути з відповідача саме плату за користування вагонами, яка передбачена за користування вагонами залізниць України. Крім того, оскільки у затриманих вагонах перевозився вантаж, ДП «Одеська залізниця», з посиланням на ст. 46 Статуту залізниць України та п. 8 Правил зберігання вантажів, позивачем також нарахована плата за зберігання вантажів у цих вагонах на суму 170139,50 грн., про що складались відповідні накопичувальні картки. Між тим, нарахування Одеською залізницею суми плати за користування затриманими вагонами та плати за зберігання вантажів у затриманих вагонах було здійснено безпідставно, всупереч положенням чинного законодавства, що свідчить про відсутність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача з боку ПАТ «Ексімнафтопродукт»у спірних правовідносинах.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося ДП «Одеська залізниця»з апеляційною скаргою, в якій позивач просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 03.09.2012р. по справі №5017/18319/2012, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, мотивуючи це тим, що господарським судом при прийнятті рішення зроблено висновок, що затримані вагони не належать Українській залізниці, а є вагонами, що приписані до залізниць держав СНД і Балтії, це підтверджують складені позивачем відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, які наявні в матеріалах справи, із яких вбачається, що в графі З «код адміністрації приписки вагонів»вказані цифрові іноземних залізниць, які відрізняються від коду «22», якій належить якій належить українським залізницям (вищевказані коди наведені в додатках до «Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМВС)»від 01.11.1951р., а також в Тарифній політиці залізниць України на 2010 фрахтовий рік), але судом не враховано той факт, що позивач постійно у своїх письмових поясненнях та запереченнях вказував, на те що у відомостях форми ГУ-46 на користування вагонами у графі «Номер вагона»- перераховані вагони, які починаються на «5»та складаються з восьми цифр. Відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС), додаток 10 до параграфу 7 статті 6 - Правила перевезень приватних вантажних вагонів та вагонів залізниці, зданих нею в оренду - предмет та область застосування Правил - параграф 1 - приватними вантажними вагонами, в подальшому пойменовані «приватні вагони», вважаються вантажні вагони, які належать фізичним та юридичним особам (окрім залізниці) на правах власності, в подальшому іменуємі «власник вагону», приписані до однієї залізниці. Вантажні вагони залізниці, здані нєю в оренду фізичним або юридичним особам, в подальшому пойменовані «орендатор вагону», приписуються у відповідності з договором про оренду до однієї залізниці.
Також відповідно до п. 1.1. «Правила эксплуатации, пономерного учета и расчетов за пользование грузовыми вагонами и контейнерами в прямоммеждународном железнодорожно-паромном сообщении через порты Кавказ (Россия) и Поти (Грузил) (с изменениями и дополнениями) Утверждены на сорок первом заседании Совета по железнодорожному транспорту 16 июня 2005 года»- дія цих Правил розповсюджується на вантажні вагони та контейнера належності залізничних адміністрацій (залізниць) держав-учасниць Співдружності, Латвійської Республіки, Літовської Республіки, Естонської Республіки, а також вантажні вагони та контейнери власності юридичних та фізичних осіб з восьмизначною нумерацією вагонів, які починаються на «5», при їх експлуатації у прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні через порти Кавказ (Росія) та Поті (Грузія) у відповідності з «Правилами эксплуатации, пономерного учета и расчетов за пользование грузовыми вагонами собственности других государств, Правилами эксплуатации, пономерного учета и расчетов за пользование универсальными контейнерами принадлежности железнодорожных администраций, Правилами эксплуатации и пономерного учета собственных грузовых вагонов и другими нормативними документами, действующими в международном железнодорожном сообщении». Окрім цього, до матеріалів справи були надані накладні, в яких так само як і в відомостях користування вагонами перераховані вагони, які належать юридичним особам. Судом було зроблено висновок, що позивачем не дотримано п.п. 8-10 Правил користування вагонами і контейнерами порядок оформлення факту затримки вагонів, зокрема, акти про затримку вагонів форми ГУ-23а в матеріалах справи відсутні та до суду не надавались. Також відсутні складені залізницею накази про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення, проте судом помилково зроблено висновок стосовно цього, через те, що по даній справі затримки вагонів на підходах до стації призначення взагалі не було, суть спору полягала в тому, що у лютому 2012 року відповідач систематично не виконував середньодобову узгоджену планову норму вивантаження, тим самим порушивши п. 9 Договору про подачу та забирання вагонів на під'їзну колію № 1/20 від 01.06.2008р. (строк дії подовжено додатковими угодами від 27.01.2009р. та 17.01.2011) (далі - Договір), укладеного між Одеською залізницею та ПАТ «Ексімнафтопродукт». Зазначені обставини підтверджуються довідками про виконання ПАТ «Ексімнафтопродукт»середньодобової норми вивантаження у лютому 2012 року. У зв'язку з чим вагони, які простоювали на коліях станції Одеса-Пересип, які прибули під вивантаження на адресу відповідача, в очікуванні подавання на фронти вивантаження, станція Одеса-Пересип була вимушена оформлювати належним чином, нараховані платежі включено до відомостей плати за користування форми ГУ-46.
16.10.2012р. до Одеського апеляційного господарського суду від ПАТ «Ексімнафтопродукт»надійшли заперечення на апеляційну скаргу ДП «Одеська залізниця», в яких відповідач просить рішення господарського суду Одеської області залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу позивача -без задоволення.
30.10.2012р. від ДП «Одеська залізниця»до Одеського апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення по справі, в яких позивач надав додаткове обґрунтування вимогам апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ДП «Одеська залізниця», заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення з огляду на таке.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 01.06.2008р. між Одеською залізницею (Залізниця) та ВАТ «Ексімнафтопродукт»(підприємство), найменування якого було змінено на ПАТ «Ексімнафтопродукт», укладено договір про подачу та забирання вагонів на під'їзну колію, що примикає до станції Одеса-Пересип № 1/20, відповідно до п. 1, 5, 7, 9 якого згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і тарифів залізничного транспорту України і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, яка належить Залізниці та примикає до станції Одеса-Пересип Одеської залізниці через стрілки № 148 та № 124 до ходових колій № 37 та № 46 та обслуговується локомотивом залізниці. Подача вагонів Залізницею на під'їзну колію для навантаження і розвантаження засобами Підприємства виконується без повідомлення. Вагони на під'їзну колію подаються локомотивом Залізниці із розставленням вагонів на місця навантаження, вивантаження, де і провадиться здавання вагонів Підприємству у комерційному та технічному відношеннях. Максимальна добова переробна спроможність вантажних пунктів: вивантаження взимку -356 вагонів (мазут -178 вагонів, дизельне паливо -87 вагонів, пічне паливо -87 вагонів, будівельні матеріали -4 вагони). Переробна спроможність вантажних пунктів для холодного періоду року обчислюється з 15 жовтня по 15 квітня. У разі підтвердження Підприємством місячного плану перевезення і вивантаження нафтопродуктів (основний та додатковий плани), який буде перевищувати максимальну добову переробну спроможність вантажних пунктів, встановлену договором, то ця величина для вантажних пунктів Підприємства встановлюється розрахунковим шляхом.
Згідно з п. 11 вказаного договору сторонами погоджено наступну спеціалізацію і місткість вантажних фронтів під'їзної колії, з визначенням добової переробної спроможності вантажних фронтів щодо вивантаження вантажів: колія № 1 -місткість фронту 20 вагонів (мазут), термін виконання вантажних операцій -влітку 3 години на 20 вагонів, взимку 10 годин на 20 вагонів, добова переробна спроможність -влітку 100 вагонів, взимку 40 вагонів; колія № 2 -місткість фронту 21 вагон (мазут), термін виконання вантажних операцій -влітку 3 години на 21 вагон, взимку 10 годин на 21 вагон, добова переробна спроможність -влітку 105 вагонів, взимку 42 вагони; колія № 5 -місткість фронту 16 вагонів (мазут), термін виконання вантажних операцій - влітку 3 години на 16 вагонів, взимку 6 годин на 16 вагонів, добова переробна спроможність -влітку 80 вагонів, взимку 48 вагонів; колія № 6 -місткість фронту 16 вагонів (мазут), термін виконання вантажних операцій -влітку 3 години на 16 вагонів, взимку 6 годин на 16 вагонів; колія № 3 -місткість фронту 18 вагонів, взимку 48 вагонів; колія № 3 -місткість фронту 18 вагонів або 9 восьмиосних вагонів (нафта, дизельне паливо), термін виконання вантажних операцій -влітку та взимку 3 години на 18 вагонів, добова переробна спроможність -87 вагонів; колія № 4 -місткість фронту 18 вагонів або 9 восьмиосних вагонів (нафта, пічне палив), термін виконання вантажних операцій -влітку та взимку 3 години на 18 вагонів, добова переробна спроможність -87 вагонів; колія № 5а -місткість фронту 4 вагони, одночасне вивантаження -1 вагон, добова переробна спроможність влітку та взимку -4 вагони (інші вантажі), норма вивантаження визначається відповідно роду вантажу згідно з Правилами перевезення вантажів.
Пунктом 13 договору про подачу та забирання вагонів на під'їзну колію, що примикає до станції Одеса-Пересип № 1/20 від 01.06.2008р., встановлено, що Підприємство сплачує Залізниці плату зокрема: за користування вагонами (контейнерами) -згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами; за користування вагонами, що не з вини Залізниці простоюють на Станції та на підходах до неї в затриманих поїздах в очікуванні подачі, згідно із Статутом залізниць України та Правилами перевезення вантажів; інші збори і плати, у тому числі за зберігання і охорону вантажів у вагонах, згідно Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів, Тарифного керівництва № 1 та іншого діючого законодавства з відповідними, оголошеними Укрзалізницею, коефіцієнтами підвищення.
Вказаний договір укладено терміном на 5 років з 01.09.2008р. до 01.09.2013р. включно (п. 20 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору про експлуатацію колії залізницею подавались під вивантаження вагони та контейнери, одержувачем яких було вказано ПАТ «Ексімнафтопродукт», на визначену угодою сторін під'їзну колію, що примикає до станції Одеса-Пересип.
За твердженнями ДП «Одеська залізниця», у лютому 2012 року ПАТ «Ексімнафтопродукт»систематично не виконувалась середньодобова узгоджена планова норма вивантаження вагонів та контейнерів, які доставлялись залізницею на адресу підприємства, що зумовило нарахування ДП «Одеська залізниця»спірної суми плати за користування вагонами в розмірі 80089,60 грн. та за зберігання вантажу в розмірі 170139,50 грн..
Вищенаведене стало підставою для звернення ДП «Одеська залізниця»до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ПАТ «Ексімнафтопродукт»про стягнення заборгованості в сумі 250229,10 грн. за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у вагонах.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Статтею 75 Статуту залізниць України встановлено, що у договорах про експлуатацію залізничної під'їзної колії і договорах про подачу та забирання вагонів повинні враховуватися вантажні фронти, умови і терміни навантаження маршрутів, а також можливість використання під'їзних колій для потреб залізниці. Вантажний фронт визначається кількістю вагонів, яку можна встановити за довжиною складської колії, що може бути використана для одночасного навантаження або розвантаження однорідних вантажів. Фронт механізованого навантаження та розвантаження визначається залежно від кількості механізмів.
Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій розмір вантажного немеханізованого фронту визначається кількістю вагонів, які можна поставити уздовж складської колії, що може бути використана для одночасного навантаження або вивантаження. Розміри фронтів та спеціалізація складських площ для однорідних вантажів на під'їзних коліях, які обслуговуються локомотивом залізниці, вказуються в договорі. Розмір вантажного фронту нафтових та інших рідких вантажів, які перевозяться наливом у цистернах, визначається кількістю стояків для наливу і зливу, а при міжрейковому зливі - кількістю цистерн, які стають уздовж колії, призначеної для зливу. При потребі фронт наливу і зливу може встановлюватися за видами наливу (темні, світлі масла).
Отже, однією із істотних умов договорів про подачу та забирання вагонів є погодження вантажного фронту, який визначається за довжиною складської колії, що може бути використана для одночасного навантаження або розвантаження однорідних вантажів.
Як вбачається з умов договору (п. 11), сторонами погоджено спеціалізацію і місткість вантажних фронтів під'їзної колії, з визначенням добової переробної спроможності вантажних фронтів щодо вивантаження вантажів.
Відповідно до ч.ч.1 2 ст. 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457 (з подальшими змінами та доповненнями), за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами -суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства
Відповідно до п.п. 8 -10 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. № 113 (з наступними змінами та доповненнями) у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у «Повідомленні про затримку вагонів»(додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
Відповідно до п. 12 Правил користування вагонами та контейнерами, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.
В силу положень п. 3 Правил користування вагонами та контейнерами, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за «Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)»форми ГУ-46, яка складається на підставі «Пам'яток про користування вагонами (контейнерами)»форми ГУ-45, «Актів про затримку вагонів»форми ГУ-23а, «Актів загальної форми ГУ-23».
З матеріалів справи вбачається, що ДП «Одеська залізниця»здійснювало облік затриманих вагонів, адресованих ПАТ «Ексімнафтопродукт», із нарахуванням плати за користування ними, з включенням нарахованих грошових коштів до відповідних відомостей плати за користування вагонами (контейнерами).
Згідно з п. 4 Правил користування вагонами та контейнерами відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Між тим, складені Залізницею відомості плати за користування вагонами (контейнерами) були підписані представником ПАТ «Ексімнафтопродукт»із зауваженнями «Действующим украинским законодательством и международными соглашениями не предусмотрены оплата, ставки за пользование собственными / арендованными вагонами, принадлежащих юридическим и физическим лицам стран СНГ и Балтии..»та «Виконання добової норми».
При цьому в матеріалах справи наявні акти загальної форми ГУ-23, які також підписані представником ПАТ «Ексімнафтопродукт»із зауваженнями «відсутність простою»та «виконання добової норми».
Крім того, ДП «Одеська залізниця», з посиланням на ст. 46 Статуту залізниць України та п. 8 Правил зберігання вантажів, нараховано плату за зберігання вантажів у цих вагонах на суму 170139,50 грн., про що складались відповідні накопичувальні картки.
У відповідності до ст. 46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Згідно зі ст. 8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці -з моменту затримки.
В п. 9 вказаних Правил зазначено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т. ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
Аналогічні вимоги містять також Правила складання актів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року №334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08 липня 2002 року за №567/6855 (за подальшими змінами), відповідно до п.3 яких акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
З огляду на положення чинного законодавства (ст. 46 Статуту залізниць та Правил користування вагонами і контейнерами), єдиною підставою для нарахування вантажоодержувачу (вантажовідправнику) плати за користування вагонами та зберігання вантажів у вагонах є затримка відповідних вагонів з вини цих осіб, ні положеннями Статуту залізниць України, ні положеннями Правил зберігання вантажів нарахування вантажоодержувачу (вантажовідправнику) плати за користування вагонами та зберігання вантажу у вагонах у разі їх затримки за умови відсутності вини названих осіб не передбачено.
Проте, ДП «Одеська залізниця»не було доведено належними доказами, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, вину ПАТ «Ексімнафтопродукт»у затримці вагонів, які надійшли до останнього у лютому 2012 року.
В свою чергу відсутність таких доказів унеможливлюють встановлення факту затримки вагонів, що надходили на адресу відповідача, саме з вини відповідача, що виключає підстави для нарахування плати за користування вагонами та зберігання вантажу у сумі 250229,10 грн..
Така правова позиція Вищого господарського суду України, викладена, зокрема, у постановах від 10.05.2006р. № 1/325, від 17.08.2006р. № 2/524, від 26.07.2006р. № 2/46 та від 26.04.2012р. по справі № 5016/3279/2011 (8/155) тощо.
Крім того, господарський суд першої інстанції цілком вірно звернув увагу на той факт, що затримані вагони не належать Українській залізниці, а є вагонами, що приписані до залізниць держав СНД і Балтії, це підтверджують складені ДП «Одеська залізниця»відомості плати за користування вагонами (форма ГУ-46), які наявні в матеріалах справи, із яких вбачається, що в графі 3 «код адміністрації приписки вагонів»вказані цифрові коди іноземних залізниць, які відрізняються від коду «22», що належить українськім залізницям (вищевказані коди наведені в додатках до «Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМВС)»від 01.11.1951р., а також в Тарифній політиці залізниць України на 2010 фрахтовий рік).
Як вбачається з матеріалів справи, при здійсненні позивачем розрахунку спірної суми плати за користування іноземними вагонами були застосовані тарифи, які передбачені для розрахунку плати за користування вагонами залізниць України.
Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами -суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата, порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів України з цих питань.
З аналізу ст. 119 Статуту залізниць України вбачається, що терміни «плата за користування вагонами»і «відшкодування плати за користування вагонами»не є тотожними, тобто у випадку користування вагонами, що належать залізниці України, плата сплачується за надану послугу по користуванню належними їй вагонами, між тим, вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних угод України з цих питань.
Таким чином, за диспозицією вказаної норми у разі знаходження у українських вантажовласників та портів під навантажувально-розвантажувальними операціями вагонів, що належать іншим державам, відповідна українська залізниця має право на відшкодування (компенсацію) за рахунок цих вантажовласників (портів) витрат, що були понесені саме нею (залізницею) у зв'язку з оплатою іноземній залізниці вартості користування відповідними вагонами, при умові, що ці витрати були нею дійсно понесені.
Вказаній нормі Статуту відповідає норма ч. 2 п. 1 Розділу 5 «Ставки плати за користування вагонами і контейнерами залізниць»Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 26.03.2009р., № 317, відповідно до якої плата за користування вагонами інших держав відшкодовується за ставками та в порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних угод України з цих питань.
Плата за користування іновагонами встановлена «Правилами експлуатації, пономерного обліку та розрахунків за користування вантажними вагонами власності інших держав", затвердженими 24.05.1996р. у відповідності з Рішенням 15 засідання Ради по залізничному транспорту держав-учасниць СНД, згідно з якими залізнична адміністрація - користувачка сплачує залізничній адміністрації - власниці вагонів за користування вантажними вагонами її інвентарного парку. Плата за користування вагонами нараховується на підставі даних про пономерний облік передавання вагонів по міждержавним стиковим пунктам. Оплата за користування вагоном передбачається за час його знаходження на залізничній адміністрації - користувачі з моменту приймання до моменту його передачі на іншу залізничну адміністрацію або залізницю третьої країни.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.1996р. № 1312 «Про номерний облік простою вантажних вагонів, які належать іншим державам»запроваджено номерний облік простою вагонів, які належать іншим державам і експлуатуються в Україні, а також встановлено, що вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами, які належать іншим державам, від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажно-розвантажувальних операцій в порядку, визначеному Державною адміністрацією залізничного транспорту відповідно до міжнародних договорів України з цих питань.
Отже, відповідно до Правил експлуатації, пономерного обліку та розрахунків за користування вантажними вагонами власності інших держав зазначені іноземні вагони передаються іноземними залізницями українським залізницям, які і є користувачами цих вагонів. За користування ними відповідну плату іноземним залізницям вносять саме українські залізниці.
Між тим, як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, за змістом позовних вимог ДП «Одеська залізниця»просило суд стягнути з відповідача саме плату за користування вагонами, яка передбачена за користування вагонами залізниць України, а не відшкодувати плату за користування іноземними вагонами.
Крім того, позивачем не доведено належними доказами, в розумінні ст. 32 -34 Господарського процесуального кодексу України, оплати іноземним залізницям плати за користування іноземними вагонами.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 03.09.2012р. по справі №5017/1831/2012 слід залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу ДП «Одеська залізниця»- залишити без задоволення .
Керуючись ст. ст. 99, 101 -103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Одеської області від 03.09.2012р. по справі №5017/1831/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 26.11.2012р..
Головуючий суддя Лавренюк О.Т.
Суддя Гладишева Т.Я.
Суддя Савицький Я.Ф.